Справа № 646/3037/24
№ провадження 2/646/744/2026
23 березня 2026 року м. Харків
Основ'янський районний суд м.Харкова
у складі головуючого судді - Литвинова А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Білецької А.К.,
представника позивача - прокурора Гончарова С.В.,
представника відповідача - адвоката Гріги К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання правочину недійсним, -
Керівник Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання правочину недійсним, у якому просить витребувати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,5 кв.м., житловою площею 29,6 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2567247163120) з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь законного власника - Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради, визнати недійсним договір іпотеки, посвідчений 31.01.2022 приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О. (реєстровий №436), стягнути з відповідачів на користь Харківської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 6 255,70 грн.
На обґрунтування позовний вимог прокурор зазначив, що під час здійснення слідчими СВ ВП №2 Харківського РУП №3 ГУ НП в Харківській області досудового розслідування, а прокурорами Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова - процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях:
-№12022221220000754 від 20.07.2022;
-№12023221220001179 від 24.07.2023 (зареєстрованому в порядку виділення матеріалів досудового розслідування з кримінального провадження №12022221220000754),
за фактом заволодіння шляхом обману, з використанням завідомо підроблених документів, квартирою
АДРЕСА_1 , встановлено, зокрема, наступне.
Законним власником вказаної двокімнатної квартири, загальною площею 46,5 кв.м, житловою площею 29,6 кв.м, є Харківська міська територіальна громада в особі Харківської міської ради.
Так, з листа директора Юридичного департаменту Харківської міської ради від 07.12.2023 №2873/9-23, наданого у відповідь слідчого у кримінальному провадженні, вбачається, що за інформацією Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради житловий будинок по АДРЕСА_2 рішенням 12 сесії Харківської міської Ради народних депутатів 1 скликання від 28.09.1992 «Про комунальну власність міста» включено до комунальної власності.
Окремих рішень Харківської міської ради про прийняття/вилучення квартири АДРЕСА_1 до/із комунальної власності Харківської міської територіальної громади не приймалось.
У комп'ютерній базі відділу приватизації житлового фонду згаданого Управління відсутня інформація щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 .
Відсутність у Державному реєстрі прав запису про державну реєстрацію права власності Харківської міської ради на вищевказану квартиру, як на окремий об'єкт нерухомого майна, не впливає на її правовий статус, оскільки законним власником спірного майна є саме Харківська міська рада.
Відсутність реєстрації права власності на спірне майно в Державному реєстрі речових прав за державою в особі компетентного органу не спростовує факту набуття державою такого права на спірне майно до початку функціонування зазначеного реєстру (постанова ВС від 10.05.2022 у справі №495/2183/16-ц).
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про смерть №9857 від 29.06.2018, складений Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області), який за життя був єдиним наймачем спірної неприватизованої квартири. Після його смерті протягом тривалого часу в квартирі постійно ніхто не проживав, що підтверджується протоколом проведеного під час досудового розслідування 17.09.2022 допиту в якості свідка ОСОБА_4 , яка була дружиною померлого та зареєстрована за іншою адресою ( АДРЕСА_3 ).
У зв'язку з цим, групою осіб на початку 2022 року вчинено заволодіння цим об'єктом нерухомого майна шляхом обману, з використанням завідомо підроблених документів.
З метою створення видимості наявності передбаченої п.6 ч.1 ст.27 Закону підстави для проведення державної реєстрації права власності,
ОСОБА_1 , виконуючи відведену йому організатором злочину роль псевдовласника, усвідомлюючи, що не є власником квартири
АДРЕСА_1 , 26.01.2022 звернувся до приватного нотаріуса ХМНО Поддубної Ю.В. із заявою про державну реєстрацію за ним у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виникнення права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , додавши до вказаної заяви завідомо підроблені:
-свідоцтво про право власності на житло з неправдивими відомостями про його видачу Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради 03.02.1999 (реєстраційний №3-99-167424) згідно з розпорядженням від 03.02.1999 №7901 та реєстрацію в Харківському міському бюро технічної інвентаризації 09.02.1999 (запис в реєстровій книзі №П-3-18150). При цьому, до змісту вказаного підробленого свідоцтва невстановлені особи внесли також неправдиві відомості про належність ОСОБА_1 на праві власності квартири АДРЕСА_1 ;
-довідку КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, датовану 17.01.2022 під №1118677, за змістом якої вказано про її видачу заявнику - ОСОБА_1 та наведено відомості про те, що за інформацією з паперових носіїв до 31.12.2012 квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.02.1999, виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради 03.02.1999 (реєстраційний №3-99-167424).
Факт підроблення вказаних свідоцтва та довідки підтверджується отриманим у ході досудового розслідування (на виконання ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 21.09.2022 про тимчасовий доступ до документів, наявних в інвентаризаційній справі на спірну квартиру) листом в.о. директора КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради від 19.10.2022 за №1466/0705/22, за змістом якого, згідно даних відділу збереження технічної документації підприємства, матеріали інвентаризації на квартиру АДРЕСА_1 , як на окремий об'єкт нерухомого майна, не складались, інвентаризаційна справа на зазначений об'єкт не створювалась та у відділі не обліковується.
При цьому, як вбачається з вилучених на виконання вказаної ухвали слідчого судді матеріалів бюро технічної інвентаризації та встановлено в ході досудового розслідування, справжня довідка КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради від 17.01.2022 під №1118677 (тобто з реквізитами, які містяться у вищевказаній підробленій довідці на ім'я ОСОБА_1 ) фактично була видана на ім'я іншого заявника - ОСОБА_3 та містить інший зміст, згідно якого, інформація з паперових носіїв до 31.12.2012 щодо типу права та його реєстрації на квартиру
АДРЕСА_1 відсутня.
У ході досудового розслідування встановлено, що отримання вказаної довідки на ім'я ОСОБА_3 (померлого на той час колишнього наймача відповідної неприватизованої квартири) здійснено іншими співучасниками шляхом використання завідомо підроблених документів (довіреності, підробленого паспорта) з метою використання цієї довідки з достовірною інформацією в якості зразка для створення підробленого (зі спотвореним змістом) документа з реквізитами (датою видачі та номером) справжнього.
З листа директора Юридичного департаменту Харківської міської ради від 07.12.2023 №2873/9-23, наданого у відповідь на запит слідчого у кримінальному провадженні, вбачається, що відповідно до Книги реєстрації квартир, одноквартирних будинків, що належать громадянам на праві приватної власності, та видачі зареєстрованих свідоцтв про право власності, за реєстровим номером 3-99-167424 було оформлено свідоцтво про право власності на житло за адресою: АДРЕСА_4 на підставі розпорядження Центру (відділу) приватизації державного житлового фонду від 03.02.1999 №790 (уповноважений власник ОСОБА_5 ).
Таким чином ОСОБА_1 , надавши за вищевказаних обставин 26.01.2022 державному реєстратору, використав завідомо для нього підроблені документи (свідоцтво про право власності на житло та довідку бюро технічної інвентаризації).
За результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів приватним нотаріусом ХМНО Поддубною Ю.В. прийнято рішення з індексним номером 63090546 від 27.01.2022 про державну реєстрацію (з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав) за ОСОБА_1 права власності на відповідну квартиру (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2567247163120, номер запису про право власності: 46377867).
У подальшому, 31.01.2022 ОСОБА_1 , виконуючи відведену йому роль псевдовласника, усвідомлюючи, що він не є законним власником квартири АДРЕСА_1 , під час укладення договору іпотеки з іпотекодержателем ОСОБА_2 (від імені якої діяв за довіреністю ОСОБА_6 ), посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О. (реєстровий №436), передав іпотекодержателю в якості документа, що посвідчує право власності на предмет іпотеки, оригінал вищевказаного, завідомо для нього підробленого, свідоцтва про право власності на житло, датованого 03.02.1999(факт передачі оригінала вказаного документа відображено в пунктах 2 і 8 іпотечного договору).
Відповідно до п.1 вказаного договору іпотеки, його укладено з метою забезпечення виконання зобов'язання, яке виникло у ОСОБА_1 за укладеним з іпотекодержателем договором позики від 31.01.2022 на суму 215 180 грн. зі строком повернення не пізніше 30.04.2022.
При цьому, п.12 означеного договору іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, за змістом якого за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися шляхом набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем або продажу іпотекодержателем предмету іпотеки будь-якій особі.
Серед документів, на підставі яких здійснено нотаріальне посвідчення вищевказаного договору іпотеки, є, зокрема, довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, сформована 31.01.2022 за запитом приватного нотаріуса ХМНО Ємця І.О. з Реєстру територіальної громади міста Харкова. За змістом вказаної довідки, у квартирі АДРЕСА_1 станом на час формування довідки продовжувала залишатися зареєстрованою одна особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як вбачається з витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №12023221220001179 від 24.07.2023, у вказаному кримінальному провадженні 27.07.2023 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено до суду обвинувальний акт за:
-ч.5 ст.27 ч.3 ст.358 КК України (пособництво у підробленні офіційних документів, які видаються установою, яка має право видавати такі документи, і які надають права, з метою їх подальшого використання);
-ч.4 ст.358 КК України (використання завідомо підроблених документів);
-ч.4 ст.190 (в редакції, чинній до 11.08.2023) КК України (заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах).
На час подання позову обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні перебував на розгляді в Ленінському районному суді міста Харкова.
Отже, ОСОБА_1 незаконно, без відповідної правової підстави, заволодів (шляхом проведення за ним державної реєстрації права власності) відповідною неприватизованою квартирою, яка належить Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2024 справу передано для розгляду судді Литвинову А.В.
Ухвалою судді Червонозаводського (тепер Основ'янського) районного суду м.Харкова від 11.04.2024 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.
29.12.2025 до суду надійшла заява представник заявника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Лесенко О.С. про забезпечення позову.
Ухвалою Основ'янського районного суду м. Харкова від 29.01.2026 вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно вищевказаної квартири.
08.10.2024 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гріги К.С. надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просить відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на те, що на момент укладення договору іпотеки ОСОБА_1 був єдиним власником квартири. Право власності було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом ХМНО Поддубною Ю.В. на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 03.02.1999 Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Виконавчого комітету Харківської міської ради. За даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно, були відсутні заборони відчуження, та будь-які обтяження речових прав щодо даного майна. Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18)). Отже, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (Buchbesitz (нім.) - книжкове володіння ). Вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц. Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі №610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ТА НАДМІРНИЙ ТЯГАР. Аналогічний висновок Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19. У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2024 року по справі № 466/3398/21 зроблено правовий висновок: «В практиці касаційного суду неодноразово застосовувалася конструкція «добросовісного іпотекодержателя» і вказувалося про необхідність захисту інтересів добросовісного іпотекодержателя, який покладався на дані реєстру прав на нерухомість (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року в справі № 449/1154/14, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року в справі № 718/2468/18, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року в справі № 715/32/18, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року в справі 509/1157/18, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року в справі № 707/807/21). Конструкція «добросовісного іпотекодержателя» (тобто того, який набув право іпотеки на підставі договору іпотеки із невласником), хоча й прямо не передбачена в приватному праві, але є проявом доброї совісті (пункт 6 статті 3 ЦК України). Якщо ЦК України допускає набуття права власності добросовісним набувачем (стаття 330 ЦК України) найбільш повного та абсолютного речового права (права власності) від неуповноваженої особи, то набуття такого права на чужу річ (обмеженого речового права) як права іпотеки, також має допускатися правопорядком. Законодавець не передбачив нікчемності правочину, у випадку відсутності у іпотекодавця права власності на предмет іпотеки. Тому такий правочин є оспорюваним. Недійсність первісних юридичних фактів чи документів не призводить до недійсності договору іпотеки, оскільки в українському праві відсутня залежна недійсність для таких випадків (має місце тільки в одиничних випадках, передбачених у законі - наприклад, частина друга статті 548, частина четверта статті 1119 ЦК України). Тому повинна враховуватися добросовісність / недобросовісність іпотекодержателя, для того щоб вирішити питання про набуття ним права іпотеки та/або при визнанні недійсним договору іпотеки. При цьому очевидно, що добра совість «лікує» таку ваду набуття праваіпотеки як укладення договору не власником. До обставин, які можуть свідчити, що недобросовісність іпотекодержателя відноситься, зокрема: момент вчинення правочину; суб'єкти, які вчиняють або з якими вчиняється договір іпотеки (наприклад, родичі, квазіродичі, пов'язана чи афілійована юридична особа, пов'язані чи афілійовані групи юридичних осіб). Для добросовісного іпотекодержателя має бути характерним такий стандарт поведінки, який притаманний середньому розумному та обачному іпотекодержателю. Конструкція «добросовісного іпотекодержателя», зокрема, має виключатися в тому разі, коли майно було вкрадене у власника або в особи, якій власник передав майно у володіння. Власник, який за допомогою віндикаційного позову чи реституції повернув майно від неуповноваженого іпотекодавця «займає» місце останнього у відносинах іпотеки. Очевидно, що до власника, який задовольнив вимоги іпотекодержателя, переходить у порядку суброгації (частина третя статті 528 ЦК України) право вимагати з боржника виконання зобов'язання, яке було забезпечене іпотекою». Так, при укладенні договору іпотеки ОСОБА_2 як добросовісний іпотекодержатель діяла на підставі інформації, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема даних про те, що ОСОБА_1 був законним власником квартири. При цьому, будь-яких заборон чи обтяжень щодо відчуження нерухомості в державних реєстрах зареєстровано не було. Разом з тим, ОСОБА_2 не мала обґрунтованих підстав вважати, що відомості в реєстрі можуть бути неповними або неправдивими щодо права власності ОСОБА_1 на майно. Фактично ОСОБА_2 виконала своє зобов'язання за договором позики та передала грошові кошти у власність ОСОБА_1 відповідно до умов договору позики. В свою чергу, у разі невиконання ОСОБА_1 зобов'язання щодо повернення коштів, ОСОБА_2 мала законне право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. Таким чином, на момент укладення договору позики та іпотеки ОСОБА_1 був правомірним власником квартири, переданої в іпотеку, а його право власності було належно зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Документи, на підставі яких виникло право власності ОСОБА_1 , також були правомірними. Укладаючи договір іпотеки, ОСОБА_2 діяла добросовісно та вжила всіх залежних від неї заходів задля перевірки наявності в іпотекодавця повноважень на укладення відповідного договору іпотеки. ОСОБА_2 не мала жодного узгодження дій з ОСОБА_1 , не була обізнана про неправомірність правовстановлюючих документів на майно. Остання не була ані родичем чи іншим близьким членом родини ОСОБА_1 , що могло б свідчити про узгодженість неправомірних дій. Фактично, ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 грошові кошти, розраховуючи на їх належне повернення, і мала законне право звернути стягнення на предмет іпотеки уразі невиконання зобов'язань позичальником.
14.10.2024 до суду через систему «Електронний суд» від Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій викладені заперечення проти доводів відповідача, викладених у відзиві.
16.10.2024 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Гріги К.С. надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких викладені пояснення, міркування і аргументи щодо наведених прокурором у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів, а також мотиви їх відхилення.
Ухвалою Червонозаводського (тепер Основ'янського) районного суду м. Харкова від 19.12.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
В судовому засіданні прокурор позов підтримав, посилаючись на підстави та обставини, зазначені у позовній заяві, просив про його задоволення.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гріга К.С. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на підстави, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву від 07.10.2024 в якій позовні вимоги визнав, обставини справи, викладені в позові підтвердив, просив проводити судовий розгляд без його участі.
Суд, вислухавши доводи представників сторін, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вироку Ленінського районного суду міста Харкова від 19 вересня 2024 року ОСОБА_1 засуджений за ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.4 ст. 190 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки.
Згідно вказаного вироку по АДРЕСА_2 розташована неприватизована двокімнатна квартира АДРЕСА_5 , загальною площею 46,5 кв.м., житловою площею 29,6 кв.м., законним власником якої є Харківська міська територіальна громада в особі Харківської міської ради.
У зв'язку з тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 колишнього єдиного наймача вказаної неприватизованої квартири - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом тривалого часу в ній постійно ніхто не проживав, на початку січня 2022 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлених на теперішній час осіб, досудове розслідування щодо яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні (№12022221220000754 від 20.07.2022) виникли злочинний умисел і корислива мета, спрямовані на незаконне заволодіння шляхом обману (шахрайства), з використанням завідомо підроблених документів, вказаним нерухомим майном шляхом звернення до державного реєстратора із заявою про проведення державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на згадану квартиру, яка йому ніколи не належала, та з подальшим укладенням псевдовласником цивільно-правової угоди щодо такої квартири. Для реалізації вказаного злочинного умислу згадані невстановлені особи залучили ОСОБА_1 .
Так, реалізуючи роль, відведену йому згідно попередньо досягнутої з невстановленими особами домовленості, ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, вчинив ряд юридично значимих дій.
Зокрема, для отримання завідомо для нього підроблених офіційних документів, начебто виданих уповноваженими органами, які б містили реквізити свідоцтва про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 та довідки про зареєстроване за ним до 31.12.2012 право власності на згадану квартиру на підставі відповідного свідоцтва, з метою подальшого використання цих підроблених документів при вчиненні юридично значимих дій з вказаною квартирою, ОСОБА_1 завчасно надав невстановленим у ході досудового слідства особам свої персональні дані (прізвище, ім'я та по батькові), а також вказівку про виготовлення вищевказаних підроблених офіційних документів.
За здійсненого ОСОБА_1 у вищевказаний спосіб (шляхом надання засобів і вказівок) сприяння у вчиненні підроблення офіційних документів, невстановленими особами за невстановлених обставин виготовлено для подальшого використання від його імені:
- свідоцтво про право власності на житло з неправдивими відомостями про його видачу Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради 03.02.1999 (реєстраційний №3-99-167424) згідно з розпорядженням від 03.02.1999 №7901 та реєстрацію в Харківському міському бюро технічної інвентаризації 09.02.1999 (запис в реєстровій книзі №П-3-18150). При цьому, до змісту вказаного підробленого свідоцтва невстановлені особи внесли також неправдиві відомості про належність ОСОБА_1 на праві власності квартири АДРЕСА_1 ;
- довідку КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, датовану 17.01.2022 під №1118677, у якій вказано неправдиві відомості про її отримання на замовлення ОСОБА_1 та за змістом якої, за інформацією з паперових носіїв до 31.12.2012 квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.02.1999, виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради 03.02.1999 (реєстраційний №3-99-167424), що не відповідає дійсності.
Крім того, по АДРЕСА_2 розташована неприватизована двокімнатна квартира АДРЕСА_5 , загальною площею 46,5 кв.м., житловою площею 29,6 кв.м., законним власником якої є Харківська міська територіальна громада в особі Харківської міської ради.
У зв'язку з тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 колишнього єдиного наймача вказаної неприватизованої квартири - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом тривалого часу в ній постійно ніхто не проживав, на початку січня 2022 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлених на теперішній час осіб, досудове розслідування щодо яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні (№12022221220000754 від 20.07.2022) виникли злочинний умисел і корислива мета, спрямовані на незаконне заволодіння шляхом обману (шахрайства), з використанням завідомо підроблених документів, вказаним нерухомим майном шляхом звернення до державного реєстратора із заявою про проведення державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на згадану квартиру, яка йому ніколи не належала, та з подальшим укладенням псевдовласником цивільно-правової угоди щодо такої квартири. Для реалізації вказаного злочинного умислу згадані невстановлені особи залучили ОСОБА_1 .
Так, реалізуючи роль, відведену йому згідно попередньо досягнутої з невстановленими особами домовленості, ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, вчинив ряд юридично значимих дій.
Зокрема, для отримання завідомо для нього підроблених офіційних документів, начебто виданих уповноваженими органами, які б містили реквізити свідоцтва про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 та довідки про зареєстроване за ним до 31.12.2012 право власності на згадану квартиру на підставі відповідного свідоцтва, з метою подальшого використання цих підроблених документів при вчиненні юридично значимих дій з вказаною квартирою, ОСОБА_1 завчасно надав невстановленим у ході досудового слідства особам свої персональні дані (прізвище, ім'я та по батькові), а також вказівку про виготовлення вищевказаних підроблених офіційних документів.
За здійсненого ОСОБА_1 у вищевказаний спосіб (шляхом надання засобів і вказівок) сприяння у вчиненні підроблення офіційних документів, невстановленими особами за невстановлених обставин виготовлено для подальшого використання від його імені:
- свідоцтво про право власності на житло з неправдивими відомостями про його видачу Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради 03.02.1999 (реєстраційний №3-99-167424) згідно з розпорядженням від 03.02.1999 №7901 та реєстрацію в Харківському міському бюро технічної інвентаризації 09.02.1999 (запис в реєстровій книзі №П-3-18150). При цьому, до змісту вказаного підробленого свідоцтва невстановлені особи внесли також неправдиві відомості про належність ОСОБА_1 на праві власності квартири АДРЕСА_1 ; - довідку КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, датовану 17.01.2022 під №1118677, у якій вказано неправдиві відомості про її отримання на замовлення ОСОБА_1 та за змістом якої, за інформацією з паперових носіїв до 31.12.2012 квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.02.1999, виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради 03.02.1999 (реєстраційний №3-99-167424), що не відповідає дійсності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закону) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 2 ч.1 ст.10 Закону України Закону встановлено, що нотаріус є державним реєстратором.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 27 Закону в якості однієї з підстав для державної реєстрації прав передбачено свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дублікат.
Зі змісту п.3 ч.3 ст.10 Закону вбачається, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законом порядку до 1 січня 2013 року державний реєстратор обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
При цьому, в ч. 2 ст. 22 вказаного Закону зазначено, що відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.
Так, діючи згідно попередньо досягнутої домовленості та завчасно розподілених ролей, з метою створення видимості наявності передбаченої п.6 ч.1 ст.27 Закону підстави для проведення за ОСОБА_1 державної реєстрації права власності, 26.01.2022, близько 17 год. 00 хв., невстановлені на теперішній час особи, які усвідомлювали, що ОСОБА_1 не є власником квартири АДРЕСА_1 , перебуваючи в офісі приватного нотаріуса ХМНО Поддубної Ю.В. (проспект Героїв Харкова (колишня назва - Московський), 144 у м. Харкові), подали від імені ОСОБА_1 о 17 год. 33 хв. 14 сек. непідписану заявником заяву з реєстраційним номером 50632530 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виникнення права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , додавши до вказаної заяви завідомо для них підроблені:
- свідоцтво про право власності на житло з неправдивими відомостями про його видачу Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради 03.02.1999 (реєстраційний №3-99-167424) згідно з розпорядженням від 03.02.1999 №7901 та реєстрацію в Харківському міському бюро технічної інвентаризації 09.02.1999 (запис в реєстровій книзі №П-3-18150). При цьому, до змісту вказаного підробленого свідоцтва невстановлені особи внесли також неправдиві відомості про належність ОСОБА_1 на праві власності квартири АДРЕСА_1 ;
- довідку КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, датовану 17.01.2022 під №1118677, за змістом якої, за інформацією з паперових носіїв до 31.12.2012 квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.02.1999, виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради 03.02.1999 (реєстраційний №3-99-167424).
За результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів приватним нотаріусом ХМНО Поддубною Ю.В. прийнято рішення з індексним номером 63090546 від 27.01.2022 про державну реєстрацію (з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав) за ОСОБА_1 права власності на відповідну квартиру (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2567247163120, номер запису про право власності: 46377867).
У подальшому, 31.01.2022 перебуваючи в офісі приватного нотаріуса ХМНО Ємця І.О. ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_1 , реалізуючи роль, відведену йому згідно попередньо досягнутої з невстановленими особами домовленості, усвідомлюючи, що він не є законним власником квартири АДРЕСА_1 , діючи шляхом обману нотаріуса та іпотекодержателя, під час укладення договору іпотеки з іпотекодержателем ОСОБА_2 , посвідченого означеним нотаріусом (реєстровий №436), передав іпотекодержателю в якості документа, що посвідчує право власності на предмет іпотеки, оригінал завідомо для нього підробленого свідоцтва про право власності на житло, виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради 03.02.1999 (реєстраційний №3-99-167424) та зареєстрованого в Харківському міському бюро технічної інвентаризації 09.02.1999 (запис в реєстровій книзі №П-3-18150), що відображено в пунктах 2 і 8 згаданого іпотечного договору.
Таким чином ОСОБА_1 , надавши за вищевказаних обставин під час укладення та нотаріального посвідчення іпотечного договору від 31.01.2022, використав зазначений, завідомо для нього підроблений документ (свідоцтво про право власності на житло).
Крім того встановлено, що по АДРЕСА_2 розташована неприватизована двокімнатна квартира АДРЕСА_5 , загальною площею 46,5 кв.м., житловою площею 29,6 кв.м., законним власником якої є Харківська міська територіальна громада в особі Харківської міської ради.
У зв'язку з тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 колишнього єдиного наймача вказаної неприватизованої квартири - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом тривалого часу в ній постійно ніхто не проживав, на початку січня 2022 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлених на теперішній час осіб, досудове розслідування щодо яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні (№12022221220000754 від 20.07.2022) виникли злочинний умисел і корислива мета, спрямовані на незаконне заволодіння шляхом обману (шахрайства), з використанням завідомо підроблених документів, вказаним нерухомим майном шляхом звернення до державного реєстратора із заявою про проведення державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на згадану квартиру, яка йому ніколи не належала, та з подальшим укладенням псевдовласником цивільно-правової угоди щодо такої квартири. Для реалізації вказаного злочинного умислу згадані невстановлені особи залучили ОСОБА_1 .
Так, реалізуючи роль, відведену йому згідно попередньо досягнутої з невстановленими особами домовленості, ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, вчинив ряд юридично значимих дій.
Зокрема, для отримання завідомо для нього підроблених офіційних документів, начебто виданих уповноваженими органами, які б містили реквізити свідоцтва про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 та довідки про зареєстроване за ним до 31.12.2012 право власності на згадану квартиру на підставі відповідного свідоцтва, з метою подальшого використання цих підроблених документів при вчиненні юридично значимих дій з вказаною квартирою, ОСОБА_1 завчасно надав невстановленим у ході досудового слідства особам свої персональні дані (прізвище, ім'я та по батькові), а також вказівку про виготовлення вищевказаних підроблених офіційних документів.
За здійсненого ОСОБА_1 у вищевказаний спосіб (шляхом надання засобів і вказівок) сприяння у вчиненні підроблення офіційних документів, невстановленими особами за невстановлених обставин виготовлено для подальшого використання від його імені:
- свідоцтво про право власності на житло з неправдивими відомостями про його видачу Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради 03.02.1999 (реєстраційний №3-99-167424) згідно з розпорядженням від 03.02.1999 №7901 та реєстрацію в Харківському міському бюро технічної інвентаризації 09.02.1999 (запис в реєстровій книзі №П-3-18150). При цьому, до змісту вказаного підробленого свідоцтва невстановлені особи внесли також неправдиві відомості про належність ОСОБА_1 на праві власності квартири АДРЕСА_1 ;
- довідку КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, датовану 17.01.2022 під №1118677, у якій вказано неправдиві відомості про її отримання на замовлення ОСОБА_1 та за змістом якої, за інформацією з паперових носіїв до 31.12.2012 квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.02.1999, виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради 03.02.1999 (реєстраційний №3-99-167424), що не відповідає дійсності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закону) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 2 ч.1 ст.10 Закону України Закону встановлено, що нотаріус є державним реєстратором.
Пунктом 6 ч.1 ст.27 Закону в якості однієї з підстав для державної реєстрації прав передбачено свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дублікат.
Зі змісту п.3 ч.3 ст.10 Закону вбачається, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законом порядку до 1 січня 2013 року державний реєстратор обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
При цьому, в ч.2 ст.22 вказаного Закону зазначено, що відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.
Так, діючи згідно попередньо досягнутої домовленості та завчасно розподілених ролей, з метою створення видимості наявності передбаченої п.6 ч.1 ст.27 Закону підстави для проведення за ОСОБА_1 державної реєстрації права власності, 26.01.2022, близько 17 год. 00 хв., невстановлені на теперішній час особи, які усвідомлювали, що ОСОБА_1 не є власником квартири АДРЕСА_1 , перебуваючи в офісі приватного нотаріуса ХМНО Поддубної Ю.В. (проспект Героїв Харкова (колишня назва - Московський), 144 у м. Харкові), подали від імені ОСОБА_1 о 17 год. 33 хв. 14 сек. непідписану заявником заяву з реєстраційним номером 50632530 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виникнення права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , додавши до вказаної заяви завідомо для них підроблені:
- свідоцтво про право власності на житло з неправдивими відомостями про його видачу Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради 03.02.1999 (реєстраційний
№3-99-167424) згідно з розпорядженням від 03.02.1999 №7901 та реєстрацію в Харківському міському бюро технічної інвентаризації 09.02.1999 (запис в реєстровій книзі №П-3-18150). При цьому, до змісту вказаного підробленого свідоцтва невстановлені особи внесли також неправдиві відомості про належність ОСОБА_1 на праві власності квартири АДРЕСА_1 ;
- довідку КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, датовану 17.01.2022 під №1118677, за змістом якої, за інформацією з паперових носіїв до 31.12.2012 квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.02.1999, виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради 03.02.1999 (реєстраційний №3-99-167424).
За результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів приватним нотаріусом ХМНО Поддубною Ю.В. прийнято рішення з індексним номером 63090546 від 27.01.2022 про державну реєстрацію (з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав) за ОСОБА_1 права власності на відповідну квартиру (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2567247163120, номер запису про право власності: 46377867).
У подальшому, 31.01.2022 перебуваючи в офісі приватного нотаріуса ХМНО Ємця І.О. ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_1 , реалізуючи роль, відведену йому згідно попередньо досягнутої з невстановленими особами домовленості, усвідомлюючи, що він не є законним власником квартири АДРЕСА_1 , діючи шляхом обману нотаріуса та іпотекодержателя, під час укладення договору іпотеки з іпотекодержателем ОСОБА_2 , посвідченого означеним нотаріусом (реєстровий №436), передав іпотекодержателю в якості документа, що посвідчує право власності на предмет іпотеки, оригінал завідомо для нього підробленого свідоцтва про право власності на житло, виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради 03.02.1999 (реєстраційний №3-99-167424) та зареєстрованого в Харківському міському бюро технічної інвентаризації 09.02.1999 (запис в реєстровій книзі №П-3-18150), що відображено в пунктах 2 і 8 згаданого іпотечного договору.
Таким чином ОСОБА_1 , надавши за вищевказаних обставин під час укладення та нотаріального посвідчення іпотечного договору від 31.01.2022, використав зазначений, завідомо для нього підроблений документ (свідоцтво про право власності на житло).
Відповідно до п.1 вказаного договору іпотеки, його укладено з метою забезпечення виконання зобов'язання, яке виникло у ОСОБА_1 за укладеним з іпотекодержателем договором позики від 31.01.2022 на суму 215 180 грн. зі строком повернення не пізніше 30.04.2022. Однак, ні у визначений договором строк, ні в подальшому, отримані за згаданим договором позики грошові кошти позичальнику не повернуто, а використано на власний розсуд невстановленими на теперішній час особами, за попередньою змовою з якими діяв ОСОБА_1 .
При цьому, п.12 означеного договору іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, за змістом якого за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися шляхом набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем або продажу іпотекодержателем предмету іпотеки будь-якій особі.
Внаслідок проведення 26.01.2022 державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за псевдовласником та укладення 31.01.2022 іпотечного договору щодо цієї квартири, ОСОБА_1 виконав відведену йому роль псевдовласника в реалізації спільної з невстановленими на теперішній час особами домовленості, спрямованої на заволодіння вказаною квартирою шляхом обману (шахрайства), з використанням завідомо підроблених документів, з подальшим укладенням щодо цієї квартири цивільно-правової угоди.
Таким чином, ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою у групі разом із невстановленими на теперішній час у ході досудового розслідування особами, своїми умисними діями заволодів шляхом обману, з використанням завідомо підроблених документів, чужою квартирою, вартістю, згідно висновку проведеної судової оціночно-будівельної експертизи №18138/18524 від 16.05.2023 - 834 600 грн., яка йому фактично ніколи не належала, чим спричинив матеріальну шкоду власнику - Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради в особливо великих розмірах.
Відповідно до ч.4 примітки до ст.185 КК України у ст.190 цього Кодексу у особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину (станом на 2022 рік - 744300 грн. і більше).
За змістом ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтями 317, 319 ЦК України передбачено, що саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власним розсудом.
При цьому, рішень про відчуження спірного майна з комунальної власності Харківською міською радою не приймалося, у зв'язку з чим, відповідне нерухоме майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом (шляхом шахрайства).
У постанові від 22.10.2020 у справі №752/11904/17 ВС зазначив, що правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.
У постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (14-208цс18) ВП ВС звернула увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови ВП ВС від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З огляду на вказане у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
Крім цього, у п.11 постанови від 20.06.2023 у справі №633/408/18 ВП ВС у контексті ефективності способу захисту порушеного права власності зазначила, зокрема, наступне:
-у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред'явити позов про витребування відповідного майна (п.п.11.6);
-власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (п.п.11.7);
-не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено ВП ВС, зокрема, у постановах від 04.09.2018 у справі №915/127/18, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 (п.п.11.9);
-задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна (п.п.11.5).
Правильне застосування законодавства, його дотримання у цивільних правовідносинах незаперечно становить суспільний інтерес. У даному випадку суспільний інтерес полягає у витребуванні майна на користь територіальної громади відповідно до механізму, встановленого національним законодавством, з метою його подальшого розподілу між особами, які потребують поліпшення житлових умов, з урахуванням визначеної житловим законодавством черговості.
Отже, звернення прокурора до суду відповідає законній меті, оскільки спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо вибуття з володіння територіальної громади житла, яке підлягає розподілу між визначеною категорією осіб, які потребують додаткових соціальних гарантій.
Чинна редакція абз.1 ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
Абз.2 ч.3 ст.26 згаданого Закону передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Разом з цим, Законом України «Про іпотеку», який є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, не передбачено таких підстав для припинення іпотеки, як витребування майна від добросовісного набувача або відсутність згоди власника на передачу нерухомого майна в іпотеку, тому такі підстави не припиняють основне зобов'язання та не є самостійною підставою для припинення іпотеки (такий правовий висновок наведено ВС у складі ОП КЦС у постанові від 11.11.2019 у справі
№756/15538/15-ц).
Згідно положень ч.2 ст.11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як зазначено вище, відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (постанова ОП КГС ВС від 24.01.2020 у справі
№910/10987/18).
З огляду на підробленість свідоцтва про право власності на спірну квартиру (датованого 03.02.1999), наданого 26.01.2022 разом з підробленою довідкою бюро технічної інвентаризації (датованою 17.01.2022) нотаріусу для проведення за псевдовласником ОСОБА_1 державної реєстрації права власності на спірну квартиру, відповідне право власності в останнього не виникало, оскільки законним власником спірного майна є Харківська міська територіальна громада в особі Харківської міської ради.
У зв'язку з цим, визначеною ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності спірного іпотечного договору від 31.01.2022 є недодержання в момент його вчинення вимог, встановлених ч.1 ст.203 цього Кодексу, а саме:
-невідповідність вимогам абз.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої, предметом іпотеки може бути нерухоме майно, яке належить іпотекодавцю на праві власності;
-невідповідність інтересам держави в особі Харківської міської ради, яка є законним власником відповідної неприватизованої квартири.
У силу ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється, зокрема, у разі визнання іпотечного договору недійсним.
Водночас ст.215 ЦК України визначено підстави визнання правочину недійсним, зокрема недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та ч.6 ст.203 ЦК України.
Частинами 1-3, 5 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Приписи ст.207 ЦК України дають суду право визнати недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Відповідно до ст.583 вказаного Кодексу заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
Оскільки ОСОБА_1 на момент укладення іпотечного договору від 31.01.2022 право власності на спірну квартиру в законний спосіб набуто не було (незважаючи на проведену державну реєстрацію такого права), згаданий «іпотекодавець» не мав прав власника на розпорядження квартирою, тобто договір іпотеки від 31.01.2022 у частині включення до предмета іпотеки квартири АДРЕСА_1 укладено з порушенням вимог законодавства, що відповідно до вимог ст.ст.203, 215 ЦК України дає обґрунтовані підстави для визнання його недійсним.
З урахуванням того, що заперечення дійсності вказаного правочину на підставах, встановлених законом, має значення для вирішення питання про здійснення державної реєстрації припинення іпотеки при реєстрації права власності Харківської міської ради на згадану квартиру на підставі судового рішення про її витребування, остання, в розумінні ч.3 ст.215 ЦК України, хоча і не є стороною спірного правочину, але є особою, заінтересованою у визнанні цього правочину судом недійсним (абз.5 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №368/1158/16-ц.
Таким чином, в даному випадку правильним та ефективним способом захисту порушеного права є витребування спірного майна на користь позивача з чужого незаконного володіння з одночасним визнанням недійсним укладеного щодо цього майна іпотечного договору.
Відповідач ОСОБА_2 , як сторона іпотечного договору, не позбавлений права на звернення до суду з вимогами про застосування правових наслідків такої недійсності.
Крім цього, відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У зв'язку з цим, відповідач ОСОБА_2 не позбавлена також права на звернення до суду з вимогами про відшкодування можливої шкоди до осіб, діями яких завдано такої шкоди у зв'язку з укладенням іпотечного договору з використанням підробленого свідоцтва про право власності на іпотечне майно.
Укладаючи відповідний іпотечний договір, ОСОБА_2 , як сторона цього правочину, мала би проявити розумну обачливість і належним чином дослідити його підставність.
Такі обставини відповідач-2 могла з'ясувати, скориставшись відповідною фаховою допомогою з метою вивчення достовірності документів, наданих для укладення іпотечного договору від імені псевдовласника (в тому числі шляхом більш ретельного вивчення особи іпотекодавця та спілкування із сусідами по квартирі перед її прийняттям в іпотеку).
При цьому, ОСОБА_2 , яка виступила іпотекодержателем за спірним договором іпотеки від 31.01.2022 зі строком виконання основного зобов'язання у розмірі 215 180 грн. не пізніше 30.04.2022, так і не скористалася передбаченим умовами іпотечного договору правом на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Посилання представника відповідача ОСОБА_2 на те, що остання є добросовісним іпотекодержателем не може бути підставою у відмові в задоволенні даного позову.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 203, 215, 1166, ст.ст. 4, 5, 13, 76-82, 133, 141, 262-265 ЦПК України, суд -
Позов керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання правочину недійсним - задовольнити.
Витребувати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,5 кв.м., житловою площею 29,6 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2567247163120) з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь законного власника - Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради.
Визнати недійсним договір іпотеки, посвідчений 31.01.2022 приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О. (реєстровий №436) за змістом якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,5 кв.м., житловою площею 29,6 кв.м. (номер запису про іпотеку 4627927).
Стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Харківської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 6 255,70 грн.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Основ'янського районного суду м. Харкова від 28.03.2024 року, шляхом скасування заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно квартири АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.
Позивач:
Новобаварська окружна прокуратура, ЄДРПОУ 0291010823, адреса: м. Харків, бульв. Гончарівський, 20.
Харківська міська рада, код ЄДРПОУ: 04059243, адреса: 61003, м. Харків майдан Конституції, 7.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , перебуває в притулку за адресою: АДРЕСА_7 , (громадська організація «НОВІ СЕРЦЯ-Україна»).
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 , фактично проживає: АДРЕСА_9 .
Суддя Литвинов А.В.