20 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/4700/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (далі - Товариство)
про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу
у справі № 910/4700/25
за позовом Товариства
до приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Компанія)
про стягнення 58 302 394,61 грн.
За результатами розгляду заяви Верховний Суд
Товариство звернулося до суду з позовом до Компанії про стягнення 58 302 394,61 грн заборгованості за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 06/19-76 від 07.01.2019 (далі - Договір), з яких: 52 310 949,15 грн основної заборгованості, 900 107,08 грн 3% річних та 5 091 341,38 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025: закрито провадження за позовом Товариства до Компанії про стягнення 58 302 394,61 грн в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 6 370 590,49 грн; позов задоволено частково; стягнуто з Компанії на користь Товариства 45 940 358,66 грн основної заборгованості, 900 107,08 грн 3% річних та 5 086 271,97 грн інфляційних втрат; у решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2026 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 у справі № 910/4700/25.
Інтереси Товариства у суді касаційної інстанції представляв адвокат Боричевський Вадим Михайлович (далі - Боричевський В.М.)
У судовому засіданні 05.03.2026 до постановлення згаданої ухвали адвокат Боричевський В.М. усно заявив про необхідність вирішення питання щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, зазначивши про те, що відповідні докази понесення таких витрат будуть подані протягом п'яти днів за наслідками ухвалення судового рішення Верховним Судом.
Водночас відзив Товариства на касаційну скаргу Компанії містив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, згідно з яким Товариство очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн. У відзиві Товариство зобов'язалося подати відповідні докази їх понесення у строки, встановлені ГПК України.
Від Товариства 10.03.2026 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження.
Заява обґрунтована з посиланням на приписи статей 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), договір про надання послуг у сфері адвокатської діяльності від 25.02.2025 № 12/02 (далі - Договір), укладений Товариством з адвокатським об'єднанням "Є-Фактум" (далі - Адвокатське об'єднання), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 802 від 27.02.2015 та ордер на надання правничої допомоги серії АС № 1135886 від 11.04.2025, видані на ім'я адвоката Боричевський В.М. (наявні в матеріалах справи), а також акт прийому-передачі наданих послуг у сфері адвокатської діяльності від 10.03.2026 (долучений до заяви).
Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2026: заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/4700/25 прийнято до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; роз'яснено учасникам справи про можливість подання заперечень на зазначену заяву у строк до 18.03.2026. Відсутність пояснень та заперечень щодо поданої заяви не перешкоджає її розгляду.
Від Компанії заперечення на заяву Товариства до Верховного Суду не надходили.
Розглянувши заяву Товариства з доданими до неї, а також наявними у матеріалах справим документами, Верховний Суд вважає, що заява відповідача підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Можливість здійснення судом касаційної інстанції розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката після постановлення Верховним Судом ухвали про закриття касаційного провадження підтверджена висновком Верховного Суду, викладеним у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.
У зазначеній додатковій ухвалі Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.
За приписами пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається відповідно до таких етапів: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Окрім наведеного, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Водночас, при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з наявною у матеріалах справи копією Договору, укладеного Товариством (замовник) та Адвокатським об'єднанням (виконавець), його сторони домовилися про таке:
- у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець за завданням замовника зобов'язується надавати замовникові послуги у сфері адвокатської діяльності, а саме правничу допомогу в обсязі, визначеному у п. 1.2 договору, а замовник зобов'язується приймати такі послуги та оплачувати їх (пункт 1.1);
- замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання здійснити в інтересах замовника під час розгляду господарської справи за позовом ТОВ "Волиньелектрозбут" до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошових зобов'язань зі сплати основного боргу по договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період, починаючи з жовтня 2023 року та по дату подання відповідного позову до суду (предмет, ціна позову можуть бути уточнені під час виконання цього договору) у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій усі дії, необхідні для належного захисту інтересів замовника, зокрема, але не виключно: підготувати та підписати, подати до суду позовну заяву, відповідь на відзив, апеляційну, касаційну скаргу (відзиви на скарги), направляти адвокатські запити, звернення, листи органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності; знайомитися з матеріалами справи; збирати необхідні докази; здійснювати аналіз процесуальних документів та доказів, поданих іншими учасниками справи; здійснювати аналіз судової практики по аналогічним судовим справам; аналізувати законодавство, що регулює спірні правовідносини, консультувати клієнта з питань, необхідних для прийняття рішень щодо подальшого супроводу справи; готувати клопотання, заяви, пояснення, відзиви на заяви, скарги з процесуальних питань та по суті справи та інші процесуальні документи, забезпечити участь адвокатів у судових засідання у справі (пункт 1.2);
- з метою виконання доручення, викладеного в розділі 1 цього договору, під час розгляду справи в судах виконавцю та його адвокатам, які виступають від імені виконавця, надається прави виступати в якості представника замовника у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій з усім обсягом прав, наданих учасникам (стороні) судового процесу, в тому числі правами ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в судових засіданнях, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, збільшувати або зменшувати позовні вимоги, змінювати підстави та предмет позову, укладати мирові угоди, готувати, підписувати, подавати та отримувати претензії, позовні та інші заяви (в т.ч. заяви про видачу судового наказу), відзиви на скарги, відповіді на відзив, заперечення, клопотання, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, листи, звернення, а також користуватися іншими правами, наданими чинним процесуальним законодавством України та здійснювати від імені замовника всі процесуальні права та обов'язки, які надані стороні в господарському процесі ГПК України без обмежень (підпункт 2.1.1 пункту 2.1);
- для надання правової допомоги замовнику виконавець призначає, зокрема, адвоката Боричевського Вадима Михайловича, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 802 від 27.02.2015, видане на підставі рішення Ради адвокатів волинської області від 30.01.2015 № 1/32-3 (пункт 2.3);
- акт про надання правової допомоги замовнику у господарській справі, визначеній у цьому договорі, складається та направляється на підпис замовнику виконавцем після ухвалення судом відповідної інстанції рішення по суті позовних вимог або про закриття провадження у справі/залишення позовної заяви без розгляду/затвердження мирової угоди тощо (будь-яке процесуальне рішення, на підставі якого розгляд справи у відповідній інстанції буде завершений), а замовник підписує такий акт протягом 3-х (трьох) робочих днів з дня отримання замовником такого акта (пункт 3.1);
- вартість надання виконавцем правової допомоги замовнику за здійснення всіх необхідних дій в інтересах замовника з метою забезпечення захисту прав і законних інтересів замовника у господарській справі, зазначеній у цьому договорі, у суді першої інстанції складає 100 000,00 грн (сто тисяч грн); у суді апеляційної інстанції - 70 000,00 грн (сімдесят тисяч грн); у суді касаційної інстанції - 50 000,00 грн (п'ятдесят тисяч грн) без ПДВ, незалежно від результату розгляду справи у судах (пункт 4.1);
- договір укладений на строк до 31.12.2026 включно та набирає чинності з дати його підписання (пункт 8.1).
Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг у сфері адвокатської діяльності від 10.03.2026 (долученим Товариством до заяви про ухвалення додаткового судового рішення) Товариство і Адвокатське об'єднання, керуючись пунктами 1, 4 Договору, склали цей акт про наступне:
- відповідно до умов п. 1 Договору виконавцем замовнику були надані послуги у сфері адвокатської діяльності, а саме: здійснення представництва інтересів замовника під час розгляду судової справи № 910/4700/25 у суді касаційної інстанції (Касаційний господарський суд) (підготовка та надіслання до суду відзиву на касаційну скаргу, забезпечення участі у судовому засідання) (пункт 1);
- відповідно до п. 4 Договору вартість послуг складає 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень, без ПДВ (пункт 2);
- послуги надані належним чином та належної якості. Замовник не має будь-яких претензій та/або зауважень до наданих послуг (пункт 3);
- акт є невід'ємною частиною Договору (пункт 5).
Надаючи оцінку наданим Товариством доказам понесення витрат на професійну правничу допомогу Верховний Суд зазначає таке.
Факт надання правової допомоги в суді касаційної інстанції під час касаційного перегляду справи № 910/4700/25 є підтвердженим Товариством.
Так, згідно з протоколом судового засіданні від 05.03.2026 та ухвалою Верховного Суду від 05.03.2026 у судовому засіданні інтереси Товариства у справі № 910/4700/25 представляв адвокат Боричевський В.М. Із тексту відзиву на касаційну скаргу вбачається, що цей документ підготовлено та подано до Верховного Суду також адвокатом Боричевським В.М., у строк, встановлений Судом для його подачі, отже, відзив був прийнятий до розгляду.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок, відповідно до якого суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Верховний Суд, у контексті оцінки доказів, поданих Товариством на обґрунтування заяви, та погодження сторонами у Договорі фіксованого гонорару звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема:
"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати Товариства були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
Верховний Суд ухвалою від 05.03.2026 закрив касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 у справі № 910/4700/25, проте не вирішив питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, з огляду на що наявні підстави для постановлення додаткової ухвали у цій справі за заявою Товариства з метою вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме витрат на правову допомогу.
Так, виходячи з критерію реальності та розумності розміру витрат на правову допомогу, понесених Товариством, Верховний Суд, з огляду на міркування, викладені у цій додатковій ухвалі, дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства.
У розгляді заяви Верховний Суд, зокрема, враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Матеріали справи та зміст судових рішень попередніх інстанцій свідчать про те, що правова позиція Товариства була сталою, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, Адвокатське об'єднання надавало правову допомогу Товариству в особі адвоката Боричевського В.М., який був обізнаний з усіма обставинами цієї справи.
Отже, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення, додані до неї, а також наявні в матеріалах справи документи, Верховний Суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу в сумі 50 000 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, витрати у заявленому розмірі не мають характеру необхідних, неспівмірні зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Товариством на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п'ятою статті 129 ГПК України, керуючись статтями 2, 80, 123, 126, 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги критерії справедливості, необхідності та розумності розміру таких витрат, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Компанії судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених Товариством у суді касаційної інстанції, у розмірі 10 000 грн, що вбачається справедливим, необхідним та розумним у порівнянні із наданою правничою допомогою в суді касаційної інстанції. В іншій частині заяви Верховний Суд вважає за необхідне відмовити.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 ГПК України, Верховний Суд
1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у справі № 910/4700/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
3. У іншій частині заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" відмовити.
4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Додаткова ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова