Постанова від 13.03.2026 по справі 496/789/26

Справа № 496/789/26

Провадження № 3/496/549/26

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року м. Біляївка

Суддя Біляївського районного суду Одеської області Пендюра Л.О., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП № 2 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

УСТАНОВИВ:

19.01.2026 року інспектором ВП № 2 (с. Усатове) ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області капітаном поліції Леженко В.В. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 569692 і ставиться йому в вину те, що 19.01.2026 року о 06 год 55 хв. в с. Міжлиманське (Латівка) по вул. Іванова, 5 він керував автомобілем ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах з порожнини рота, тремтіння рук, червоні очі. Від продуття алкотестеру Драгер на місці, а також від проходження мед. огляду на стан сп'яніння в мед. закладі відмовився на відео, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

24.02.2026 року від захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Загарнюк Н.С. до суду надійшло письмове клопотання про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. Клопотання обґрунтовано наступним. Щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 автомобілем ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , захисник вказала, в матеріалах справи наявний однин відеозапис тривалістю 00 хвилин 34 секунди, який розпочинається з того, що ОСОБА_1 перебуває всередині салону патрульного автомобіля (на правому пасажирському сидінні) та в цей момент: працівник поліції просить ОСОБА_1 представитись і назвати число, місяць та рік народження; потім працівник поліції запитує ОСОБА_1 (мовою оригіналу): «Де Ви їхали?» (при цьому, навіть не конкретизуючи у мого нього дату та час такої поїздки); після чого працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про наявність у останнього явних ознак алкогольного сп'яніння, запропонував йому пройти тест на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру Драгер на місці та проїхати до лікарні для виявлення стану алкогольного сп'яніння; працівник поліції одразу ж повідомив ОСОБА_1 про те, що на останнього буде складена адміністративна стаття 130 Кодексу про адміністративне правопорушення, не роз'яснивши, при цьому, суть цієї статті та наслідків її застосування, а одразу ж запитав ОСОБА_1 (мовою оригіналу): «З порушенням згодні?», на що ОСОБА_1 відповів (мовою оригіналу): «Так» (не знаючи із чим саме, власно кажучи, останній згодний). На цьому відеозапис тривалістю 34 секунди закінчився. Таким чином, всупереч вимогам ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» працівник поліції, звертаючись до ОСОБА_1 , не назвав прізвище, посаду, спеціальне звання, а одразу ж почав ставити йому питання, не називаючи причину того, з яких правових підстав ОСОБА_1 має надавати поліцейському відповідну інформацію. Також, захисник зауважила, що у разі, якщо б працівник патрульної поліції дійсно б зупинив ОСОБА_1 саме, як водія, то він (працівник патрульної поліції) мав би виконати вимогу п. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а саме поінформувати водія, зокрема, про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної в п. 1 ст. 35 вказаного Закону. Однак, цього зроблено не було, оскільки у дійсності ОСОБА_1 взагалі не керував автомобілем і жодних доказів, які б підтверджували цей факт, а також факт зупинки автомобіля під керуванням саме ОСОБА_1 до матеріалів справи не долучено. Захисник зазначає, що працівник поліції, повідомивши ОСОБА_1 про наявність у останнього ознак алкогольного сп'яніння, жодної конкретної ознаки не озвучив, однак у протоколі вказані наступні ознаки алкогольного сп'яніння: «запах з порожнини рота», «тремтіння рук» та «червоні очі». Водночас, такі ознаки алкогольного сп'яніння як «тремтіння рук» та «червоні очі» Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» взагалі не передбачені, відтак не відповідають вимогам діючого законодавства України, а отже не можуть вважатися законними і враховуватись судом, як доказ наявних ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 . Підсумовуючи вказане вище, захисник зауважує, що ані матеріали адміністративної справи, ані відеозапис взагалі не містять: моменту руху/зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 ; доказів того, що ОСОБА_1 дійсно керував автомобілем, а тому ОСОБА_1 , не будучи водієм (фактично не керуючи автомобілем), не був зобов'язаний проходити тест на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру Драгер та не був зобов'язаний їхати до лікарні для виявлення стану алкогольного сп'яніння. Окремо, захисник зауважує, що місце складення протоколу про адміністративне правопорушення та місце, нібито, керування ОСОБА_1 автомобілем зазначене як: «Одеська область, Одеський район, с. Міжлиманське, вул. Іванова 5», натомість, на відеозаписі російською мовою вказана зовсім інша адреса (мовою оригіналу): «Украина, 67633, Одесская область, Латовка, улица Шевченко» (номеру немає). Вказане свідчить про наявність суперечностей між адресами, вказаними у протоколі, направленні та на відеозаписі. Щодо безперервності відеозапису з нагрудної камери поліцейських захисник зазначила, що до протоколу про адміністративне правопорушення, в порушення вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису не надано повний та безперервний відеозапис фіксування правопорушення щодо ОСОБА_1 (з моменту виявлення ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння в процесі керуванням автомобілем, його руху або зупинки, та до повного завершення працівником патрульної поліції своїх обов'язків з оформлення матеріалів адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 ), натомість, з матеріалів справи вбачається наявність лише одного відеофайлу, розміром 13,2 МБ, загальною тривалістю 00 хвилин 34 секунди. При цьому сам відеозапис не містить ідентифікаційних даних про технічний засіб, на який здійснювалась відеофіксація. Щодо поведінки ОСОБА_1 та виявлених ознак алкогольного сп'яніння захисник зауважила, що аналіз відеозапису підтверджує, що під час спілкування із працівником патрульної поліції ОСОБА_1 поводив себе абсолютно адекватно, чітко відповідав на його запитання, виконував всі вимоги поліцейського, тобто, поведінка ОСОБА_1 цілком відповідала обстановці. Окрім того, на відеозаписі взагалі не зафіксовано порядку перевірки виявлених у ОСОБА_1 так званих ознак алкогольного сп'яніння, тобто, є незрозумілим, яким саме чином працівник патрульної поліції дійшов висновку, що ОСОБА_1 дійсно знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. Навпаки, з наявного відеозапису чітко вбачається, що у ОСОБА_1 відсутнє тремтіння пальців рук, поведінка абсолютно адекватна, мова зрозуміла та без будь-яких порушень, чітка, рухи тіла теж адекватні, без порушень в координації, а також без різкої зміни забарвлення шкірного покриву обличчя. Щодо не дотримання працівниками патрульної поліції вимог чинного законодавства

