23 березня 2026 року
м. Київ
справа № 587/2796/24
провадження № 51-1028 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 12 червня 2025 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 28 січня 2026 року щодо нього.
Суть питання та встановлені судом обставини
Вироком Сумського районного суду Сумської області від 12 червня 2025 року ОСОБА_4 засуджено до покарання за:
- ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі на строк 10 років;
- п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді довічного позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 28 січня 2026 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 , у якій він вказує на незаконність і необґрунтованість оскаржених судових рішень та порушує питання про їх перегляд у касаційному порядку.
Мотиви Суду
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України,
суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог п. 4 ч. 2 та ч. 5 цієї статті.
Відповідно до ст. 427 КПК України в касаційній скарзі, серед іншого, зазначається обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень. Крім того, до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються.
Статтею 438 КПК України передбачено, що підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни
чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.
Так, коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й надати доводи тому, як воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі. Для цього сторона має продемонструвати, що вона під час кримінального провадження вжила заходів у межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення.
Однак всупереч вищевказаному засуджений ОСОБА_4 у касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як на підстави, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України для скасування чи зміни оскаржених судових рішень, доводів на обґрунтування зазначеної позиції з урахуванням статей 412, 413 КПК України не наводить.
Крім цього, засуджений зазначає про суворість призначеного йому покарання, проте не обґрунтовує у чому полягає явна несправедливість заходу примусу, як це передбачено ст. 414 КПК України, та, зважаючи на положення статей 50, 65 КК України.
Не містить касаційна скарга і обґрунтування у чому конкретно полягає незаконність чи необґрунтованість ухвали апеляційного суду з огляду на статті 412 - 414 КПК України.
Також до касаційної скарги на виконання ч. 5 ст. 427 КПК України не додано копій оскаржених вироку і ухвали.
Відповідно до ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК України не додано усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.
Водночас Суд роз'яснює, що для складання та подання касаційної скарги засуджений може скористатись правничою допомогою. У разі недостатності коштів засуджений може скористатися безоплатною правничою допомогою, звернувшись до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, у порядку ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» від 02 червня 2011 року № 3460-VI.
Ураховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, колегія суддів вважає
за необхідне залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
З цих підстав Суд постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 12 червня 2025 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 28 січня 2026 року щодо нього залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_3