про залишення позовної заяви без руху
11 березня 2026 року Справа № 915/246/26
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Комунального підприємства "ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЛІНІЙНЕ УПРАВЛІННЯ АВТОДОРІГ", вул. Гречишникова, 54, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 03349499)
до відповідача Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, вул. Інженерна, буд. 1, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 05410576)
про встановлення факту відсутності вини КП «ЕЛУ автодоріг», визнання вини за адміністрацією Центрального району Миколаївської міської ради та стягнення грошових коштів в сумі 56 301, 40 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Комунальне підприємство "ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЛІНІЙНЕ УПРАВЛІННЯ АВТОДОРІГ" з позовною заявою, в якій просить суд:
1. Визнати відсутність у настанні зазначеної вище ДТП вини КП «ЕЛУ автодоріг» за неналежне експлуатаційне утримання внутрішньоквартального проїзду на якому сталася така ДТП.
2. Визнати адміністрацію Центрального району Миколаївської міської ради відповідальною та винною за неналежне експлуатаційне утримання внутрішньоквартального проїзду на якому сталася зазначена вище ДТП, в наслідок чого сталась зазначена вище ДТП.
3. Стягнути з адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради на користь Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автодоріг» 2 662, 40 грн. сплаченого КП «ЕЛУ автодоріг» судового збору за подання цієї позовної заяви та 56 301, 40 грн. понесених КП «ЕЛУ автодоріг» витрат у розмірі відшкодованої КП «ЕЛУ автодоріг» за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04 липня 2025 року по справі № 915/1634/24 шкоди, яка завдана поведінкою (діями чи бездіяльністю) адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради.
Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.
18.07.2023 між ТОВ «ВІДІ-ЛІЗИНГ» (страхувальник) та ТДВ «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» (страховик) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту АС № 019182, який перебуває у матеріалах справи № 915/1634/24.
Відповідно до спеціальної частини Договору страхування, транспортним засобом (ТЗ) є марка Toyota Corola, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2022 року випуску.
26.11.2023 за адресою: м. Миколаїв, Центральний район, вул. 6-а Слобідська, 7А, трапилася дорожньо-транспортна пригода, а саме: після наїзду на закритий люк відбулося підняття кришки люку, внаслідок чого було завдано пошкоджень застрахованому транспортному засобу, марки Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала Шевченко Катерина Валеріївна.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва № 490/11884/24 від 07.02.2024 Шевченко К.В визнано не винною у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди, а провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Позивач зазначає, що ТДВ «СК «Віді-Страхування» внаслідок зазначеної вище ДТП здійснило виплату страхового відшкодування відповідно до зазначеного вище договору добровільного страхування наземного транспортного засобу та звернулося до суду з позовною заявою до Миколаївської міської ради, Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автодоріг», Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» як до відповідачів про солідарне стягнення з них завданої шкоди, заподіяної внаслідок зазначеної ДТП.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.07.2025 по справі № 915/1634/24, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025, позов в частині вимог ТДВ «Страхова компанія «Віді-Страхування» до Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автодоріг» задоволено. Стягнуто з КП «Експлуатаційне лінійне управління автодоріг» на користь ТДВ «Страхова компанія «Віді-Страхування» шкоду в розмірі 56 301, 40 грн. та судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.
Ухвалю Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2025 по справі № 915/1634/24 відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Підставою для задоволення позовних вимог до КП «ЕЛУ автодоріг» стало покладення вини за неналежне експлуатаційне утримання відрізку дороги (дорожнього об'єкту), на якій трапилася зазначена вище ДТП, саме на КП «ЕЛУ автодоріг», у зв'язку з визнанням КП «ЕЛУ автодоріг» балансоутримувачем такого дорожнього об'єкту та визначеним власником такого дорожнього об'єкту (Миколаївською міською радою) підприємством, що відповідальне за його ремонт та утримання.
Позивач зазначає, що виконало зазначене вище рішення Господарського суду Миколаївської області.
Проте, КП «ЕЛУ автодоріг» не погоджується з зазначеними вище рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог до КП «ЕЛУ автодоріг», вважає підстави, з яких на КП «ЕЛУ автодоріг» було покладено вину за неналежне експлуатаційне утримання відрізку дороги (дорожнього об'єкту), на якому трапилася зазначена вище ДТП, такими, що суперечать дійсності та не відповідають їй.
З огляду на викладене вище, а також у зв'язку з відсутністю передбачених процесуальним законодавством України механізмів для перегляду, зміни або скасування судових рішень, ухвалених у справі № 915/1634/24, КП «ЕЛУ автодоріг» не погоджуючись з такими рішеннями, з метою захисту своїх прав і законних інтересів, звернулось до суду з цим позовом.
Позивач зазначає, що 08.12.2025 відповідно до листа управління комунального майна Миколаївської міської ради вих. № 70248/10.01-08/25-2 від 08.12.2025 у КП «ЕЛУ автодоріг» з'явились додаткові докази, що спростовують підстави, з яких на підприємство у справі № 915/1634/24 було покладено вину за неналежне експлуатаційне утримання зазначеного вище дорожнього об'єкту.
КП «ЕЛУ автодоріг» не є балансоутримувачем ділянки дорожнього об'єкта на якій розташоване місце ДТП, яка сталася 26.11.2023 та зазначена на схемі місця ДТП. Аналогічних висновків можна дійти в ході ознайомлення з матеріалами справи № 915/1634/24. Таким чином, КП «ЕЛУ автодоріг» не є відповідальним суб'єктом.
КП «ЕЛУ автодоріг» не є уповноваженим власником дорожнього об'єкту підприємством, що забезпечує ремонт та утримання внутрішньоквартального проїзду, на якому сталося зазначене вище ДТП, окрім цього КП «ЕЛУ автодоріг» не є балансоутримувачем такого дорожнього об'єкту.
Отже, поведінка (дії чи бездіяльність) КП «ЕЛУ автодоріг» не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із шкодою, заподіяною ТДВ «СК «Віді-Страхування» внаслідок зазначеної вище ДТП, з огляду на те, що станом на дату її настання підприємство не було балансоутримувачем такого проїзду та не було зобов'язаним здійснювати його ремонт та утримання.
Оскільки районні адміністрації ММР уповноважені забезпечувати ремонт та літнє утримання внутрішньоквартальних проїздів протягом усього календарного року відповідно до положень Рішення 178 та п.п. 3.4.13. Положень адміністрацій районів, обов'язок виконання вимог пункту 11 розділу 2 Єдиних правил станом на дату зазначеної вище ДТП несла відповідна районна адміністрація ММР, проте допустила бездіяльність, внаслідок чого 26.11.2023 за адресою: м. Миколаїв, Центральний район, вул. 6-а Слобідська, 7А сталася дорожньо-транспортна пригода - після наїзду на закритий люк відбулося підняття його кришки, внаслідок чого було пошкоджено застрахований транспортний засіб Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Таким чином, поведінка (дії чи бездіяльність) відповідної районної адміністрації ММР перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із шкодою, заподіяною ТДВ «СК «Віді-Страхування» внаслідок зазначеної вище ДТП, з огляду на те, що станом на дату її настання відповідна адміністрація була зобов'язана здійснювати ремонт та утримання внутрішньоквартального проїзду, на якому сталась ця ДТП. Отже, відповідна районна адміністрація ММР є відповідальною за неналежне експлуатаційне утримання внутрішньоквартального проїзду, на якому сталася зазначена вище ДТП (в спірному випадку - адміністрація Центрального району Миколаївської міської ради).
КП «ЕЛУ автодоріг» на виконання рішення суду по зазначеній вище справі сплатило на рахунок ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» розмір шкоди, завданої внаслідок зазначеної вище ДТП. Проте, згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України обов'язок відшкодування шкоди, завданої внаслідок зазначеної вище ДТП несе АЦР ММР, а не КП «ЕЛУ автодоріг».
У зв'язку з тим, що обов'язок відшкодування майнової шкоди згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, завданої внаслідок зазначеної вище ДТП, несе АЦР ММР, КП «ЕЛУ автодоріг» просить суд стягнути з відповідача розмір відшкодованої КП «ЕЛУ автодоріг» майнової шкоди. КП «ЕЛУ автодоріг» не є винним у настанні зазначеної вище ДТП, у зв'язку з чим має право на відшкодування понесених ним витрат у розмірі відшкодованої КП «ЕЛУ автодоріг» за зазначеним вище рішенням суду шкоди, яка завдана поведінкою (діями або бездіяльністю) відповідача по цій справі.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 22, 261, 1166, 1191 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги», ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 178 від 24.03.2023, рішенням Миколаївської міської ради № 16/32 від 23.02.2017, розпорядженням Миколаївського міського голови від 03.04.2017 № 97р «Про затвердження структури управління комунального майна Миколаївської міської ради та Положень про його структурні підрозділи», судовою практикою.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлено ставку судового збору в розмірі - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України “Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328, 00 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судом встановлено, що позивачем пред'явлено 2 (дві) позовні вимоги немайнового характеру: 1) про визнання відсутності вини КП «ЕЛУ автодоріг»; 2) визнання вини за адміністрацією Центрального району Миколаївської міської ради, судовий збір з яких має становити 5 324, 80 грн. (3 328, 00 грн. х 2 х 0,8). Позивачем також заявлено позовну вимогу майнового характеру про стягнення грошових коштів в сумі 56 301, 40 грн., судовий збір з якої має становити 2 662, 40 грн. (3 328, 00 грн. х 0,8). Загальна сума судового збору становить 7 987, 20 грн.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова КГС ВС від 04.08.2021 у справі № 904/424/21; постанова КЦС ВС від 05.10.2022 у справі № 204/6085/20).
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 60).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України “Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Це означає, що суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної справи.
Звертаючись до суду зі скаргою/заявою, скаржник зобов'язаний сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду документ, який підтверджує сплату судового збору саме у межах цієї справи. Своєю чергою механізм реалізації перевірки зарахування коштів судового збору визначений частиною другою статті 9 Законом України “Про судовий збір».
Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Таким чином, обов'язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд (постанови ВС від 28.04.2022 у справі № 520/10006/21, від 26.07.2023 у справі № 640/3949/22, від 02.05.2024 у справі № 440/9709/23).
Обов'язок перевірити факт зарахування судового збору у конкретній справі покладається на суд (постанова КАС ВС від 26.07.2023 у справі № 640/3949/22).
Судом встановлено, що до матеріалів позовної заяви позивачем не подано доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Враховуючи вищевикладене, позивачу слід здійснити оплату судового збору за наступними реквізитами:
Платіжні реквізити для перерахування судового збору:
- Отримувач коштів: Миколаїв ГУК/тг м.Миколаїв/22030101;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030;
- Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA588999980313121206083014478;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030101;
- Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області (назва суду, де розглядається справа).
При заповненні платіжного документа у графі Код платника платником судового збору юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником фізичною особою ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.
Відповідно абз. 1, 2 ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
Враховуючи вищевказані недоліки позовної заяви, суд дійшов висновку про залишення поданої позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 6, 42, 162, 164, 172, 174, 232 - 235, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву (вх. № 3018/26 від 06.03.2026) Комунального підприємства "ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЛІНІЙНЕ УПРАВЛІННЯ АВТОДОРІГ" до відповідача Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про визнання відсутності вини КП «ЕЛУ автодоріг», визнання вини за адміністрацією Центрального району Миколаївської міської ради та стягнення грошових коштів в сумі 56 301, 40 грн. залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Встановити позивачу наступний спосіб усунення недоліків:
- позивачу подати суду докази сплати судового збору.
4. Роз'яснити позивачу наслідки усунення недоліків:
якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу (ч. 3 ст. 174 ГПК України);
якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч. 4 ст. 174 ГПК України).
На веб-сторінці господарського суду Миколаївської області на офіційному веб-порталі судової влади України в Інтернет за посиланням: http://mk.arbitr.gov.ua/sud5016/ учасники справи можуть отримати інформацію по справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст. 235, 255 ГПК України).
Суддя Е.М. Олейняш