19 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 907/802/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 у справі
за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс-Уж"
про стягнення 44 341,84 грн,
25.02.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в електронному суді надійшла касаційна скарга Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради на рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 (повний текст підписано 10.02.2026) у справі № 907/802/25.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2026, зокрема вищевказана касаційна скарга була залишена без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) із наданням скаржникові строку, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення йому цієї ухвали, для усунення зазначених в ній недоліків шляхом надання суду доказів сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги у розмірі 4 844,80 грн у встановленому порядку.
09.03.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в електронному суді надійшла заява Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додано доказ сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги у розмірі 4 844,80 грн у встановленому порядку.
Відповідно до частини третьої статті 174 ГПК України касаційна скарга Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради вважається поданою у день первинного її подання та приймається до розгляду у зв'язку з усуненням скаржником її недоліків.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а)касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в)справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною п'ятою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2)справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 установлено у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову, поданого у 2025 році, у цій справі є стягнення 44341,84грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому у розумінні ГПК України оскаржувані судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені підпунктами "а", "б" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо регулювання відносин з подальшої дії договорів оренди нерухомого майна комунальної власності, що розташовані не територіях, де не ведуться активні бойові дії, та які були пролонговані на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 634 (до закінчення чи скасування воєнного стану та ще 4 місяці з дати настання відповідних підстав), зокрема після 29.05.2025 (з моменту набранням чинності постанови кабінету Міністрів України у відповідності до якої пункт 5 постанови викладено у новій редакції).
В обґрунтування оскарження судових рішень заявником зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права при регулюванні відносин щодо строку дії договорів оренди державного чи комунального майна у подібних правовідносинах.
Скаржник також вважає важливим встановити факт наявності та або відсутності компетенції Кабінету Міністрів України, яка встановлена статтею 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» самостійно поза межами повноважень, встановлених Законом, приймати рішення про скасування раніше наданого права на автоматичну пролонгацію договорів.
Скаржник також зазначає, що у разі відмови у відкриті касаційного провадження, буде фактично позбавлений можливості спростувати відповідні обставини, які встановлені в оскаржуваних рішеннях щодо строку дії договору, в інших справах про стягнення з відповідача орендної плати з 29.09.2025.
Крім цього, в скарзі зазначено, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки існує перелік угод, укладених Департаментом, які були автоматично пролонговані на підставі пункту 5 постанови кабінету Міністрів України № 634 на період воєнного стану та 4 місяці після його припинення чи скасування, та які, так само як й угода № 1112/0, виходячи з постанови суду апеляційної інстанції, слід вважати припиненими після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 614, а згідно оскаржуваних рішень будуть вважатись припиненими 29.09.2025, внаслідок чого територіальною громадою буде недоотримано значних надходжень до місцевого бюджету, загальний розмір яких за місяць з нарахувань орендної плати по таким угодам становить 851 975,44 грн, по угодам, які були пролонговані а підставі постанови Кабінету міністрів України № 634 - 141 995,91 грн.
Наведені заявником у касаційній скарзі доводи у контексті змісту оскаржуваних судових рішень у цій справі не є очевидно неприйнятними щодо наявності випадків, передбачених підпунктами "а", "б" та "в" пункту 2 частини третьої статті 278 ГПК України, на цій стадії судового провадження, тому з огляду на викладене вище, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, зокрема з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, обґрунтованими у скарзі.
Відповідно до положень частини тринадцятої статті 8 та частини четвертої статті 301 ГПК України, перегляд оскаржуваних рішення та постанови має здійснюватися без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, оскільки ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного року.
Керуючись частиною тринадцятою статті 8, статтями 234, 235, 287-291, 294, 300, частиною четвертою статті 301 ГПК України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради на рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 у справі № 907/802/25.
2. Здійснити перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 у справі № 907/802/25 у письмовому провадженні.
3. Надати учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи до 06.04.2024 з урахуванням положень статті 42 ГПК України.
4. Витребувати з Господарського суду Закарпатської області та/або Західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 907/802/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ
До уваги учасників судового процесу!
Згідно з частинами п'ятою?дев'ятою статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС в обов'язковому порядку.
Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи ? підприємці) реєструють такі кабінети в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Разом з цим, суд вручає будь-які документи особі, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС, у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Такі учасники справи також мають можливість ознайомитись з матеріалами справи через ЄСІТС.