ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.02.2026Справа № 910/17072/20
За заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкор ЛТД" арбітражного керуючого Слостіна А.Г.
до 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )
3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );
4) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 )
5) ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 )
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на колишніх керівників та учасників боржника
у справі № 910/17072/20
За заявою комунального підприємства "ВОДОКАНАЛ"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Алкор ЛТД" (ідентифікаційний код 36803702)
про банкрутство
Суддя Яковенко А.В.
Помічник (за дорученням судді) Муханьков Ю.В.
Представники сторін: згідно з протоколом судового засідання.
На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/17072/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкор ЛТД".
До Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкор ЛТД" арбітражного керуючого Слостіна А.Г. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на колишніх керівників та учасників боржника.
Зокрема, заявник просить суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкор ЛТД" у розмірі 1 555 312,22 грн. на колишніх керівників та учасників банкрута - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Наразі, як вбачається з поданої ліквідатором заяви, керівниками та учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкор ЛТД" зазначено фізичних осіб, які не є підприємцями.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 прийнято заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкор ЛТД" арбітражного керуючого Слостіна А.Г. до 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_4 та 5) ОСОБА_5 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на колишніх керівників та учасників боржника до розгляду в межах справи № 910/17072/20. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 21.10.2024.
24.09.2024 до суду надійшло клопотання ліквідатора про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 04.09.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/17072/20 за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкор ЛТД" арбітражного керуючого Слостіна А.Г. до 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_4 та 5) ОСОБА_5 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на колишніх керівників та учасників боржника за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.12.2024.
16.12.2024 до суду надійшли уточнення ліквідатора до заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на колишніх керівників та учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкор ЛТД".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 10.02.2025.
30.01.2025 до суду надійшли додаткові письмові пояснення ліквідатора до його заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкор ЛТД" на колишніх керівників та учасників боржника.
31.01.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення ОСОБА_4 на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
03.02.2025 до суду надійшли заперечення ОСОБА_2 на заяву ліквідатора арбітражного керуючого Слостіна А.Г. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкор ЛТД" на колишніх керівників та учасників боржника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 07.04.2025.
27.03.2025 до суду надійшли пояснення ліквідатора на заперечення ОСОБА_4 щодо заяви про покладення субсидіарної відповідальності.
31.03.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора арбітражного керуючого Слостіна А.Г. про долучення до матеріалів справи виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкор ЛТД" у Акціонерному товаристві "Райффайзен Банк".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 закрито підготовче засідання, розгляд справи по суті призначено на 16.06.2025.
Судове засідання, призначене на 16.06.2025 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Яковенко А.В. на лікарняному.
Після виходу судді Яковенко А.В. з лікарняного, суд ухвалою від 04.07.2025 розгляд справи в по суті призначено на 22.09.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 24.11.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 відкладено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 02.02.2026.
У судове засідання, призначене на 02.02.2026, з'явився позивач. Відповідачі у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце його проведення були повідомлені належним чином.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява ліквідатора, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Постановою Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 по справі № 910/17072/20 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД». Визнано боржника банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 по справі № 910/17072/20 достроково припинено повноваження ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД» арбітражного керуючого Джеджеї Л.А. Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД» арбітражного керуючого Слостіна А.Г.
Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД» під час виконання своїх повноважень встановлено недостатність майна для погашення визнаних судом вимог кредиторів, а також виявлено обставини, які, на думку ліквідатора, є підставою для притягнення до субсидіарної відповідальності колишніх керівників, засновників та третіх осіб, які мали вплив на прийняття товариством рішень, у зв'язку з доведенням до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД».
Так, ліквідатором визначено наступне коло відповідачів - колишніх керівників та учасників Товариства з обмеженою «Алкор ЛТД», а саме:
- ОСОБА_4 - директор ТОВ «Алкор ЛТД» у період з 30.06.2011 по 26.08.2015 та засновник ТОВ «Алкор ЛТД» у період з 10.12.2012 по 28.05.2016;
- ОСОБА_2 - директор ТОВ «Алкор ЛТД» у період з 26.08.2015 по 01.10.2019;
- ОСОБА_1 - директор ТОВ «Алкор ЛТД» з 01.10.2019;
- ОСОБА_5 - засновник ТОВ «Алкор ЛТД» у період з 10.12.2012 по 02.03.2017;
- ОСОБА_3 - засновник ТОВ «Алкор ЛТД» у період з 02.03.2017.
Щодо об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення ліквідатором визначено:
- ОСОБА_4 - умисно не вчиняла дії щодо погашення заборгованості банкрутом перед кредиторами, уклала Кредитні договори без наміру повернення коштів, не здійснювала контролю за виконавчими органами банкрута, що, зокрема, призвело до банкрутства ТОВ «Алкор ЛТД», не подала до суду заяву про визнання боржника банкрутом.
- ОСОБА_2 - умисно не здійснював підприємницьку товариством, не подавав фінансову звітність до відповідних органів, умисно не вчиняв дії щодо погашення заборгованості банкрутом, не подав до суду заяву про визнання боржника банкрутом у період стану надкритичної неплатоспроможності банкрута, а також виникнення значної суми заборгованості. Вказані дії призвели до банкрутства ТОВ «Алкор ЛТД».
- ОСОБА_1 - умисно не здійснював підприємницьку товариством, не подавав фінансову звітність до відповідних органів, умисно не вчиняв дії щодо погашення заборгованості банкрутом, не подав до суду заяву про визнання боржника банкрутом у період стану надкритичної неплатоспроможності банкрута, а також виникнення значної суми заборгованості. Вказані дії призвели до банкрутства ТОВ «Алкор ЛТД».
- ОСОБА_5 - умисно надавала вказівки, щодо не здійснення господарської діяльності ТОВ «Алкор ЛТД», схвалювала укладення правочинів (кредитних договорів) без наміру повернення коштів за ними, не здійснення розрахунків за зобов'язаннями з кредиторами, стягнення дебіторської заборгованості товариством у період стану надкритичної неплатоспроможності банкрута, а також виникнення значної суми заборгованості, не здійснювала контролю за виконавчими органами банкрута, що, зокрема, призвело до банкрутства ТОВ «Алкор ЛТД».
- ОСОБА_3 - умисно надавала вказівки, щодо не здійснення господарської діяльності ТОВ «Алкор ЛТД», не здійснення розрахунків за зобов'язаннями з кредиторами, стягнення дебіторської заборгованості товариством у період стану надкритичної неплатоспроможності банкрута, а також виникнення значної суми заборгованості, не здійснювала контролю за виконавчими органами банкрута, що, зокрема, призвело до банкрутства ТОВ «Алкор ЛТД».
Розмір субсидіарної відповідальності ліквідатором арбітражним керуючим Слостіним А.Г. визначено як суму кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД» - 1 555 312,22 грн., яка не була погашена у ліквідаційній процедурі у зв'язку з відсутністю у товариства будь-якого майна, яке могло би бути включене до ліквідаційної маси та реалізоване для задоволення вимог кредиторів.
До суду надійшли відзиви відповідачів-2, 4 на позовну заяву ліквідатора арбітражного керуючого Слостіна А.Г. Відповідачі-1, 3, 5 своїм правом на подання до суду відзивів та/або заперечень/пояснень щодо позову ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД» не скористалися.
Заперечуючи проти задоволення позову ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД», ОСОБА_2 зазначено, що наведені позивачем доводи щодо відсутності у боржника майнових активів, за рахунок яких можливо би було задовольнити кредиторські вимоги у справі № 910/17072/20 не відповідають дійсності. Так, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2013 по справі № 915/220/13-г визнано кредитором Українсько-німецького спільного підприємства «Алкор» Товариство з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД» з грошовими вимогами на суму 3 424 100,34 грн. Зазначений розмір дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД» більше ніж удвічі перевищує розмір кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД», визнаної у справі № 910/17072/20.
Крім того, відповідачем-2 вказано, що 26.12.2018 на підставі Рішення учасника № 1/26 ОСОБА_2 було звільнено з посади керівника боржника із виключенням із переліку осіб, що мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори. Звільнення відповідача-2 з посади керівника товариства відбулося у зв'язку з придбанням ОСОБА_1 часток у статутному капіталі ТОВ «Алкор ЛТД» на підставі договору від 22.12.2018. При цьому, разом із придбанням часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД» ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 було передано ОСОБА_1 за актом прийому-передачі обладнання, сировини та готової продукції на загальну суму 1 867 000,00 грн. З огляду на викладене, відповідач-2 наголошує, що на момент його звільнення з посади керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД» у розпорядження нового власника та керівника боржника ОСОБА_1 перейшли активи загальною вартістю 5 291 100,34 грн., розмір яких був достатнім для погашення кредиторської заборгованості товариства.
ОСОБА_4 у поданому відзиві також зазначено про те, що твердження ліквідатора арбітражного керуючого Слостіна А.Г. щодо відсутності у боржника активів, за рахунок яких можливо би було задовольнити вимоги кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД», не відповідають дійсності із посиланням на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2013 по справі № 915/220/13-г, якою визнано кредитором Українсько-німецького спільного підприємства «Алкор» Товариство з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД» з грошовими вимогами на суму 3 424 100,34 грн.
Крім того, відповідач-4 наголосила на тому, що кредиторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД» виникла у період після її звільнення з посади керівника боржника 26.08.2015. Більше того, ОСОБА_4 було виконано рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 20.10.2015 у справі № 314/3941/15-ц про стягнення з боржника та з ОСОБА_4 як поручителя заборгованості.
Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023р. №2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому КУзПБ.
Суд звертається до висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21) відповідно до яких:
- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;
- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення;
- щодо об'єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ;
- суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;
- об'єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;
- щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК України. Водночас такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій / бездіяльності суб'єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов'язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів;
- щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення).
Щодо розміру субсидіарної відповідальності Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) вказав наступне.
За змістом частини другої статті 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга статті 47 КУзПБ).
Водночас допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя, п'ята статті 59 та частина четверта статті 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (частина четверта статті 45 цього Кодексу).
Що ж до такого показника як ліквідаційна маса, то Судова палата зазначила про таке.
Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об'єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.
Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:
- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (пункт 5 частини другої статті 12, частина перша статті 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша статті 63 КУзПБ) та вартість її реалізації / продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізняються;
- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов'язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга статті 42, частина перша статті 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб'єктів субсидіарної відповідальності (абзац третій частини другої статті 61 КУзПБ).
Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації. У цьому висновку суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України, пункт 80).
Отже, буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб'єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.
Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.
Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі (п. 9.34. постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21)).
Проаналізувавши подану ліквідатором арбітражним керуючим Слостіним А.Г. заяву, доводи та аргументи позивача, покладені в обгрунтування наявності підстав для покладення субсидіарної відповідальності на відповідачів за доведення Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД» до банкрутства, суд дійшов висновку, що така заява подана ліквідатором передчасно з огляду на наступне.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2013 по справі № 915/220/13-г визнано кредитором Українсько-німецького спільного підприємства «Алкор» Товариство з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД» з грошовими вимогами на суму 3 424 100,34 грн. Зазначений розмір дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД» більше ніж удвічі перевищує розмір кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД», визнаної у справі № 910/17072/20.
Як вбачається з відкритих відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, станом на 02.02.2026 ліквідаційна процедура у справі № 915/220/13-г про банкрутство Українсько-німецького спільного підприємства «Алкор» триває.
При цьому, згідно з наявними у справі № 910/17072/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД» матеріалами, зазначена дебіторська заборгованість товариства, розмір якої перевищує загальну суму вимог кредиторів у справі № 910/17072/20, не реалізовувалася, відповідне питання ліквідатором перед комітетом кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД» не ставилося.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність станом на 02.02.2026 активу у Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД» у вигляді дебіторської заборгованості на суму 3 424 100,34 грн., відомості про включення до ліквідаційної маси товариства якого та подальшу її реалізацію наразі у суду відсутні.
Вказані обставини, на переконання суду, свідчать про передчасність доводів ліквідатора арбітражного керуючого Слостіна А.Г. про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД» будь-яких активів, за рахунок яких можливо би було задовольнити вимоги кредиторів у справі № 910/17072/20, та, як наслідок, про передчасність заявленого ліквідатором розміру субсидіарної відповідальності в сумі 1 555 312,22 грн.
З-поміж іншого, суд також критично ставиться до доводів позивача щодо непередання колишніми керівниками та учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД» ліквідатору документів та матеріальних цінностей боржника як на одну з підстав для притягнення відповідачів до субсидіарної відповідальності за доведення Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД» до банкрутства. Вказаний висновок ліквідатора також є передчасним, оскільки матеріали справи № 910/17072/20 про банкрутство не містить доказів звернення ліквідатора арбітражного керуючого Слостіна А.Г. до суду із відповідним клопотанням про витребування таких документів, яке би було задоволено судом.
З огляду на викладене, суд зазначає, що обов'язковою передумовою для звернення ліквідатора до господарського суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства на винних осіб є вжиття арбітражним керуючим усієї повноти дій у ліквідаційній процедурі (заходи, визначені у тому числі статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства), чого у даній справі судом встановлено не було.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку відмовити ліквідатору арбітражному керуючому Слостіну А.Г. у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД» на колишніх керівників та учасників боржника у зв'язку з тим, що така заява подана ліквідатором передчасно.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд зазначає, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника судовим збором станом на момент її подання не оплачувалася. Витрати на професійну правничу допомогу відповідачами у даній справі не заявлялися.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23.03.2026
Суддя А.В. Яковенко