України під час оформлення матеріалів адміністративного правопорушення захисник вказала, що складення, роздрукування протоколу про адміністративне правопорушення, а також складення направлення - не здійснювались працівниками патрульної поліції у присутності ОСОБА_1 та цей процес (момент) взагалі не зафіксований на відеозаписі. Тож, залишається лише здогадуватись, яким саме чином у матеріалах адміністративної справи з'явились документи, створення/складення яких не було зафіксовано на жоден технічний засіб. Також, захисник звертає увагу на те, що в пункті 13 протоколу міститься підпис ОСОБА_1 про те що, на перший погляд, може розцінюватись, як роз'яснення працівником патрульної поліції його прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Однак, це абсолютно не відповідає дійсності, оскільки на відеозаписі, наявному в матеріалах справи, відсутні будь-які докази роз'яснення уповноваженими особами прав ОСОБА_1 , передбачених ст. ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що, у свою чергу, є грубим порушенням права останнього на захист. Підсумовуючи вищевикладене захисник вважає, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, сам по собі протокол не може бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 в діянні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Загарнюк Н.С. до судового засідання не з'явились, а в клопотанні про закриття провадження у справі захисник просить суд розглянути справу у їх з ОСОБА_1 відсутність, на задоволенні клопотання наполягає у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, надані докази, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у частині першій статті 130 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння або у неї були ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наявність події правопорушення доводиться шляхом дослідженням доказів.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Водночас, суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, адже являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формуються обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.

Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 569692 вбачається, що 19.01.2026 року о 06 год 55 хв. с. Міжлиманське (Латівка) по вул. Іванова, 5 ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах з порожнини рота, тремтіння рук, червоні очі. Від продуття алкотестеру Драгер на місці, а також від проходження мед. огляду на стан сп'яніння в мед. закладі відмовився на відео, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеним інспектором поліції 19.01.2026 року, у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлені ознаки сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, червоні очі. У заклад охорони здоров'я, а саме КНП «ООМЦПЗ» ООР, особу не доставлено у зв'язку з відмовою.

До протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 569692 від 19.01.2026 року додано відеозапис тривалістю 34 секунди, на якому зафіксовано факт спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 , який знаходиться в салоні службового автомобіля на пасажирському сидінні. На чергове запитання інспектора: «Де Ви їхали?» ОСОБА_1 відповів: «На роботу». Далі інспектор запитує: «На якому автомобілі?» Відповідь ОСОБА_1 : «ВАЗ 2107».

