23 березня 2026 року
м. Київ
справа № 293/1759/24
провадження № 61-3603ск26
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Черняхів-Добробут» Черняхівської селищної ради, третя особа - комунальне підприємство «Головине-Добробут» Черняхівської селищної ради, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, частини заробітної плати у вигляді премії та моральної шкоди,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Черняхів-Добробут» Черняхівської селищної ради (далі - КП «Черняхів-Добробут»), в якому просив: стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в розмірі 34 131,24 грн; визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у погодженні виплати йому премії за підсумками роботи за 2022 рік та 2-й квартал 2023 року; стягнути ненараховану та невиплачену частину заробітної плати у вигляді премій за підсумками роботи за 2022 рік та 2-й квартал 2023 року в сумі 56 448,00 грн, без урахування податків та зборів, із яких: 24 228,00 грн - премія за підсумками роботи за 2022 рік та 24 228,00 грн - премія за підсумками роботи за 2-й квартал 2023 року; стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
Житомирський районний суд Житомирської області ухвалою від 27 січня 2025 року справу визнав малозначною.
Житомирський районний суд Житомирської області рішенням від 12 червня 2025 року позов задовольнив частково. Стягнув з КП «Черняхів-Добробут» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати заборгованості із заробітної плати, за період із 01 листопада по 26 листопада 2024 року в розмірі 34 155,42 грн, із утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті. Стягнув з КП «Черняхів-Добробут» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Стягнув з КП «Черняхів-Добробут» на користь держави судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Житомирський апеляційний суд постановою від 18 лютого 2026 року рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 12 червня 2025 року змінив, зменшив суму середнього заробітку з 34 155,42 грн до 10 000,00 грн, а суму у відшкодування моральної шкоди з 10 000,00 грн до 1 000,00 грн.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 12 червня 2025 року в частині стягнення з КП «Черняхів-Добробут» на користь держави судового збору змінив, зменшив судовий збір із 2 422,40 грн до 605,60 грн.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь КП «Черняхів-Добробут» 2 180,16 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
04 березня 2026 року Машонина А. О., яка діє від імені ОСОБА_2 , через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року у вказаній справі.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на такі обставини.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у вчиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.
Предметом спору у справі є вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, частини заробітної плати у вигляді премії та моральної шкоди.
Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2026 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн) та становить 149 035,24 грн, справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України Верховний Суд не встановив.
Таким чином, обставин, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі.
У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Черняхів-Добробут» Черняхівської селищної ради, третя особа - комунальне підприємство «Головине-Добробут» Черняхівської селищної ради, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, частини заробітної плати у вигляді премії та моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров