19 березня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 677/425/26
Провадження № 11-сс/820/186/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому у режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Красилівського районного суду Хмельницької області від 13 березня 2026 року у кримінальному провадженні №12026243800000070, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 березня 2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Красилів, Хмельницького району Хмельницької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.345 України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені слідчим суддею обставини
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ ВнП №4 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026243800000070 від 10.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 345 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що інспектори сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №4 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_8 та старший лейтенант поліції ОСОБА_9 10 березня 2026 року, перебуваючи на добовому чергуванні у складі екіпажу СРПП ВнП №4 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, під час здійснення реагування на повідомлення, яке надійшло близько 19 год. 45 хв. на спеціальну лінію «112» за фактом «вбивства» (ЄО №2297), прибули за адресою: АДРЕСА_2 , де виявили громадянина ОСОБА_7 у стані алкогольного сп'яніння, котрий розпочав виражатись нецензурною лайкою в бік працівників поліції та здійснив завідомо неправдивий виклик спеціальних служб.
В подальшому, 10 березня 2026 року близько 20.00 год. ОСОБА_7 , перебуваючи поблизу будинку №64 по вул. Центральній у с. Митинці, Хмельницького району, Хмельницької області, будучи у стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи, що перед ним знаходяться працівники правоохоронного органу - Національної поліції України, котрі перебувають у службовому однострої із розпізнавальними знаками та особистими жетонами і виконують свої службові обов'язки (опрацьовують повідомлення на спеціальну лінію «112», ЄО №2297), діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в усній формі неодноразово висловив погрозу насильством та вбивством інспекторам сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №4 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_8 та старшому лейтенанту поліції ОСОБА_9 , а в подальшому, діставши ніж з власного верхнього одягу та тримаючи його у правій руці, повторно висловив в усній формі неодноразові погрози насильством та вбивством щодо вищевказаних працівників поліції до моменту фактичного затримання додатковим нарядом працівників поліції о 20 год. 26 хв.
За таких обставин ОСОБА_7 підозрюється в погрозі вбивством та насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст.345 КК України.
11 березня 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 345 КК України, за викладених вище обставин.
13 березня 2026 року слідчий звернувся до слідчого судді із клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Красилівського районного суду Хмельницької області від 13 березня 2026 року стосовно ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09 травня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Красилівського районного суду Хмельницької області від 13 березня 2026 року про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає що до ОСОБА_7 повинен бути застосований більш м?який запобіжний захід, а саме нічний або цілодобовий домашній арешт.
Захисник вказує, що слідчий суддя, ухвалюючи оскаржуване рішення не взяв до уваги доводи та докази, які істотно могли вплинути на його висновки, у зв?язку із чим рішення суду про обрання такого запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, особі підозрюваного, тяжкості злочину, а тому ухвала є необґрунтованою та незаконною і підлягає скасуванню із наступних підстав.
В оскаржуваній ухвалі суддею не наведено мотивів чому такий запобіжний захід, як нічний або цілодобовий домашній арешт не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. Слідчим суддею не надано оцінки поясненням підозрюваного ОСОБА_7 , що він не знав про ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2026, якою надано дозвіл на його затримання. Також суд не прийняв до уваги факту, що ОСОБА_7 повернувся самостійно до місця несення військової служби.
Слідчий суддя, вказуючи в ухвалі, що застосування до ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу окрім тримання під вартою не може ефективно запобігти ризикам, заявленим у клопотанні слідчого, не навів підстав такої ефективності та не спростував, чому такий запобіжний захід як нічний домашній арешт не буде мати ефективності для запобігання наведеним ризикам.
Слідчий суддя не мотивував, чому саме наявність постійного місця проживання, дружини та дітей, відсутність судимостей, не є достатніми обставинами для відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або обрання більш м?якого запобіжного заходу.
Захисник вважає, що при обранні такого виняткового запобіжного заходу як взяття під варту, суд не надав оцінки та не врахував, що підозрюваний є військовослужбовцем, захищає територіальну цілісність України від російського агресора.
Не надано належної оцінки судом факту повного визнання вини у інкримінованому злочині та не враховано при обранні запобіжного заходу і того, що злочин є невеликої тяжкості.
Підозрюваний не має на меті уникати кримінальної відповідальності, так як вину свою у вчиненні злочину визнає. Таким чином, немає підстав вважати, що він продовжуватиме злочинну діяльність.
Слідчим суддею не в повному обсязі досліджено підстави для обрання такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою, а прокурором не доведено, що перебуваючи на волі ОСОБА_7 переховуватиметься чи має намір переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджати кримінальному провадженню чи є підстави вважати що буде перешкоджати, або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Позиції учасників судового провадження
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу, просили застосувати до ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у вигляді нічного або цілодобового домашнього арешту, з наведених у апеляційній скарзі підстав.
