30 січня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/1113/25
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича від 07.07.2021 р. № 16551 про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес Позика" заборгованості в розмірі 108041,49 грн., посилаючись на наступне.
11.12.2020 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. та відповідачем укладено кредитний договір № 066387-ОД1-007. Далі, 07.07.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором. На підставі спірного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевичем С.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 24.06.2024 р.
Позивач вважає, що виконавчий напис № 16551 від 07.07.2021 є протиправним, тобто таким, що винесений з порушенням чинного законодавства та не підлягає виконанню, оскільки, на думку позивача, на сьогоднішній день редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору, а з 22.02.2017 р. нотаріуси позбавлені можливості вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості, що випливають з кредитних відносин.
Позивач стверджує, що виконавчий вчинено без його відома, про його існування він дізнався тільки після отримання його адвокатом постанови про відкриття виконавчого провадження, тому позивач вважає, що позовна заява подається протягом трьох років з моменту отримання копії оскаржуваного напису.
Щодо підсудності даної справи Господарському суду Миколаївської області позивач зазначає, що саме господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалась зазначеною фізичною особою.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2025 р. вказану позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1113/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.08.2025 о 12:30; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.08.2025 у справі № 915/1113/25 підготовче засідання відкладено на 15 вересня 2025 року об 11:00 з огляду на неявку сторін.
04.09.2025 р. від представника позивача - Сікорської І.С. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 12661/25), в якій заявник просив дозволити участь представника позивача - адвоката Сікорської Ірини Станіславівні в підготовчому засіданні при розгляді справи № 915/1113/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку із застосуванням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення vkz.court.gov.ua
10.09.2025 р. від представника позивача - Сікорської І.С. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 12879/25), в якій заявник просить дозволити участь представника позивача - адвоката Сікорської Ірини Станіславівні в усіх судових засіданнях при розгляді справи № 915/1113/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку із застосуванням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення vkz.court.gov.ua
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2025 у справі № 915/1113/25 заяви представника позивача про участь в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ) задоволено.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2025 у справі № 915/1113/25 (з урахуванням виправлень, внесених ухвалою суду від 10.10.2025) продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, та підготовче засідання відкладено на 13 жовтня 2025 р. о 14:30.
22.09.2025 р. від представника відповідача - Сікорської І.С. до господарського суду через підсистем у "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про долучення доказів (вх. №13382/25), згідно з якою заявник просив суд долучити до матеріалів справи інформацію про хід виконавчого провадження щодо спірного виконавчого напису нотаріуса.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2025 у справі №915/1113/25 підготовче засідання відкладено на 03 листопада 2025 року о 09:00 з огляду на неявку відповідача та неможливість вирішення всіх завдань підготовчого провадження.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.11.2025 р. у справі № 915/1113/25 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 26 листопада 2025 року о 10:00.
Так, у судовому засіданні господарського суду 26.11.2025 року по справі №915/1113/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 25 грудня 2025 року о 13 год. 00 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що ухвалою суду від 26.11.2025 р. в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено відповідача.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2025 р. у справі № 915/1113/25 розгляд справи відкладено на 30.01.2026 р. о 09:30 год.
05.01.2026 р. від представника відповідача - Сікорської І.С. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання (вх..№ 172/26), в якому просить розглядати справу без участі позивача, наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В судове засідання, призначене на 30.01.2026 р., представники сторін не з'явились.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, повноважного представника в засідання суду не направив, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду до електронного кабінету відповідача через підсистему Електронний суд, будь-яких клопотань щодо розгляду справи без його участі до суду не надходило.
Так, надіслані до електронного кабінету відповідача через підсистему Електронний суд ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.07.2025 р. була вручена відповідачу 31.07.2025 р., ухвала суду від 15.08.2025 р. про відкладення підготовчого засідання була вручена відповідачу 19.08.2025 р., ухвала суду від 15.09.2025 р. про продовження строку підготовчого провадження у справі була вручена відповідачу 17.09.2025, ухвала суду від 10.10.2025р. про виправлення описки в ухвалі суду від 10.10.2025 р. була вручена відповідачу 13.10.2025, ухвала суду від 13.10.2025 р. про відкладення підготовчого засідання була вручена відповідачу 15.10.2025 р., ухвала суду від 03.11.2025 про закриття підготовчого провадження була вручена відповідачу 04.11.2025, ухвала суду від 26.11.2025 була вручена відповідачу 27.11.2025, ухвала суду від 25.12.2025 р. про відкладення розгляду справи була вручена відповідачу 29.12.2025, що наявними в матеріалах справи довідками про доставку документа в кабінет електронного суду.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Разом з тим, з урахуванням положень ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
11.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (надалі - кредитодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір про надання кредиту №066387-ОД1-007 (надалі - кредитний договір) з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченого Законом України «Про електронну комерцію», за умовами п. 1 якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 58000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Тип кредиту - кредит; строк кредиту - 24 тижнів; процентна ставка - в день 0,74525356, фіксована; комісія за надання кредиту - 1160,00 грн.; загальний розмір наданого кредиту - 58000,00 грн.;термі дії договору - до 28.05.2021 р.; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 106920, 00 грн.
Відповідно до п. 2 договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
У п. 3 договору сторонами узгоджено графік платежів за договором за загальний період з 25.12.2020 по 28.05.2021, в якому зазначено дати платежів, залишок по основній сумі кредиту, проценти за користування кредитом, частковий платіж основної суми, комісія за надання кредиту, а також загальний платіж за кредитним договором.
За умовами п. 4 договору у разі прострочення позичальником дати сплати чергового платежу визначеного графіком платежів, кредитодавець має право нараховувати штраф за кожен випадок такого порушення позичальником у розмірі 10% від загальної суми простроченої заборгованості в порядку визначеному р. 5 Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям.
Згідно з п. 5 договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.
Відповідно до п. 8 договору підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від кредитодавця інформацію надання якої передбачено законодавством України, зокрема передбачену ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ризиків фінансових послуг».
Відповідно до п. 9 договору інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України.
Як вбачається із матеріалів справи, 07.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем на підставі ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 та керуючись ч.1 ст. 640 ЦК України та ч.6 ст.11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію від 03.09.2025 № 675-VIII, було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 16551, згідно з яким звернуто стягнення:
- з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Первомайське, адреса проживання: АДРЕСА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце роботи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, який є боржником за кредитним договором № 066387-ОД1-007 від 11.12.2020, укладеним з ТОВ «Бізнес Позика», код 41084239, далі - стягувач;
- строк платежу за кредитним договором настав, боржником допущено прострочення платежів;
- стягнення заборгованості проводиться за період з 08.01.2021 року по 31.05.2021 року.
- сума заборгованості становить 107391,49 грн., що складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 56733,75 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 50657,74 грн.;
- загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача - 108041,49 грн.
Виконавчий напис нотаріуса містить вказівку на те, що за вчинення виконавчого напису на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» отримано плату зі стягувача ТОВ «Бізнес Позика» в розмірі 650,00 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.
Також у виконавчому написі зазначено, що виконавчий напис вчинено 07.07.2021 року та набирає чинності з дати вчинення та має бути пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця протягом трьох років з дня його вчинення.
27.07.2021 на підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса №16551, виданого 07.07.2021, приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч С.В. за заявою представника стягувача, відкрив виконавче провадження ВП НОМЕР_3, про що складено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження.
Як з'ясовано судом та вбачається із наданої до суду інформації про виконавче провадження № НОМЕР_2, станом на 21.06.2025 виконавче провадження зупинено відповідно до постанови приватного виконавця Булахевіча С.В. від 21.06.2025 (п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»), підстава - ухвала Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.06.2025 по справі № 484/3281/25, якою зупинено стягнення на підставі виконавчого документа, період зупинення виконавчого провадження - до набрання рішенням законної сили.
Також як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 31.05.2023 ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність, дата запису: 31.05.2023, номер запису: 2005240060004012765, підстава - власне рішення.
Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (стаття 609 ЦК України).
Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Як вказано в п. 47 постанови Верховного Суду від 25.10.2021 у справі № 910/1041/15-г, у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов'язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 916/559/17).
Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів розглядаються судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача (постанова КЦС ВС від 19 червня 2023 року у справі № 187/1718/20).
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, спір між позивачем та відповідачем належить до господарської юрисдикції.
В силу частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона), у тому числі кредитор, має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Так, ч. 1 ст. 174 ГК України зазначає, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Наразі під час розгляду справи представником позивача не оспорювався факт отримання кредиту від відповідача за кредитним договором № 066387-ОД1-007 від 11.12.2020, укладеним між сторонами, також представник не оспорював факт наявності у позивача заборгованості за вказаним кредитним договором, докази повернення кредиту позивач до суду не надав.
Водночас, позивач, стверджуючи, що спірний виконавчий напис №16551 від 07.07.2021 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення заборгованості протиправно, тобто винесений з порушенням вимог чинного законодавства України, вважає, що наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, а саме оскільки укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича від 07.07.2021 р. № 16551 про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес Позика" заборгованості в розмірі 108041,49 грн.
При цьому під час розгляду справи судом встановлено, що діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О. припинена, що в свою чергу унеможливлює отримання судом пояснень та відповідних документів щодо вчиненого оспорюваного виконавчого напису. Проте, вказані обставини не є перешкодою для розгляду справи по суті в контексті наведених позивачем обставин.
Разом з тим, як вбачається зі змісту оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, 07.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем на підставі ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 та керуючись ч. 1 ст. 640 ЦК України та ч. 6 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію від 03.09.2025 № 675-VIII, було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 16551, згідно з яким звернуто стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, який є боржником за кредитним договором № 066387-ОД1-007 від 11.12.2020, укладеним з ТОВ «Бізнес Позика» (стягувач), у розмірі 108041,49 грн.
Отже, згідно зі спірним виконавчим написом нотаріуса загальний розмір суми, що підлягає стягненню з боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь стягувача ТОВ «Бізнес Позика», склав 108041,49 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 (далі - Перелік).
Згідно з п. 1 Переліку (в редакції станом на дату вчинення виконавчого напису) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку).
Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Пунктом 2 Переліку встановлено, що для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Постанова №662) було внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 щодо втрати чинності постановою №662 (в частині) вказала таке. Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою №662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 постанову №662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06.03.2017 та 04.04.2017 виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 зупинено до закінчення касаційного розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 залишено без змін.
Таким чином, оскільки постанову №662 у судовому порядку визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до Переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі №826/20084/14.
Міністерство юстиції України в листі «Щодо вчинення виконавчих написів», враховуючи те, що Постанова №662, визнана незаконною та нечинною (в частині) 22.02.2017 з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі №826/20084/14, вказало, що виконавчі написи можуть вчинятися на нотаріально посвідчених договорах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, не вбачається за можливе.
Таким чином, суд зазначає, що вчиняючи 07.07.2021 виконавчий напис №16551, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. неправомірно керувався п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172. Разом з тим, як вбачається зі змісту напису, нотаріус керувався саме п. 2 Переліку у редакції постанови №662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 №23.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 з подібних правовідносин.
Подібна позиція наведена також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27.03.2017, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
З урахуванням викладеного, вказане дає підстави для визнання спірного виконавчого напису №16551 від 07.07.2021 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19) зазначено, що "вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню".
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 16551, вчиненого 07.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованості за кредитним договором у розмірі 108041,49 грн.
Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В даному випадку звернення позивача до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є належним способом захисту порушеного права.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідіність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Бізнес Позика» про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 16551, вчиненого 07.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованості за кредитним договором у розмірі 108041,49 грн. обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, тому підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що рішення суду відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
2. Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис 16551, вчинений 07.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованості за кредитним договором у розмірі 108041,49 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 3028/три тисячі двадцять вісім/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 20.03.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості.
Суддя Л.М. Ільєва