Справа № 128/4918/25
Іменем України
20 березня 2026 року місто Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Відділу адміністративної практики УПП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України,
-за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, -
01.12.2025 року близько 18:10 год., дорога А/Д М30 375 км водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «DAF» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом, на перехресті нерівнозначних доріг «SCHMITZ» д.н.з. « НОМЕР_2 » рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу автомобілю, який рухався по головній дорозі, у результаті чого сталося зіткнення з автомобілем «HYUNDAY» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 , після чого останній скоїв наїзд на паркан, внаслідок чого тз та паркан отримали механічні пошкодження чим завдано матеріальної шкоди, чим порушив п. 16.11 ПДР.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.
Правопорушник ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся судом належним чином, у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомив.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Частиною 2 статті 268 КУпАП закріплено перелік справ, у яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Справи про притягнення особи до відповідальності за ст. 124 до цього переліку не входять.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 38 КпАП України, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду № 927/623/18 від 16.04.2019 року, згідно якої застосування положень ч.1 п.7 ст. 247 КУпАП можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення.
Верховний Суд у своїй постанові від 11 липня 2018 року (справа № 308/8763/15-а провадження № К/9901/12342/18) зауважив, що визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.
Тобто, при закритті провадження в справі на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП суд позбавлений можливості вирішувати питання про наявність вини в діях особи.
Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09.12.1994). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).
Оскільки на момент розгляду справи про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 закінчились строки, передбачені ст. 38 КпАП України, то провадження, згідно п. 7 ст. 247 КпАП України підлягає закриттю. Керуючись ст. ст. 38, 124, 247, 268, 283, 284 КпАП України, суд -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України - закрити у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 10-ти днів з дня її винесення.
Суддя Оксана БОНДАРЕНКО