Справа № 953/823/26
н/п 1-кп/953/578/26
"17" березня 2026 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226130000345 від 05.07.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця с. Нова Ободівка Тростянецького району Вінницької області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ФОП « ОСОБА_3 », який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 або 9, РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, -
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
представника потерпілої - ОСОБА_10 ,
потерпілої - ОСОБА_11 ,
До Київського районного суду м. Харкова 30 січня 2026 року надійшов затверджений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025226130000345 від 05.07.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м. Харкова, 30.01.2026 визначено головуючу суддю у справі: ОСОБА_1 .
Ухвалою судді від 04 лютого 2026 року у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.
03 лютого 2026 року до початку підготовчого судового засідання у вказаному кримінальному провадженні, захисник обвинуваченого ОСОБА_3 , ОСОБА_9 подав клопотання про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні №12025226130000345 від 05.07.2025 прокурору для усунення недоліків.
На обґрунтування клопотання зазначив, що сторона захисту вважає, що вказаний обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, та підлягає поверненню, оскільки він затверджений прокурором, який не набув процесуальних повноважень у кримінальному провадженні 08.10.2025 постановою першого заступника керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_12 призначено групу прокурорів у кримінальному провадженні №12025226130000345 від 05.07.2025 у складі: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , старшим групи призначено ОСОБА_13 .
Вимогами ст. 37 КПК України чітко визначено: «Прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів». Зазначена норма є імперативною, категоричною за своїм змістом та, відповідно до принципу законності, підлягає обов'язковому виконанню всіма сторонами кримінального провадження.
Стороною обвинувачення не надано жодного документального підтвердження того, що на момент винесення постанови про призначення групи прокурорів, а саме 08.10.2025, керівник органу прокуратури перебував на лікарняному/у відпустці/у відрядженні, або наявні накази (розпорядження) про покладення на першого заступника керівника прокуратури обов'язків керівника органу прокуратури.
Також, й у самій постанові не зазначено, на якій підставі перший заступник керівника діяв 08.10.2025 як керівник та призначав групу прокурорів у кримінальному провадженні №12025226130000345 від 05.07.2025.
За таких обставин, перший заступник керівника прокуратури діяв поза межами наданих законом повноважень, прийняте ним процесуальне рішення є таким, що ухвалене з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, а участь визначених ним прокурорів у кримінальному провадженні незаконною.
З даного приводу є чітка позиція Верховного Суду, відповідно до якої визначення прокурора (групи прокурорів) є виключною компетенцією керівника органу прокуратури, а недотримання цього порядку свідчить про істотне порушення вимог законодавства, що підлягає оцінці судом у підготовчому судовому засіданні. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у рішеннях: від 19 травня 2020 року у справі №761/4624/17; від 03 листопада 2021 року у справі №991/5923/20.
Обвинувальний акт належним чином не затверджений прокурором. На копіях обвинувального акту, які надані стороні захисту, відсутня дата його затвердження, що є прямим порушенням п.9 ч.2 ст.291 КПК України та унеможливлює встановлення моменту завершення досудового розслідування, дотримання строків досудового розслідування, визначених ст. 219 КПК України.
Обвинувачення сформульовано нечітко. Положеннями п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України встановлено: “Обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення…». Однак, в порушення вказаної норми процесуального закону, в Обвинувальному акті про який ідеться зазначено наступне: “Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.07.2025, близько о 17.30 годин (точний час в ході досудового розслідування не встановлений), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , маючи злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та реалізуючи його, діючи з особливою зухвалістю та нехтуючи загальноприйнятими нормами і правилами поведінки, виявляючи своє зневажливе ставлення до громадського порядку та очевидних існуючих в суспільстві загальноприйнятих правил поведінки, переліз через паркан та проникнув на територію домоволодіння з адресою: АДРЕСА_3 , де фактично проживає ОСОБА_17 прагнучи самоствердитися за рахунок приниження інших осіб та протистояти їм себе, із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень у вигляді господарської сокири, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, безпричинно, завдав декілька ударів сокирю по належному ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 автомобілю Mitsubishi Evolution із д.н.3. НОМЕР_2 ». Тому із викладеного неможливо однозначно встановити, які саме фактичні обставини прокурор вважає встановленими, яка саме правова кваліфікація випливає із викладених обставин та в чому саме обвинувачується ОСОБА_3
Захисник ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_3 , підтримали подане клопотання.
Прокурор ОСОБА_7 , представник потерпілої ОСОБА_10 , потерпіла ОСОБА_11 заперечували щодо його повернення оскільки під час складення вимоги закону дотримано в повному обсязі, обставини на які посилається сторона захисту не є підставами для його повернення та потребують дослідження під час судового розгляду.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання суд дійшов до таких висновків.
За результатами систематизації та узагальнення доводів сторони захисту судом розділено їх на наступні групи: 1) доводи щодо невідповідності обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в частині викладу фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, а також сформульованого обвинувачення; 2) доводи щодо невідповідності обвинувального акта та його додатків вимогам п.9 ч.2 ст.291 КПК України у зв'язку з врученням стороні захисту копій на яких не міститься дата затвердження обвинувального акту; 5) доводи щодо невідповідності обвинувального акта вимогам законодавства у зв'язку з призначенням групи прокурорів першим заступником керівника прокуратури.
Таким чином, суд, визначаючи істотність невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України, має також враховувати чи можуть вказані недоліки бути усунуті прокурором у встановленому законодавством порядку та чи не потребують вони проведення слідчих (розшукових) дій або прийняття певних процесуальних рішень, які не можуть проводитися та прийматися після повернення обвинувального акта. У протилежному випадку виявлені недоліки мають бути предметом оцінки суду під час судового розгляду.
Щодо доводів про невідповідність обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в частині викладу фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, а також сформульованого обвинувачення
Аналіз ст. 91 КПК України дає можливість побачити, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, форма співучасті, якщо наявна, та інші обставини та факти, що стосуються вчиненого протиправного діяння, у тому числі розкривають причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням та наслідками), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Системний аналіз ст. 91 КПК України та ст. 291 КПК України дає можливість зробити висновок, що обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, втілюються у такій частині обвинувального акту як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування визначається як процес, що полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. І якщо відповідно до ст. 92-94 КПК України сторони кримінального провадження мають право збирати, перевіряти та оцінювати докази, то суд має право лише оцінювати зібрані у кримінальному провадженні докази з метою підтвердження чи спростування обставин, що визначені у ст. 91 КПК України.
Оскільки доказова діяльність суду у кримінальному провадженні починається лише під час судового розгляду пред'явленого обвинувачення по суті та полягає лише в оцінці зібраних доказів, то під час підготовчого судового засідання суд в жодному разі не може встановлювати, спростовувати, підтверджувати, перевіряти по суті ту частину обвинувального акта, в якій прокурор викладає фактичні обставини кримінального правопорушення, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення. Під час підготовчого судового засідання суд перевіряє лише те, щоб у відповідності до ст. 291 КПК України обвинувальний акт містив відповідну частину, яка при цьому не мала б зайвої натуралізації правопорушення та суттєвих суперечностей, що перешкоджають призначенню обвинувального акта до судового розгляду.
Оскільки кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, то суд доходить висновку, що прокурор, як сторона кримінального провадження, є самостійним у визначені фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, розкриття характеру дій обвинувачених та суті злочину. Такий висновок, зокрема, підтверджується і тим, що відповідно до ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначаються ті фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, які «прокурор вважає встановленими».
Суд, маючи повноваження лише щодо вирішення обвинувачення по суті і лише в межах висунутого обвинувачення, не має права втручатися у дискреційні повноваження прокурора, вказуючи на факти та обставини, що потрібно встановити чи спростувати, змінювати у будь-якій спосіб зміст та обсяг обвинувачення, правової кваліфікації.
Отже, встановлення та виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення та здійснення правової кваліфікації кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладаються в обвинувальному акті у такому виді, в якому вважає за необхідне саме прокурор.
На додаток до цього ККС ВС у постанові від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17 зазначив, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною або неповною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що визначення повноти формулювання обвинувачення, розкриття характеру дій обвинувачених та суті злочину, підтвердження або спростування фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення на основі зібраних доказів, вирішення питання про достатність доказів на підтвердження ознак та елементів складу кримінального правопорушення здійснюється судом лише під час судового розгляду по суті шляхом оцінки доказів, зібраних у змагальному кримінальному провадженні. Вирішення цих питань під час підготовчого судового засідання суперечить призначенню цієї стадії кримінального провадження.
За результатами перевірки змісту обвинувального акта судом встановлено, що він відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України та не містить у цій частині недоліків, які перешкоджають призначенню та проведенню судового розгляду.
