8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" березня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4534/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
при секретарі судового засідання Горішній Ю.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (вул. Безлюдівська, буд. 1, м.Харків, 61109; код ЄДРПОУ: 45051254)
до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (вул. Сковороди Григорія, буд. 23, м.Лозова, Харківська обл., 64602; код ЄДРПОУ: 38076191)
про стягнення 6 102 679,24 грн
за участю представників:
позивача - Біленко О.О.,
відповідача - Радигін Є.С., в режимі відеоконференції,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", 17.12.2025 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за Договором розподілу природного газу № 200104СТ-1062-23 від 01.07.2023 за період з жовтня 2025 року по листопад 2025 року в розмірі 5 788 175,18 грн, 263 005,16 грн - пені, 25 452,11 грн - трьох процентів річних, 26 046,79 грн - інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов договору та приписів чинного законодавства, не здійснив оплату за фактично розподілений газ у вищевказаний період, не зважаючи на те, що підписав акти наданих послуг без зауважень.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.12.2025 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/4534/25 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання на 20.01.2026 о 15:00.
У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 05.01.2026, відповідач зазначив, що позивач невірно розрахував суму інфляційних витрат, пені та 3% річних, оскільки нарахування він почав з початку поточного місяця, однак у відповідності до п. 6.6 Договору розподілу природного газу за заявою приєднання №200104СТ-1062-23 від 01.07.2023, де зазначено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Однак рахунки на оплату за серпень - вересень 2025 року відповідач не отримував. Факт отримання названих рахунків електронною поштою відповідач заперечує. Відповідачем здійснено перерахунок інфляційних втрат, пені та 3% річних з урахуванням початку виникнення зобов'язань по сплаті за договором та дати закінчення періоду нарахування, вказаної позивачем. Відтак, за розрахунком відповідача сума інфляційних витрат склала 11 576,35 грн, пені - 71 281,77 грн, а 3% річних - 6 898,24 грн, у зв'язку з чим відповідач просить відмовити у стягненні суми інфляційних витрат у розмірі 14 470,44 грн, пені у розмірі 191 723,39 грн та 3% річних у розмірі 18553,87 грн, як безпідставно розрахованих. Посилаючись на існування об'єктивних причин, які не дають йому розрахуватися з позивачем саме на цей час, відповідач просить зменшити розмір пені на 99% або на інший розмір та запевняє, що після усунення вищевказаних недоліків заборгованість перед позивачем буде погашена. Також у відзиві на позовну заяву відповідач просить надати відстрочку виконання рішення суду по даній справі на строк один рік з моменту винесення рішення по даній справі або на інший строк, який суд визнає достатнім для вирішення питань, що не дають відповідачу можливості розрахуватися з позивачем за зобов'язаннями, що стали предметом позову по даній справі.
05.01.2026 позивач надав відповідь на відзив відповідача, в якій зазначив, що сплата за договором здійснюється саме на умовах попередньої оплати, навіть, незалежно від направлення та отримання рахунків, внаслідок чого відповідач дійшов помилкових висновків. Заявлені до стягнення суми є законними, розрахованими на підставі умов договору та арифметично правильними, у зв'язку з чим просить стягнути їх у повному обсязі, а також відмовити відповідачу у розстроченні, відстроченні виконання рішення суду. Позивач вказує, що відповідач має дебіторську заборгованість на суму понад 50 млн грн, однак, незважаючи на значний розмір заборгованості за досить тривалий проміжок часу та наявність не одного судового рішення про її стягнення, заборгованість залишається не погашеною, реальних дій на її погашення відповідачем не вживається, права позивача залишаються порушеними, а рішення судів не виконаними, що, на думку позивача, явно порушує баланс інтересів сторін, призводить до затягування виконання рішень суду без реальних гарантій їх виконання відповідачем в майбутньому, відстрочення яких мало місце постійно та систематично.
06.01.2026 до суду надійшли письмові заперечення відповідача на відповідь позивача на відзив, в яких відповідач звернув увагу суду, що між сторонами по однаковим правовідносинам (інші періоди, той самий договір) за останні півроку було розглянуто вже чотири справи, за якими вже прийняті рішення апеляційною інстанцією. Колегії судів у цих справах висловили свою думку, як з питань відстрочки виконання рішення суду, зменшення пені, так і з питання розбіжностей з розрахунком зробленим позивачем до позову та розрахунком відповідача до відзиву на позовну за п. 6.6 типового договору розподілу природного газу, яка збігається з позицією відповідача у справі № 922/4534/25, що розглядається.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.02.2026 було відмовлено у задоволенні клопотання Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (вх. № 1659 від 20.01.2026) про долучення до матеріалів справи доказів, а саме рахунків за вересень-листопад 2025 року.
Протокольною ухвалою господарського суду від 03.02.2026 підготовче провадження у справі № 922/4534/25 закрито; розгляд справи по суті призначено на 26.02.2026 о 14:00.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті, яке відбулося 26.02.2026, була оголошена перерва до 12.03.2026 до 14:00.
Після перерви 26.02.2026 присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та заперечував проти зменшення розміру пені та відстрочення виконання рішення суду.
Представник відповідача проти позову в частині нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат заперечував на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву, просив зменшити розмір пені на 99% або інший розмір та відстрочити виконання рішення суду на один рік.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Правовідносини між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРМ), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824, постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" тощо.
Законом України "Про ринок природного газу" визначено наступних суб'єктів ринку природного газу: оператор газотранспортної системи; оператор газорозподільної системи; оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Відповідно до Кодексу ГРМ, Оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", в особі Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", (далі - Оператор ГРМ, позивач у справі) - є суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) на території Харківської області починаючи з 01.07.2023.
Зазначену діяльність позивач здійснює відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 26.12.2022 № 1839 "Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ "Газорозподільні мережі України" із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 28.06.2023 № 1131.
У спірних правовідносинах Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (відповідач) має статус споживача природного газу, оскільки згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ споживач природного газу (споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу).
Договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газ (глави І розділ 1 Кодексу ГРС).
Відповідно до п. 3 глави 3 розділ VІ Кодексу ГРС договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Згідно з п. 4 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРС, договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору (копія типового договору додається).
Як свідчать матеріали справи, відповідачем підписано заяву-приєднання до умов Договору розподілу природного газу № 200104СТ-1062-23 від 01.07.2023.
Таким чином, відповідач приєднався до умов Типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений Постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 (далі - Договір).
Згідно з п. 2.1 Договору, Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРС.
Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
Відповідно до п. 6.4 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п. 6.3. Договору).
Тариф на послуги розподілу природного газу для Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" встановлено Постановою НКРЕКП від 30.12.2022 №1944 "Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ "Газорозподільні мережі України" у розмірі 1,99 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ), що відповідно складає 2,388 грн (з урахуванням ПДВ).
Постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019 внесено зміни до Кодексу ГРС (та до типового договору розподілу природного газу відповідно), згідно яких з 01.01.2020 запроваджується новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРС виходячи із об'ємів споживання об'єктів споживачів за попередній рік.
Пункт 5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ передбачає, що для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об'єкта річна замовлена потужність споживача (його об'єкта) визначається споживачем за його заявою, але не менше обсягів, визначених абзацом четвертим пункту 4 цієї глави.
Розрахунки для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об'єкта здійснюються виходячи з величини замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача до кінця календарного року та оплачуються споживачем рівномірними частками. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається шляхом множення тарифу на розподіл природного газу на співвідношення замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача до кількості місяців, які залишились до кінця календарного року, з урахуванням місяця, у якому здійснюється замовлення потужності.
Із врахуванням умов типового договору розподілу природного газу та норм Кодексу (п. 5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ), споживачем було самостійно визначено плановий обсяг замовленої річної потужності.
Відповідно до п. 2 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРС, річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Оператор ГРМ зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об'єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).
Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).
Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об'єктах з розбивкою по кожному об'єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік.
Позивачем на виконання вищевказаних вимог Кодексу ГРС у Акті приймання-передачі газу № 10514 від 30.09.2024 було повідомлено відповідача про фактичний обсяг споживання природного газу за попередній газовий рік, а саме: 14 262 593,75 м3, та одночасно повідомлено, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на 2025 календарний рік, а величина потужності, що розрахована для місячної оплати складає 1 188 549,48 м3 (14 262 593,75: 12 = 1 188 549,48 м3).
При розрахунку річної замовленої потужності також враховано, що згідно з листами № 1245 та № 1246 від 20.11.2024 була приєднана додаткова точка обліку природного газу з плановим об'ємом замовленої річної потужності по точці обліку природного газу 260360 м3.
Отже, за розрахунком позивача річна замовлена потужність склала 1 210 246,15 (14 262 593,75 + 260360), що разом складає 14 522 953,75 : 12).
Разом з тим, при розрахунку річної замовленої потужності враховано дані корегуючого акта № УХФ00000016 від 31.08.2025 та листа за вих. №1217 від 23.09.2025, з урахуванням чого річна замовлена потужність на місяць склала:
(1 210 246,15 - 20030) + (65140:3) = 1 211 929,47 м3.
При цьому, позивач зазначив, що розмір річної замовленої потужності, розрахованої за місяць може відрізнятись в незначній мірі, в зв'язку з округленням розрахункових величин за умови додержання загальної суми річної замовленої потужності.
Водночас, як вказує позивач, відповідачем не виконується встановлений договором розподілу природного газу обов'язок по оплаті річної замовленої потужності (п. 2.1, розділ VI).
Відповідно до п. 6.6 Договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно з п. 6.4 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС та до п. 6.8 Договору, надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.
На виконання вимог Кодексу ГРС та Договору, сторонами було складено у 2025 році наступні акти наданих послуг:
1) Акт № УХФ00018390 від 31.10.2025, відповідно до якого у жовтні 2025 року споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 1 211 929,48 м3 природного газу, вартість послуг склала 2 894 087,60 грн. (1 211 929,48 х 1,99 грн х 1,2 (ПДВ) =
2 894 087,60 грн);
2) Акт №УХФ00020921 від 30.11.2025, відповідно до якого у листопаді 2025 року споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 1 211 929,47 м3 природного газу, вартість послуг склала 2 894 087,58 грн. (1 211 929,47 х 1,99 грн х 1,2 (ПДВ) =
2 894 087,58 грн).
Всього за період жовтень 2025 року - листопад 2025 року позивачем було надано споживачу послуги розподілу природного газу на загальну суму:
5 788 175,18 грн з урахуванням ПДВ.
Акти наданих послуг підписані з боку відповідача без зауважень.
Таким чином, згідно умов договору, позивачем у повному обсязі виконано зобов'язання щодо забезпечення можливості цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи та надання послуги з розподілу належних йому об'ємів (обсягів) природного газу.
Відповідачем підписані акти, однак, станом на момент звернення до суду з цією позовною заявою відповідач не здійснив оплату за фактично розподілений газ.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
В силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт надання позивачем відповідачу послуги з розподілу природного газу у період жовтень - листопад 2025 року та її вартість підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем.
Строк оплати наданої послуги, відповідно до п.6.6 Договору розподілу природного газу № 200104СТ-1062-23 від 01.07.2023 та ч. 1 ст. 530 ЦК України, є таким, що настав.
Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати існуючої заборгованості, суд приходить до висновку про задоволення позову, та стягнення з відповідача на користь позивача 5 788 175,18 грн основного боргу.
Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Оскільки відповідач не сплатив заборгованість, має місце порушення законних майнових прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", в особі Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України".
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 8.2 Типового договору розподілу природного газу, у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Враховуючи умови договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем, як Оператором ГРМ, здійснено нарахування пені, 3% та інфляційних втрат на заборгованість відповідача за договором.
Так, за розрахунком позивача, пеня за період прострочення з жовтня 2025 року по листопад 2025 становить 263 005,16 грн; 3% річних - 25 452,11 грн; інфляційні втрати - 26 046,79 грн.
Водночас, відповідач стверджує, що позивачем невірно розраховано суму інфляційних витрат, пені та 3% річних, оскільки початком нарахування є початок поточного місяця, проте, відповідно до п. 6.6 Договору розподілу природного газу за заявою приєднання № 200104СТ-1062-23 від 01.07.2023, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Однак рахунки на оплату за серпень - вересень 2025 року відповідач не отримував.
Як на докази відправлення рахунків на офіційну електронну адресу відповідача, позивач посилається на скріншоти, які свідчать про відправлення рахунків на електронну пошту ltsf23@meta.ua.
Проте, суд вважає таке твердження позивача безпідставним, оскільки рахунки були направлені на електронну пошту, яка не є офіційною адресою останнього, також такий спосіб направлення рахунків не передбачений ані умовами договору, ані кодексом газорозподільних систем.
Також позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи Рахунків на оплату № УХФ00006798 від 03.09.2025 та № УХФ00007601 від 03.10.2025, які містять відмітки про їх отримання головним бухгалтером Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області 03.09.2025 - за жовтень 2025 року, 03.10.2025 - за листопад 2025 року.
Проте, як встановлено судом, зазначені рахунки були доставлені позивачем відповідачу ні в ті дати, які зазначені у рахунках, а тільки 16.01.2026 особі, в якій взагалі були відсутні повноваження про отримання будь-якої кореспонденції, про що свідчить доповідна записка та наказ про накладення дисциплінарного стягнення.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем у розумінні ст. 77, 78, 96 ГПК України не доведено факту направлення на адресу відповідача та отримання уповноваженим представником останнього рахунків на оплату.
Разом з тим, за змістом п. 6.3 Договору, величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.
Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Відповідно до п. 6.5 Договору, у випадку якщо споживач, що не є побутовим, в установленому Кодексом ГРМ порядку самостійно здійснив замовлення величини річної потужності по всіх його об'єктах (об'єкту) в газорозподільній зоні відповідного оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік та фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний з моменту перевищення фактичного обсягу над заявленим здійснювати оплату вартості перевищення річної замовленої потужності, Визначення фактичного обсягу використання потужності (протягом календарного року) та замовленої споживачем річної потужності здійснюється сумарно по всіх об'єктах споживача, що не є побутовим, що знаходяться в газорозподільній зоні відповідного оператора ГРМ, крім випадків, передбачених главою 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем.
За підсумками місяця, за умови перевищення фактичного обсягу використання потужності над обсягом замовленої споживачем річної потужності, оператор ГРМ до 12 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг розподілу, здійснює нарахування вартості перевищення та разом із рахунком про сплату вартості перевищення (або в рахунку) надає споживачеві, що не є побутовим, звіт про фактичне використання потужності та розрахунок вартості перевищення річної замовленої потужності. Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний здійснити оплату величини вартості перевищення річної замовленої потужності протягом 10 робочих днів з дня надання оператором ГРМ рахунку на оплату.
Відповідно до п. 6.6 Договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані, у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. (п.6.8 Договору).
Згідно з положеннями п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акту наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акту наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг. У випадку відмови від підписання акту наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
В матеріалах справи наявні підписані сторонами акти наданих послуг.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність обов'язку відповідача сплатити вартість наданих послуг саме до 10 числа наступного за розрахунковим місяця, що відповідає умовам договору та Кодексу ГРМ з урахуванням принципів розумності та справедливості.
Судом враховано аналогічну правову позицію щодо порядку визначення строку оплати наданих послуг за договором, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2025 у справі №922/610/25, в якій позивачем також заявлялись до стягнення з відповідача заборгованість за договором та санкції, проте за інший період.
Отже, з урахуванням вимог ст. 530, 549, 625 ЦК України, а також умов п. 8.2 Договору, початком нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат повинно здійснюватися з десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг, оскільки такі акти містяться в матеріалах справи та сторонами не заперечується їх підписання.
З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованим та вірно розрахованим здійснений відповідачем перерахунок інфляційних витрат, пені та 3% річних з десятого числа місяців, наступних за звітними, з урахуванням дати закінчення періоду нарахування, вказаної позивачем у його розрахунку. Так, за розрахунком відповідача, сума інфляційних втрат становить 11 576,35 грн, сума пені - 71 281,77 грн, 3% річних - 6 898,24 грн.
Відтак, у задоволенні позову щодо стягнення іншої частини інфляційних втрат, пені та 3% річних слід відмовити в зв'язку з безпідставністю їх нарахування.
Водночас, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про зменшення розміру штрафних санкцій на 99% або на інший розмір та відстрочення виконання рішення суду на один рік з моменту винесення рішення по даній справі або на інший строк, який суд визнає достатнім для вирішення питань, що не дають відповідачу можливості розрахуватися з позивачем за зобов'язаннями, що стали предметом позову по даній справі.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання. Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора.
Разом з тим, відповідно до висновків, викладених в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Таким чином, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Конституційний суд України в наведеному рішенні зауважує, що захист від цих зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення
Відтак, стягнення неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 (постанова від 18.03.2020) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про їх стягнення. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення штрафних санкцій, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. 86, 236-238 ГПК України).
У даному випадку, при вирішенні питання про зменшення неустойки судом враховується наступне.
Підприємство відповідача є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Основною метою діяльності відповідача є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу відповідача. Відповідач є єдиним джерелом теплопостачання в м. Лозова Харківської області та обслуговує понад 19 тисяч особових рахунків споживачів - фізичних осіб, 51 об'єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 11 медичних закладів, 18 шкільних закладів та 12 дитячих садків. Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.12.2025 становить 179213901,00 грн, з них заборгованість населення 165182565,00 грн.
Також перед відповідачем наявна заборгованість з різниці в тарифах, яка виникла на підставі вимог Закону України № 2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", згідно якого забороняється підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
Обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію на 1.08.2025 за 2022 - 2025 рік становить 220 663 377,00 грн. Однак, ця заборгованість вже більше ніж 3 роки не відшкодовується, що відповідно призводить до того, що станом на даний час підприємство відповідача перебуває у скрутному матеріальному становищі.
Додатковим негативним фактором, який вплинув на його фінансовий стан відповідач вважає запроваджений відповідно до постанови КМУ № 222 від 06.03.2022 порядок розподілу грошових коштів, які надходять як оплата від споживачів за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води теплопостачальним та теплогенеруючим організаціям, які включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. Відповідач, який з 2023 року бере участь разом з органом місцевого самоврядування у реструктуризації заборгованості за природний газ та електричну енергію відповідно до вищевказаного Закону у 2023 році відкрив відповідні рахунки, залишок грошей на яких, що залишається у відповідача згідно встановлених нормативів розподілу грошей є незначним та не дає можливості розрахуватися з позивачем.
Відповідач наголошує, що має значні збитки та знаходиться у скрутному фінансовому становищі, на підтвердження чого надає баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та інші фінансові документи.
Зазначені обставини вкрай негативно впливають на діяльність Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, та відповідно, на можливість вчасного виконання ним своїх зобов'язань з оплати вартості спожитого природного газу на користь позивача. Разом з тим, не дивлячись на зазначені вкрай складні обставини, підприємство відповідача, хоча й з порушенням строків оплати, однак, намагається виконувати взяті на себе зобов'язання за договором щодо оплати послуг з розподілу природного газу.
При цьому, суд також враховує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів понесення позивачем збитків в результаті прострочення відповідачем взятих на себе зобов'язань.
До того ж, на переконання суду, стягнення з відповідача на користь позивача пені в заявленій сумі може значно погіршити можливість підприємства відповідача і надалі забезпечувати на належному рівні задоволення потреб населення та інших категорій споживачів Лозівської територіальної громади тепловою енергією, що в умовах воєнного стану та близькості міста до лінії фронту є надскладним та важливим завданням.
За таких обставин, суд вважає за можливе у даному випадку зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на 70% та стягнути з відповідача пеню в розмірі 21 384,53 грн.
Суд зазначає та враховує, що аналогічної правової позиції щодо можливості зменшення розміру пені дотримується і Східний апеляційний господарський суд, зокрема в Постановах від 30.07.2025 по справі № 922/610/25, від 25.09.2025 по справі № 922/1934/24, від 24.09.2025 по справі № 922/4163/24, від 05.11.2025 по справі №922/2795/25, при розгляді яких позивачем також заявлялося до стягнення з відповідача заборгованості за договором та санкцій, проте за інший період.
Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду на строк один рік з моменту винесення рішення або на інший строк, який суд визнає достатнім, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У ч. 5 ст. 331 ГПК України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Водночас, відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
У цьому випадку законодавець наділив суд "дискреційними повноваженнями" щодо можливості застосування чи не застосування приписів ст. 331 ГПК України з урахуванням конкретних обставин.
Тобто, в кожному конкретному випадку суд повно та всебічно досліджуючи обставини має перевірити наявність виключних підстав для надання відстрочення виконання рішення з урахуванням балансу інтересів сторін.
Вирішення цього питання у межах дискреційних повноважень суду здійснюється ним з урахуванням встановленого процесуальним законом обов'язку суду встановлювати та досліджувати відповідні обставини на підставі тих доказів, що подані сторонами, та оцінювати їх за визначеними ГПК України правилами, зокрема, щодо порядку розподілу тягаря доведення відповідних обставин, порядку подання сторонами доказів в судах, тощо.
При оцінці виняткових обставин суд має враховувати дотримання балансу інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному врахуванні вимоги закону про обов'язковість виконання судового рішення (ст. 115 ГПК України). По суті вищенаведеної норми при відстрочці виконання судового рішення мова йде про перенесення строку його виконання з однієї дати, що встановлено законом чи судом, на іншу.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Аналогічна правова позиція викладене на у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
Таким чином, питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
В даному випадку, суд враховує, що підприємство відповідача є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, яке перебуває у вкрай скрутному матеріальному становищі (про що судом вже зазначалося вище), що, відповідно, станом на даний час значно ускладнює виконання зобов'язань зі сплати заборгованості, в тому числі за надані позивачем послуги.
Стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за даним судовим рішенням може значно погіршити можливість підприємства відповідача і надалі забезпечувати на належному рівні задоволення потреб населення та інших категорій споживачів Лозівської територіальної громади тепловою енергією, що в умовах воєнного стану та близькості міста до лінії фронту є надскладним та важливим завданням.
Суд також враховує вказані відповідачем відомості щодо наявності не виконаних рішень суду, зокрема у справах № 922/1934/24, № 922/4163/24, №922/4496/24, № 922/610/25, № 922/1127/25 та № 922/2795/25, згідно з якими з відповідача у даній справі на користь позивача у даній справі стягнуто заборгованість за договором та санкції, надано відстрочку у виконанні рішення, однак через вкрай скрутне матеріальне становище існуюча заборгованість відповідачем не виплачена.
Суд також враховує дані Єдиного державного реєстру судових рішень та Автоматизованої системи виконавчого провадження за кодом ЄДРПОУ стосовно Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, які підтверджують наявність інших судових рішень, а також відкритих виконавчих проваджень про стягнення вже встановлених судовими рішеннями заборгованостей, що, в свою чергу, підтверджує факт неможливості одночасного виконання судового рішення у даній справі.
При цьому, суд також зазначає та враховує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів понесення позивачем збитків в результаті прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань. При цьому, в результаті допущеного прострочення, позивач отримує від відповідача нараховані ним інфляційні, а також 3% річних та пені в відповідних сумах, які стягуються згідно з даним судовим рішенням.
Як зазначає відповідач, погашення заборгованості сьогодні можливо тільки за рахунок компенсацій (субвенцій) з Державного бюджету на погашення різниці у тарифах, які повинні бути виділені державою згідно статті 3 Закон України № 2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" та на підставі інших нормативних актів, які зараз у процесі розгляду законодавчого органу, про що зазначають Міністерство розвитку громад та територій України та Харківська обласна воєнна адміністрація у своїх листах, які додані відповідачем до відзиву на позовну заяву.
З огляду на викладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, проаналізувавши доводи відповідача щодо відстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, беручи до уваги правову позицію позивача, який заперечив щодо задоволення заяви відповідача, враховуючи існування надзвичайних обставин в країні через військову агресію РФ проти України, введення у зв'язку з цим воєнного стану, згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, враховуючи специфіку діяльності як позивача, так і відповідача, суд вважає за можливе задовольнити заяву Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про відстрочення виконання судового рішення та відстрочити виконання рішення суду у справі № 922/4534/25.
Суд вважає, що відстрочення виконання судового рішення на такий термін забезпечить його реальне виконання із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом стягувача реально отримати грошові кошти.
Зокрема, на погляд суду до 12.03.2027 відповідач має можливість вирішити питання про погашення заборгованості перед позивачем за поставки попереднього періоду, які стягнуті, зокрема, за вищевказаними судовими рішеннями, а також завершити опалювальні сезон 2026-2027. Окрім того, до того часу можливе вирішення питання про компенсації (субвенції) з Державного бюджету на погашення різниці у тарифах та вирішення питання про погашення боргу з рахунок місцевого бюджету.
Судом також враховується, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).
У наведеній справі Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, на відповідача також покладаються судові витрати в частині позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено у зв'язку зі зменшенням суми неустойки, оскільки спір стосовно її стягнення виник через порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором,
Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (вул. Сковороди Григорія, буд. 23, м.Лозова, Харківська обл., 64602; код ЄДРПОУ: 38076191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (вул. Безлюдівська, буд. 1, м.Харків, 61109; код ЄДРПОУ: 45051254) - суму заборгованості за Договором розподілу природного газу № 200104СТ-1062-23 від 01.07.2023 за період з жовтня 2025 року по листопад 2025 року в розмірі 5 788 175,18 грн; пеню в розмірі 21 384,53 грн; три проценти річних у розмірі 6 898,24 грн; інфляційні втрати в розмірі 11 576,35 грн.
Відстрочити виконання рішення суду на один рік з моменту його винесення.
В частині стягнення пені в розмірі 241 620,63 грн; 3% річних у розмірі 18 553,87 грн, інфляційних втрат у розмірі 14 470,44 грн - у позові відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (вул. Сковороди Григорія, буд. 23, м.Лозова, Харківська обл., 64602; код ЄДРПОУ: 38076191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (вул. Безлюдівська, буд. 1, м.Харків, 61109; код ЄДРПОУ: 45051254) - витрати зі сплати судового збору в розмірі 70 535,18 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст. 256-257 ГПК України.
Повне рішення складено "23" березня 2026 р.
СуддяН.М. Кухар