Справа № 185/16050/25
Провадження № 1-кс/185/258/26
23 березня 2026 року слідчий суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (дистанційно), захисника - адвоката ОСОБА_4 , у присутності підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Самарівського відділу Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Слов'янка, Межівського району, Дніпропетровської області, громадянина України, маючого не повну середню освіту, одруженого, курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, -
Клопотанням прокурора, порушується питання про продовження запобіжного заходу у вигляді продовження строку тримання під вартою підозрюваному у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по кримінальному провадженню № 12025041370002284від 25 грудня 2025 року в межах строку досудового розслідування.
Відповідно до матеріалів, якими слідчий обґрунтовує клопотання, солдат ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її у військовій частини НОМЕР_1 у листопаді 2025 року (більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено) у денний час доби, перебував у лісі біля КЗ «Павлоградська центральна районна лікарня» в м. Павлоград, де виявив на відкритій ділянці місцевості бойовий припас, а саме - конструктивно оформлений заряд вибухової речовини, споряджений корпус, ручної, осколкової, оборонної гранати Ф-1, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та уніфікований запал ручних гранат модернізований типу УЗРГМ промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв, які у зборі (конструкційному поєднанні) утворюють ручну, осколкову, оборонну гранату Ф-1 промислового виготовлення, яка придатна для здійснення вибуху, які у поєднанні штатним способом утворюють ручну, осколкову, оборонну гранату Ф-1, підняв, тим самим незаконно придбав вибухові речовини та вибуховий пристрій, який поклав до правої зовнішньої кишені куртки в яку він був одягнений, почавши незаконно зберігати при собі, та у подальшому переніс до свого місця мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , де почав незаконно зберігати, після чого, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел взявши з місця свого мешкання вищевказану гранату і поїхав до м. Павлоград Дніпропетровської області, чим почав носити при собі без передбаченого законом дозволу де 25.12.2025 року, в ході проведено огляд місця події за адресою: АДРЕСА_3 , під час якого гранату було виявлено та вилучено у ОСОБА_5 .
Крім того, курсант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її у військовій частини НОМЕР_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2024 року № 346 ОСОБА_5 призначено на посаду курсант навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 з 21.11.2024 року зараховано до списків особового складу частини та поставлено на всі види забезпечення, був обізнаний з діючим законодавством щодо заборони придбання, носіння, зберігання бойового припасу, без передбаченого законом дозволу.
Згідно ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_5 як військовослужбовець, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків, бути дисциплінованими, зразками високої культури, скромності й витримки.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Незважаючи на викладене, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, всупереч зазначених вимог законодавства, вчинив злочин за наступних обставин.
Так ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її у військовій частини НОМЕР_1 , у листопаді 2025 року (більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено) у денний час доби, перебував у лісі біля КЗ «Павлоградська центральна районна лікарня» в м. Павлоград, виявив на відкритій ділянці місцевості бойовий припас, а саме - конструктивно оформлений заряд вибухової речовини, споряджений корпус, ручної, осколкової, оборонної гранати Ф-1, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та уніфікований запал ручних гранат модернізований типу УЗРГМ промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв, які у зборі (конструкційному поєднанні) утворюють ручну, осколкову, оборонну гранату Ф-1 промислового виготовлення, яка придатна для здійснення вибуху, які у поєднанні штатним способом утворюють ручну, осколкову, оборонну гранату Ф-1, підняв, тим самим незаконно придбав вибухові речовини та вибуховий пристрій, які поклав до правої зовнішньої кишені куртки в яку він був одягнений, почавши незаконно зберігати при собі, та у подальшому переніс до свого місця мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , де почав незаконно зберігати, після чого, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел взявши з місця свого мешкання вищевказану гранату і поїхав до м. Павлоград Дніпропетровської області, чим почав носити при собі без передбаченого законом дозволу де 25.12.2025 року, в ході проведено огляд місця події за адресою: АДРЕСА_3 , під час якого її було виявлено та вилучено у ОСОБА_5 .
Крім того, солдат, ОСОБА_5 підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її у військовій частини НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 25 грудня 2025 року, приблизно о 15 годині 20 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , діючи умисно с прямим умислом, з корисливих мотивів, зайшовши в приміщенні магазину «Продукти №78», дістав з карману оборонну гранату Ф-1, погрожуючи застосуванням вказаної гранати, пред'явив вимогу керуючій магазином «Продукти №78» ОСОБА_6 , щоб вона надала йому пляшку слабоалкогольного напою марки «Revo Alco Energy» 8.5 %, ємкістю 0,5 л, ОСОБА_6 будучи наляканою, побоюючись за своє життя та здоров'я, сприймаючи погрози ОСОБА_5 , як реальні, які можуть зашкодити її життю та здоров'ю, дістала з холодильника одну пляшку слабоалкогольного напою марки «Revo Alco Energy» 8.5 %, ємкістю 0,5 л, яку вона передала ОСОБА_5 , після чого ОСОБА_5 з місця вчинення злочину з викраденим майном зник та розпорядився ним на власний розсуд.
Крім того, солдат ОСОБА_5 підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її у військовій частини НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, 25 грудня 2025 року, приблизно 16 годині 00 хвилин, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , біля приміщення магазину «ФОП « ОСОБА_7 », тримаючи в руці оборонну гранату Ф-1, зайшовши до магазину «ФОП « ОСОБА_8 », бажаючи показати свою зневагу до встановлених в суспільстві норм поведінки та правопорядку, висловлюючись при цьому на адресу продавця ОСОБА_9 нецензурною лайкою і погрожуючи їй фізичною розправою, ОСОБА_9 , побоюючись за своє життя і здоров'я вибігла з магазину, чим спричинив ОСОБА_9 психічні страждання, а дії ОСОБА_5 зупинили роботу магазина, ОСОБА_5 , не зупинившись на досягнутому і продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел безпричинно бажаючи показати свою зверхність та перевагу над оточуючими та протиставити себе суспільству, діючи з прямим умислом, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, проявленому в нахабній поведінці очевидній для свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 діючи з особливою зухвалістю, що проявилась в безчинстві, створюючи реальну загрозу життю та здоров'ю оточуючих, тримаючи в руці оборонну гранату Ф-1, почав наносити удари кулаками по приміщенню магазину «ФОП « ОСОБА_7 », погрожуючи застосуванням вказаного предмету, чим ОСОБА_5 скоїв хуліганство.
25 грудня 2025 року відомості про вказані кримінальні правопорушення було внесено до ЄРДР за № 12025041370002284 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.
26 грудня 2025 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у скоєні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.
27 грудня 2025 року слідчим суддею Павлоградського міськрайонного суду в Дніпропетровській області відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 22 лютого 2026 року.
19 лютого 2026 року постановою керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_13 строк досудового розслідування було продовжено до 26 березня 2026 року.
20 лютого 2026 року слідчим суддею Павлоградського міськрайонного суду в Дніпропетровській області ОСОБА_5 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 26 березня 2026 року.
18 березня 2026 року змінена правова кваліфікація кримінального провадження внесеного в ЄРДР № 12025041370002284 з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 4 ст. 189 КК України.
20березня 2026 року змінена правова кваліфікація кримінального провадження внесеного в ЄРДР № 12025041370002284 з ч. 4 ст. 189 КК України на ч. 4 ст. 187 КК України.
Оскільки встановлений ухвалою слідчого судді строк тримання під вартою спливає 26березня 2026 року прокурор просить продовжити строк тримання під вартою на 60 днів.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, пояснив, що на даний час ризики встановлені по даному кримінальному провадженню не перестали існувати і мають місце.
Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти продовження запобіжного заходу.
Захисник - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Заслухавши слідчого, прокурора, підозрюваного, захисника, вивчивши клопотання та копії матеріалів, якими воно обґрунтовується, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Як вбачається зі ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Стаття 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачає, що при розгляді справ, суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
З матеріалів клопотання вбачається, що 19 лютого 2026 року постановою керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_13 строк досудового розслідування було продовжено до 26 березня 2026 року.
20 лютого 2026 року слідчим суддею Павлоградського міськрайонного суду в Дніпропетровській області ОСОБА_5 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 26 березня 2026 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», враховуючи те, що обставини та підстави обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є й надалі доцільними, доведено існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а сторона захисту не назвала та не надала переконливих доказів того, що ризики на день розгляду цього клопотання, зменшилися чи взагалі перестали існувати слідчий суддя приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим не може бути застосованим відносно підозрюваного у вчиненні, в тому числі особливо тяжкого кримінального правопорушення.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив злочини, в тому числі особливо тяжкий, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від восьми десяти до п'ятнадцяти років, офіційно не працює, не має постійного джерела доходу, раніше неодноразово судимий, останній раз 24.09.2025 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Відповідно до пункту 1 частини 4 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України, та те, що ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні злочину, вчиненому із застосуванням насильства, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 186, 187, 193-194, 196, 197, 202, 205, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора Самарівського відділу Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР № 12025041370002284 від 25 грудня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України до 21 травня 2026 року включно.
Строк дії ухвали - до 21 травня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.
Cлідчий суддя: ОСОБА_1