Справа № 638/24897/25
Провадження № 2/615/275/26
23 березня 2026 року м. Валки
Валківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Токмакової А.П.,
секретар судового засідання - Клименко Н.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Валки Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання зобов'язання припиненим,
встановив:
09.02.2026 з Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява, в якій представник позивача ОСОБА_2 просить визнати припиненим зобов'язання за кредитним договором №700004242 від 28.02.2008 (зі змінами і доповненнями згідно договору про внесення змін №1 від 11.02.2009), укладеним між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк».
В обґрунтування позовних зазначає, що 28.02.2008 між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено споживчий кредитний договір №700004242.
В 2010 році відповідач звернувся з вимогою про дострокове повернення кредиту в повному обсязі, в зв'язку з чим рішенням Постійно діючого третейського суду при Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у справі №3090-2/337/10 від 14.10.2010 позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №700004242 у сумі 137860,66 грн, з яких: за кредитом - 131676,03 грн, за нарахованими відсотками - 474,14 грн, пеня - 5710,49 грн, а також судові витрати зі сплати третейського збору - 100 грн.
На виконання третейського рішення Новозаводський районний суд м. Чернігова 16.01.2012 видав виконавчий лист №6-4761/11, з примусового виконання якого 25.03.2015 державним виконавцем Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ відкрито виконавче провадження №47092409.
Оскільки позивачем повністю погашено суму заборгованості, 11.10.2019 виконавче провадження №47092409 завершено у зв'язку із виконанням виконавчого документу у повному обсязі.
Станом на 11.10.2019 усі зобов'язання позивача перед відповідачем за кредитним договором повністю виконані, заборгованість як за тілом, відсотками, так і усіма іншими платежами з кредитного договору повністю погашена.
Крім того, Дзержинським районним судом м. Харкова в рішенні від 29.11.2023 у справі №635/1806/23 преюдиційно констатовано, що станом на 11.10.2019 вся заборгованість за кредитним договором повністю погашена, а зобов'язання припинено.
Не дивлячись на це, у вересні 2025 року ОСОБА_1 почали телефонувати співробітники банку з вимогами про погашення заборгованості за кредитним договором №700004242, що начебто продовжує обліковуватись у банку, називаючи різні суми на десятки тисяч доларів США. Представник позивача намагався отримати від банка інформацію щодо наявності кредитної заборгованості за спірним договором після його повного погашення, але банк ухиляється від надання відповіді.
На складений від імені ОСОБА_1 запит, банк повідомив, що за кредитним договором №700004242 від 28.02.2008 обліковується заборгованість у розмірі 259 530,77 доларів США, з яких: тіло кредиту - 12 845,29 доларів США; прострочені проценти - 12 671,83 доларів США; пеня - 234 013,65 доларів США.
В той же час, на думку представника, вказана заборгованість не існує, а зобов'язання вважає припиненим, що встановлено у рішенні Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.11.2023 у справі № 635/1806/23 та підтверджується іншими доказами щодо погашення кредиту.
Банк же відкрито заявляє, що перелічені судові рішення та факт погашення заборгованості для нього значення не має, що продовжить обліковувати неіснуючу заборгованість та намагатемиться стягнути її усіма можливим юрисдикційними та поза юрисдикційним способами, тому вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
Після виконання вимог ст.187 ЦПК України, на підставі ухвали суду від 10.02.2026 відкрито провадження у цивільній справі. З урахуванням вимог ст.274 ЦПК України судовий розгляд проведено в порядку спрощеного позовного провадження. Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України до суду не надходило.
04.03.2026 представник відповідача Кравцова С.М. подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Наголосила, що АТ «Сенс Банк» заперечує проти доводів позовної заяви та проти обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, вважає позов безпідставним та незаконним, поданим виключно з метою ухилення від виконання взятих на себе зобов'язань.
Зауважила, що позивач не заперечує, що між сторонами укладено кредитний договір. Взяті за кредитними договором зобов'язання банк виконав належним чином та у повному обсязі, кредитні кошти були отримані позивачем у повному обсязі. Але позивач умови кредитного договору виконувала неналежним чином, порушувала строки повернення кредиту та сплати відсотків, що призвело до виникнення простроченої заборгованості.
Вважає, що між сторонами укладено такі правочини:
- 28.02.2008 між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №700004242, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 19068,93 доларів США зі сплатою 13,50% річних строком до 01.03.2015;
- 28.02.2008 між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 в забезпечення виконання умов цього договору укладено договір застави, за умовами якого в заставу передано автомобіль Fiat Doblo, 2008 р.в., шасі № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, кредитор звернувся до третейського суду з позовом про стягнення заборгованості.
14.10.2010 Постійно діючим третейським судом при Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у справі №3090-2/337/10 ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа Банк» заборгованості за кредитним договором №700004242 від 28.02.2008 в сумі 137860,66 грн та судових витрат. В подальшому на виконання цього рішення банком отримано виконавчий лист, який пред'явлено на примусове виконання. Позивачем рішення виконано в 2019 році, тобто більш ніж через дев'ять років після його ухвалення.
Оскільки кредит надавався в іноземній валюті - доларах США, розмір стягнутої заборгованості 137860,66 грн по курсу НБУ на 14.10.2010 становив 7.9099 за один долар США, тобто 17428,88 доларів США. Погашення ж позивачем проведено в рамках виконавчого провадження 137860,66 грн і грошові кошти отримано банком саме у цій сумі, тобто по курсу НБУ станом на 11.10.2019 (долар США - 24,5306 грн.) погашення проведено у розмірі 5619,95 доларів США.
На думку представника відповідача, рішення суду, на яке посилається позивач, виконано частково, в зв'язку з чим відсутні підстави для припинення зобов'язання.
Наполягає, що закон пов'язує припинення зобов'язання саме з його виконанням, а не виконанням рішення суду, яким стягнуто заборгованість за таким зобов'язанням. Таким чином, рішення суду, яким стягнуто заборгованість за основним зобов'язанням, тривалий час не виконувалось, що відповідно свідчить і про неналежне виконання основного зобов'язання.
Наразі основне зобов'язання за кредитним договором не виконано. У позивача відсутній будь-який доказ того, що ним належним чином виконані зобов'язання перед кредитором, що випливають із наведених вище правочинів, до позову не долучено а ні виписки банківської установи, а ні довідки, виданої кредитором, про належне виконання зобов'язань та відсутність заборгованості.
09.03.2026 представник позивача подав відповідь на відзив, в якій, підтримавши позовні вимоги в повному обсязі, вказав, що погашення заборгованості позивачем проведено в рамках виконавчого провадження - 137860,66 грн і грошові кошти отримано банком саме у цій сумі, тобто по курсу НБУ станом на 11.10.2019 (долар США - 24,5306 грн) погашення проведено у розмірі 5619,95 доларів США.
Наголосив, що кредитор своєю волею та своїм рішенням визначив заборгованість та стягнув у гривні. Позицію відповідача щодо наявності будь-якої «курсової різниці» вважає юридично нікчемною. Банк (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк»), звертаючись у 2010 році до третейського суду, самостійно та на власний розсуд реалізував своє право на обрання способу захисту та визначив суму заборгованості за кредитним договором №700004242 виключно у національній валюті України - гривні, без зазначення будь-яких валютних еквівалентів.
Рішенням Постійно діючого третейського суду від 14.10.2010 у справі №3090-2/337/10 позовні вимоги банку задоволено саме у тому вигляді, як їх просив стягувач - у гривні. Це рішення не оскаржено банком, звернено до примусового виконання та, як наслідок, повністю виконано позивачем у межах виконавчого провадження №47092409, що підтверджується постановою державного виконавця від 11.10.2019 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним фактичним виконанням.
Оскільки кредитор за власною ініціативою трансформував валютне зобов'язання у грошове зобов'язання в гривні шляхом подання позову, суд стягнув заборгованість у гривні, позивач (боржник) у повному обсязі сплатила стягнуту суму саме у тій валюті, яка визначена виконавчим документом, тому за сталою практикою Великої Палати Верховного Суду та Касаційного цивільного суду, зобов'язання за кредитним договором №700004242 від 28.02.2008 є припиненим у зв'язку з його повним виконанням.
Після повного виконання судового рішення, яке набрало законної сили, банк втратив будь-яке право на перерахунок боргу, нарахування «курсових різниць» чи відновлення обліку заборгованості у валюті. Будь-які маніпуляції з курсами НБУ станом на 2010 та 2019 роки, наведені у відзиві, вважає безпідставними, оскільки закон не допускає повторного стягнення або «достягнення» коштів за зобов'язанням, яке вже припинилося належним виконанням.
Твердження відповідача про наявність невиконаного обов'язку позивача та існування заборгованості у розмірі 259 530,77 доларів США вважає завідомо неправдивим, що суперечать принципу правової визначеності (res judicata) та фактично є спробою банку отримати безпідставне збагачення за рахунок позивача за вже неіснуючим договором.
Враховуючи, що відповідач відмовляється визнавати факт припинення зобов'язання та здійснює психологічний тиск на позивача, вимагаючи неіснуючі суми, звернення до суду з даним позовом вважає єдиним ефективним способом захисту прав позивача від неправомірних дій банку. Повідомленими у відзиві відомостями позивач фактично підтвердив обґрунтованість вимог позивача.
Правом щодо подання заперечення в передбаченому ст.180 ЦПК України порядку відповідач не скористався.
Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
28.02.2008 між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №700004242.
Згідно ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова у справі №6-4761/11, провадження №6/2515/817/12 від 22.12.2011 рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 14.10.2010 по третейській справі №3090-2/337/10 стягнуто на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №700004242 у сумі: за кредитом у розмірі 131676,03 грн, по відсотках у розмірі 474,14 грн, пені у розмірі 5710,49 грн, а разом 137860,66 грн.
Постановлено ухвалу про видачу виконавчого листа на підставі цього рішення.
25.03.2015 постановою державного виконавця Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ відкрито виконавче провадження №47092409 з метою примусового виконання виконавчого листа №6-4761, виданого 16.01.2012 Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №700004242 у сумі: за кредитом 131676,03 грн, за нарахованими відсотками 474,14 грн, пені 5710,49 грн, а разом 137860,66 грн, судові витрати по сплаті третейського збору у розмірі 100 грн.
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області від 11.10.2019 виконавче провадження закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки з наданих квитанцій та реєстру обліку депозитних сум борг, збір та витрати стягнуті.
Викладені обставини встановлені рішенням Шевченківського (Дзержинського) районного суду м. Харкова від 29.11.2023 у справі №635/1806/23, що набрало законної сили 02.01.2024, тому з урахуванням вимог ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.
Цим рішенням за участі тих же осіб стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» 3% річних у розмірі 1742 грн, інфляційні втрати від простроченої суми заборгованості у розмірі 5934,24 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 115,14 грн.
Згідно платіжної інструкції від 25.03.2025, ОСОБА_1 на рахунок АТ «Сенс Банк» сплачено 7791,38 грн., призначення платежу: «виконання рішення суду по спр.635/1806/23, ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_3 , кредитний договір 700004242 погашення заборгованості».
Із повідомлення АТ «Сенс Банк» №52794-33.4-б/б від 27.11.2025, наявність судового розгляду справи про стягнення заборгованості, рішення суду або його виконання не звільняє від виконання договірних зобов'язань і сплати заборгованості за кредитом. Кредитор звертався до суду з позовною заявою про стягнення існуючої на момент звернення заборгованості за кредитним договором без дострокового розірвання договору. Таким чином, після винесення рішення суду нарахування за договором не зупинилися. Банк здійснює кінцевий розрахунок процентів, що підлягають сплаті, на день здійснення остаточного повернення кредиту. Наразі за кредитним договором №700004242 від 28.02.2008 обліковується заборгованість у розмірі 259 530,77 доларів США, з яких: тіло кредиту - 12 845,29 доларів США; прострочені проценти - 12 671,83 доларів США; пеня - 234 013,65 доларів США.
Ст.2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
За ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Ст.509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст.510 ЦК України).
Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ст.524 ЦК України).
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ст.533 ЦК України).
Відповідач, як кредитор за кредитним договором, реалізуючи право на звернення до суду і принцип диспозитивності щодо можливості самостійно визначити позовні вимоги та спосіб захисту порушеного права, у 2010 році звернувся до третейського суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №700004242 від 28.02.2008, визначивши заборгованість у валюті гривні, вказавши, що саме 137860,66 грн є повним розміром заборгованості, включаючи заборгованість за тілом кредиту, за відсотками та пеню.
Рішенням Постійно діючого третейського суду від 14.10.2010 у справі №3090-2/337/10 позовні вимоги банку задоволено саме у тому вигляді, як їх просив стягувач - у гривні. Рішення набрало чинності і виконано відповідачем у повному обсязі 11.10.2019 в межах виконавчого провадження №47092409.
Кредитор, який сам визначив заборгованість у валюті гривні України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, а боржником сплачено таку заборгованість у повному обсязі, не має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов'язання у національній валюті, у якій і прийняв його виконання. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц.
Ст.598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.81 ЦПК України).
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки кредитор, звертаючись до суду з позовом, на свій розсуд визначив заборгованість у валюті гривні України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, а позивач в свою чергу сплатила встановлену судом заборгованість, тим самим виконала взяті на себе зобов'язання, що свідчить про припинення зобов'язань за кредитним договором.
Керуючись ст.265,268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати припиненим зобов'язання за кредитним договором №700004242 від 28.02.2008 (зі змінами і доповненнями згідно договору про внесення змін №1 від 11.02.2009), укладеним між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , та ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк».
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 23.03.2026.
Суддя А.П. Токмакова