Іменем України
16 березня 2026 року
м. Київ
Справа № 753/15942/25
Провадження № 61-1530ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - боржник),
на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження
у справі за скаргою ОСОБА_2 (далі - стягувач) на дії та бездіяльність головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) і
1. У провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебуває скарга стягувача на дії та бездіяльність головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
2. 13 жовтня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою скаргу задовольнив частково.
3. 10 листопада 2025 року Дарницький районний суд міста Києва ухвалив додаткове рішення, згідно з яким заяву боржника задовольнив частково. Стягнув зі стягувача на користь боржника 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
4. 12 грудня 2025 року боржник через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу на зазначене додаткове рішення.
5. 16 грудня 2025 року апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою апеляційну скаргу залишив без руху, надав боржнику строк для усунення недоліків останньої, а саме запропонував подати клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску й уточнити заявлені в апеляційній скарзі вимоги.
6. 19 січня 2026 року боржник подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій уточнив заявлені вимоги щодо дати оскарженого додаткового рішення, а також навів аргументи про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Мотивував так: доступ боржника до підсистеми «Електронний суд» був обмежений через те, що у листопаді та грудні 2025 року посилилися обстріли м. Києва терористичними військами держави-агресора, що спричинили тривалі відключення електроенергії, в тому числі й 11 грудня 2025 року; апеляційну скаргу подав 12 грудня 2025 року, відразу після того як налагодилося постачання електроенергії; з 31 жовтня 2025 року проходив обстеження й амбулаторне лікування у лікаря-кардіолога; із 5 до 12 грудня 2025 року включно проходив посилене амбулаторне лікування.
7. 22 січня 2026 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у відкритті апеляційного провадження. Мотивував так:
- повний текст додаткового рішення суд першої інстанції склав 10 листопада 2025 року, 11 листопада 2025 року надіслав, тоді ж о 05:04:34 копія цього рішення надійшла до електронного кабінету боржника в підсистемі «Електронний суд», а представнику боржника - у той самий день о 05:00:02. Тобто останнім днем для подання апеляційної скарги з можливим поновленням строку на апеляційне оскарження було 11 грудня 2025 року, тоді як апеляційну скаргу боржник подав 12 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд»;
- 19 грудня 2025 року боржник і його представник в електронних кабінетах отримали копію ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху;
- у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення суду немає жодних конкретних обставин, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та позбавили боржника можливості подати апеляційну скаргу в межах строку на оскарження додаткового рішення суду першої інстанції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22);
- амбулаторне лікування - це спеціалізована медична допомога (консультації, діагностика, лікування, реабілітація) для пацієнтів, яка надається без госпіталізації. Немає підтвердження того, що скаржник у визначений законом строк на апеляційне оскарження з моменту ухвалення додаткового рішення не міг самостійно звернутися з апеляційною скаргою, зокрема, під час перебування на вказаному лікуванні, як і немає доказів того, що він не міг звернутися за правничою допомогою до його представника;
- доводи боржника щодо несвоєчасності подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції не є переконливими для визнання поважними причин пропуску строку на подання цієї скарги та його поновлення.
8. 9 лютого 2026 року боржник сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 3563/0/220-26 від 9 лютого 2026 року), у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу скерувати на новий апеляційний розгляд. Мотивував так:
- апеляційний суд позбавив боржника на апеляційний перегляд справи, не оцінив поважність пропуску строку (один день) на апеляційне оскарження. Крім цього, поставив у нерівне становище з іншим учасником справи, який теж оскаржив додаткове рішення суду.
- апеляційний суд не перевірив те, що боржник не пропустив строк, бо 11 листопада 2025 року до електронного кабінету надійшов повний текст додаткового рішення, а 12 грудня 2025 року, «тобто з дотриманням 30-денного строку на апеляційне оскарження», обрахованого відповідно до пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України, боржник подав апеляційну скаргу;
- апеляційний суд порушив вимоги статті 272 ЦПК України щодо надсилання судових рішень, оскільки не надіслав скаржнику ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху. З цією ухвалою від 16 грудня 2025 року скаржник ознайомився 19 січня 2026 року в підсистемі «Електронний суд»;
- суддя-доповідач одночасно бере участь у двох предметно взаємопов'язаних справах № 753/15942/25 і № 753/21685/17, тому є підстави вважати, що він порушив вимоги пунктів 3 і 5 частини першої статті 36 ЦПК України, але самовідвід не заявив.
9. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
9.1. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у встановлених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу юридичної визначеності, може зазнавати обмежень.
9.2. Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (пункт 2 частини шостої статті 272 ЦПК України). Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частина сьома вказаної статті).
9.3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).
9.4. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання їхнього поновлення у випадку пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному випадку з урахуванням доводів заяв про поновлення таких строків. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для цього поновлення. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану й унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (див. mutatis mutandisпостанови Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (пункт 47), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2022 року у справі № 697/2360/21, від 14 вересня 2022 року у справі № 200/21749/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2024 року в справі № 757/45756/21-ц).
9.5. Застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання також не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки воєнний стан на території України оголошено 24 лютого 2022 року і з цього часу відбуваються масовані ракетні обстріли російською федерацією населених пунктів України, в тому числі об'єктів критичної інфраструктури, проте такі атаки не проводяться щодня, оскільки це складний логістичний процес. Разом із цим, судочинство в Україні продовжує здійснюватися у встановленому Законом порядку. Не було встановлено в Україні й повного припинення роботи банківських устав, комунальних служб та/або поштового зв'язку (див. mutatismutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 червня 2024 року у справі № 559/2655/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2025 року у справі №954/745/23).
9.6. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 357 ЦПК України).
9.7. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частина четверта статті 357 ЦПК України).
9.8. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
9.9. Апеляційний суд встановив такі обставини:
- повний текст додаткового рішення суд першої інстанції склав 10 листопада 2025 року, 11 листопада 2025 року - надіслав скаржнику та його представнику, які отримали копію цього судового рішення в підсистемі «Електронний суд» того ж дня о 05:04:34 і о 05:00:02 відповідно.
- останнім днем для подання апеляційної скарги з можливим поновленням строку на апеляційне оскарження слід вважати 11 грудня 2025 року. Апеляційну скаргу боржник подав через підсистему «Електронний суд» 12 грудня 2025 року. Поважність причин пропуску відповідного строку не підтвердив.
9.10. Боржник подав апеляційну скаргу 12 грудня 2025 року, хоча повний текст додаткового рішення суд першої інстанції склав 10 листопада 2025 року, і останнім днем на апеляційне оскарження цього рішення було 10 грудня 2025 року (середа). Боржник і його представник отримали зазначене рішення в електронному кабінеті 11 листопада 2025 року. Тому боржник мав право на поновлення відповідного строку, якби подав апеляційну скаргу 11 грудня 2025 року (четвер).
9.11. Безпідставним є аргумент боржника про те, що 12 грудня 2025 року охоплювалося 30-денним «строком на апеляційне оскарження», визначеним у пункті 1 частини другої статті 354 ЦПК України. Припис зазначеного пункту не визначає строку на апеляційне оскарження, а встановлює той строк, упродовж якого скаржник має право поновити строк на апеляційне оскарження. З огляду на виготовлення 10 листопада 2025 року повного тексту додаткового рішення суду першої інстанції й отримання 11 листопада 2025 року цього рішення боржником і його представником дата 12 грудня 2025 року (за змістом абзацу другого частини першої та пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України) виходить за межі як строку на апеляційне оскарження вказаного рішення, так і за межі строку, в межах якого можливе поновлення строку на таке оскарження.
9.12. Причинами пропуску строку на апеляційне оскарження боржник зазначив те, що у листопаді та грудні 2025 року посилилися обстріли м. Києва російською федерацією, внаслідок чого були тривалі відключення електроенергії (зокрема 11 грудня 2025 року), що обмежувало доступ до підсистеми «Електронний суд», а 12 грудня 2025 року електропостачання налагодилося. Підтверджень цим доводам не надав. Загальновідомим фактом є те, що не було одночасного відключення у всьому м. Києві електроенергії аж до 12 грудня 2025 року. Стосовно інших доводів боржника, то він не пояснив, як його медичні обстеження й амбулаторне лікування, тобто без госпіталізації, вплинули на неможливість подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк самостійно або через представника в електронній формі чи, як виняток, за допомогою поштового зв'язку.
9.13. Апеляційний суд, зокрема, вказав, що запровадження воєнного стану в Україні та пов'язані з цим обставини без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумний строк не можна вважати поважною причиною пропуску відповідного строку. З огляду на вказане апеляційний суд визнав означені причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними. Тому аргумент про те, що апеляційний суд не оцінив поважність пропуску строку на апеляційне оскарження, є неприйнятним. Висновки цього суду узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду.
9.14. Те, що боржникові апеляційний суд 22 січня 2026 року відмовив у відкритті апеляційного провадження, хоча за апеляційною скаргою іншого учасника справи 19 січня 2026 року відкрив апеляційне провадження, не є порушенням принципу рівності сторін. За даними підсистеми «Електронний суд» стягувач подав апеляційну скаргу на додаткове рішення 10 грудня 2025 року, тобто двома днями раніше, ніж боржник. Відповідно аргумент останнього про порушення вказаного принципу є безпідставним.
9.15. Доводи боржника щодо ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху є суперечливими: з одного боку, боржник визнав отримання цієї ухвали в електронному кабінеті, вказавши, що ознайомився там із цією ухвалою 19 січня 2026 року, а, з іншого, - стверджує про те, що таку ухвалу апеляційний суд боржникові не надіслав. За даними підсистеми «Електронний суд» він отримав ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху в електронному кабінеті 19 грудня 2025 року разом із супровідним листом апеляційного суду. Апеляційний суд встановив, що відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції, копію тієї ухвали боржник і його представник отримали 19 грудня 2025 року. Те, що боржник ознайомився з відповідною ухвалою, за його твердженням, 19 січня 2025 року, не дає підстав вважати, що апеляційний суд її не надсилав і порушив вимоги статті 272 ЦПК України.
9.16. Не є обґрунтованим аргумент боржника про те, що суддя-доповідач порушив вимоги пунктів 3 і 5 частини першої статті 36 ЦПК України, але самовідвід не заявив. Відсутні докази того, що суддя за суб'єктивним або об'єктивним критерієм діяв щодо боржника з порушенням гарантії безсторонності. Боржник судді-доповідачу відвід не заявив.
9.17. Оскільки завдання цивільного судочинства згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, Верховний Суд вважає, що боржник обґрунтовано зазнав обмеження у вигляді відмови 22 січня 2026 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на додаткове рішення суду першої інстанції від 10 листопада 2025 року. Така відмова є процесуальним наслідком подання апеляційної скарги з порушенням визначеного законом строку та наведення підстав для поновлення цього строку, які апеляційний суд визнав неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
9.18. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
9.19. Встановивши, що боржник подав апеляційну скаргу після спливу строку на апеляційне оскарження додаткового рішення суду першої інстанції та навів підстави для поновлення цього строку, які не є поважними, апеляційний суд обґрунтовано відмовив відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою боржника. Таке застосування процесуальних норм є вочевидь правильним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення, зокрема пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду, які боржник навів у касаційній скарзі. Тому цю скаргу слід визнати необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 260, 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко