Справа № 553/5398/25
Провадження № 2/553/673/2026
Іменем України
23.03.2026м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави у складі:
головуючої судді - Москаленко В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Сіомашко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Подільського районного суду міста Полтави в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 845368038 від 16.09.2024 у розмірі 67230,00 грн., а також судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та 7 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 16.09.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір
№ 845368038 на суму 27000,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора WNBK-6433. Перед укладенням кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет: - перейшов на офіційний сайт Первісного кредитора - www.moneyveo.ua; - зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет Позичальника, - за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання; - пройшов належну перевірку (верифікацію); - ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною Кредитного договору. Правила надання грошових коштів у кредит Первісного кредитора, перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору; - отримав на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання Кредитного договору; - надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Первісного кредитора щодо укладання Кредитного Договору (підписав Кредитний договір одноразовим ідентифікатором).
Отже, саме відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.
Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов'язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 27 000,00 шляхом перерахування через банк-провайдер. Факт надання грошових коштів підтверджується платіжним дорученням.
19.11.2024 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/9
28.05.2025 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 28/0525-01.
16.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу
№ 16/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідач не виконав свого обов'язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.
Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить - 80 730,00 грн, яка складається з: 27 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 40 230,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 13 500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Розрахунки заборгованості, підготовлені первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс» за кредитним договором за відповідні періоди перебування прав вимог у первісного кредитора та ТОВ «Таліон плюс» відповідно наведено у додатках до позовної заяви.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.
Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 02.02.2026 прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
12.03.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Фесенко Ю.О. в системі «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона зазначає, що позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне. Відповідач не заперечує того, що 16.09.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 845368038, за яким останній отримав кошти у розмірі 27 000,00 грн. аналізуючи розмір заборгованості за відсотками, відповідач зауважує про таке.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року N 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року N 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм
серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця.
Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності.
При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від 11 липня 2013 року N 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Визначений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у змісті договору розмір процентів, який були в подальшому застосований ТОВ «Таліон Плюс» є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника (споживача), що є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50%) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань за цим договором.
Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що перевищує розмір простроченої заборгованості за самим кредитом.
Тому з 40 230,00 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентами, заявленої позивачем, відповідач погоджується лише з 13 500,00 грн., тобто 50% від простроченої заборгованості, яку позивачем визначено у розмірі 27 000,00 грн.
Що стосується вимоги про стягнення неустойки або як це обізвав позивач у своєму позові заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) у сумі 13 500,00 грн., зазначає наступне.
В період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов'язань.
Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі№910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.
Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, після 24 лютого 2022 року, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.
Відповідач зазначає, що у позивача наявне право на часткове задоволення позовних вимог, а саме щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розміру 40 500,00 грн., з яких: 27 000,00 грн. основний борг, 13 500,00 грн. проценти, а вимоги про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 26 730,00 грн. та заборгованості за штрафними санкціями (неустойкою) у розмірі 13 500,00 грн. не підлягають до задоволення.
Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. зазначив наступне.
Враховуючи той факт, що всупереч позиції Верховного Суду від 20.10.2021 року у справі № 757/29103/20-ц позивачем ані в договорі від 20.08.2025 № 20/08/25-01, ані в додатковій угоді
№ 25771186822 від 11.09.2025, ані в акті прийому-передачі наданих послуг не визначено надання адвокатом правової допомоги у зв'язку з розглядом конкретної справи, більш того не надано жодного доказу сплати позивачем на користь адвоката суми такого гонорару, то у суду відсутні правові підстави для стягнення таких витрат з відповідача.
Просить позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме :в частині стягнення заборгованості за простроченим кредитом у розмірі 27 000,00 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 13 500,00 грн., в решті вимог, а саме: стягненні заборгованості за відсотками у розмірі 26 730,00 грн. та заборгованості за штрафними санкціями (неустойкою) у розмірі 13 500,00 грн. відмовити.
13.03.2026 від представника позивача ТОВ «ФК «Ейс» Сахарової О.І. в системі «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив, в якому вона вказує про те, що відповідно до алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням.
Відповідно до п. 8.5.1. За період від 16.09.2024 до 16.10.2024 (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 32,00 (тридцять два) % від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,68 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 248,20 (двісті сорок вісім цілих дві десятих) відсотків річних.
Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 27 000,00 грн. (сума виданого кредиту)* 30 (строк Кредиту)*0,68 (процентна ставка)/100= 5 508,00 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів); 5 508,00/30= 183,60 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 16.09.2024-16.10.2024 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»).
Згідно з п.8.3. Базова процентна ставка складає 1,00 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 365,00 (триста шістдесят п'ять) відсотків річних.
Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 27 000,00 грн. (сума виданого кредиту)*1,00 (процентна ставка)/100 = 270,00 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 17.10.2024 -19.11.2024 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»).
Зазначила, що 23.10.2024 нараховано різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за кредитом протягом дисконтного періоду.
30.10.2024 відповідачем здійснено частковий платіж у розмірі 6 750,00 грн. заборгованості за нарахованими відсотками. 06.11.2024 відповідачем здійснено частковий платіж у розмірі 6 750,00 грн. заборгованості за нарахованими відсотками. Часткова сплата відповідачем заборгованості доводить його освідомленість щодо укладення договору та існування заборгованості за ним.
19.11.2024 відбулося відступлення права вимоги за договором факторингу № МВ-ТП/9 від 19.11.2024 від ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс».
Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 27 000,00 грн. (сума виданого кредиту)*1,00 (процентна ставка)/100 = 270,00 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 20.11.2024 - 12.02.2025 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Таліон Плюс»).
28.05.2025 відбулося відступлення права вимоги за договором факторингу №28/0525-01 28.05.2025 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», яке в подальшому перейшло до позивача.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором.
Отже, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань, утворилась загальна заборгованість у сумі: 67 230,00 грн, яка складається з: 27 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 40 230,00 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.
Зазначила, що позивач не стягує штрафних санкцій за кредитним договором.
Кредитним договором № 845368038 від 16.09.2024 передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку яка буде застосовуватись в період прострочення. Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов кредитного договору.
Вказала, що відповідач у відзиві не оспорює факт укладення кредитного договору № 845368038 від 16.09.2024.
За умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів: 1. За користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором. 2. За користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за весь час прострочення.
Наголосила на тому, що позивач у свої позовній заяві користувався безпосередньо статтею 625 ЦК України (сторінка 11 Позовної заяви). Як зазначалося вище сторони в кредитному договорі узгодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України (відповідно до п.12.4. Кредитного договору).
У позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України).
Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу. До позовної заяви долучено свідоцтво адвоката Соломко О. В., довіреність надана ТОВ "ФК "Ейс", договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт.
Відповідно до п. 3.4 Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг. Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідач не надав жодних документів.
Дослідивши відзив представника відповідача, а саме: частину щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, надані заявником докази, застосовуючи критерії розумності розміру заявлених позивачем та його представником до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, необхідно врахувати те, що написання відзиву на позовну заяву не вимагало додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин чи виконання значного обсягу юридичної і технічної роботи, доказів протилежного не надано та з матеріалів відзиву не вбачається.
Вартість виконаних представником відповідача робіт є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України, не є співмірною зі складністю справи, а відтак відповідні витрати підлягають перерозподілу з урахуванням вимог вищезазначеної норми.
Звертає увагу суду на те, що ціни за надані адвокатом послуги встановлені довільно, без урахування об'єктивних факторів, що впливають на їх вартість. Вважає стягнення правничої допомоги з ТОВ "ФК "Ейс" у розмірі 6 000,00 грн., є необґрунтованими та завищеними відносно складності справи.
Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Ейс" заборгованість за Кредитним договором №845368038 від 16.09.2024 року у розмірі 67 230,00 грн., яка складається з наступного: 27000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 40230,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом, судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У поданій до суду позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника позивача.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явились, представник відповідача надав до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи без участі відповідача та його участі, за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку із неявкою в судове засідання учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося з огляду на положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 16.09.2024 у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали договір кредитної лінії № 845368038 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовий ідентифікатор WNBK-6433, відправлено 16.09.2024 21:21:33 на номер телефону НОМЕР_1 , введено 16.09.2024 21:21:51, що підтверджується копією довідки щодо дій позичальника в ІТС ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», сформованій 03.06.2025 року (а.с. 45-56).
Відповідно до умов договору кредитної лінії ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язувалося надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 27000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику на умовах ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
З паспорту споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 170047394 від 10.09.2023 року, який було підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 6433, вбачається, що сторони погодили такі умови: тип кредиту - кредитна лінія; сума/ліміт кредиту - 27000 грн; строк кредитування до 1826 днів (дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження); базова процентна ставка - 365,00% (при виконанні умов передбачених кредитним договором можуть надаватися знижки до рівня Дисконтної ставки: 3,65% - 365,00% або Індивідуальної ставки: 328,50-365,00%), тип процентної ставки - фіксована, загальні витрати за кредитом за Базовою процентною ставкою: 8100,00 (з припущення надання знижки до Дисконтної ставки - 5508,00); Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, проценти, комісії та інші платежі), грн. За Базовою процентною ставкою: 35100,00 (з припущення надання знижки до Дисконтної ставки - 32508,00), Реальна річна процентна ставка, процентів річних - 2333,95 грн. (а.с. 43-44)
За п. 2.3 договору кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 27000 грн 16.09.2023 року, що є датою надання кредиту.
Пунктом 5.1 договору кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 5168-74XX-XXXX-6949, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.
Рекомендована дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 16.10.2024 , а саме: протягом 30 днів від дня отримання першого траншу позичальником. Кінцева дата повернення кредиту 16.10.2029 року (п. 7.1., 7.3. договору).
Положенням п. 7.4 договору проценти за договором сплачуються в наступному порядку: протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування чи поновлення дисконтного періоду, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору; після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.
Пунктом 7.7 визначено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: - у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; - у другу чергу сплачуються сума кредиту та нараховані проценти за користування кредитом; - у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору.
Згідно з умовами п. 8.1 - 8.6 договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника договором не передбачено.
Процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою. Процентна ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Разом з тим, кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити загальну вартість кредиту для позичальника, що не є зміною істотних умов
цього договору. У разі якщо позичальник не здійснить повного дострокового погашення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду кредитування, то зобов'язання позичальника по оплаті процентів за користування кредитом визначаються шляхом множення базової процентної ставки на фактичну кількість днів користування кредитом (від дати видачі першого траншу до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання). Фактичне значення загальних витрат за договором та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку описаному нижче.
Базова процентна ставка складає 1,00 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 365,00 (триста шістдесят п'ять) відсотків річних.
Для суми кредиту отриманої за першим траншем, що вказана в п. 2.3. договору, за перші 30 днів дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 35100 грн 00 коп. (тридцять п'ять тисяч сто грн. нуль коп.) та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 8100 грн 00 коп. та суму кредиту у розмірі 27000 грн 00 коп. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, з припущення користування кредитом протягом дисконтного періоду зі сплатою процентів за базовою ставкою, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 2333,95 відсотків річних. Денна процентна ставка, за методикою розрахунку передбаченою частиною 4 статті 8 Закону, розраховується наступним чином: (загальні витрати за користування сумою першого траншу за весь строк кредитування: 493020,00 грн) / (сума першого траншу за договором: 27000 грн 00 коп.) / (строк кредитування: 1826 днів) ? 100% = 1,00 відсотків в день.
За умови повного дострокового погашення всієї суми кредиту за всіма отриманими траншами протягом 6 (шести) календарних днів після дати закінчення дисконтного періоду кредитування, кредитодавець зобов'язаний зменшити зобов'язання позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування кредитом наступним чином: За період від 16.09.2024 до 16.10.2024 (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 32,00 (тридцять два) % від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,68 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 248,20 (двісті сорок вісім цілих дві десятих) відсотків річних;
У разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів або здійснить поновлення дисконтного періоду, на період після 16.10.2024 р. Кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 10,00 (десять) % від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за індивідуальною процентною ставкою 0,90 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 328,50 (триста двадцять вісім цілих п'ять десятих) відсотків річних. Кредитодавець має право зменшити розмір індивідуальної процентної ставки у наступних періодах пролонгації, зокрема у разі отримання позичальником від кредитодавця та введення в особистому кабінеті спеціального набору символів (промокоду), які дають право на отримання додаткової знижки на індивідуальну процентну ставку.
За умови повного дострокового погашення всієї суми кредиту за всіма отриманими траншами протягом 6 (шести) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду кредитування, для суми кредиту за першим траншем, що вказана в п. 2.3. договору, за перші 30 (тридцять) днів дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість кредиту складе 32508 грн 00 коп. (тридцять дві тисячі п'ятсот вісім грн. нуль коп.) та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 5508 грн 00 коп. та суму кредиту у розмірі 27000 грн 00 коп.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 16.09.2024 була перерахована сума 27000 грн. на платіжну картку відповідача 5168-74XX-XXXX-6949, що підтверджується платіжним дорученням № 76ece89e-7a0b-408a-80c1-a2124455f514 від 16.09.2024 (а.с. 12)
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що станом на 19.11.2024 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 945368038 становить 57 510,00 грн, яка складається з: 27 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 17 280,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом (а.с. 65).
19.11.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № МВ-ТП/9, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» набув право грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідача за кредитним договором № 845368038 від 16.09.2024 (а.с. 92-94).
За даними витягу з Реєстру прав вимоги до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до боржника за Договором № 845368038 від 16.09.2024 в розмірі 57780,00 грн, з яких: 27000,00 грн - прострочене тіло кредиту та 17280,00 грн - прострочені відсотки, 13500,00 - неустойка (а.с.90-78).
28.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/0525-01, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набув право грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідача за кредитним договором № 845368038 від 16.09.2024 (а.с. 79-83, 84-88).
