ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.03.2026Справа № 910/12740/25 (910/3064/26)
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши заяву розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про забезпечення позову
за позовом розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (вул. Саксаганського, 88, а/с 210, м. Київ, Україна, 01032; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Глобал Трейд" (02094, місто Київ, вулиця Віскозна, будинок 17; ідентифікаційний номер 45113802)
про визнання недійсним правочину та застосування наслідків його недійсності
в межах справи № 910/12740/25
за заявою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, місто Київ, вулиця Алмазова Генерала, будинок 4-а; ідентифікаційний код 14305909)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Нова Трейд" (04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2; ідентифікаційний код 38820583)
про банкрутство
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/12740/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Нова Трейд" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2026.
До Господарського суду міста Києва звернувся розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Глобал Трейд", в якому позивач просить суд:
- Визнати недійсним договір купівлі-продажу 8045/2022/3565063 транспортного засобу від 22.12.2022 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Нова Трейд" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код 38820583) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Глобал Трейд" (02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 17, код 45113802).
- Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Глобал Трейд" (02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 17, код 45113802) передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Нова Трейд" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код 38820583) спеціалізований сідловий тягач-Е VOLVO FH, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , 2014 року випуску.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у зв'язку із виведенням із балансу боржника ТОВ "ТК "Нова Трейд" рухомого майна, кредитори боржника фактично позбавлені можливості задовольнити свої вимоги у межах справи про банкрутство ТОВ "ТК "Нова Трейд", оскільки, рухоме майно на переконання заявника було неправомірно виведено шляхом укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу за ціну, яка не відповідає ринковим цінам, що спричинило шкоду кредиторам боржника.
Відтак, позивач вказує, що оспорюваний правочин, за своїм змістом не мав економічної мети у вигляді отримання прибутку за продаж майна боржником, що вказує на укладення оспорюваного правочину із допущенням порушень принципів розумності та добросовісності щодо економічної мети правочинів та сторін правочинів, які є пов'язаними особами, що має своїм наслідком наявність підстав для визнання відповідного правочину недійсним.
Одночасно із позовом, до суду також надійшла заява арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення шляхом: накладення арешту на рухоме майно: спеціалізований сідловий тягач-Е VOLVO FH, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , 2014 року випуску.
В обґрунтування необхідності забезпечення позову обраним заявником шляхом, останній вказує, що розпорядником майна ТОВ "ТК "Нова Трейд" встановлено, що боржником у період, коли у нього уже існувала заборгованість перед АТ "Райффайзен Банк" та ТОВ "Сандора" - здійснено відчуження спеціалізованого сідлового тягача-Е VOLVO FH, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , 2014 року випуску, що підтверджується листом Головного сервісного центру МВС в м. Києві від 18.02.2026 за вих. №31/26/21-1438-2026.
З огляду на обставини вибуття спірного рухомого майна із власності боржника у той момент, коли у останнього уже була наявна заборгованість, то за твердженнями заявника, таке відчуження було здійснене виключено з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника.
Відтак, з огляду на викладене, заявник вважає, що наявні об'єктивні підстави вважати, що теперішній власник рухомого майна, у разі задоволення заяви розпорядника майна про визнання договору купівлі-продажу 8045/2022/3565063 транспортного засобу від 22.12.2022 недійсним, може здійснити дії спрямовані на відчуження майна на користь третіх осіб з метою унеможливлення подальшого повернення майна у власність боржника та погашення за його рахунок вимог кредиторів підприємства.
Розглянувши заяву розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд вказує наступне.
Правила застосування заходів забезпечення позову регламентовані положеннями глави 10 розділу І ГПК України, зокрема статті 136-144 цього Кодексу.
Згідно ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Близькі за змістом висновки щодо застосування ст. 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Також передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Суд констатує, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 19.01.2021 у справі № 902/774/20, від 25.01.202Г у справі № 902/775/20, від 31.08.2021 у справі № 910/5116/21, від 07.09.2021 у справі № 910/6481/21, від 08.12.2021 у справі № 927/481/21, від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 11.02.2022 у справі № 927/893/21, від 15.04.2022 у справі № 904/7930/21.
Спір у даній справі по суті стосується рухомого майна, яке відчужене, за оспорюваним договором купівлі-продажу.
Так, в даному випадку поданий позивачем позов фактично зводиться до обґрунтувань порушеннями майнових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Нова Трейд" за наслідком укладення спірного правочину про відчуження на користь за твердженнями позивача заінтересованій особі (відповідачу) належного боржнику рухомого майна, за неринковою ціною, коли у боржника уже існувала заборгованість, що у свою чергу в подальшому послугувало підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Нова Трейд".
З огляду на що, розпорядник майна у звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Глобал Трейд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу 8045/2022/3565063 транспортного засобу від 22.12.2022 та застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення боржнику майна, яке було предметом даного договору.
Таким чином, суд відзначає, що в контексті викладеного між сторонами існує спір з приводу оспорювання укладеного договору купівлі-продажу рухомого майна, за результатами розгляду якого, у відповідача може виникнути обов'язок з повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Нова Трейд" майна, яке було предметом даного договору.
Відтак, поновлення порушених прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Нова Трейд" в рамках поданого позову полягає у відновленні (поверненні) такого майна.
При цьому, виконання у майбутньому судового рішення, у разі задоволення позову, безпосередньо та прямо пов'язано з обставинами наявності у відповідача майна для можливості його повернення на користь - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Нова Трейд" на момент набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
В той же час, право власності щодо транспортного засобу за оспорюваним договором купівлі-продажу, свідчить про те, що вказане майно, яке є предметом позову вільне від будь-яких обтяжень та відповідач може вільно ним розпорядитися в будь-який момент, до розгляду справи та прийняття судом рішення.
Відтак, незаперечним є те, що у випадку задоволення позову, дане рішення суду буде підставою для повернення транспортного засобу, який було відчужено за договором купівлі-продажу та повернення його у ліквідаційну масу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Нова Трейд". Натомість, у разі якщо майно буде реалізовано (продане) відповідачем у будь-який спосіб, то виконання даного рішення стане неможливим, та призведе до необхідності подання нового позову.
Тобто, рішення суду у разі відчуження відповідачем майна, яке є предметом спору, не дозволить забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача в рамках одного даного позову.
Можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися майном, яке знаходиться у його власності і є предметом позову, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога падання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчитиме про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (подібний за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
Тоді, як за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження та який триває до визначення подальшої долі відповідного майна. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже, накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
Відтак, враховуючи, що наслідки недійсності оспорюваного договору, окрім тих, що окремо заявлені позивачем у цій справі, також встановлені законом (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України - обов'язок кожної і сторін правочину повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину), суд вважає, що накладення арешту на об'єкт, який є предметом оспорюваного договору, по суті спрямоване на збереження цього об'єкта нерухомого майна, яке, за твердженням позивача вибуло із власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Нова Трейд" за неринковою ціною, що спричинило шкоду кредиторам боржника та в подальшому послугувало підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.04.2022 у справі № 910/11069/21.
Крім цього ЄСПЛ у низці своїх рішень нагадував, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов'язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення від 22.02.1994 у справі "Раймондо проти Італії", ухвала щодо прийнятності від 07.11.2006 у справі "Адамчик проти Польщі", рішення у справах "Карамітров та інші проти Болгарії" від 10.01.2008 та "Боржонов проти Росії" від 22.01.2009).
Отже, допускається накладення судами арешту або інших обмежень щодо розпорядження майном особи, за умови дотримання таких вищенаведених вимог, встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції як законність, пропорційність та загальний інтерес.
У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в 16.09.2020 у справі № 910/13208/19.
Відтак, накладення арешту, як спосіб забезпечення, не порушує права власності особи, в даному випадку відповідача, як власника відчуженого за оспорюваним правочином рухомого майна (транспортного засобу).
Крім того, суд також відзначає, що такі заходи направлені на збереження існуючого на сьогоднішній день кола суб'єктів спірних правовідносин, що в тому числі, направлено на попередження можливого порушення прав та інтересів інших осіб, що в подальшому у разі задоволення позову, може вплинути на реалізацію ними тих чи інших правомочностей.
Стосовно прав та інтересів інших учасників спору, то слід констатувати, що вжиття зазначених заходів жодним чином не обмежить їх права та законні інтереси як відповідача, оскільки, такі заходи мають тимчасовий характер та не позбавляють його конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджають займатись господарською діяльністю як такою взагалі, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Вказані заходи забезпечення позову безпосередньо пов'язані із предметом розгляду по даній справі, оскільки, спір стосуватиметься визнання недійсним договору купівлі-продажу 8045/2022/3565063 транспортного засобу від 22.12.2022 та застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення боржнику майна, яке було предметом даного договору.
Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
За таких обставин, суд вважає заяву розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про забезпечення позову обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Заяву розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про забезпечення позову - задовольнити.
2. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/12740/25 (910/3064/26) за позовом розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Глобал Трейд" про визнання недійсним правочину та застосування наслідків його недійсності в межах справи № 910/12740/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Нова Трейд" вжити заходи забезпечення шляхом: накладення арешту на рухоме майно: спеціалізований сідловий тягач-Е VOLVO FH, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , 2014 року випуску.
3. Дана ухвала набирає законної сили з 23.03.2026, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 23.03.2029.
4. Стягувачем за даною ухвалою є:
Розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович (вул. Саксаганського, 88, а/с 210, м. Київ, Україна, 01032; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
5. Боржником за даною ухвалою є:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Глобал Трейд" (02094, місто Київ, вулиця Віскозна, будинок 17; ідентифікаційний номер 45113802).
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 23.03.2026.
Суддя Стасюк Сергій Васильович