ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.03.2026Справа № 910/15690/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест»
до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»
про стягнення 3.056.217,63 грн
Представники сторін:
від позивача: Маркова Т.Л.;
від відповідача: Пержола В.С.
16.12.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про стягнення 3.056.217,63 грн, з яких 2.483.062,05 грн основного боргу, 122.485,61 грн 3% річних та 450.669,97 грн інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020 не здійснив оплату за виконані позивачем роботи, у зв'язку з чим у позивача виникла заборгованість у розмірі 2.483.062,05 грн. Також, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 122.485,61 грн (за період з 16.02.2024 по 02.12.2025) та інфляційні втрати у розмірі 450.669,97 грн. (за період з березня 2024 року по листопад 2025 року).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 відкрито провадження у справі №910/15690/25, постановлено здійснювати розгляд справи з правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.01.2026, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
31.12.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на існування форс-мажорних обставин, а також просив суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з нього.
У підготовчому засіданні 16.01.2026 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11.02.2026.
У підготовчому засіданні 11.02.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.03.2026.
10.03.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 50000,00 грн.
У судове засідання 11.03.2026 з'явились представники сторін, надали усні пояснення по справі, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позову заперечив та заперечив щодо розміру адвокатських витрат, заявлених позивачем.
У судовому засіданні 11.03.2026 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
20.10.2020 між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» (генпідрядник) укладено Договір підряду №1652/КБ на виконання робіт по будівництву комплексу житлових будинків та об'єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі міста Києва. 1 черга будівництва. Житловий будинок №2 (8-й пусковий комплекс, секція 5 та секція 6).
Відповідно до п. 1.1 Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020 генпідрядник зобов'язується відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені цим договором строки здійснити виконання робіт по будівництву комплексу житлових будинків та об'єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга будівництва. Житловий будинок №2 (8-й пусковий комплекс, секція 5 та секція 6). (далі - Об'єкт), передати житлову частину об'єкта під заселення, об'єкт - експлуатуючій організації, у порядку та на умовах передбачених договором.
Згідно з п. 2.1 Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020 договірна ціна робіт визначається сторонами відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві, чинного законодавства України, Розрахунку договірної ціни (Додаток №1 до договору) та становить - 106765654 грн. 60 коп.
Згідно з п. 2.1 Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020 в редакції Додаткової угоди №2 від 03.06.2021 договірна ціна робіт визначається сторонами відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві, чинного законодавства України, Розрахунку договірної ціни (Додаток №1 до Договору) та становить - 88486364,24 грн.
28.10.2021 сторони уклали Додаткову угоду №4 до Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020, в якій визначили, що у зв'язку з уточненням обсягів робіт вони дійшли згоди збільшити ціну договору на суму 50427150,00 грн та викласти пункт 2.1 договору в наступній редакції: « 2.1 Договірна ціна робіт визначається сторонами відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві, чинного законодавства України, Розрахунку договірної ціни (додаток №1 до Договору) та становить - 138913514,24 грн».
Відповідно до п. 2.2 Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020 вартість будівництва включає: будівельно-монтажні роботи; встановлення устаткування передбаченого технічною документацією, виконання пусконалагоджувальних робіт.
Вартість будівництва об'єкта є динамічною на весь період виконання робіт (п. 2.3 Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020).
У п. 2.4 Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020 сторони передбачили, що зміна договірної ціни оформлюється додатковою угодою, підписаною сторонами.
Відповідно до п. 2.5 Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020 строки виконання робіт визначаються календарним графіком, який є невід'ємною частиною договору (Додаток №2 до договору).
Додаткові обсяги будівельно-монтажних робіт, які виконані генпідрядником без погодження із замовником, замовником не оплачуються (п. 2.6 Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020).
Згідно з п. 8.10 Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 30 червня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.
Відповідно до п. 8.10 Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020 (в редакції Додаткової угоди №3 від 31.08.2021) договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань
17.06.2022 сторони уклали Додаткову угоду №5 до Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020, в якій погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.
30.10.2023 сторони уклали Додаткову угоду №6 до Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020, в якій погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 30 червня 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020 не здійснив оплату за виконані позивачем роботи, у зв'язку з чим у позивача виникла заборгованість у розмірі 2.483.062,05 грн. Також, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 122.485,61 грн (за період з 16.02.2024 по 02.12.2025) та інфляційні втрати у розмірі 450.669,97 грн. (за період з березня 2024 року по листопад 2025 року).
31.12.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на існування форс-мажорних обставин, а також просив суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з нього.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно з п. 4.1 Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020 замовник призначає свого представника для ведення технічного нагляду й здійснення контролю за ходом будівництва. Приймання виконаних будівельно-монтажних робіт здійснюється за актом виконаних робіт ф. КБ-2в з оформленням Довідки ф. КБ-3 після підтвердження про якісне виконання робіт представником з технічного нагляду замовника. Представник замовника також робить перевірку відповідності використаних генпідрядником матеріалів, виробів, конструкцій, передбачених проектною документацією й умовами договору. Представник замовника має право безперешкодного доступу до усіх видів робіт у будь-який час, протягом усього періоду будівництва. Генпідрядник забезпечує представника замовника приміщенням для роботи.
Відповідно до п. 5.1 Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020 розрахунки проводяться шляхом оплати замовником виконаних робіт на підставі документів по обліку в капітальному будівництві (форма КБ-2В, КБ-3). Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті і визначається в межах вартості робіт, передбачених договірною ціною, із урахуванням виконаних обсягів робіт та з урахуванням пунктів 3.4.7 та 5.3. договору. Акти виконаних робіт ф.КБ-2в та Довідки ф.КБ-3 генпідрядник зобов'язаний надавати замовнику на розгляд не пізніше 26 числа звітного місяця. Замовник перевіряє надані генпідрядником Акти виконаних робіт ф. КБ-2в та підписує.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020 позивач виконав роботи на суму 2.394.464,69 грн, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат ф. № КБ-з за грудень 2023 від 19.12.2023 та Актом приймання будівельних робіт ф. № КБ-2в за грудень 2023 від 19.12.2023 на суму 1.224.137,23 грн; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат ф. № КБ-з за грудень 2023 від 19.12.2023 та Актом приймання будівельних робіт ф. № КБ-2в за грудень 2023 від 19.12.2023 на суму 1.133.156,96 грн.; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат ф. № КБ-з за січень 2024 від 31.01.2024 та Актом приймання будівельних робіт ф. № КБ-2в за січень 2024 від 31.01.2024 на суму 27.972,10 грн.; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат ф. № КБ-з за січень 2024 від 31.01.2024 та Актом приймання будівельних робіт ф. № КБ-2в за січень 2024 від 31.01.2024 на суму 9.198,40 грн. (вказані акти та довідки підписані обома сторонами без зауважень).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п. 5.4 Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020 сторони погодили, що розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються в наступному порядку: Оплата виконаних робіт здійснюється Замовником у розмірі 95 (дев'яносто п'ять) відсотків від суми кожного оформленого Акту ф.КБ-2в, Довідки ф.КБ-3 з урахуванням авансових платежів до 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до Графіку фінансування робіт (Додаток 3). Накопичені за період будівництва 5 (п'ять) відсотків відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов'язань генпідрядника за Договором) сплачуються замовником в строк до 90 календарних днів після передачі житлового будинку під заселення (відповідно до п.1.4. цього Договору) з оформленням акту передачі експлуатуючій організації, а в разі виявлення дефектів під час прийняття, не пізніше ніж за 15 днів після повного їх усунення генпідрядником за свій рахунок. З метою гарантованого дотримання генпідрядником вимог Корпоративного стандарту (КС-23527052-01-2003) «Еталонні вимоги по облаштуванню будівельних майданчиків та побутових містечок» замовника, з яким генпідрядник зобов'язаний ознайомитись перед початком виконання робіт і у подальшому виконувати його вимоги, замовник має право використати до 5% суми відкладеного платежу на придбання необхідного обладнання для нормативного забезпечення облаштування об'єкта генпідрядником. Розмір відкладеного платежу зменшується замовником у беззаперечному порядку на суму витрат, пов'язаних з усуненням дефектів і недоробок за вимогами покупців у набутих ними приміщеннях, оплатою комунальних послуг у зв'язку з несвоєчасним заселенням квартир із вини генпідрядника, тощо. Зменшення відкладеного платежу здійснюється замовником на підставі зробленого ним розрахунку одночасно з направленням генпідряднику письмового повідомлення у порядку, передбаченому п.8.7 цього договору.
30.10.2020 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020, в якій погодили, що розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються в наступному порядку: Оплата виконаних робіт здійснюється замовником у розмірі 95 (дев'яносто п'ять) відсотків від суми кожного оформленого Акту ф.КБ-2в, Довідки ф.КБ-3 з урахуванням авансових платежів до 15 числа місяця, наступного за звітним. Накопичені за період будівництва 5 (п'ять) відсотків відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов'язань генпідрядника за договором) сплачуються замовником в строк до 90 календарних днів після введення в експлуатацію закінченого будівництвом Об'єкта (відповідно до п.1.3. цього Договору) з оформленням акту передачі експлуатуючій організації, а в разі виявлення дефектів під час прийняття, не пізніше ніж за 15 днів після повного їх усунення Генпідрядником за свій рахунок. Розмір відкладеного платежу здійснюється замовником на суму витрат, пов'язаних з усуненням дефектів і недоробок за вимогами покупців у набутих ними приміщеннях, оплатою комунальних послуг у зв'язку з несвоєчасним заселенням квартир із вини генпідрядника, тощо. Зменшення відкладеного платежу здійснюється замовником на підставі зробленого ним розрахунку одночасно з направленням генпідряднику письмового повідомлення у порядку, передбаченому п.8.7 цього договору.
У позовній заяві позивач пояснив, що об'єкт будівництва не введено в експлуатацію та не переданий експлуатуючій організації.
Отже, відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти за вказаними актами виконаних робіт та довідками у загальному розмірі 2.274.741,46 грн (2.394.464,69 грн - «мінус» 5%).
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів сплати на користь позивача грошових коштів у сумі 2.274.741,46 грн (за виконані роботи за Договором підряду №1652/КБ від 20.10.2020).
Крім того, пунктом 3.4.9 Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020 (в редакції Додаткової угоди №1 від 30.10.2020) встановлено, що замовник компенсує генпідряднику витрати понесені на охорону об'єкту, використану теплову та електричну енергію та інші витрати пов'язані з обслуговуванням та утриманням об'єкту та підтверджені відповідними документами (договорами та рахунками відповідних служб).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були прийняті послуги з охорони будівельного майданчику та обсяги використаної електричної енергії за адресою: на вул. Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга будівництва. Житловий будинок № 2 (8-й пусковий комплекс, секція 5 та секція 6) на суму 208.320,60 грн., про що між сторонами підписані відповідні: акт компенсації витрат №18 від 31.10.2024 за охорону будівельного майданчика на суму 35.640,00 грн.; акт компенсації витрат №18 від 30.11.2024 за охорону будівельного майданчика на суму 35.640,00 грн.; акт компенсації витрат №17 від 28.02.2025 за охорону будівельного майданчика на суму 35.640,0 грн.; акт компенсації витрат №18 від 30.04.2025 за охорону будівельного майданчика на суму 35.640,00 грн.; акт компенсації витрат №18 від 30.09.2024 за використану тимчасову електроенергію на суму 10.288,80 грн.; акт компенсації витрат №18 від 31.10.2024 за використану тимчасову електроенергію на суму 13.962,00 грн.; акт компенсації витрат №18 від 31.01.2025 за використану тимчасову електроенергію на суму 18.691,80 грн.; акт компенсації витрат №17 від 28.02.2025 за використану тимчасову електроенергію на суму 22.818,00 грн.
Умовами Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020 не встановлено строку відшкодування відповідачем позивачу вартості вказаних витрат.
Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Оскільки згаданою статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.
Зважаючи на пред'явлення позивачем відповідачу актів для підписання, а також беручи до уваги наявну в матеріалах справи копію претензію, адресовану відповідачу, про сплату заборгованості за Договором підряду №1652/КБ від 20.10.2020, суд дійшов висновку, що строк відшкодування відповідачем позивачу грошових коштів розміром 208.320,60 грн є таким, що настав.
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів сплати на користь позивача грошових коштів у сумі 208.320,60 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Наявність та розмір заборгованості Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» за Договором підряду №1652/КБ від 20.10.2020 у сумі 2.483.062,05 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» суми основного боргу у розмірі 2.483.062,05 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується посилань відповідача на виникнення форс-мажорних обставин, суд зазначає, що відповідно до частини першої, другої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина перша статті 617 Цивільного кодексу України).
Згідно з нормами статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).
Відповідно до п. 8.2.1 Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020 сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (пожежа, катастрофа, стихійне лихо, війна).
Згідно з п. 8.2.2 Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020 сторона, яка посилається на обставини непереборної сили, зобов'язується протягом 3 днів з моменту їх настання повідомити другу сторону про настання таких обставин. У такому випадку строк дії цього договору, а також всі його суттєві строки можуть бути перенесені на відповідний термін за згодою сторін. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-Промисловою палатою України або іншим органом уповноваженим видавати такі документи.
Відповідно до п. 8.2.3 Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020 у разі припинення дії обставин непереборної сили сторона, яка на них посилалась, зобов'язується негайно направити відповідне повідомлення про це іншій стороні з письмовим підтвердженням початку та періоду дії таких обставин. У повідомленні повинен бути зазначений термін, на який потрібно перенести виконання зобов'язань за цим договором.
У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначив, що:
- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;
- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.
Відповідач вказує, що наявність форс-мажорних обставин у цій справі обумовлена повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення в Україні воєнного стану та призвело до тимчасової окупації частини територій.
ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Вказаний лист ТПП України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
У постанові від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки: - лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин; - форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання; - наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац 3 частини третьої статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.
Втім, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів існування форс-мажорних обставин за Договору підряду №1652/КБ від 20.10.2020 (відповідного сертифікату ТПП України, тощо), у зв'язку з чим суд відхиляє посилання відповідача на вказані обставини.
Також, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 122.485,61 грн (за період з 16.02.2024 по 02.12.2025) та інфляційні втрати у розмірі 450.669,97 грн. (за період з березня 2024 року по листопад 2025 року).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» 3% річних у розмірі 122.485,61 грн та інфляційних втрат у розмірі 450.669,97 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з нього.
Розглядаючи вказане клопотання відповідача, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, відповідно дот якої суд може зменшити розмір процентів річних у кожному конкретному випадку з урахуванням таких підтверджених обставинами справи підстав, зокрема, як дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу тощо, а також дотримуючись принципів розумності, справедливості, пропорційності та балансу між інтересами боржника і кредитора.
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, не підлягає зменшенню судом.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Оскільки позивач у даній справі нараховує та заявляє до стягнення з відповідача відсотки річні, що не перевищують їх мінімальний розмір - 3% річні, суд не вбачає підстав для їх зменшення, так само як і для зменшення розміру інфляційних втрат.
Судовий збір покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 50000,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 Господарського процесуального кодексу України, неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 19.04.2024 у справі №916/101/23 зазначила, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Також частини четверта-шоста, сьома, дев'ята статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
01.05.2025 між адвокатом Марковою Т.Л. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» (клієнт) укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №01/05, відповідно до умов якого адвокат зобов'язується за завданням Клієнта надавати правничу допомогу (далі - «послуги»), а Клієнт зобов'язується оплатити надання послуг та фактичні витрати Адвоката, необхідні для виконання цього Договору. Під послугами у цьому Договорі розуміється консультування, досудове врегулювання спорів, підготовка претензій, вимог, позовних заяв, інших процесуальних документів та представництво інтересів Клієнта у судах всіх юрисдикцій (цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних) та всіх інстанцій.
Відповідно до п. 3.1 Договору №01/05 від 01.05.2025 за виконання зобов'язань, передбачених даним Договором, Клієнт зобов'язується оплачувати послуги Адвоката на підставі відповідних актів приймання-передачі правничої допомоги (наданих послуг).
Факт надання передбачених цим Договором послуг підтверджується Актом приймання-передачі правничої допомоги (далі - «Акт») (п. 4.1 Договору №01/05 від 01.05.2025).
Згідно з п. 9.1 Договору №01/05 від 01.05.2025 цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє по 31.12.2025 включно, а в частині оплати Клієнтом Адвокату та здійснення Клієнтом передбачених цим Договором компенсацій (відшкодувань) витрат Адвоката, пов'язаних з наданням послуг, - до повного виконання таких зобов'язань.
31.12.2025 сторони склали та підписали Акт №4 приймання-передачі правничої допомоги на суму 25000,00 грн, в якому зазначено, що адвокат, у період з 01.05.2025 по 31.12.2025 року, на виконання умов Договору про надання правової (правничої) допомоги №01/05 від 01 травня 2025 року (надалі - Договір) надав Клієнту правову (правничу) допомогу у Господарському суді міста Києва по справі №910/15690/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвест" до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення заборгованості за Договором підряду №1652/КБ на виконання робіт по будівництву комплексу житлових будинків та об'єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга будівництва. Житловий будинок № 2 (8-й пусковий комплекс, секція 5 та секція 6), а саме: - ознайомлення з наданими Клієнтом документами, проведення правового аналізу судової практики та консультація щодо перспектив розгляду справи; - складання претензії від 24.11.2025; - складання позовної заяви, що подана Клієнтом до електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС; - опрацювання відзиву відповідача.
Клієнт прийняв надані Адвокатом правничі послуги, відповідно до умов Договору.
Вартість наданих правових (правничих) послуг за даним актом складає 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. без ПДВ.
12.01.2026 між адвокатом Марковою Т.Л. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» (клієнт) укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №12/01, відповідно до умов якого адвокат зобов'язується за завданням Клієнта надавати правничу допомогу (далі - «послуги»), а Клієнт зобов'язується оплатити надання послуг та фактичні витрати Адвоката, необхідні для виконання цього Договору. Під послугами у цьому Договорі розуміється консультування, досудове врегулювання спорів, підготовка претензій, вимог, позовних заяв, інших процесуальних документів та представництво інтересів Клієнта у судах всіх юрисдикцій (цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних) та всіх інстанцій.
Відповідно до п. 3.1 Договору №12/01 від 12.01.2026 за виконання зобов'язань, передбачених даним Договором, Клієнт зобов'язується оплачувати послуги Адвоката на підставі відповідних актів приймання-передачі правничої допомоги (наданих послуг).
Факт надання передбачених цим Договором послуг підтверджується Актом приймання-передачі правничої допомоги (далі - «Акт») (п. 4.1 Договору №12/01 від 12.01.2026).
Згідно з п. 9.1 Договору №12/01 від 12.01.2026 цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє по 31.12.2026 включно, а в частині оплати Клієнтом Адвокату та здійснення Клієнтом передбачених цим Договором компенсацій (відшкодувань) витрат Адвоката, пов'язаних з наданням послуг, - до повного виконання таких зобов'язань.
05.03.2026 між сторонами складено та підписано Акт №4 приймання-передачі правничої допомоги на суму 25000,00 грн, в якому сторони визначили, що у період з 12.01.2026 по 05.03.2026 року, на виконання умов Договору про надання правової (правничої) допомоги №12/01 від 12 січня 2026 року (надалі - Договір) надав Клієнту правову (правничу) допомогу у Господарському суді міста Києва по справі №910/15690/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвест" до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення заборгованості за Договором підряду№ 1652/КБ на виконання робіт по будівництву комплексу житлових будинків та об'єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга будівництва. Житловий будинок № 2 (8-й пусковий комплекс, секція 5 та секція 6), а саме: надання правових (правничих) послуг по Договору; складання клопотання про відкладення розгляду справи, що подане Клієнтом до електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС; представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях 11.02.2026, запланована участь у судовому засіданні 11.03.2026 по справі №910/15690/25.
Клієнт прийняв надані Адвокатом правничі послуги, відповідно до умов Договору.
Вартість наданих правових (правничих) послуг складає 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. без ПДВ.
Отже, позивач поніс адвокатські витрати у сумі 25000,00 грн.
Суд зазначає, що відповідно змісту пункту 4 частини другої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а саме диспозицією вказаної норми визначено, що адвокатський гонорар може існувати у фіксованій формі.
Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.
Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18.
Оскільки договором визначено суму гонорару саме у фіксований спосіб, позивач не зобов'язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 924/447/18.
Крім того, суд зазначає, що так як сторони дійшли згоди встановити фіксований розмір гонорару адвоката, то надання детального опису робіт не є обов'язковим, оскільки фіксований розмір адвокатських витрат не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого адвокатом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.
У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Приймаючи до уваги, що спір у даній справі не є складним, не регулюється великою кількістю нормативних актів, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, зважаючи на подані висловлені відповідачем заперечення, суд дійшов висновку не у повному обсязі покладати на відповідача понесені позивачем адвокатські витрати та стягнути з відповідача на користь позивача адвокатські витрати у сумі 20000,00 грн.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6; ідентифікаційний код: 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» (01104, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 14-А, офіс 42; ідентифікаційний код: 39534785) суму основного боргу у розмірі 2.483.062 (два мільйони чотириста вісімдесят три тисячі шістдесят дві) грн 05 коп., 3% річних у розмірі 122.485 (сто двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять) грн 61 коп., інфляційні втрати у розмірі 450.669 (чотириста п'ятдесят тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн 97 коп., судовий збір у розмірі 36674 (тридцять шість тисяч шістсот сімдесят чотири) грн 61 коп. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 23.03.2026
Суддя О.М. Спичак