19 березня 2026 року
м. Київ
справа № 824/86/25
провадження № 61-14418ав25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В,
за участю секретаря судового засідання - Іванової І. О.,
учасники справи:
заявник (позивач у третейському спорі) - Кредитна спілка «Зараз»,
боржник (відповідач у третейському спорі) - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітряних Сил, 28) апеляційну скаргу Кредитної спілки «Зараз» на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року в складі судді Поливач Л. Д. у справі за заявою Кредитної спілки «Зараз» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 22 липня 2025 року, ухваленого в справі № 0807-25/01 за позовом Кредитної спілки «Зараз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення штрафу за неналежне виконання договору іпотеки,
Короткий зміст вимог
РішеннямПостійно діючого Третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» у складі третейських суддів: Бойко Ю. Ю., Полонікової Т. С., Руденко Б. Г. задоволено позов Кредитної спілки «Зараз» (далі - КС «Зараз») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 13 березня 2020 року № КВ-00048/03-20/2609 та штрафу за договором іпотеки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Зараз» заборгованість за кредитним договором у сумі 377 483, 32 грн та частково нарахований штраф за неналежне виконання умов договору іпотеки, посвідченого 13 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С. О. за реєстровим № 643, у розмірі основного зобов'язання, виконання якого забезпечено іпотекою, а саме у сумі 408 000, 00 грн. Також стягнуто з ОСОБА_1 понесені позивачем витрати на отримання професійної правничої допомоги в сумі 36 000, 00 грн.
У серпні 2025 року КС «Зараз» звернулась до Київського апеляційного суду з заявою, у якій просила видати виконавчий лист на примусове виконання рішенняПостійно діючого Третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 22 липня 2025 року,ухваленого в справі № 0807-25/01 за позовом КС «Зараз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення штрафу за неналежне виконання договору іпотеки.
Заява мотивована тим, що вказаним рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» задоволено позов кредитної спілки, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 13 березня 2020 року № КВ-00048/03-20/2609 у сумі 377 483, 32 грн та частково нарахований штраф за неналежне виконання умов договору іпотеки від 13 березня 2020 року в сумі 408 000, 00 грн. Стягнуто понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 36 000, 00 грн.
Боржник отримав рішення третейського суду 11 серпня 2025 року, однак добровільно його не виконує, тому КС «Зараз» просила заяву задовольнити.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду як суду першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року заяву задоволено частково.
Видано виконавчі листи на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 22 липня 2025 року в справі № 0807-25/01 за позовом КС «Зараз» до ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Зараз» заборгованості за кредитним договором від 13 березня 2020 року № КВ- 00048/03-20/2609 у сумі 377 483, 32 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 17 300, 69 грн.
Відмовлено КС «Зараз» у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 22 липня 2025 року в справі № 0807-25/01 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Зараз» частково нарахованого штрафу за неналежне виконання умов договору іпотеки від 13 березня 2020 року в сумі 408 000, 00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Зараз» судовий збір у сумі 1 514, 00 грн.
Ухвала апеляційного суду як суду першої інстанції мотивована тим, що справа, у якій ухвалено рішення, підвідомча третейському суду, строк для звернення за видачею виконавчого документа не сплинув, вирішення третейським судом питання не виходить за межі третейської угоди, третейська угода не визнана недійсною, відомості про оскарження або скасування рішення третейського суду в матеріалах справи відсутні, тому наявні підстави для часткового задоволення заяви та видачі виконавчого листа про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.
Разом з тим, третейський суд в порушення вимог 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦПК України застосував спосіб захисту прав та охоронюваних інтересів кредитодавця (іпотекодержателя), який в період дії воєнного стану в Україні не передбачений, та безпідставно стягнув з ОСОБА_1 штраф за неналежне виконання умов договору іпотеки, тому відсутні підстави для видачі виконавчого листа про стягнення з нього частково нарахованого штрафу в сумі 408 000, 00 грн.
Ураховуючи наведене, наявні підстави для видачі виконавчого листа про стягнення з відповідача на користь позивача частини стягнутих судових витрат на правничу допомогу в сумі 17 300, 69 грн пропорційно до задоволених вимог.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
У листопаді 2025 року КС«Зараз» через представника Огородника К. Я . надіслала до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року в частині відмови у видачі виконавчого листа про стягнення з відповідача частково нарахованого штрафу в сумі 408 000, 00 грн та в частині видачі виконавчого листа на частину стягнутих з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 17 300, 69 грн й задовольнити заяву в повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначав, що положення пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України не поширюються на зобов'язання сплати штрафних санкцій за невиконання негрошового зобов'язання іпотекодавця щодо страхування предмета іпотеки, передбаченого договором іпотеки.
Верховний Суд при розгляді подібних справ неодноразово зазначав про підсудність третейському суду справ про стягнення штрафу за неналежне виконання договору іпотеки, також погоджувався з правомірністю видачі виконавчих документів на їх примусове стягнення.
Крім того, вказував, що суд під час розгляду заяв про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду не здійснює оцінку законності і обґрунтованості рішення третейського суду по суті розглянутого спору, а тим більше не змінює його, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови у видачі виконавчого листа, передбачених статтею 486 ЦПК України.
Проте Київський апеляційний суд у цій справі переглянув рішення третейського суду по суті вирішеного спору та змінив його в частині стягнутих рішенням третейського суду витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв'язку з розглядом третейської справи.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Київського апеляційного суду.
