23 березня 2026 року
м. Київ
справа № 683/549/24
провадження № 51 - 923 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 березня 2025 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 10 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_6 ,
встановив:
Вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 березня 2025 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 10 грудня 2025 року вирок місцевого суду залишено без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
У касаційній скарзі представник потерпілої порушує питання про перегляд вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду в касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її подано без додержання приписів зазначеної статті.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, представник потерпілої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 зазначає про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. При цьому не наводить таких порушень КПК, які з огляду на положення статей 412, 413 КПК слугували б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Натомість, надаючи свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, та по суті посилається на неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Окрім того, у касаційній скарзі йдеться про недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК, однак представник потерпілої конкретно не зазначає, які доводи апеляційної скарги сторони захисту суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі вказуються вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст.436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.
Приписами ст. 436 КПК визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Однак вимоги представника потерпілої до суду касаційної інстанції не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 427 КПК до касаційної скарги додаються копії судових рішень, що оскаржуються.
Обов'язок долучення копій судових рішень, що оскаржуються, покладено кримінальним процесуальним законом саме на особу, яка подає касаційну скаргу.
Проте, представником до касаційної скарги долучені знеособлені копії оскаржуваних судових рішень, що позбавляє Верховний Суд можливості ідентифікувати учасників кримінального провадження та перевірити доводи касаційної скарги.
За таких обставин необхідно залишити без руху касаційну скаргу, надавши представнику потерпілої строк для усунення недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 березня 2025 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 10 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_6 , залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3