Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/369/26
Провадження № 1-кс/499/44/26
Іменем України
23 березня 2026 року селище Іванівка
Слідчий суддя Іванівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області скаргу ОСОБА_3 на постанову ТВО дізнавача СД ВП №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 05.03.2026 року про відмову у визнанні потерпілим, -
На розгляд судді Іванівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 передано відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 20.03.2026 року скаргу ОСОБА_3 , в якій скаржник просить:
- поновити строк на оскарження постанови ТВО дізнавача СД ВП №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 05.03.2026 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 12025167260000126;
- скасувати постанову ТВО дізнавача СД ВП №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 05.03.2026 про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 12025167260000126, та зобов'язати уповноважену особу органу досудового розслідування визнати ОСОБА_3 потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
В обґрунтування скарги зазначає, що 05.03.2026 ТВО дізнавача СД ВП №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 винесено постанову, якою відмовлено ОСОБА_3 у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12025167260000126 та скасовано процесуальний статус потерпілого.
Зауважує, що для визнання особи потерпілим достатнім є встановлення факту заподіяння шкоди або обґрунтованої ймовірності її заподіяння, а не безспірне встановлення права власності на майно.
Вказує, що наявність розписки про передачу грошових коштів у сумі 15000 грн. за саморобний мотоблок з причепом є належним та допустимим доказом укладення правочину.
Посилання у постанові на ст. 209 ЦК України є безпідставним, оскільки правочини щодо відчуження саморобного мотоблока не підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, а тому проста письмова форма є достатньою.
Саморобний мотоблок не є транспортним засобом у розумінні законодавства, який підлягає обов'язковій державній реєстрації, що виключає будь-які додаткові вимоги до форми переходу права власності.
Дізнавачем безпідставно покладено в основу постанови твердження про нібито добровільну передачу мотоблока ОСОБА_5 як «застави» за завдану шкоду, при цьому матеріали кримінального провадження не містять жодного належного доказу на підтвердження факту заподіяння будь-якої шкоди, зокрема покосу люцерни.
Крім того, у постанові зазначено, що майно перебувало у фактичному володінні ОСОБА_5 , однак такий висновок суперечить фактичним обставинам, оскільки відповідно до пояснень ОСОБА_5 , який діяв за дорученням ОСОБА_3 , саме ОСОБА_3 здійснював контроль та фактичне володіння зазначеним майном. Сам по собі факт тимчасового перебування майна у іншої особи не свідчить про наявність у неї права власності та не позбавляє його статусу особи, якій завдано шкоди.
Дізнавачем також проігноровано обставини відкритого та незаконного заволодіння майном групою осіб, що свідчить про наявність ознак кримінального правопорушення та безпосереднє заподіяння йому майнової шкод. Обов'язок доказування таких обставин покладається на слідчого, прокурора, а у встановлених законом випадках - на потерпілого.
Твердження про нібито добровільну передачу мотоблока як «застави», а також про відсутність у ОСОБА_3 ознак потерпілого, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, отриманими у спосіб, передбачений КПК України.
Окремо автор скарги зазначає, що з оскаржуваною постановою фактично ознайомився лише 10.03.2026 року після її надходження на його електронну пошту, що підтверджує об'єктивну неможливість реалізації права на її оскарження у визначений законом строк з моменту її винесення.
У судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав, просив задовольнити з підстав, зазначених у ній.
Представник ВП №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги, до судового засідання не з'явився, однак надіслав на адресу суду клопотання, в якому просить залишити без задоволення скаргу ОСОБА_3 , оскільки постановою від 14.03.2026 року закрито кримінальне провадження № 12025167260000123 на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами ч.1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Беручи до уваги ту обставину що оскаржується постанова дізнавача, то строк подання скарги слід обчислювати з дня отримання особою її копії, а зі скарги вбачається про отримання ОСОБА_3 постанови 11.03.2026 року. Оскільки датою звернення до слідчого судді є 20.03.2026 року, то передбачений ч.1 ст. 304 КПК строк подання скарги не порушено, а тому такий не підлягає поновленню.
Положеннями ст.24 КПК України, які узгоджуються з приписами ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, дізнавача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частина 1 статті 303 КПК містить вичерпний перелік випадків і суб'єктів оскарження рішень, дій чи бездіяльності сторони обвинувачення на досудовому розслідуванні.
Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України).
З матеріалів справи вбачається, що кримінальне провадження закрите 14.03.2026 року на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.
Дану скаргу подано до суду у період, коли кримінальне провадження уже було закрито. Тобто, на момент звернення до слідчого судді досудове розслідування у провадженні завершено.
Слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Компетенція слідчого судді обмежується саме стадією досудового розслідування.
Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (ч. 3 ст. 26 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
З огляду на наведене, враховуючи що на даний час кримінальне провадження закрите, постанова про закриття не скасована, слідчий суддя доходить до висновку про неможливість задоволення скарги ОСОБА_3 .
При цьому, слідчим суддею звертається увага особи, яка подала скаргу, що у цій ситуації він має змогу у порядку ч. 1 ст. 303 КПК України подати скаргу на рішення дізнавача про закриття кримінального провадження з порушенням питання про скасування такої постанови, оскільки слідчий суддя урегульовує проблематику скарги саме у розрізі питань винесених на розгляд сторонами (слідчий суддя без скасування постанови про закриття кримінального провадження не може поновити таке кримінальне провадження). У разі задоволення скарги на постанову про закриття кримінального провадження, після цього звертатися зі скаргою до слідчого судді на постанову про відмову у визнанні потерпілим.
Керуючись ст.ст. 303-307, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову ТВО дізнавача СД ВП №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 05.03.2026 року про відмову у визнанні потерпілим - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
СуддяОСОБА_6