Справа № 191/859/26
Провадження № 3/191/295/26
19 березня 2026 року м. Синельникове
Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Чорна О.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 4 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно з протоколом серії ААД №795215 від 08.02.2026 року, 07.02.2026 року о 21 год 00 хв в м. Синельникове по вул. Садова біля буд. 33 водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керувала транспортним засобом Volkswagen passat, н.з. НОМЕР_1 , та після скоєного ДТП за її участі, до проведення медичного огляду з метою встановлення стану сп'яніння вжила алкоголь, а саме слабоалкогольні напої ємністю дві пляшки по 0,5, вміст спирту 6% об. Від керування транспортним засобом відсторонена. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.10є ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 4 ст.130 КУпАП
В судове засідання ОСОБА_1 з'явилася, вину у вчиненому не визнала. Пояснила, що 07.02.2026 до неї приїхали знайомі, запропонували проїхатися, вона сіла за кермо авто, із-за ожеледиці вона в'їхала в дерево, в наслідок чого у ОСОБА_1 пішла з носа кров та вона залишила авто, пішовши додому. В день ДТП алкоголь не вживала. На ранок вона разом зі знайомим (прізвища не знає) приїхали забирати авто. Алкоголь вжила 08.02.2026 зранку, оскільки не збиралась сідати за кермо. Коли вона перебувала біля авто (не за кермом), під'їхала поліція та склали на ОСОБА_1 протоколи. 07.02.2026 поліцію не повідомляли про ДТП.
До протоколу серії ААД №795215 додано: рапорт поліцейського ВРПП Синельниківського РУП Зімайла М. від 08.02.2026; рапорт інспектора-чергового Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Білоусова І.П. від 08.02.2026; рапорт помічника чергового Синельниківського РУП в Дніпропетровській області Луценка С.Р. від 08.02.2026; пояснення ОСОБА_1 ; фото-таблиці; копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ББА №410687 від 08.02.2026; копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №795214 від 08.02.2026; CD-диск з відеозаписом.
Дослідивши протокол та додані до нього матеріали, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оглянувши відео, суд дійшов наступних висновків.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.
Підпунктами 2.10.а, 2.10.є. ПДР передбачено, що в разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 4 ст. 130 КУпАП відповідальність передбачена за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей та документів, а також іншими документами.
Слід зауважити, що суд розглядає справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення і не повноважний виходити за його межі, при цьому протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення і повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП, також суд не має права брати на себе функцію обвинувачення та у будь-який спосіб конкретизувати зміст обвинувачення, вказаного у протоколі, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, що слідує з загальних засад судочинства, закріплених у ст. 129 Конституції України.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події, складу адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Суд зауважує, що особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з'ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи.
У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.
Складання протоколу, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 130 ч. 4 КУпАП об'єктивна сторона правопорушення полягає у вживанні особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Таким чином, предметом з'ясування та доказування у цій справі повинно бути наявність у діях ОСОБА_1 об'єктивних та суб'єктивних ознак правопорушення, у тому числі мотиву та умислу.
Матеріали справи не містять жодного доказу того, що ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди до проведення медичного огляду вживала алкогольні напої.
Само по собі визнання особою того, що вона вживала алкоголь, не звільняє осіб, уповноважених на складання протоколу, від обов'язку підтвердити відповідними доказами обставину вживання нею алкогольних напоїв після дорожньо-транспортної пригоди та до проведення медичного огляду.
Як убачається з матеріалів справи, медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння водія не проводився і навіть не було запропоновано його пройти працівниками поліції.
Отже, для правильного вирішення цієї справи, слід довести що дії ОСОБА_1 були умисними та протиправними, а матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП, обов'язково мали містити акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, з конкретними виявленими ознаками та направлення для проходження огляду у медичному закладі.
При цьому, працівники поліції обмежились констатацією факту ДТП та вживання ОСОБА_1 слабоалкогольних напоїв на наступну добу після ймовірної події за її участі, без належного проходження огляду на стан сп'яніння. Протокол про адміністративне правопорушення за ст. 122-4 КУпАП (залишення місця дорожньо-транспортної пригоди) стосовно ОСОБА_1 при цьому не складалося.
Крім того, суд зауважує, спрощений підхід до оформлення адміністративних матеріалів по даній категорії справ не допустимий, оскільки адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП за своєю санкцією прирівнюється до кримінального проступку, які підпадають під «критерій національного права» та гарантій ст. 6 Конвенції.
В Україні задекларований та діє принцип презумпції невинуватості, а право на захист є одним з фундаментальних гарантій правової держави.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
У рішенні ЄСПЛ від 16 листопада 2023 року по справі «Фігурка проти України» Європейський суд зазначив, що неупередженість (безсторонність), як правило, означає відсутність упередженості чи необ'єктивності, і що її наявність можна перевірити різними способами.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, де мають ураховуватися особисті переконання та поведінка конкретного судді, тобто наявність у судді будь-яких особистих упереджень або необ'єктивності в даній справі; а також відповідно до об'єктивного критерію, тобто шляхом з'ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад, забезпечували достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів в його неупередженості.
Що стосується суб'єктивного критерію, то принцип, згідно з яким суд повинен вважатися вільним від особистих упереджень або упередженості, давно встановлений у прецедентній практиці ЄСПЛ.
Стосовно типу необхідного доказу, ЄСПЛ, наприклад, намагається з'ясувати, чи виявляв суддя ворожість або неприязнь з особистих причин. У переважній більшості справ, які порушують питання неупередженості, ЄСПЛ зосереджувався на об'єктивному критерії. Проте не існує чіткого поділу між суб'єктивною та об'єктивною неупередженістю, оскільки поведінка судді може не лише викликати об'єктивні побоювання щодо неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об'єктивний критерій), але також може порушувати питання про його / її особисті переконання (суб'єктивний критерій). Таким чином, у деяких випадках, коли може бути складно зібрати докази, з допомогою яких можна спростувати презумпцію суб'єктивної неупередженості судді, вимога об'єктивної неупередженості є ще однією важливою гарантією.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Вищенаведені обставини дозволяють зробити однозначний висновок про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не містять в собі достатніх, належних та допустимих доказів, які б з об'єктивністю свідчили про її умисні та протиправні дії, посилання на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, яке оформлено поліцейським з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, на думку суду, не достатньо для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, вважаю, що матеріали справи не містять і судом не доведено факт того, що дії ОСОБА_1 були умисними та завідомо протиправними.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в абз. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97).
Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України»). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Протокол про адміністративне правопорушення за встановлених судом обставин не є визначальним при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Наявні у справі докази є суперечливими, а факт порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.10.є. ПДР та наявності підстав для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП поза розумним сумнівом не підтверджені у встановленому порядку.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, що є підставою для закриття провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з недоведеністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 7, 9, 36, ч. 4 ст. 130, 247, 251, 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Суддя О. В. Чорна