На переконання суду, оглянутий в судовому засіданні вказаний відеозапис не містить беззаперечних та достатніх доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за викладених в протоколі обставин.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 569692 від 19.01.2026 року, правопорушення було вчинено ОСОБА_1 о 06 год 55 хв. в с. Міжлиманське по вул. Іванова, 5, натомість відеозапис розпочинається з 07 год 03 хв. та на ньому зафіксована адреса російською мовою «Украина, 67633, Одесская область, Латовка, улица Шевченко» без номеру, тобто момент вчинення правопорушення відеозаписом взагалі не зафіксовано, як і точна адреса, за якою його було вчинено.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.

Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного), тобто доказова база має бути спрямована на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Для виявлення правопорушення транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, тобто, до зупинки транспортний засіб має знаходитися в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли транспортний засіб рухається. Саме по собі знаходження особи у транспортному засобі навіть і за кермом у стані сп'яніння не має наслідком складу правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, так як така особа не керує транспортним засобом.

Чинне законодавство, зокрема, Правила дорожнього руху, не містять визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення наведено в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.02.2019 року по справі № 404/4467/16-а (провадження № К/9901/21130/18) зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що жодного належного та допустимого доказу того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений інспектором поліції у місці та в час, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, як відеозапис, так і матеріали справи в цілому, не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Частина 2 ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Порядок та умови використання поліцейськими портативних пристроїв, що мають функцію відеозапису визначені Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року № 1026 (далі - Інструкція 1026).

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції 1026 застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється, зокрема, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції 1026 встановлено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що в порушення ст. ст. 251, 266 КУпАП та Інструкції № 1026, вказаний відеозапис здійснено не з моменту початку виконання службових обов'язків працівниками поліції та до їх завершення, тобто він не є безперервний, та не містить повної відеофіксації інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а тому, враховуючи доводи захисника особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, даний відеозапис не може бути беззаперечним доказом на підтвердження наявності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Зважаючи на те, що захисник спростовує саме факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відсутність в матеріалах справи повного відеозапису подій, котрі відбувалися 19.01.2026 року, або пояснення двох свідків, які б засвідчували цей факт, суд позбавлений можливості здійснити перевірку обставин ймовірного порушення з боку особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, за порушення якого передбачена відповідальність в межах ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. За таких обставин суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, що ОСОБА_1 є суб'єктом відповідальності за вказане правопорушення, оскільки без підтвердження факту, що останній керував транспортним засобом, не утворюється склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Однак, наявний в матеріалах справи відеозапис не містить роз'яснення ОСОБА_1 його прав і обов'язків, що вчергове свідчить про його неповноту, тобто має місце недотримання поліцейським вимог Інструкції № 1026.

Разом з тим, доводи захисника про те, що відеозапис не містить ідентифікаційних даних про технічний засіб, на який здійснювалась відеофіксація, суд відхиляє, як необґрунтовані, з огляду на таке.

Згідно з ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. При цьому, даною статтею також передбачено можливість працівників поліції використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Натомість, положень щодо необхідності, у даному випадку, наявності на відеозаписі ідентифікаційних даних про технічний засіб, на який здійснюється відеофіксація, вищенаведені положення Закону України «Про Національну поліцію», котрий безпосередньо визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України тощо, не містять. Будь-якого нормативно-правового обґрунтовування наведених захисником доводів в даній частині клопотання також не містить.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Із роз'яснень, які містяться в абзаці другому п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вбачається, що визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Недоведеність того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння має наслідком відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом доводили факт керування останнім транспортним засобом.

Керуючись ст. ст. 130 ч. 1, 247, 280, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.

Суддя Л.О. Пендюра

Строк пред'явлення постанови до виконання

згідно Закону України "Про виконавче провадження"

Постанова набрала законної сили

"___" ____________ 2026 року

Попередній документ
135051014
Наступний документ
135051016
Інформація про рішення:
№ рішення: 135051015
№ справи: 496/789/26
Дата рішення: 13.03.2026
Дата публікації: 25.03.2026
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адмінправопорушення
Суд: Біляївський районний суд Одеської області
Категорія справи: Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку; Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (13.03.2026)
Дата надходження: 23.01.2026
Предмет позову: ч.1 ст.130 КУпАП
Розклад засідань:
13.03.2026 10:00 Біляївський районний суд Одеської області
Учасники справи:
головуючий суддя:
ПЕНДЮРА ЛЕОНІД ОЛЕКСАНДРОВИЧ
суддя-доповідач:
ПЕНДЮРА ЛЕОНІД ОЛЕКСАНДРОВИЧ
особа, яка притягається до адмін. відповідальності:
Батан Олександр Володимирович