8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" лютого 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4344/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс +" (61125, м. Харків, провулок Ващенківський, 2; ідент. код 31798866)
до держави Російська Федерація в особі Міністерства оборони Російської Федерації (119019, Російська Федерація, м. Москва, вул. Знаменка, 19)
про стягнення 70 010 806,00 грн
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс +", звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації, в якій просить суд стягнути з держави Російська Федерація суму спричинених збитків, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України в розмірі 70 010 806,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що матеріальні збитки спричинені станом на 26.06.2025 року внаслідок пошкодження комплексу нежитлових будівель, загальною площею 13 981,15 м2, який розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, Дергачівська територіальна громада, село Руська Лозова, вулиця Польова, 10.
Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у даному випадку, судом враховано наступне.
Предметом позову є відшкодування майнової шкоди, завданої майну позивача збройною агресією РФ проти України. Місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна. Передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України.
Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.
Національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).
Отже, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.12.2025 прийнято позовну заяву ТОВ "Інтерсервіс +" до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4344/25, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження, призначено підготовче засідання на 25 грудня 2025 року об 11:00.
У підготовчому засіданні 25.12.2025 у справі постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 22 січня 2026 року о 10:30 год.
У підготовчому засіданні 22.01.2026 р. постановлено: протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 09.03.2026 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України і протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 12 лютого 2026 року об 11:00.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у справі документами.
Щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, суд зазначає, що за приписами ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.
Разом з тим, у зв'язку з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін'юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно Закону України від 12.01.2023 №2855-ІХ, який набрав чинності з 05.02.2023, Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої у м. Києві 20 березня 1992 року та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 9, ст. 66).
Згідно листа Міністерства юстиції України від 21.03.2022 № 25814/12.1.1/32-22 "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Крім того, у зв'язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.
Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Разом з тим у зв'язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗС РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.
Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.
Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.
З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв'язку із припиненням поштового сполучення.
Відтак, взявши до уваги вищенаведене, єдиним доступним для суду способом повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи було розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення-повідомлення. І такі заходи судом належним чином застосовувалися, що підтверджується матеріалами справи.
При цьому відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Призначення судом кожної дати підготовчого засідання, а також судового засідання щодо розгляду справи по суті, здійснювалося судом із достатніми інтервалами часу для забезпечення відповідачу процесуальної можливості відреагувати на розгляд цієї справи та повідомити суд про своє відношення до розглядуваного позову.
Протягом розгляду справи судом повідомлено відповідача про дати, час та місце проведення судових засідань у даній справі шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.
Крім того, інформація про час та місце проведення судового засідання була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.
Наведене вище у сукупності дає підстави стверджувати, що ті заходи, які в межах цієї справи було вчинено судом задля забезпечення обізнаності відповідача про сутність розглядуваної справи, про стадії її розгляду, відповідні дати проведення судових засідань, є достатніми для висновку про належне повідомлення відповідача, як про зміст позовних вимог, так і про рух справи, а тривалість судового розгляду справи свідчить про наявність у відповідача достатнього часу для надання суду своїх аргументів щодо суті справи.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 ГПК України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСЕРВІС+" (позивач) з 04.02.2002 року зареєстроване на території України - 61125, Харківська обл., місто Харків, ПРОВУЛОК ВАЩЕНКІВСЬКИЙ, будинок 2, видом діяльності якого, зокрема, є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11); Оброблення насіння для відтворення (01.64); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20).
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "ІНТЕРСЕРВІС+" на праві власності належить комплекс нежитлових будівель - насіннєве підприємство з будівництвом допоміжних споруд для зберігання насіння, загальною площею 13 981,5 кв.м., який розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, Дергачівська територіальна громада, село Руська Лозова, вулиця Польова, 10, який складається з: насіннєвого цеху № 1 з адміністративно-побутовим корпусом (АПК) літ. "С" площею 833,4 кв.м.; господарської будівлі літ. "Т" площею 64,1 кв.м.; насіннєвого цеху № 2 літ. "Ц-1", ц - навіс, площею 513,00 кв.м.; контрольно-пропускного пункту літ. "Г" площею 6,4 кв.м.; будівлі лабораторії з ваговою літ. "В" площею 26,1 кв.м.; складу № 1 літ. "Б" площею 1099,00 кв.м.; складу № 2 літ. "П" площею 5964,8 кв.м.; складу № 3 літ. "Р" площею 5474,7 кв.м. (том 2 а.с. 1 - 34).
24 лютого 2022 року, Російська Федерація (відповідач), розпочала широкомасштабний військовий наступ на територію України, внаслідок чого, на всій території України розпочалось нанесення масованих авіаударів, ракетних та артилерійських обстрілів як по військовим так і по цивільним об'єктам. Подібні обстріли відбуваються майже щоденно в різних регіонах України.
Зокрема, з 24 лютого 2022 року село Руська Лозова Дергачівського району Харківської області було тимчасово окуповано Російською Федерацією, що є загально відомим фактом та підтверджується нормативно-правовими актами.
Так, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 року, територія села Руська Лозова Дергачівського району Харківської області в період з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року була тимчасово окупована військовими Російської Федерації, а в період з 30.04.2022 року по 13.09.2022 року була територією активних бойових дій.
Так, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 року, територія села Руська Лозова Дергачівського району Харківської області в період з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року була тимчасово окупована військовими Російської Федерації, а в період з 30.04.2022 року по 13.09.2022 року була територією активних бойових дій.
Як повідомляє позивач та підтверджується доказами наданими до матеріалів справи, тривалий час ТОВ “ІНТЕРСЕРВІС+» було позбавлено можливості здійснювати господарську діяльність та понесло значні збитки, зокрема значною мірою було пошкоджено будівлі насіннєвого підприємства внаслідок бойових дій.
Після отримання доступу на територію підприємства, директором позивача - Шестаковим С.Г., була подана заява до Відділу поліції № 3 ХРУП №3 (Дергачівський ВП) про вчинення злочину, за фактом якого відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221230000902 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України.
У подальшому досудове розслідування в вказаному кримінальному провадженні здійснюється Слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Харківській області, а ТОВ «ІНТЕРСЕРВІС+» визнано потерпілим відповідно до постанови про визнання потерпілим у кримінальному провадженні від 02.07.2024 року.
Разом з тим, позивачем здійснювались заходи щодо фіксації завданих збитків, зокрема, за участі комісії з обстеження об'єктів на території Дергачівської міської територіальної громади Харківського району Харківської області, пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації, були складені акти комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 19.08.2024 року за №№ 223, 223/1, 223/2, 223/3, 223/4, 223/5, 223/6 (т. 1 а.с. 8-31).
Даними актами встановлено наступне:
- Актом № 223 від 19.08.2024 року зафіксовані пошкодження насіннєвого цеху №1 з адміністративно-побутовим корпусом, літ «С», який містить відомості, що внаслідок ймовірного влучання боєприпасу та уламків пошкоджено зовнішні стіни та фасад, місцями руйнування цегляної кладки, покрівля пошкоджена по всій площі, частково зруйнована, пошкоджені або зруйновані всі вікна, двері, ворота, пошкоджено систему електропостачання, пошкоджено з/б плити покриття, пошкоджено навіс;
- Актом № 223/1 від 19.08.2024 року зафіксовані пошкодження складу №1 літ. «Б», який містить відомості, що внаслідок ймовірного влучання боєприпасу та уламків опорядження фасаду зруйновано, зовнішні стіни пошкоджено пожежею, місцями руйнування цегляної кладки, покрівля знищена повністю, внутрішні стіни/перегородки пошкоджені пожежею, мають тріщини, часткове руйнування кладки, підлога пошкоджена, зруйновані вікна, пошкоджені металеві двері та ворота, зруйнована система електропостачання, зруйнована все внутрішнє опорядження стін, стель, пошкоджені з/б плити покриття;
- Актом № 223/2 від 19.08.2024 року зафіксовані пошкодження лабораторії з ваговою літ. «В», який містить відомості, що внаслідок вибухової хвилі та уламків зовнішні стіни пошкоджено уламками, дах/покрівля пошкоджено уламками, підлога пошкоджена, уламками пошкоджені двері, вікна зруйновані, пошкоджена система електропостачання, пошкоджено опорядження стін та стелі;
- Актом №223/3 від 19.08.2024 року зафіксовані пошкодження складу № 2 літ. «П», який містить відомості, що внаслідок ймовірного влучання боєприпасу та уламків опорядження фасаду пошкоджено уламками, частково знищено, зовнішні стіни пошкоджені, місцями руйнування цегляної кладки, покрівля пошкоджена на всій площині, частково зруйнована, підлога пошкоджена в місцях влучання, пошкоджено мережу електропостачання, пошкоджено металоконструкційне покриття, пошкоджено з/б балки;
- Актом № 223/4 від 19.08.2024 року зафіксовані пошкодження насіннєвого цеху №2 літ. «Ц-1», який містить відомості, що внаслідок ймовірного влучання боєприпасу та уламків зовнішні стіни пошкоджені уламками, покрівля пошкоджена уламками на всій площі, пошкоджений металевий каркас, ворота пошкоджені уламками, пошкоджено систему електропостачання, пошкоджені з/б плити, покриття, пошкоджений навіс;
- Актом № 223/5 від 19.08.2024 року зафіксовані пошкодження складу № 3 (відділення зберігання насіння) літ. «Р», який містить відомості, що внаслідок ймовірного влучання боєприпасу фундамент частково зруйнований (у місці влучання) зовнішні стіни частково зруйновані, мають тріщини, місцями руйнування цегляної кладки, покрівля зруйнована, частково зруйновані внутрішні перегородки та стіни, підлога частково зруйнована, віконні та дверні прорізи зруйновані, зруйновано систему електропостачання, частково зруйновано з/б плити покриття, з/б колони, з/б балки;
- Актом № 223/6 від 19.08.2024 року зафіксовані пошкодження господарчої будівлі літ. «Т», який містить відомості, що внаслідок вибухової хвилі та уламків зовнішні стіни пошкоджені, мають тріщини, покрівля пошкоджена уламками по всій площі, підлога пошкоджена, пошкоджені або зруйновані всі вікна та двері, пошкоджені інженерні мережі та обладнання, пошкоджено опорядження стін та стелі.
20.08.2024 року Дергачівською міською радою надано позивачу витяги з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, які засвідчили факт реєстрації вищезазначених актів комісійного обстеження.
На виконання постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації» від 20.03.2022 р. № 326, з метою отримання експертної оцінки щодо визначення розміру збитків, спричинених збройною агресією, позивач звернувся до суб'єкту оціночної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕО-ФОРМАТ» (ідентифікаційний код:33673239), що має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №398/2022 від 02.08.2022 року
За наслідком проведеного дослідження був складений звіт про оцінку матеріального збитку від 26.06.2025 року, відповідно до якого оцінювачем зроблено висновок, що вартість матеріального збитку, який був завданий власнику комплексу нежитлових будівель, загальною площею 13 981,15 кв.м, який розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, Дергачівська територіальна громада, село Руська Лозова, вулиця Польова, 10, станом на 26.06.2025 року становить 70 010 806,00 (сімдесят мільйонів десять тисяч вісімсот шість) гривень (т. 1 а.с. 163-259, стор. 163 Звіту про оцінку), а зокрема по об'єктах: насіннєвий цех № 1 з адміністративно-побутовим корпусом (АПК) літ. "С" площею 833,4 кв.м. - вартість збитку 4310538,15 грн, господарська будівля літ. "Т" площею 64,1 кв.м. - вартість збитку 1814216,54 грн, насіннєвий цех № 2 літ. "Ц-1" -, ц - навіс, площею 513,00 кв.м. - вартість збитку 6032804,92 грн, контрольно-пропускний пункт літ. "Г" площею 6,4 кв.м. - вартість збитку 257422,82 грн, будівля лабораторії з ваговою літ. "В" площею 26,1 кв.м. - вартість збитку 400381,81 грн, склад № 1 літ. "Б" площею 1099,00 кв.м. - вартість збитку 5411108,41 грн, склад № 2 літ. "П" площею 5964,8 кв.м. - вартість збитку 24602583,45 грн, склад № 3 літ. "Р" площею 5474,7 кв.м. - вартість збитку 25087961,05 грн, комунікації на території комплексу - вартість збитку 2093789 грн.
Таким чином, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач наполягає, що внаслідок здійснення Російською Федерацією збройної агресії проти України, було пошкоджено нерухоме майно позивача, чим останньому завдано реальні збитки, розмір яких внаслідок пошкодження майна становить 70 010 806,00 гривень.
У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до господарського суду Харківської області за захистом своїх порушених прав з позовною заявою про стягнення з держави - Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації суми спричинених збитків у вигляді реальних збитків, що спричинені внаслідок російської збройної агресії на території України.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спір у даній справі виник між юридичними особами приватного права та іноземною державою Російською Федерацією (відповідач) як особливим суб'єктом цивільного права.
Згідно з ч. 8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна, Харківська область.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то спір вирішується за законодавством України.
Відповідно до ст. 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217А(ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року), кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За приписами ч. З ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 6 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 1 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За визначенням частини 2 статті 22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 статті 22 ЦК України).
Враховуючи те, що сторони у цій справі не перебувають між собою в договірних відносинах, а позовні вимоги стосуються стягнення позадоговірної шкоди, до спірних правовідносин застосовуються положення статті 1166 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню позивачем, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Отже збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додатковим протоколом 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 «Про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Таким чином, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Російської Федерації проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.
Матеріалами справи, зокрема витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221230000902 за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 438 КК України (порушення законів та звичаїв ведення війни), у межах якого позивача було визнано потерпілими; Актами комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 19.08.2024; інформацією із відкритих джерел засобів масової інформації, якими активно висвітлювались події та наслідки збройної агресії Російської Федерації у Харківській області; звітом про незалежну оцінку матеріального збитку завданого ТОВ «ІНТЕРСЕРВІС+» у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України від 26 червня 2025 року, підтверджується, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації, відбулось пошкодження належного ТОВ «ІНТЕРСЕРВІС+» на праві приватної власності нерухомого майна, що було прямим наслідком протиправної збройної агресії Російської Федерації на території України.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.
Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.04.2021 р. у справі № 648/2035/17.
Згідно зі ст. 1 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі, що додається до цієї Конвенції.
Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил (ст. 3 Гаазької Конвенції).
Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, яке є додатком до Конвенції, забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів використання знищеного та пошкодженого майна позивача у воєнних цілях, відтак, дії відповідача, внаслідок яких знищено та пошкоджено майно позивача, були вчинені всупереч законам і звичаям війни, суд дійшов висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками.
Таким чином, відповідно до положень Цивільного кодексу України та наведеної Конвенції за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.
Тому стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.
Таким чином, пред'явлення позовних вимог до Російської Федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту прав позивача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 р. № 326 затверджений Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19.02.2014 р.
Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 р. № 326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити в шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.
Спільним наказом від 18.10.2022 р. № 3904/1223 Міністерства економіки України та Фонду державного майна України, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 р. за № 1522/38858, затверджена Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Ця Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання (п. 1 Методики).
Ця Методика є обов'язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов'язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов'язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).
Відповідно до пункту 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації, які є додатком до Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
Як вже зазначалось, на підтвердження розміру завданих позивачу збитків ним наданий звіт про оцінку збитків, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСЕРВІС+» внаслідок пошкодження нерухомого майна - комплексу нежитлових будівель, загальною площею 13 981,15 м2, який розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, Дергачівська територіальна громада, село Руська Лозова, вулиця Польова, 10, в результаті збройної агресії Російської Федерації, складений Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕО-ФОРМАТ» (ідентифікаційний код:33673239), що має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №398/2022 від 02.08.2022 року.
Із вказаного звіту вбачається, що при його складанні була, зокрема використана Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затверджена наказом Міністерства економіки України та ФДМУ 18.10.2022 р. № 3904/1223.
Вказаний звіт про оцінку збитків складений на замовлення ТОВ «ІНТЕРСЕРВІС+» (код 31798866) оцінювачем є Зінченко Олексій В'ячеславович (квіліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 5935 від 19.04.2008 р. виданий ФДМУ, освіта - вища), відповідає вимогам ст. 98, 101 ГПК України, зокрема стосовно того, що у звіті зазначено, що оцінювачі обізнані та усвідомлюють кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.
Системний аналіз змісту норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 908/807/18.
Таким чином, оскільки позивачем доведено наявність в сукупності всіх елементів складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування такого заходу як відшкодування збитків, розмір збитків відповідає фактичним обставинам справи, то вимоги позивача про стягнення на користь Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСЕРВІС+» реальних збитків у розмірі 70 010806,00 грн визнаються судом обґрунтованими.
При цьому судом враховано, що за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду. За таких умов, пред'явлення у даному разі позовних вимог до російської федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню повністю.
Оскільки позивач на підставі пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, то такий судовий збір стягується з відповідача в дохід бюджету, відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 4 пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов ТОВ "Інтерсервіс +" задовольнити повністю.
2. Стягнути з держави Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації (119019, Російська Федерація, м. Москва, вул. Знаменка, 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс +" (61125, м. Харків, провулок Ващенківський, 2; ідент. код 31798866) збитки у розмірі 70 010 806,00 грн
3. Стягнути з держави Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації (119019, Російська Федерація, м. Москва, вул. Знаменка, 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс +" (61125, м. Харків, провулок Ващенківський, 2; ідент. код 31798866) 840129,67 грн судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено "23" лютого 2026 р.
СуддяМ.І. Шатерніков