справа № 947/44167/25
провадження № 1-кс/947/4210/26
23.03.2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , ознайомившись з матеріалами скарги, поданої ОСОБА_2 на постанову слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про відмову у задоволенні клопотання в рамках кримінального провадження № 12025162480000513 від 18.04.2025 року,
ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді Київського районного суду м. Одеси зі скаргою на постанову слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про відмову у задоволенні клопотання в рамках кримінального провадження № 12025162480000513 від 18.04.2025 року.
В обґрунтування поданої скарги заявник посилається на те, що 11.03.2026 року він подав слідчому клопотання про проведення допиту свідка за участю заявника із застосуванням технічної фіксації.
13.03.2026 року слідчим винесено постанову про часткове задоволення клопотання. Також цією постановою відмовлено в участі у слідчій дії та застосуванні технічної фіксації.
Не погоджуючись з постановою слідчого, скаржник просить слідчого суддю таку постанову скасувати і зобов'язати слідчого провести допит свідка за участю потерпілого із застосуванням технічних засобів фіксації.
Щодо прийнятності даної скарги слідчим суддею зазначається наступне.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України, зокрема Главою 26, передбачений порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування.
Об'єктом оскарження на підставі Глави 26 КПК України можуть бути тільки рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора при здійсненні своїх повноважень під час досудового розслідування.
Як вбачається з матеріалів скарги ОСОБА_2 просить скасувати постанову слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 від 13.03.2026 року у частині відмови у його участі під час допиту свідка та застосуванні технічної фіксації.
Водночас, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 КПК України, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України).
Отже, бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до зазначеної норми КПК України, передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена. Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.
Наведеним ознакам відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог ст. 220 КПК, згідно з якою клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Відповідна бездіяльність може бути зумовлена не лише невчиненням процесуальної дії в межах встановлених зазначеною нормою строків, а й неналежним розглядом клопотання, зокрема, залишенням його без процесуального реагування або неналежним на нього процесуальним реагуванням.
В той же час, належне процесуальне реагування полягає у виконанні слідчим процесуальної дії відповідно до вимог кримінального процесуального закону, зокрема, прийняття відповідного рішення у передбаченій КПК України формі - вмотивованій постанові.
ОСОБА_2 було подано до слідчого клопотання про проведення допиту свідка (відповідно до ст. 220 КПК України).
Слідчим ОСОБА_3 13.03.2026 року розглянуто зазначене клопотання та в межах визначеного ст. 220 КПК України - винесено вмотивовану постанову про часткове задоволення клопотання. Про результати розгляду клопотання ОСОБА_2 повідомлено, копію постанови останнім отримано.
Отже, слідчий не допустив бездіяльності, яка б підпадала під ознаки, перелічені у п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, та могла б оскаржуватись заявником.
Разом з тим, оскарження постанови про відмову (часткову відмову) в задоволенні клопотання частиною 1 статті 303 КПК України не передбачено.
В узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування" зазначено, що п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК передбачене право на оскарження постанови про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, а не будь-яких процесуальних дій, для проведення яких учасник кримінального провадження вносив клопотання слідчому. З огляду на зазначене слідчі судді обґрунтовано відмовляють у відкритті провадження, якщо скарга зумовлена прийняттям постанови про відмову у проведенні дій, які не можуть бути віднесені до категорії слідчих (розшукових).
Так, допит свідка відноситься до однієї з основних видів слідчих (розшукових) дій, які використовує слідство для отримання доказів у кримінальному провадженні. Між тим, порядок проведення слідчої дії (у чиїсь присутності, спосіб фіксації та ін.) не є тотожнім із поняттям факту проведення/не проведення слідчої дії. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
За висновками слідчого судді, подана ОСОБА_2 скарга з вимогою покласти на слідчого судовим рішенням обов'язок щодо порядку (умов) проведення слідчої дії, є неприйнятною, оскільки заявлені у скарзі вимоги виходять за межі випадків, які можуть бути оскаржені в порядку статті 303 КПК України на стадії досудового розслідування.
Визначений ст. 303 КПК України перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого і прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Керуючись частиною 4 статті 304 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_2 на постанову слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про відмову у задоволенні клопотання в рамках кримінального провадження № 12025162480000513 від 18.04.2025 року та зобов'язання слідчого вчинити слідчі дії у визначеному скаржником порядку - повернути.
Роз'яснити, що відповідно до ч. 7 ст. 304 КПК України повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК України.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1