23 березня 2026року
м. Київ
справа № 683/932/25
провадження № 61-3281ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Старокостянтинівський відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про звільнення від сплати заборгованості по аліментах,
У березні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Старокостянтинівський ВДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області ЦМУ МЮ (м. Київ), про звільнення від сплати заборгованості по аліментах.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області
від 12 листопада 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено. Звільнено ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментах за період з 11 жовтня 2022 року по 01 грудня 2024 року відповідно до судового наказу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2022 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Іваницьким А. М., залишено без задоволення. Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2025 року залишено без змін.
09 березня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою (надійшла до суду 13 березня 2026 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 05 лютого 2026 року (повний текст постанови складено 09 лютого 2026 року), ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
ОСОБА_1 порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідності до частини першої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Оскільки повний текст постанови Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року складено 09 лютого 2026 року, то останнім днем строку на касаційне оскарження судового рішення з дня складення повного судового рішення
є 11 березня 2026 року.
За викладених обставин, касаційна скаргаОСОБА_1 подана у передбачений законом строк, а тому відсутня процесуальна необхідність у вирішенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім перегляду судом апеляційної інстанції.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Рекомендація № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року підкреслює необхідність вживати заходів щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають, передусім, подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. При розгляді можливих заходів щодо судів третьої інстанції державам слід мати на увазі, що справи вже пройшли слухання в двох інших судах.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК України також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції з перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів.
Ціна позову у цій справі складає 263 816,65 грн (заборгованістьі зі сплати аліментів за період з жовтня 2022 року по 01 січня 2025 року), що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на час подання касаційної скарги (250 х 3 328 грн = 832 000 грн).
Отже судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для учасника справи.
Колегія суддів враховує мотиви судових рішень і доводи касаційної скарги, які значною мірою стосуються оцінки доказів у справі, та вважає, що з огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи (доведення позивачем обставин належного виконання ним свого обов'язку з матеріального забезпечення дитини; здійснення перерахування грошових коштів відповідачці за реквізитами її банківських карток у розмірі, що в загальній сумі перевищує розмір нарахованих аліментів) відсутні правові підстави для допуску до касаційного перегляду судових рішень у цій справі.
Незгода відповідачки з ухваленими судовими рішеннями у цій справі щодо звільнення від сплати заборгованості по аліментах, не свідчить про те, що така справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, чи має виняткове значення для учасника справи. Судами встановлено, що інтереси дитини не порушені, .
Доводи касаційної скарги значною мірою стосуються незгоди з встановленими судами попередніх інстанцій фактичними обставинами. Водночас, повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, досліджених судами двох інстанцій.
Отже, випадків, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову,
що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,підлягало б касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, не довела наявності винятків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною другою статті 390, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Старокостянтинівський відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про звільнення від сплати заборгованості по аліментах.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович