18 березня 2026 року
м. Київ
справа № 705/2045/16-ц
провадження № 61-13452св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 травня 2025 року, ухвалене у складі судді Годік Л. С., та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що між ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 18 травня 2007 року укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти на загальну суму 273 500,00 доларів США у межах поновлювальної кредитної лінії з сумою ліміту 170 000,00 доларів США, шляхом зарахування коштів на поточний рахунок, а останній зобов'язався щомісячно повертати кредит у повному обсязі у терміни, встановлені графіком повернення кредиту, але не пізніше 17 травня 2018 року.
Банк указував, що позичальник порушував умови кредитного договору, станом на 18 лютого 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 59 816,29,00 доларів США та пеня у розмірі 130 100,64 грн, із яких: 51 976,89 доларів США - кредит, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 16 396,57 доларів США за період з 10 лютого 2015 року до 18 лютого 2016 року; 7 839,40 доларів США - проценти, у тому числі прострочені - 598,49 доларів США за період з 01 березня 2015 року до 31 січня 2016 року; 91 362,49 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 14 березня 2015 року до 18 лютого 2016 року; 38 738,15 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 11 квітня 2015 року до 18 лютого 2016 року.
Уточнивши позовні вимоги, ПАТ «УкрСиббанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у розмірі 51 976,89 доларів США, проценти - 25 503,83 доларів США та пеню - 365 825,40 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної, касаційної інстанцій
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 лютого 2020 року у задоволенні позову АТ «УкрСиббанк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк не довів заборгованості у відповідача, який визнавав факт отримання кредиту, проте не у заявленому банком розмірі. Суд указав, що єдиним допустимим доказом отримання готівкової іноземної валюти позичальником та факту виконання умов договору є касовий документ - заява про видачу готівки, проте позивач не надав таких доказів суду, а розрахунок заборгованості сам по собі не може бути підтвердженням видачі кредиту та розміру заборгованості.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» задоволено частково.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 лютого 2020 року скасовано, позов АТ «УкрСиббанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» 59 816,29 доларів США.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що банк довів розмір виданих відповідачу коштів, про що були надані належні та допустимі докази. При цьому суд взяв до уваги надані позивачем копії заяв ОСОБА_1 про видачу готівки, вказавши, що відповідач не заявляв клопотань про витребування оригіналів письмових доказів, а суд першої інстанції не постановляв ухвали про витребування оригіналів доказів.
У задоволенні позовних вимог про стягнення пені було відмовлено, оскільки вона нарахована банком після завершення строку кредитування.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 лютого 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-15824св20).
Скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили вимоги статей 263-265, 367, 382 ЦПК України, не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, зазначених обставин та вимог закону не врахували, належно не перевірили й не встановили обставини справи, дійшли передчасних висновків як про відмову у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк», так і про часткове задоволення позову банку.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 травня 2025 року позов АТ «УкрСиббанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 18 травня 2007 року № 11156589000 у розмірі 59 816,29 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» судові витрати у розмірі 59 699,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 травня 2025 року - без змін.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про задоволення позову у частині стягнення заборгованості за кредитом та процентами у сумі, яка вказана у розрахунку банку, а саме: 51 976,89 доларів США - заборгованість за кредитом та 7 839,40 доларів США - проценти, а всього у розмірі 59 816,29 доларів США.
Спростовуючи доводи відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що із висновку експертів, складеного за результатами проведеної комплексної судової технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи від 22 серпня 2024 року не виявилось можливим встановити: ОСОБА_1 чи іншою особою виконано досліджуваний підпис в графі «підпис отримувача» у Заяві про видачу готівки від 03 жовтня 2008 року № 70, а доказів того, що кошти, виділені на підставі вказаної заявки, відповідач не отримав, матеріали справи не містять.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 травня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову банк не оскаржив, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України судові рішення судів попередніх інстанцій у цій частині в касаційному порядку не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
30 жовтня 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі, витребувано її матеріали із Уманського міськрайонного суду Черкаської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У листопаді 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
На підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2025 року, у зв'язку з відставкою судді Гулька Б. І., сформовано протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи, визначено склад суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеник Д. Д., Черняк Ю. В.
04 лютого 2026 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивованатим, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Підставами касаційного оскарження зазначає те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17 (провадження № 61-9034св23).
Заявник заперечує факт того, що він отримав кошти у розмірі 30 000,00 доларів США за заявою про видачу готівки від 03 жовтня 2008 року № 70, та заявляє, що його підпис на цьому первинному документі відсутній.
Указує, що кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання кредитних коштів позичальнику, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду.
Банк не довів видачу позичальнику коштів, а суди попередніх інстанцій таких висновків Верховного Суду не врахували. Не спростовують обов'язку банку довести факт видачі кредиту посилання суду апеляційної інстанції на те, що кошти були перераховані на поточний рахунок відповідача, оскільки банк не повідомив про наявність залишку на рахунку.