Доводи сторони захисту зводяться до незгоди з фактичними обставинами інкримінованого кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також до незгоди із способом формулювання обвинувачення, який застосовується прокурором в обвинувальному акті. Захист вважає всі відомості, що викладені в обвинувальному акті, такими, що не відповідають дійсності, не містять ознак складу інкримінованого правопорушення.
У зв'язку з цим перевірка доводів сторони захисту стосується не здійснення судом перевірки обвинувального акта на предмет відповідності вимогам КПК України щодо його форми та змісту, а фактично потребує дослідження судом пред'явленого обвинувачення по суті, надання оцінки достовірності/недостовірності встановлених прокурором фактичних обставин та надання висновків з приводу правильності/повноти/доведеності сформульованого обвинувачення. Однак суд не має повноважень повертати обвинувальний акт прокурору з мотивів неповноти, неправильності, недостовірності фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлення та визначення яких в обвинувальному акті є виключним повноваженням прокурора, а перевірка яких здійснюється судом лише під час розгляду справи по суті.
Внаслідок цього суд доходить висновку, що повернення обвинувального акту з вказаних підстав під час підготовчого судового засідання є неможливим, оскільки суперечить завданням суду, визначеним під час підготовчого провадження.
Таким чином, суд вважає відповідні доводи сторони захисту необґрунтованими та такими, що не свідчать про наявність підстав для повернення обвинувального акта.
Щодо доводів про невідповідність обвинувального акта вимогам п.9 ч.2 ст.291 КПК України у зв'язку з врученням стороні захисту копій обвинувального акта на відсутня дата його затвердження, суд не приймає до уваги оскільки обвинувальний акт який надано до суду містить усі обов'язкові реквізити, передбачені вимогами п.9 ч.2 ст.291 КПК України.
Як зазначалося судом раніше, підставою для повернення обвинувального акта є його невідповідність вимогам щодо форми та змісту, які закріплені приписами ст. 291 КПК України. Будь-якими іншими приписам процесуального законодавства не визначаються вимоги до обвинувального акта.
Положеннями ст. 290 КПК України регламентовано процедуру завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження. Дотримання цієї процедури має значення для забезпечення змагальності та рівності сторін кримінального провадження, реалізації права обвинуваченого на захист.
У той же час приписи ст. 290 КПК України не містять вимог щодо форми та змісту до копій обвинувального акта. Тому не зазначення на копії дати та порушення зазначених вимог не може бути підставою для повернення обвинувального акта, якщо такі порушення жодним чином не позначаються на тексті обвинувального акта та можливості призначення його до розгляду.
Також сторона захисту, маючи достатній обсяг процесуального часу та можливостей для порівняння зазначених документів, не зазначила жодних відмінностей між обвинувальним актом, що надійшов до суду, та обвинувальними актами, що був вручений обвинуваченому та захисникам.
Доводи сторони захисту щодо невідповідності обвинувального акта вимогам законодавства у зв'язку з призначенням групи прокурорів першим заступником керівника прокуратури, суд не приймає до уваги, оскільки Згідно з КПК України, керівник органу прокуратури та його заступники в межах своїх повноважень (ч. 1 ст. 37, п. 9 ч. 1 ст. 3 КПК) визначають групу прокурорів та старшого прокурора для здійснення процесуального керівництва.
ОП/ВС ККС у постанові від 22.02.2021 у справі № 754/7061/15 сформулювала наступні правові висновки:
За змістом статей 36, 37, 110 КПК рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов'язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла.
Таким чином, порушення вимог КПК України, про які стверджує сторона захисту, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта. Зазначені доводи сторони захисту мають значення для оцінки допустимості доказів сторони обвинувачення і, у випадку їх документального підтвердження, будуть враховані при ухваленні остаточного судового рішення по справі.
Посилання сторони захисту на постанову Верховного суду № 761/4624/17 щодо питаня повноважень прокурора не може бути враховано, оскільки справа за відповідним номером стосується адміністративного судочинства. Правового висновку по справі № 991/5923/20 щодо питання повноважень прокурора не існує.
Тобто, суд вважає відповідні доводи сторони захисту необґрунтованими та такими, що не свідчать про наявність підстав для повернення обвинувального акта.
Керуючись ст. 3, 110, 291, 293, 314, 315, 372, 376 КПК України, суд,
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні №12025226130000345 від 05.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прокурору для усунення недоліків, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК.
Повний текст ухвали оголошено 20.03.2026.
СУДДЯ: ОСОБА_1