Справа № 521/2114/26
Номер провадження № 2-а/521/78/26
23 березня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді: Шевчук Н.О.,
секретаря судового засідання: Жекової А.О.
за участю представників учасників, учасників справи:
від ОСОБА_1 - особисто; адвокат Дубіна О.А., який діє на підставі доручення Центру БПД;
від ІНФОРМАЦІЯ_1 - не з'явився.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення
Короткий зміст вимог адміністративного позову.
У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейського районного суду міста Одеси з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд: поновити строк на оскарження постанови №12697 від 10.07.2025 року, визнати постанову №12697 від 10.07.2025 року недійсною, призупинити та закрити виконавче провадження №80217649 до вирішення справи по суті.
Зокрема, за доводами адміністративного позову, позивач вказав, що з оскаржуваною постановою не згоден, вважає її безпідставною, необґрунтованою, та такою, що прийнята всупереч положень чинного законодавства.
Так, за твердженнями позивача, він має статус особи, яка має інвалідність, кожні три місяці оновлює свої персональні дані.
Разом з тим, відомості щодо винесення відносно нього оскаржуваної постанови він отримав лише після того, як його рахунки були заблоковані, він не може отримувати пенсію по інвалідності. Таким чином, позивач вважає, що у даному разі було порушено його право на захист, оскільки оскаржувана постанова йому не вручалася, відсутність порушень з його боку виключає застосування ч. 3 ст. 210 КУпАП, а виконавче провадження здійснюється без дотримання законних для цього підстав.
Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Після надходження та реєстрації зазначеної вище позовної заяви, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст. 18 КАС України.
17.02.2026 року ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси у справі №521/2114/26 заяву ОСОБА_1 від 17.02.2026 року вх. №10435 про забезпечення позову у справі №521/2114/26 було повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 23.02.2026 року у справі №521/2114/26 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 було прийнято до розгляду та відкрито провадження, витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП на підставі постанови по справі про адміністративне правопорушення № 12697 від 10.07.2025, призначено дату судового розгляду. Одночасно з цим, судом було поновлено позивачу строк на звернення до суду з адміністративним позовом.
09.03.2026 року за вх. №15523 через підсистему «Електронний Суд» до Хаджибейського районного суду міста Одеси від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов у якому відповідач просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволені його позовних вимог у повному обсязі. Відзив судом долучено до матеріалів адміністративної справи.
Зокрема, за доводами відзиву на позов, представник відповідача наголосив, що доводи, зазначені позивачем у позові є безпідставними, оскільки згідно із даними системи «Оберіг» ОСОБА_1 , дійсно стоїть на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Так, за твердженнями відповідача, у зв'язку з тим, що позивач не уточнив вчасно облікових даних (ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») відносно позивача було направлено подання до поліції про його розшук та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу.
Як зауважено відповідачем, 26.06.2025 року позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 та складено відносно нього протокол, при складенні якого було встановлено, що 26.06.2025 року о 18 год. 09 хв. військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу сьомого частини третьої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-1Х від 11.04.2024 року, який набрав чинності 18.05.2024 року, а саме: перебуваючи на військовому обліку та постійно знаходячись на території України протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані передбачені частиною першою статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 - 1 КУпАП.
В подальшому, як зазначив відповідач, на підставі встановлених обставин, відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги адміністративного позову в частині визнання постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 неправомірною та закриття провадження відносно позивача, з мотивів, викладених письмово у позові.
Разом з тим, під час судового розгляду справи позивач заявив суду усне клопотання про залишення адміністративного позову в частині позовних вимог про призупинення та закриття виконавчого провадження без розгляду та повернення в цій частині сплаченого ним судового збору.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, за доводами відзиву на позов заперечував щодо вимог адміністративного позову, просив суд у його задоволенні відмовити у повному обсязі.
Розглянувши усне клопотання позивача про залишення частини позовних вимог без розгляду, суд зазначає таке.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.
Згідно із ч. 1 - 3 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду.
Положення цієї норми, відповідно до принципу диспозитивності, передбачає право позивача на порушення провадження в суді та право розпорядження своїми вимогами на свій розсуд.
Суд зауважує, підстави для відмови у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду законодавством не передбачені, оскільки це є безумовним правом особи, яка звернулася до суду з позовом.
З огляду на правову позицію позивача у даній справі щодо залишення частини позовних вимог без розгляду, суд вважає наявними підстави для задоволення усного клопотання позивача про залишення адміністративного позову в частині призупинення та закриття виконавчого провадження №80217649 без розгляду.
Розглянувши адміністративну справу №521/2114/26 у змішаній формі (паперовій та електронній), дослідивши письмові матеріали, Хаджибейський районний суд міста Одеси дійшов висновку про те, що адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, потребує задоволення, враховуючи таке.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Так, судом у даній справі із наявної копії паспорту позивача встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився у м. Одеса, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Із наявної в матеріалах справи копії пенсійного посвідчення НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_1 встановлено у 2020 році інвалідність за загальним захворюванням, у зв'язку із чим останній отримує від держави відповідну пенсію.
Зі скріншоту із застосунку «Резерв +», а саме з електронного військово-облікового документу, який дійсний до 12.01.2027 року, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , має звання - молодший лейтенант, експлуатація та ремонт радіотехнічних засобів підводних човнів та надводних кораблів (суден), має відстрочку до 12.01.2027 року за типом: п. 2 ч. 1 ст. 23, має інвалідність ІІІ групи внаслідок загального захворювання, дата уточнення даних - 27.06.2025 року.
З копії справи про адміністративне правопорушення №2465/3105 відносно ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 -1 вбачається, що відповідно до її опису у справі наявні: копія паспорту, копія військово-облікового документа, Витяг з ЄДРПВР Оберіг.
Відповідно до військового квитка НОМЕР_4 , виданого 29.12.2007 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має військове звання молодшого лейтенанта, спеціальність: експлуатація та ремонт радіотехнічних засобів надводних суден, підводних човнів.
З особової картки з Реєстру «Оберіг» вбачається, що ОСОБА_1 стоїть на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , належить до офіцерського складу, має звання: молодший лейтенант, спеціальність: Експлуатація та ремонт радіотехнічних засобів підводних човнів та надводних кораблів; звірка даних при особистій явці: 27.06.2025 року, порушення військового обліку: 18.05.2025 року (Не уточнив вчасно облікових даних (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Відповідно до протоколу №2465 про адміністративне правопорушення від 26.05.2025 року, складеного діловодом групи відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_4 старшим солдатом ОСОБА_2 , військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", абз. 4 пп. 1 п. 2 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-1Х від 11.04.2024 року, який набрав чинності 18.05.2024, а саме: перебуваючи на військовому обліку та постійно знаходячись на території України протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані передбачені ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 - 1 КУпАП. Повідомлено ОСОБА_1 про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 18 год. 20 хв. 10.07.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Від підпису протоколу ОСОБА_1 відмовився, про що свідчать підписи двох свідків.
В подальшому, 01.07.2025 року справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
З постанови № 12697 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 10.07.2025 року, складеної тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 полковником ОСОБА_3 , вбачається, що розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було установлено, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення стосовно громадянина ОСОБА_1 , наявні докази, що ним допущено порушення вимог п. 2. розділу II "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 11.04.2024 року №3633-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", а саме неуточнення адреси проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності) протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом під час мобілізації в умовах особливого періоду. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, уповноважена особа постановила накласти на останнього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
Підпису щодо отримання позивачем вказаної вище постанови, така постанова не містить, проте мається відмітка, що постанова набрала законної сили 30.08.2025 року.
З довідки ІНФОРМАЦІЯ_6 від 31.12.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 , 1985 року народження було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на строк до 08.02.2025 року.
Також у матеріалах справи наявна заява ІНФОРМАЦІЯ_6 , адресована Хаджибейському ВДВС від 08.10.2025 року №18362 про прийняття до виконання постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №12697 від 10.07.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 .
Інших письмових документів щодо предмету спору у даній справі матеріали адміністративної справи не містять.
Також матеріали справи не містять будь-яких письмових доказів стосовно вимоги позивача про призупинення та закриття виконавчого провадження №80217649.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для скасування постанови № 12697 від 10.07.2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. за ч.3 ст. 210 КУпАП.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і у порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення).
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, у даній справі судом встановлено, що позивача у даній справі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 10.07.2025 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
Вказане підтверджується наявною у матеріалах справи постановою № 12697 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 10.07.2025 року, складеною тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 полковником ОСОБА_3 , щодо громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за якою було установлено, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення стосовно громадянина ОСОБА_1 , наявні докази, що ним допущено порушення вимог п. 2. розділу II "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 11.04.2024 року №3633-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", а саме неуточнення адреси проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності) протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом під час мобілізації в умовах особливого періоду. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, уповноважена особа постановила накласти на останнього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
Підпису щодо отримання позивачем вказаної вище постанови, така постанова не містить, проте мається відмітка, що постанова набрала законної сили 30.08.2025 року.
У даній справі, позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання вказаної вище постанови протиправною, наголосив на її незаконності.
Водночас, відповідач, у відзиві на позов зазначає про те, що позивачем було порушено вимоги КУпАП, тому останній притягнутий до адміністративної відповідальності у зв'язку із неоновленням ним персональних даних у встановлений законодавством строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу", ч. 1 ст. 1 якого визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Згідно із ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Нормативними положеннями ст.3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України: "Про оборону України"; "Про Збройні Сили України"; "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, дію якого було неодноразово продовжено і який діє до теперішнього часу.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 оголошено загальну мобілізацію.
За визначенням ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 30.06.2023 року мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Крім того, 18.05.2024 року набрав чинності Закон України «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633 ІХ від 11.04.2024 року. Вказаним Законом статтю 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" викладено в новій редакції, згідно якої, зокрема встановлено, що Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є невід'ємним додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487, військовозобов'язані повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Частинами 1, 2 ст. 210 КУпАП передбачено, що порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно Примітки ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
У даній справі, зважаючи на предмет судового розгляду, а саме встановлення обставин для підтвердження або спростування підстав для скасування оскаржуваної постанови, якою, зокрема, встановлено підстави притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв'язку із фактом неуточнення позивачем своїх персональних даних (адреси проживання, номера засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інших персональних даних) протягом 60-денного строку з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, з урахуванням п. 2 п. розділу ІІ. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», тобто у строк до 16.07.2024 року.
Тобто, судом встановлено, що відповідач, застосовуючи до позивача заходи адміністративного впливу, виходив з факту неуточнення останнім персональних даних у визначені законодавцем строк та порядок.
Водночас, як встановлено судом у даній справі, з наявних у ній матеріалів, ані протокол про адміністративне правопорушення, ані оспорювана постанова не містить відомостей про те, що визначені у постанові відповідачем такі дії позивача позбавили ІНФОРМАЦІЯ_8 можливості отримання необхідних персональних даних про військовозобов'язаного за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Таким чином, у даному разі, відповідачем, під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності не здійснено будь-яких дій на встановлення обставин, за яких виключаються підстави для притягнення військовозобов'язаного до адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП, чим не досягнено безумовних правових підстав для накладення адміністративного стягнення та винесення відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відтак, суд приходить до переконання, що оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення та зміст оспорюваної постанови не містять відомостей про недостатність наявних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста персональних даних про військовозобов'язаного та про неможливість отримання персональних даних за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіст шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, оспорювана постанова винесена відповідачем без достатніх правових підстав, є необґрунтованою та підлягає скасуванню в судовому порядку.
Окрім цього, суд зауважує, що між поданими відповідачем суду разом із відзивом на позов письмовими доказами наявні суттєві суперечності, що свідчить про процедурні порушення відповідача під час винесення ним оскаржуваної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Так, як встановлено судом, справу №2465/3105 відносно ОСОБА_1 заведено відповідачем за наслідками порушення позивачем ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення №2465 від 26.06.2025 року складено уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Водночас, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року у справі № 513/899/16-а.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
При цьому, суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, а факт визнання вини особою, яка притягається до адміністративної відповідальності за відсутності інших належних доказів винуватості такої особи не є належною та єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З огляду на встановлені під час судового розгляду обставини, судом встановлено, що факт адміністративного правопорушення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП та, відповідно, вина останнього у його вчиненні, матеріалами справи жодним чином не підтверджені, оскільки фактично докази відповідачем вини позивача збиралися за порушення ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а притягнено останнього до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
З огляду на зазначене, суд констатуючи, що факт правомірності притягнення відповідачем позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження, з огляду на що, суд, застосовуючи вимоги ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог, сформованих позивачем, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, та вважає, що постанова №12697 від 10.07.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП винесена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на що, потребує визнання її неправомірною та скасування, а провадження у справі про адміністративне правопорушення потребує закриття.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень, які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову та на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України слід скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, у даному разі, за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» з Державного бюджету ОСОБА_1 слід повернути сплачений ним судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. за подання до суду позовної вимоги про призупинення та закриття виконавчого провадження №80217649, у зв'язку із задоволенням судом усного клопотання позивача про залишення цієї вимоги без розгляду.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 286, 293-295 КАС України, п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», Хаджибейський районний суд міста Одеси
Усне клопотання ОСОБА_1 від 23.03.2026 року про залишення позовних вимог в частині призупинення та закриття виконавчого провадження №80217649 без розгляду - задовольнити.
Залишити без розгляду позовну вимогу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про призупинення та закриття виконавчого провадження №80217649.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з Державного бюджету судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. відповідно до квитанції №ПН58 від 16.02.2026 року.
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) в частині вимог про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити у повному обсязі.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 10.07.2025 року № 12697 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну і резолютивну частини рішення складено та проголошено в судовому засіданні 23.03.2026 року
Повний текст рішення суду складено та підписано 23.03.2026 року.
Суддя: Н.О. Шевчук