За даними витягу з Реєстру прав вимоги № 1 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до боржника за Договором № 845368038 від 16.09.2024 в розмірі 80730,00 грн, з яких: 27000,00 грн - прострочене тіло кредиту та 40230,00 грн - прострочені відсотки, 13500,00 - неустойка (а.с.77-78).
На підтвердження виконання вимог п. 3.1.3. Договору факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025 надано суду копію платіжної інструкції в національній валюті № 749 від 02.06.2025 про сплату коштів в сумі 5477979,40 грн. з призначенням платежу: оплата за право вимоги згідно Договору факторингу № 28/0525-01 від 28.05.2025 та реєстру № 1 від 28.05.2025 без ПДВ (а.с. 76).
З розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон плюс» вбачається, що станом на 28.05.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 845368038 становить 80 730,00 грн, яка складається з: 27 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 40 230,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 13 500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) (а.с. 64).
16.07.2025 ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали Договір факторингу
№ 16/07/25-Е, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідача за кредитним договором № 845368038 від 16.09.2024 (а.с. 70-75).
За даними витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025 до позивача перейшло право грошової вимоги до боржника за Договором № 845368038 від 16.09.2024 в розмірі 80730,00 грн, з яких: 27000,00 грн - прострочене тіло кредиту та 40230,00 грн - прострочені відсотки, 13500,00 - пеня, штрафи (а.с.68-69).
Як вбачається з виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 845368038 від 16.09.2024 ОСОБА_1 , заборгованість перед ТОВ «ФК «Ейс» за кредитним договором станом на 01.11.2025 складає 80730,00 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 27000,00 грн., прострочена заборгованість за процентами становить 40230,00 грн., заборгованість за штрафними санкціями становить 13500,00 грн. (а.с. 63)
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У статті 3 Закону України №675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон 675-VIII) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України 675-VIII, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що 16.09.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредитної лінії № 845368038.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів у визначеній договором сумі, підтверджується матеріалами справи та не заперечувався відповідачем та його представником.
Відповідно до ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк виконання, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом
купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.07.2014 року у справі № 6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.
Матеріали справи містять як кредитний договір, так і договори факторингу із відповідними розрахунками та сумами кредитної заборгованості позивача.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як зазначено вище, розмір процентів відповідно до розрахунку заборгованості складає 40230,00 грн, що перевищує суму отриману відповідачем у кредит 27000 грн.
При цьому, суд враховує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено таке: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, включно з фінансовою галуззю, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до
правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. Водночас держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками фізичними особами.
Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).
Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Відповідно до зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 40230,00 грн не є справедливою та співмірною сумі кредиту у 27000 грн за договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір відсотків за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що заборгованість за нарахованими процентами за договором кредитної лінії № 845368038 від 16.09.2024 року у розмірі 40230,00 грн слід зменшити до 27000,00 грн. - тобто до 100% суми наданого кредиту.
З огляду на викладене, суд вважає необхідним задовольнити позов частково, стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 54000 грн, з яких: 27000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 27000,00 грн заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.
Щодо стягнення заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи) у розмірі 13500 грн. Так у наданій позивачем виписці по рахунку зазначено, що 13500,00 грн становлять штрафні санкції (пеня, штраф), разом з тим, вказану суму позивачем не включено до суми, яку просить стягнути з відповідача, при визначені ціни позову позивач також не включає вказану суму заборгованості.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Позовні вимоги позивача задоволені частково на 80,32%. Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) судовий збір у розмірі 1945,67 грн., який сплачений при подачі позову.
Крім того, за приписами п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу .
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн надано копії: договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» (а.с. 61-62); додаткової угоди №25771186822 від 11.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 (а.с. 60); акту прийому - передачі наданих послуг (а.с. 59); довіреності (а.с. 57); копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 58).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Всупереч вимог ст. 81 ЦПК України, відповідач та його представник не довели обставин щодо неспівмірності витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката.
Враховуючи викладене, у відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд вважає за
необхідне, стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1945,67 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5622,40 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.12, 13, 76-81, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280 - 284, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії
№ 845368038 від 16.09.2024 у розмірі 54000 (п'ятдесят чотири тисячі) грн 00 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 27000,00 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 27000,00 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» понесені позивачем витрати на сплату судового збору у розмірі 1945,67 (одна тисяча дев'ятсот сорок п'ять) грн 67 коп. та 5622 (п'ять тисяч шістсот двадцять дві) гривні 40 коп. витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Полтави або безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ - 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13.
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,.
Представник відповідача - адвокат - Фесенко Юлія Олександрівна, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: 36039, м. Полтава, вул. Олеся Гончара, буд. 19-А, оф. 333.
Суддя Подільського районного суду міста Полтави В. В. Москаленко