Справа №534/2697/25
Провадження №2/534/1089/25
10 березня 2026 року м. Горішні Плавні
Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області
у складі: головуючої судді Комарової Д.Ю.,
за участі: секретаря судового засідання Калініної А.І.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 14 січня 2000 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (продавці) та ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (покупці), зареєстрованого Комсомольською універсальною товарною біржею за №217 від 14.01.2000 та Кременчуцьким міжміським бюро технічної інвентаризації за №4/360 від 20.01.2000.
Заявлені вимоги мотивує тим, що договір укладено в письмовій формі та зареєстровано на товарній біржі, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, відбулося повне виконання: продавці отримали кошти в сумі 5098 грн, а покупці отримали квартиру та зареєстрували право власності в бюро технічної інвентаризації. Проте договір не посвідчено нотаріально, що унеможливлює вільне розпорядження майном через відмову нотаріуса. На даний час Комсомольська універсальна товарна біржа припинила діяльність, а місце проживання та/або зв'язок з відповідачами невідомі, що виключає позасудове нотаріальне посвідчення.
Ухвалою суду від 18.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте у судове засідання не з'явились.
Позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_5 належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, звернулись до суду з клопотаннями, в яких просять розгляд справи провести за їх відсутності та задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи повідомлений у встановленому законом порядку, до суду не з'явився, доказів поважності причин неявки не надав, клопотань про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов не надходило.
Статтями 43, 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що участь у судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Керуючись вимогами ч.1 ст.281 ЦПК України, 10.03.2026 судом постановлена ухвала про проведення заочного розгляду даної справи.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов наступних висновків.
Дослідивши приєднані до справи письмові матеріали, судом встановлено, що що 14 січня 2000 року за №217 Комсомольською універсальною товарною біржею зареєстровано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Вказаний договір укладено між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (продавці) та ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (покупці). Кременчуцьким міжміським бюро технічної інвентаризації 20 січня 2000 року проведено запис щодо реєстрації права власності на квартиру за покупцями, що підтверджується посвідченням про реєстрацію №4/360 від 20 січня 2000 року (а.с.10).
За договором продавці передали квартиру покупцям, а покупці сплатили договірну ціну в повному обсязі. Сторони виконали умови угоди, проте договір не було посвідчено нотаріально.
Відповідно до ч. 1 п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України 2003 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки спірні правовідносини виникли у 2000 році, вони регулюються положеннями ЦК УРСР 1963 року.
Згідно зі ст.ст. 128, 153 ЦК УРСР 1963 року, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в належній формі досягнуто згоди щодо всіх істотних умов.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР 1963 року, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, договір купівлі-продажу жилого будинку (квартири) повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 ЦК УРСР). Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР 1963 року, якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення, суд вправі визнати угоду дійсною.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню і вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі. Ця норма діяла на момент укладення спірного договору.
Як вбачається з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», суд повинен перевірити, чи підлягала угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була посвідчена нотаріально, і чи не містить вона протизаконних умов.
Пунктом 27 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 № 18/5 (у редакції на момент укладення договору), встановлено, що договори про відчуження нерухомого майна підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Проте Правилами державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13.12.1995, передбачено, що підставою для державної реєстрації можуть бути договори купівлі-продажу, зареєстровані біржею.
Покупці ОСОБА_1 , ОСОБА_5 у встановленому на той час порядку зареєстрували право власності на квартиру 20 січня 2000 року в Кременчуцькому міжміському бюро технічної інвентаризації, що підтверджується відповідним посвідченням (зворотній а.с.10)
Суд зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла, що підтверджується довідкою Сектору з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб житлового відділу департаменту економічного розвитку та ресурсів виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району (а.с.17).
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
З урахуванням наведених правових норм та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що при укладанні договору купівлі-продажу між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, угода була виконана: продавець отримав кошти, а покупці отримали квартиру та зареєстрували право власності в установленому порядку. Отже, позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 47 ЦК УРСР 1963 року, ст.ст. 263, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та зареєстрований 14 січня 2000 року Комсомольською універсальною товарною біржею за №217 та Кременчуцьким міжміським бюро технічної інвентаризації за реєстраційним № 4/260 від 20.01.2000.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса АДРЕСА_2 .
Третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя Д.Ю. Комарова