20.03.2026
Справа №726/3436/25
Провадження №2-а/720/59/25
18 березня 2026 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Павлінчука С. С.
з участю секретаря Політнічук Л. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Новоселиця адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення суб'єкта владних повноважень,
Позивач звернувся до суду з вимогою про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.210-1 ч.3 КУпАП посилаючись на те, що він порушення за обставин зазначених у постанові не вчиняв.
Ухвалою Новоселицького районного суду було відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та витребувано у відповідача матеріали про адміністративне правопорушення.
Від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду відзив не направлявся, а тому суд вирішив справу на підставі наявних у справі доказів.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, однак були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
В судове засідання представник ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, хоча був належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позову заяву слід задовольнити.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом
Судом встановлено, що 01.10.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову №1830 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст.210-1 ч.3 КУпАП. Порушення полягало в тому, що ОСОБА_1 як військовозобов'язаний під час дії воєнного стану не з'явився на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №1830 від 22.09.2025 року встановлено, що від складений відносно ОСОБА_1 за те, що він перебуваючи на обліку як військовозобов'язаний у ІНФОРМАЦІЯ_3 та отримавши виклик до 3-го відділу цього ж центру згідно розпорядження №3/3918/1 від 25.08.2025 року не з'явився, тобто скоїв правопорушення, яке передбачене ст.210-1 ч.3 КУпАП.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період є підставою для притягнення до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно ст. 210 ч.1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. В свою чергу, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період є підставою для притягнення до відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.
Правила військового обліку визначені у Додатку № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, (далі - Правила) на виконання вимог ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити медичний огляд та лікування в лікувально - профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Суд зауважує, що наведені норми визначають різні склади правопорушень та є бланкетними, і при їх застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку, законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та запровадження в Україні особливого періоду.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 порушив саме правила військового обліку, не прибувши за викликом, а не законодавство про оборону чи мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а тому в його діях вбачається склад адміністративного правопорушення передбаченого ст.210 ч.3 КУпАП.
Згідно частини 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, дискреція суду в даному випадку чітко визначена та передбачає чітко визначений перелік можливих рішень.
Оскільки скоєння правопорушення за ст. 210-1 ч.3 КУпАП, в якому звинувачують ОСОБА_1 , не доведено, а фактично в його діях формально міститься склад іншого праовпорушення, яке йому не інкримінується, то суд, враховуючи вищевказані норми процесуального права, позбавлений права перекваліфікації дій особи під час розгляду даного позову.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що постанову від 01.10.2025 року №1830 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст.210-1 ч.3 КУпАП слід скасувати та справу закрити.
Керуючись ст.ст.7, 210, 247, 251, 258, 280 КУпАП, ст.ст.2, 72-79, 90, 134, 139, 241-246, 286, 293, 295 КАС України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про накладення адміністративного стягнення №8130 від 10 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його складення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Сергій ПАВЛІНЧУК