11 грудня 2025 року справа № 824/86/25 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2026 року закінчено підготовчі дії за апеляційною скаргою КС «Зараз», справу призначено до судового розгляду.
ОСОБА_1 у встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не подав.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2026 року задоволено клопотання представника КС «Зараз» - Огородника К. Я.про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Забезпечено участь представника Огородника К. Я.у судовому засіданні, призначеному на 26 лютого 2026 року об 11 год 00 хв, в режимі відеоконференції відповідно до Положення про порядок функціонуванняокремих підсистем (модулів) Єдиної судовоїінформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня2021 року № 1845/0/15-21.
26 лютого 2026 року розгляд справи було відкладено на 19 березня 2026 року.
Ухвала Київського апеляційного суду в частині вирішення вимог про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Зараз» заборгованості за кредитним договором в сумі 377 483, 32 грн в апеляційному порядку не оскаржувалась та в силу вимог статті 367 ЦПК України не переглядається.
Позиція Верховного Суду як суду апеляційної інстанції
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга КС «Зараз» підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 23 ЦПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).
У частині другій статті 24, частині другій статті 351 ЦПК України встановлено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 55 Закону України «Про третейські суди» визначено, що рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про третейські суди» заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.
Провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів врегульовано главою 4 «Провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів» розділу IХ «Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів» ЦПК України.
Відповідно до частини 2 статті 483 ЦПК України заява про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.
При розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 486 цього Кодексу (частина третя статті 485 ЦПК України).
Аналіз статті 486 ЦПК України свідчить, що при розгляді заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду суд не здійснює оцінку законності і обґрунтованості рішення третейського суду, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа. У статті 486 ЦПК України передбачено виключний перелік підстав для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, тягар доведення наявності яких покладається на сторону, яка обґрунтовує необхідність відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.
Відмовляючи у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду в частині стягнення частково нарахованого штрафу за неналежне виконання умов договору іпотеки в сумі 408 000, 00 грн, Київський апеляційний суд виходив з того, що третейський суд у своєму рішенні в частині стягнення з відповідача штрафу застосував спосіб захисту прав та охоронюваних інтересів кредитодавця (іпотекодержателя), який в період дії воєнного стану в Україні не передбачений законом, положення договору іпотеки суд не мав застосовувати відповідно до змісту пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
Окрім того, Київський апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для видачі виконавчого листа про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 17 300, 69 грн, тобто пропорційно до задоволених вимог заяви про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року в справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20) зазначила, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року в справі № 638/1988/17вказав, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особина нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майнаабо спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Встановлено, що 13 березня 2020 року між КС «Зараз» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № КВ-00048/03-20/2609. З метою забезпечення виконання зобов'язань за указаним кредитним договором між КС «Зараз» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 13 березня 2020 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 2.1.6 статті 2 договору іпотеки ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання застрахувати предмет іпотеки. Договір страхування предмета іпотеки повинен був бути укладений відповідачем та наданий позивачу не пізніше 20 березня 2020 року, чого ОСОБА_1 зроблено не було. З урахуванням наведеного, позивачем на підставі пункту 3.2 статті 3 договору іпотеки було нараховано штраф.
Тобто спір між сторонами у цій справі в частині стягнення частково нарахованого штрафу за неналежне виконання умов договору іпотеки (невиконання обов'язку щодо страхування предмета іпотеки) виник з приводу нерухомого майна.
Київський апеляційний суд як суд першої інстанції не врахував, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» третейські судив порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникаютьіз цивільних та господарськихправовідносин, за винятком справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки.
Згідно з вимогами пункту 2 частини першої статті 486 ЦПК України суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Аналогічне положення міститься у частині шостій статті 56 Закону України «Про третейські суди».
Оскільки спір між сторонами у цій справі в частині стягнення частково нарахованого штрафу за неналежне виконання умов договору іпотеки виник з приводу нерухомого майна, тому третейський суд, розглядаючи спір, який частково йому не підвідомчий, діяв поза межами своєї компетенції.
Таким чином, Київський апеляційний суд як суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви КС «Зараз» в частині видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду про стягнення частково нарахованого штрафу за неналежне виконання умов договору іпотеки, проте помилився щодо мотивів такої відмови, не встановивши, що у цьому випадку застосуванню підлягає пункт 2 частини першої статті 486 ЦПК України.
За таких обставин, ухвалу Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року у зазначеній частині слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розглядуапеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з частиною четвертою статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, ухвалу Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року змінити в частині мотивів відмови в задоволенні заяви КС «Зараз» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду про стягнення частково нарахованого штрафу за неналежне виконання умов договору іпотеки, а в іншій оскаржуваній частині - залишити без змін.
Ураховуючи те, що ухвала Київського апеляційного суду від21 жовтня 2025 рокупідлягає зміні виключно в частині мотивів її ухвалення, понесені заявником витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на нього.
Керуючись статтями 24, 351, 368, 374, 375, 376, 381-384, 485, 486 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Зараз» задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні заяви КС «Зараз» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду про стягнення частково нарахованого штрафу за неналежне виконання умов договору іпотеки, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій оскаржуваній частині ухвалу Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 23 березня 2026 року.
Судді: М. Ю. Тітов А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко