18.03.2026 Справа№914/3310/25
Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Зоряни Горецької, при секретарі Зоряні Палюх, розглянув у підготовчому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Вус Андрія Орестовича,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»,
про визнання недійсним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та стягнення вартості недовідпущеного природного газу,
представники сторін:
від позивача: Булат Н.О.;
від відповідача: Куцик В.Б.
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Фізичної особи-підприємця Вус Андрія Орестовича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання недійсним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та стягнення вартості недовідпущеного природного газу.
Рух справи відображено в ухвалах суд та протоколах судових засідань.
Справа перебуває на стадії підготовчого провадження.
За вх. №1162/26 від 16.03.2026 надійшла заява позивача про забезпечення позову.
Відповідач подав заперечення проти заяви про забезпечення позову вх. №7707/26 від 17.03.2026.
Суд враховуючи доводи та заперечення сторін щодо заяви про забезпечення позову, зазначає наступне.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/3310/25 за позовом ФОП Вуса А. О. до ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії (Відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення від 16.07.2025, яким було задоволено Акт про порушення № ЛФ/100-1645-25 від 28.05.2025, а також про стягнення з Відповідача вартості недовідпущеного природного газу в розмірі 282 342,10 грн.
Рішення комісії від 16.07.2025 про задоволення цього акту є підставою для Відповідача застосовувати примусові заходи щодо припинення газопостачання.
Згідно з положеннями Кодексу газорозподільних систем (Кодекс ГРМ), Оператор ГРМ має право припинити або обмежити розподіл природного газу на об'єкт споживача, зокрема, у випадку несвоєчасної та/або неповної оплати послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу (підп.1 п.1 гл.7 розд. VI Кодексу газорозподільних систем, далі - Кодекс ГРМ). Також Оператор ГРМ має право припинити розподіл газу у випадку наявності заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (підп.9 п.1 гл.7 розд.VI Кодексу ГРМ), якою і є донарахована сума.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (ч.1,2 ст.136 ГПК України).
Попередньо судом було відмовлено у забезпеченні позову з мотивів того, що станом на момент звернення газопостачання вже було припинено (акт № 84 від 03.06.2025), а отже, заборона відключення не відповідала б меті збереження існуючого стану.
Проте наразі обставини справи суттєво змінилися 26.01.2026, оскільки газопостачання на об'єкті Позивача (комплекс «Старий Янів», смт. Івано-Франкове, вул. Львівська, 9) було відновлено. Відновлення відбулося, зокрема, на виконання вимог Регулятора (НКРЕКП), який вказав на недотримання процедури припинення газопостачання.
Заявник стверджує, що існуючим станом, який потребує захисту, є саме наявність відновленого газопостачання, оскільки спірне рішення комісії від 16.07.2025, що стало можливою підставою для попередніх дій Відповідача, залишається чинним та оскаржується в суді, існує реальна загроза повторного припинення постачання газу до закінчення розгляду справи.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 зазначила, що забезпечення позову слід розуміти як сукупність процесуальних дій, спрямованих на гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Такі дії покликані запобігти реальним ризикам утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким забезпечується судовий захист прав, свобод та інтересів учасників справи. Важливим є об'єктивне існування таких ризиків і доведення необхідності застосування заходів забезпечення позову, адже без них права заявника можуть бути порушені. При цьому заявник не повинен використовувати процесуальні механізми всупереч їх призначенню чи порушувати права іншої сторони, а має діяти добросовісно, забезпечуючи умови для належного виконання майбутнього рішення суду.
Заходи забезпечення позову спрямовані на збереження status quo до моменту вирішення спору по суті, аби суд мав можливість ефективно розглянути позов у звичайному порядку. Вони мають тимчасовий характер і забезпечують підтримання стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ у справі «Кюблер проти Німеччини»).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен враховувати, що застосування відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення у разі задоволення позову, тоді як їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити виконання такого рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, зобов'язана обґрунтувати необхідність застосування відповідного заходу. Достатньо обґрунтованим вважається підтвердження доказами фактичних обставин, що свідчать про потребу у вжитті певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він спрямований. Оцінюючи цю відповідність, суд бере до уваги співвідношення між правами (інтересами), захисту яких просить заявник, та можливими майновими наслідками заборони чи зобов'язання відповідача вчиняти певні дії.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд оцінює доводи заявника з урахуванням принципів розумності, обґрунтованості й адекватності заявлених вимог, забезпечення балансу інтересів усіх учасників процесу, а також необхідності запобігання порушенню прав та законних інтересів осіб, які не є учасниками даної справи. Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності сторін.
Заявник звернувся до суду, у тому числі, з немайновими позовними вимогами, рішення за якими не потребуватиме примусового виконання. У такому випадку підставою для застосування заходів забезпечення є не ризик ускладнення виконання рішення суду, а достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може унеможливити ефективний судовий захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав заявника.
Згідно з Кодексом газорозподільних систем, оператор газорозподільної мережі має право припинити або обмежити розподіл природного газу на об'єкт споживача, зокрема, у разі несвоєчасної чи неповної оплати послуг відповідно до умов договору розподілу природного газу (підпункт 1 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ), а також у разі наявності заборгованості за несанкціонований відбір природного газу (підпункт 9 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ).
Особливу увагу у даному контексті заслуговує правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 року у справі № 344/13201/23. Хоча ця справа стосувалася ринку електроенергії, правові висновки щодо «ефективного процесуального механізму» є повністю релевантними для відносин на ринку газу, який регулюється схожими принципами безперебійності та захисту споживача.
ВП ВС дійшла наступних висновків:
- “На період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскарженим фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.»
- «У випадку звернення споживача до суду за захистом своїх прав безальтернативним та найефективнішим... є механізм забезпечення позову шляхом заборони відключення... на час вирішення справи про оскарження факту порушення».
- “Реалізація права на збереження постачання ресурсу через забезпечення позову «сприяє зменшенню кількості справ... пришвидшенню розгляду та скорочує термін на захист прав споживачів».»
Ця позиція підтверджує, що ініціювання споживачем спору щодо правомірності дій постачальника (у нашому випадку - рішення комісії про донарахування) є самостійною підставою для того, щоб споживача не відключали від необхідного ресурсу під час розгляду справи судом.
Судова практика передбачає, передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника) - постанова КГС ВС від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, пункт 23.
В таких спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Рішення комісії Відповідача від 16.07.2025 року є прямим юридичним фактом, що надає Відповідачу право застосовувати заходи щодо примусового припинення/відключення газопостачання.
Об'єкт заявника використовується для ведення господарської діяльності (є непобутовим споживачем). ФОП Вус А.О. за основним видом діяльності займається діяльністю ресторанів, надання послуг мобільного харчування (з основним КВЕД 55.10). Об'єкт Заявника за адресою: смт. Івано-Франкове, вул. Львівська, 9, використовується для ведення господарської діяльності: експлуатації закладу харчування та готелю (комплексу "Старий Янів"). Для об'єкта громадського харчування та готелю газ є не лише засобом опалення, а критичним ресурсом для приготування їжі та забезпечення санітарно-гігієнічних норм (підігрів води).
Примусове припинення розподілу газу на підставі спірного донарахування призведе до повної зупинки бізнесу, виникнення незворотних збитків (втрата репутації, втрата клієнтів), які неможливо буде компенсувати лише стягненням вартості недовідпущеного газу. У разі задоволення позовних вимог, відновити бізнес-процеси та компенсувати завдані збитки у разі відключення газопостачання буде вкрай складно. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення прав Заявника.
Вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відключення забезпечить рівний баланс прав та обов'язків сторін та не завдасть Відповідачу жодних збитків. Заборона не створюватиме негативних наслідків та не перешкоджатиме господарській діяльності Відповідача. Запропонований захід забезпечення чітко пов'язаний з предметом позову і стосується заборони відключення виключно на підставі оскаржуваного Акту (№ЛФ/100-1645-25) та рішення комісії (від 16.07.2025).
Як підтверджує практика Верховного Суду (справа № 914/2673/24), такий захід не свідчить про заборону відключення об'єктів з інших підстав, у тому числі безпекових, технологічних тощо .
Верховний Суд у справі № 914/2673/24 підтвердив, що такий захід забезпечення позову не обмежуватиме права та законні інтереси Відповідача, а натомість сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача: “За наслідками розгляду заяви Ради суди попередніх інстанцій виснували, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення дії щодо припинення та обмеження в примусовому порядку газопостачання до набрання рішенням суду у справі законної сили не обмежуватиме права та законні інтереси Компанії та Товариства, а натомість сприятиме ефективному захисту або поновленню порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо таке порушення буде встановлене під час розгляду справи по суті.
Зазначений захід забезпечення позову має тимчасовий характер та не позбавляє особу щодо якого він застосований його конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджає займатися господарською діяльністю. Такий захід також збереже баланс інтересів сторін, а вжиття заходів забезпечення позову узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.»
Таким чином, захід забезпечення сприятиме ефективному захисту прав Заявника та усуне можливі подальші судові спори.
Оцінивши підстави заявлених заходів забезпечення позову з урахуванням принципів розумності, обґрунтованості та адекватності, суд зазначає, що такі вимоги відповідають наведеним критеріям. У випадку їх застосування буде дотримано баланс інтересів сторін, оскільки в матеріалах справи відсутні докази можливих витрат відповідача, пов'язаних із неприпиненням постачання газу заявнику.
Для уникнення ризиків зловживання правами відповідача та забезпечення балансу інтересів сторін, пропонується вжити заходи зустрічного забезпечення. Це дозволить мінімізувати можливі збитки відповідача та підтвердить добросовісність дій позивача.
Зважаючи на принцип пропорційності (ст. 15 ГПК України) та вимогу співмірності зустрічного забезпечення (ст. 141 ГПК України), суд вважає за можливе встановити розмір зустрічного забезпечення, виходячи з економічної вартості послуги, що надається Відповідачем (розподілу природного газу), на прогнозований строк судового розгляду в розмірі 3 656,22 грн за шість місяців надання відповідної послуги.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 141, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Вус Андрія Орестовича про забезпечення позову - задовольнити.
2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (ЄДРПОУ 45204941), а також будь-яким іншим органам, підприємствам, установам та організаціям за зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» здійснювати заходи та вчиняти дії щодо припинення/відключення газопостачання та послуг розподілу/постачання природного газу до об'єкта газопостачання Фізичної особи-підприємця Вус Андрія Орестовича (РНОКПП НОМЕР_1 ), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 до набрання рішенням суду по справі законної сили.
3. Фізичній особі - підприємцю Вус Андрію Орестовичу внести на депозитний рахунок Господарського суду Львівської області (UA078201720355209002000000738 в Державній казначейській службі України, МФО 820172, ЄДРПОУ 03499974) грошові кошти у розмірі 3 656,22 грн в якості зустрічного забезпечення протягом 10 (десяти) днів з дня постановлення цієї ухвали. Докази внесення коштів надати суду не пізніше наступного дня після вчинення відповідної дії.
Дана ухвала відповідно до ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження» є виконавчим документом.
Стягувачем за даною ухвалою є Фізична особа-підприємець Вус Андрій Орестович ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, ідентифікаційний код 45204941).
Строк пред'явлення ухвали до виконання - три роки.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Горецька З.В.