20 березня 2026 року
м. Київ
справа № 499/992/24
провадження № 51-1004 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року,
встановив:
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року постановлено порушити перед Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Одеської області питання про притягнення до передбаченої Законом відповідальності адвоката ОСОБА_4 за порушення допущені під час розгляду його апеляційної скарги на вирок Іванівського районного суду Одеської області від 02 липня 2025 року щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду.
Перевіривши касаційну скаргу, долучену до неї копію судового рішення, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2
ст. 428 КПК України.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
При цьому відповідно до ч. 3 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції вправі відмовити у відкритті касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, без перевірки відповідності касаційної скарги вимогам статті 427 цього Кодексу.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягнути.
За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже, не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ч. 2 ст. 424 КПК України ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Проте оскаржуване рішення апеляційного суду не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, а тому з урахуванням зазначеного та положень
п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, не може бути предметом перевірки в порядку касаційної процедури.
З огляду на викладені положення кримінального процесуального закону ухвала Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року, якою постановлено порушити перед Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Одеської області питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_4 не підлягає оскарженню в касаційному порядку, тому необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від
10 лютого 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3