просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
23 березня 2026 року м. Харків Справа № 913/309/24
Провадження №1/913/309/24
Господарський суд Луганської області у складі судді Зюбанової Н.М., розглянувши подання Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19.03.2026 № 2927 - у справі № 913/309/24
за позовом заступника керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, позивачів:
Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Сіверськодонецьк Луганської області
Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, м. Харків,
до відповідача - Управління освіти Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Сіверськодонецьк Луганської області
співвідповідача - фізичної особи ОСОБА_1 , м. Сіверськодонецьк Луганської області
про визнання недійсними договорів та застосування наслідків їх недійсності
Так, рішенням Господарського суду Луганської області від 19.11.2024 позов у цій справі суд задовольнив повністю, визнав недійсним договір № 134 від 04.04.2018, укладений між Відділом освіти Сєвєродонецької міської ради та фізичною особою-підприємцем Веретянніковим Олександром Миколайовичем про закупівлю товару за бюджетні кошти та стягнув з ОСОБА_1 на користь Управління освіти Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області 556182,00 грн, а з Управління освіти Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, одержані ним за рішенням суду 556182,00 грн стягнув в дохід держави в особі Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області;
Також суд визнав недійсними договори № 123 від 26.03.2018 та № 109 від 20.03.2018 та стягнув з Веретяннікова Олександра Миколайовича на користь Управління освіти Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області 264622,40 грн та 134492,10 грн відповідно, а з Управління освіти Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області одержані ним за рішеннями суду вказані суми стягнув в дохід держави в особі Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.
На виконання рішення господарського суду Луганської області суд видав відповідні накази від 24.12.2024 та від 27.03.2025, у т.ч. про стягнення судових витрат.
20.03.2026 від Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції через систему “Електронний суд» надійшло подання від 19.03.2026 № 2927 про розшук боржника Веретяннікова Олександра Миколайовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , як такого що не виконує рішення суду.
У вказаному поданні зазначається, що на примусовому виконанні у Луганському відділі державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № 77792774, в межах якого перебувають наступні виконавчі документи: наказ № 913/309/24 від 24.12.2024 Господарським судом Луганської області про стягнення з 134492,10 грн., наказ № 913/309/24 від 24.12.2024 про стягнення 18730,76 грн; наказ № 913/309/24 від 27.03.2025 про стягнення 264622,40 грн., наказ № 913/309/24 від 27.03.2025 про стягнення 556182,00 грн.
Також, в обґрунтування вищевказаного подання, виконавець послався на положення ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 438 ЦПК України.
Розглянувши вказане подання, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті до розгляду подання, виходячи з наступного.
Так, статтею 1291 Конституції України передбачено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 327 ГПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до т. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
Частиною 2 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах, урегульовано розділом V Господарського процесуального кодексу України.
Втім з норм, що викладені у вищевказаному розділі, не випливає наразі права суду вирішити питання про оголошення розшуку боржника.
Господарський процесуальний кодекс України є законодавчим актом, який визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст. 1 ГПК України).
Отже, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить норми щодо вирішення питання господарським судом про оголошення розшуку боржника, відповідне подання приватного виконавця не підлягає розгляду в порядку ГПК України.
Посилання на Закон України "Про виконавче провадження" судом не приймається, оскільки зазначений закон регулює загальний порядок виконання рішень, а спеціальні норми, в даному випадку ГПК України, унормовують виконання рішень винесених відповідним судом, до юрисдикції якого відносився той чи інший спір.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України).
Нормами ст. 438 ЦПК України визначено, що розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.
Натомість подання про розшук боржника в порядку ст. 438 ЦПК України віднесено до юрисдикції суду загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, господарський суд, здійснюючи судочинство, не керується нормами Цивільного процесуального кодексу України, що унеможливлює в межах вирішення питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у господарських справах, застосувати приписи ст. 438 Цивільного процесуального кодексу України.
Зазначені обставини є підставою для застосування вимог ст. 175 ГПК України, якими визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 234, 235 ГПК України, п. 19.4 Перехідних положень ГПК України суд
Відмовити у прийнятті до розгляду подання Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19.03.2026 № 2927 - у справі № 913/309/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 23.03.2026 у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду у строки, передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Наталія ЗЮБАНОВА