Прокурор не визнав апеляційних вимог, вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, зазначивши, що підозра є обґрунтованою, існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, на які вказує слідчий в клопотанні, тому обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не буде запобігати цим ризикам.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, ознайомившись з матеріалом провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Згідно зі статтею 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканість.
В апеляційній скарзі захисник оскаржує наявність ризиків для застосування до ОСОБА_7 саме виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає, що можливо застосувати запобіжний захід у вигляді нічного або цілодобового домашнього арешту.
Відповідно до вимог частини 1, пункту 3 частини 2 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Згідно з частиною 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити перелічені вище дії.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 .
Так, слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , відповідно до вимог статей 193, 194 КПК України, вислухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини справи, вказані у клопотанні слідчого та додані до клопотання докази, і дійшов вмотивованого висновку, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 345 КК України, а також підтверджують існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК Кодексу, зазначених слідчим в клопотанні.
У колегії суддів не виникає сумнівів щодо висновків слідчого судді про обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення з боку органу досудового розслідування, оскільки в матеріалах справи є об'єктивна інформація, що свідчить про те, що ОСОБА_7 міг вчинити інкриміноване правопорушення, що також не оскаржується стороною захисту в апеляційній скарзі, тому не перевіряється під час апеляційного розгляду.
Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.
Доводи сторони захисту про те, що ризики наведені слідчим суддею є лише припущенням та суперечить ст. 17 КПК України, колегія суддів вважає неспроможними.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.
При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
У рішеннях по справах «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, «Каучор проти Польщі» від 03.02.2009 року, та «Александр Макаров проти Росії» від 12.03.2009 року, Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою, а врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Крім того, оскільки кримінальне провадження перебуває на початковій стадії, досудове розслідування триває, є наявний обґрунтований ризик того, що перебуваючи на волі, підозрюваний може вчинити тиск, як психологічного так і фізичного характеру, шукаючи будь-які можливі шляхи впливу на свідків у вказаному провадженні, може шляхом погроз, вмовлянь незаконно вплинути на свідків, примусити останніх змінити показання на його користь, що унеможливить якісне проведення досудового розслідування та позбавить можливості притягти винну особу до кримінальної відповідальності.
Колегія суддів наголошує, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваним та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в такому випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Тож, колегія суддів погоджується з наведеними висновками слідчого судді, вважає, що слідчий суддя дотримався вимог кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 , тоді як не знайшли підтвердження доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного щодо неповноти судового розгляду та необґрунтованості недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам.
Ухвалюючи рішення за клопотанням слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя також врахував, що підозрюваний має постійне місце проживання, раніше не судимий. Однак наявність постійного місця проживання, дружини та дітей, відсутність судимостей, не є достатніми обставинами для відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або обрання більш м'якого запобіжного заходу. Ураховуючи наведені ризики, усі, визначені ст.178 КПК України обставини у їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що відносно підозрюваного слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою, адже лише такий найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обставини, на які посилається захисник, що підозрюваний має постійне місця проживання, дружину та дітей, відсутні судимості, підозрюваний є військовослужбовцем, захищає територіальну цілісність України від російського агресора, не є безумовними підставами для зміни запобіжного заходу та обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки не спростовують та не зменшують наявних ризиків. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, тобто у дезертирстві, а також матеріали справи не містять документів на підтвердження наявності у підозрюваного дітей та з ким ці діти проживають,
Отже, ухвалюючи рішення про задоволення клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виснував, що досудовим розслідуванням доведена наявність як обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 345 КК України, так і ризиків, передбачених статтею 177 КПК Кодексу, які виправдовують застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, як колегією суддів так і слідчим суддею враховано, що ОСОБА_7 вже підозрюється у вчиненні іншого тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, у зв'язку з чим перебуває у розшуку. Це свідчить про наявність ризику вчинення нових кримінальних правопорушень, а також що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування та їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Так, у провадженні першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополь) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополь, перебувають матеріали кримінального провадження №62024080100002845 від 28.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
У межах зазначеного кримінального провадження 26.01.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру, після чого 03.02.2026 його оголошено у розшук, а ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2026 надано дозвіл на його затримання. Отже, висновок слідчого судді про реальність ризику подальшого переховування ОСОБА_7 , оскільки підозрюваний вже ухилявся від органу досудового розслідування, є обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою щодо підозрюваного досліджувалися слідчим суддею та колегією суддів апеляційного суду, але не знайшли свого підтвердження. З огляду на сукупність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, з урахуванням обставин цього кримінального провадження, даних про особу підозрюваного, перебування його у розшуку та повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, застосування до підозрюваного іншого, менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зокрема домашнього арешту, не забезпечить його належної процесуальної поведінки та не зможе запобігти встановленим ризикам на цій стадії досудового розслідування.
Отже, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, оскільки викладені в ній обставини не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Слідчий суддя дійшов обґрунтованого та вмотивованого висновку про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Красилівського районного суду Хмельницької області від 13 березня 2026 року про застосування до ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.345 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09 травня 2026 року включно, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2