Суди надали неправильну оцінку такому доказу, як висновок судової почеркознавчої експертизи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2025 року АТ «УкрСиббанк» подало до Верховного Суду відзив, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 травня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 травня 2007 року АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11156589000.
За пунктом 1.1 кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту поновлювальної кредитної лінії, що дорівнює 170 000,00 доларів США та сплатити проценти, комісію в порядку та умовах, визначених договором.
Відповідно до пункту 1.2.2 кредитного договору позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі у терміни, встановлені графіком погашення кредиту, не пізніше 17 травня 2018 року.
Згідно з додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 18 травня 2007 року сторони погодили графік погашення кредиту, який підписаний сторонами.
Відповідно до пункту 4.6 кредитного договору позичальник зобов'язується достроково повернути суму кредиту та сплатити проценти, комісію за порушення істотних умов договору та застосування банком процедури щодо дострокового повернення кредиту у порядку, визначеному розділом 11 цього договору.
Розділом 11 кредитного договору визначено: пункт 11.1: сторони погодили, що відповідно до статей 525, 611 ЦК України у випадку настання обставин, визначених у пунктах 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 цього договору, та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і неусунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 (тридцяти одного) календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 (тридцять другий) календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 (сорока) календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 (сорок перший) календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку; пункт 11.2: зазначене у пункті 11.1 договору повідомлення (вимога) банку направляється листом (цінний з описом та повідомленням про вручення) або доставляється кур'єром на адресу позичальника, що вказана у розділі 12 цього договору.
Згідно з пунктом 1.5 договору кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням.
20 грудня 2015 року банк направив ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту і процентів за користування кредитом у сумі 58 339,74 доларів США. Ця вимога повернута банку поштою за закінченням строку зберігання.
Відповідно до заяв на видачу готівки, оригінали яких надані позивачем, ОСОБА_1 видано:
18 травня 2007 року за заявою № 70 суму у розмірі 50 000,00 доларів США;
23 травня 2007 року за заявою № 10 - 20 000,00 доларів США;
31 травня 2007 року за заявою № 15 - 50 000 доларів США;
08 червня 2007 року за заявою № 38 - 38 000 доларів США;
03 березня 2008 року за заявою № 114 - 20 000 доларів США;
06 березня 2008 року за заявою № 17 - 8 000 доларів США;
13 березня 2008 року за заявою № 21 - 30 000 доларів США;
14 квітня 2008 року за заявою № 49 - 13 000 доларів США;
24 вересня 2008 року за заявою № 38 - 10 000 доларів США;
03 жовтня 2008 року за заявою № 70 - 30 000 доларів США.
Згідно з актом № 3 «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду» заява ОСОБА_1 від 11 червня 2007 року на видачу готівки в сумі 4 500 доларів США - знищена, проте видача йому коштів підтверджується ордером від 11 червня 2007 року № 0604170312 на суму 4 500 доларів США.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 жовтня 2021 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів від АТ «УкрСиббанк».
Перерахування коштів ОСОБА_1 підтверджується меморіальними ордерами АТ «УкрСиббанк»:
від 18 травня 2007 року № 0603395639 на суму 50 000,00 доларів США;
від 23 травня 2007 року за ордером № 060342989 на суму 20 000,00 доларів США;
від 31 травня 2007 року за ордером № 0603479461 на суму 50 000,00 доларів США;
від 08 червня 2007 року за ордером № 06041337578 на суму 38 000,00 доларів США; від 11 червня 2007 року за ордером № 0604170312 на суму 4 500,00 доларів США;
від 03 березня 2008 року за ордером № 0603053213 на суму 20 000,00 доларів США; від 06 березня 2008 року за ордером № 0603187907 на суму 8 000,00 доларів США; від 13 березня 2008 року за ордером № 0603394423 на суму 30 000,00 доларів США; від 14 квітня 2008 року за ордером № 0604863589 на суму 13 000,00 доларів США; від 24 вересня 2008 року за ордером № 0612456788 на суму 10 000,00 доларів США; від 03 жовтня 2008 року за ордером № 0613430125 на суму 30 000,00 доларів США. Всього надано траншів на суму 273 500,00 доларів США у межах кредитного договору.
Вказані суми (у загальному розмірі 273 500 доларів США) перераховані на поточний рахунок № НОМЕР_1 у АТ «УкрСиббанк», який належить ОСОБА_1 .
Із висновку експертів за результатами проведення комплексної судової технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи № 27481/23-34/27, складеної 22 серпня 2024 року на виконання ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 травня 2023 року, постановленої за клопотанням ОСОБА_1 , не виявилось можливим встановити: ОСОБА_1 чи іншою особою виконано досліджуваний підпис в графі «підпис отримувача» у заяві про видачу готівки від 03 жовтня 2008 року № 70.
Із розрахунку заборгованості, складеного банком станом на 12 жовтня 2017 року на підставі банківських виписок та долученого до заяви про збільшення позовних вимог від 25 жовтня 2017 року, розмір заборгованості складає 77 480,72 доларів США, із яких: 51 976,89 доларів США - кредит; 25 503,83 доларів США - проценти. Пеня у розмірі 365 823,40 грн, із яких: 235 212,25 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 12 жовтня 2016 року до 26 жовтня 2017 року; 130 613, 15 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 12 жовтня 2016 року до 12 жовтня 2017 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до статей 525-526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно із статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18)).
Пунктом 1.1 кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту поновлювальної кредитної лінії, що дорівнює 170 000,00 доларів США, та сплатити проценти, комісію в порядку та умовах, визначених договором.
Згідно з пунктом 1.5 договору кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням.
Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції свою постанову від 31 березня 2021 року мотивував тим, що суди не встановили, чи отримав ОСОБА_1 заявлену банком суму кредиту, не надали належних обґрунтувань доводам відповідача про те, що ним отримано кредит у значно меншому розмірі, ніж заявлено банком; суд першої інстанції не роз'яснив представнику банку необхідність подати оригінал документів, не розглянув клопотання відповідача про витребування доказів від банку.
При новому розгляді справи суди попередніх інстанцій вчинили наступні дії:
- 22 жовтня 2021 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області розглянув клопотання відповідача про витребування доказів та постановив ухвалу, якою витребував від банку оригінали меморіальних ордерів: від 18 травня 2007 року № 0603395639 на суму 50 000,00 доларів США; від 23 травня 2007 року за ордером № 060342989 на суму 20 000,00 доларів США; від 31 травня 2007 року за ордером № 0603479461 на суму 50 000,00 доларів США; від 08 червня 2007 року за ордером № 06041337578 на суму 38 000,00 доларів США; від 11 червня 2007 року за ордером № 0604170312 на суму 4 500,00 доларів США; від 03 березня 2008 року за ордером № 0603053213 на суму 20 000,00 доларів США; від 06 березня 2008 року за ордером № 0603187907 на суму 8 000,00 доларів США; від 13 березня 2008 року за ордером № 0603394423 на суму 30 000,00 доларів США; від 14 квітня 2008 року за ордером № 0604863589 на суму 13 000,00 доларів США; від 24 вересня 2008 року за ордером № 0612456788 на суму 10 000,00 доларів США; від 03 жовтня 2008 року за ордером № 0613430125 на суму 30 000,00 доларів США;
- суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку розрахункам заборгованості ОСОБА_1 , складеним банком 12 жовтня 2017 року, меморіальним ордерам та банківським випискам, висновку комплексної судової технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи, проведеної на підставі ухвали суду першої інстанції та доводам відповідача про те, що ним отримано кредит у меншому розмірі, ніж визначено банком.
Отже, суд першої інстанції виконав вказівки суду касаційної інстанції, належним чином дослідив подані сторонами докази: розглянув клопотання відповідача про витребування доказів, за результатами якого постановив ухвалу, оглянув оригінали меморіальних ордерів про видачу кредитних коштів, призначив комплексну судову технічну експертизу документів та почеркознавчу експертизу, оглянув банківські виписки та розрахунки банку, перевірив їх, оцінив у сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами та дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 отримав кредит на загальну суму 273 500,00 доларів США, яка, відповідно до вимог пункту 1.5 кредитного договору, зарахована на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 .
При цьому суд першої інстанції, надавши оцінку висновку комплексної судової технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи від 22 серпня 2024 року, у сукупності з іншими доказами, спростував доводи відповідача про те, що він не отримував кошти у розмірі 30 000,00 доларів США відповідно до заяви про видачу готівки від 03 жовтня 2008 року № 70.
Презумпція правомірності укладеного між банком та ОСОБА_1 правочину не спростована під час розгляду справи, а тому зобов'язання за цим договором мають виконуватись належним чином, відповідно до узгоджених сторонами умов.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виконав вимоги статті 89, частини першої статті 417 ЦПК України, вважав доведеною суму заборгованості позичальника ОСОБА_1 у розмірі 59 816,29 доларів США - тіло кредиту, проценти та стягнув її.
Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, визначив суму заборгованості, виходячи із поданих сторонами доказів, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 22 червня 2022 року у справі № 296/7213/15 (провадження № 61-10125св21), від 14 травня 2024 року у справі № 759/1779/18 (провадження № 61-2242св24).
Натомість ОСОБА_2 не спростував розмір кредитної заборгованості, визначений судом першої інстанції, що є його процесуальним обов'язком у силу вимог статей 12, 81 ЦПК України.
Такі висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 177/1138/17 (провадження № 61-38212св18), на яку як на підставу касаційного оскарження посилався заявник.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваних судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження, а переоцінка доказів, у свою чергу, в силу вимог статті 400 ЦПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Суди попередніх інстанцій виконали вимоги статей 89, 417 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідили і оцінили докази та встановили обставини у справі, правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин.
Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.
Касаційна скарга залишається без задоволення, тому відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 травня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк