ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.03.2026Справа № 910/376/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Рябокінь Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ДЖІ ВІ ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного 6, каб. 506, ідентифікаційний код 43979007)
до 1) Приватного підприємства «АЛЬМАПРОМ» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного 6, ідентифікаційний код 39958211)
2) Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01010, м. Київ, вул. Омеляна-Павленка, буд. 15, ідентифікаційний код 37401206)
про усунення перешкод у користуванні майном
за участю представників сторін:
від позивача: Назаренко С.М.
від відповідача-1: не з'явилися
від відповідача-2: не з'явилися
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БІ ДЖІ ВІ ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» (далі - позивач) з позовом до Приватного підприємства «АЛЬМАПРОМ» (далі - відповідач-1) та Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач-2) про усунення перешкод у користуванні майном, у якому просить суд:
1. Усунути перешкоди Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ДЖІ ВІ ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» у користуванні нерухомим майном, розташованим за адресою Україна, 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, 6, шляхом встановлення відсутності місцезнаходження Приватного підприємства «АЛЬМАПРОМ» за адресою Україна, 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 6.
2. Зобов'язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства «АЛЬМАПРОМ», а саме: видалити відомості про місцезнаходження Приватного підприємства «АЛЬМАПРОМ» за адресою: 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, 6.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є єдиним власником адміністративно-офісного будинку, розташованого за адресою: вул. Панаса Мирного, 6, м. Київ, однак за цією адресою також зареєстроване місцезнаходження відповідача-1. При цьому, фактично відповідач-1 за цією адресою не знаходиться, жодних договорів з ним чи то попереднім власником на користування нерухомим майном з відповідачем-1 не укладалося, що свідчить про незаконність використання останнім адреси місцезнаходження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/376/26, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.02.2026.
У підготовчому засіданні 18.02.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 910/376 та призначення її до судового розгляду по суті на 18.03.2026.
Судом у судовому засіданні 18.03.2026 заслухано пояснення представника позивача, яка позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.
Відповідачі у судове засідання, призначене на 18.03.2026, явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідачі у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2026, не подали до суду відзиву на позов, а відтак, не скористалися наданими їм процесуальними правами.
З огляду на зазначене та з урахуванням того, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 18.03.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
За доводами позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІ ДЖІ ВІ ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ є єдиним власником адміністративно-офісного будинку, розташованого за адресою: вул. Панаса Мирного, 6, м. Київ.
Право власності позивача на об'єкт нерухомості належним чином зареєстроване, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.07.2024, індексний номер витягу 385034180.
Однак, як вказує позивач, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням (юридичною адресою) Приватного підприємства «АЛЬМАПРОМ» - ідентифікаційний код 39958211 (відповідач-1), зазначено місто Київ, вулиця Панаса Мирного, 6.
За твердженнями позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІ ДЖІ ВІ ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ», як власник нерухомого майна за вказаною адресою, не укладав жодних договорів з Приватним підприємством «АЛЬМАПРОМ» на користування нерухомим майном за адресою місто Київ, вулиця Панаса Мирного, 6, що може бути підставою для місцезнаходження відповідача за вказаною адресою, та використання і зазначення цієї адреси як достовірних відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Станом на день придбання нерухомого майна посадові особи та будь-яке майно ПП «АЛЬМАПРОМ» не знаходилося та не знаходиться за даною адресою.
Крім цього, як вказує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісна Бурова Компанія» (попередній власник нерухомого майна), у відповіді № 01-09/2025 від 24.09.2025 повідомив, що за період протягом якого товариство було власником вищевказаного нерухомого майна, договір користування цим нерухомим майном з відповідачем-1 не укладався.
Як вбачається із матеріалів справи, Приватне підприємство «АЛЬМАПРОМ» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 19.08.2015, номер запису: 10701020000059122.
У відповідності до положень ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку.
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться зокрема відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Статтею 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
А відтак, як зазначає позивач, використання відповідачем-1 адреси м. Київ, вул. Панаса Мирного, 6, як місцезнаходження юридичної особи є неправомірним та свідчить про його протиправну поведінку, оскільки формальне використання зазначеної адреси для визначення місцезнаходження юридичної особи без згоди власника об'єкта нерухомого майна, створює перешкоди у здійсненні права власності та є порушенням прав позивача, що є підставою для термінового усунення порушення права власності та внесення змін в порядку визначеному діючим законодавством, щодо зміни місцезнаходження, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 58)).
Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії) від зобов'язаних осіб. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21, від 25.05.2021 у справі № 910/91/20.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі № 911/1375/22.
Матеріалами справи встановлено, що позивач є власником будівлі, адміністративно-офісного будинку, розташованого за адресою: вул. Панаса Мирного, 6, м. Київ, з 01 липня 2024 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.07.2024, індексний номер витягу 385034180.
Також судом встановлено, що Приватне підприємство «АЛЬМАПРОМ» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 19.08.2017, номер запису: 10701020000059122, місцезнаходження вказаної юридичної особи зазначено - м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 6, тобто в належному на праві власності позивачу нерухомому майну.
Доказів укладення між сторонами будь-яких цивільно-правових угод, що надають відповідачу-1 право на користування належним позивачу нерухомим майном, суду не надано.
Суду не надано жодних доказів тощо, що Приватне підприємство «АЛЬМАПРОМ» за адресою: м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 6 здійснює свою діяльність.
Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСНА БУРОВА КОМПАНІЯ» (попередній власник нерухомого майна), у відповіді № 0000609/12218-24 від 19.04.2024 на запит повідомив, що за період протягом якого товариство було власником вищевказаного нерухомого майна, договір користування таким нерухомим майном (чи будь-які інші правочини щодо вказаного приміщення) з Приватним підприємством «АЛЬМАПРОМ» не укладався.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ст. 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997, відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950", Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17.07.1997р. № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушенні і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.
Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння.
Власник має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.
Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 911/1659/19 та постанови ОП КГС ВС від 06 серпня 2021 року у справі № 910/20607/17.
Отже, пред'явлення негаторного позову (про усунення порушень права власності) відповідає змісту суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
Частиною третьою статті 89 Цивільного кодексу України встановлено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулює Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі за текстом - Закон України № 755-IV).
Так, відповідно до статті 1 Закону № 755-IV державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту десятого частини другої статті 9 Закону України № 755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи.
Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно з пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до частини 4 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подаються: рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, а також установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі.
Отже, вирішення питання про зміну місцезнаходження відповідача з внесенням змін віднесено до виключної компетенції уповноваженого органу управління юридичної особи - відповідача.
Таким чином, відсутність за зареєстрованою адресою відповідача органів управління товариства та фактичного місця ведення діяльності чи розташування офісу суперечить ст.93 Цивільного кодексу України, п.45.2. ст.45 Податкового кодексу України, п.10 ч.2 ст.9 та ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Використання адреси нерухомого майна для визначення місцезнаходження юридичної особи та отримання від цього відповідної вигоди, без отримання згоди власника об'єкта нерухомого майна, є порушенням права власності та створює перешкоди власнику (в даному разі позивачу) у здійсненні ним своїх прав вільно та на власний розсуд користуватись та розпоряджатись майном.
Суд зазначає, що формальне використання адреси (м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 6) Приватним підприємством «АЛЬМАПРОМ» для визначення місцезнаходження юридичної особи, без згоди власника об'єкта нерухомого майна, створює перешкоди у здійсненні права власності та є порушенням прав позивача, а відтак позивач має право на усунення таких порушень, шляхом встановлення відсутності місцезнаходження Приватного підприємства «АЛЬМАПРОМ», код 39958211 за адресою: місто Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 6.
Таким чином, вимога позивача про усунення перешкоди Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ДЖІ ВІ ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» у користуванні нерухомим майном, розташованим за адресою Україна, 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, 6, шляхом встановлення відсутності місцезнаходження Приватного підприємства «АЛЬМАПРОМ» за адресою Україна, 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 6 є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
У той же час, рішення про зміну місцезнаходження юридичної особи є виключним правом вищого органу управління товариства. При цьому, приймаючи судове рішення суд не може підміняти повноваження органів управління юридичної особи.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Згідно із пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 в справі № 910/7164/19.
У постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
За приписами частини 2 статті 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).
Отже, виходячи із вище викладеного, суд приходить до висновку, що процедура зміни адреси місцезнаходження відповідача-1 має супроводжуватись виключенням відповідних (попередніх) даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в силу чого вимога позивача про зобов'язання Печерської районної в місті Києві державної адміністрації внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства «АЛЬМАПРОМ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39958211), а саме: видалити відомості про місцезнаходження Приватного підприємства «АЛЬМАПРОМ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39958211) за адресою: Україна, 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, 6, підлягає задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивач у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на відповідача-1, з вини якого виник спір.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на положення Закону України "Про судовий збір", оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.
Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Усунути перешкоди Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ДЖІ ВІ ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного 6, каб. 506, ідентифікаційний код 43979007) у користуванні нерухомим майном, розташованим за адресою Україна, 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, 6, шляхом встановлення відсутності місцезнаходження Приватного підприємства «АЛЬМАПРОМ» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного 6, ідентифікаційний код 39958211) за адресою Україна, 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, 6.
3. Зобов'язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію (01010, м. Київ, вул. Омеляна-Павленка, буд. 15, ідентифікаційний код 37401206) внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства «АЛЬМАПРОМ» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного 6, ідентифікаційний код 39958211), а саме: видалити відомості про місцезнаходження Приватного підприємства «АЛЬМАПРОМ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39958211) за адресою: Україна, 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, 6.
4. Стягнути з Приватного підприємства «АЛЬМАПРОМ» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного 6, ідентифікаційний код 39958211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ДЖІ ВІ ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного 6, каб. 506, ідентифікаційний код 43979007) витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 324 грн 80 коп.
5. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23.03.2026
Суддя Л.Г. Пукшин