ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.03.2026Справа № 910/14902/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариство з обмеженою відповідальністю «ВК-Інвестбуд»
про стягнення 16 698 926,66 грн.
за участю представників:
позивача - Павлов Р.В.;
відповідача - Андрусенко О.В.
Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК-Інвестбуд» про стягнення 16 698 926,66 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним збереженням відповідачем грошових коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дня вручення цієї ухвали, встановлено спосіб усунення недоліків.
Позивачем 15.12.2025 надано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та встановлено строки надання учасниками заяв по суті.
Відповідачем 30.12.2025 сформовано в системі «Електронний суд» відзив, яким заперечено вимоги позову повністю з огляду на відсутність у нього грошового зобов'язання зі сплати грошового внеску пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури міста Києва.
Позивачем 05.01.2026 сформовано в системі «Електронний суд» відповідь на відзив, якою підтримано вимоги позову.
Відповідачем 21.01.20226 сформовано в системі «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив.
У засіданні 03.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 17.03.2026 оголошено вступну та резолютивні частини рішення у справі.
Врахувавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Встановив
Відповідач у справі є замовником будівництва житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:064:0001 по вулиці Маршала Гречка (сучасна назва - вулиця Івана Виговського)10-Б у місті Києві.
Відповідно до інформації Публічної кадастрової карти України земельна ділянка (https://kadastrova-karta.com/dilyanka/8000000000:91:064:0001) №8000000000:91:064:0001 має площу 18.6746 га відноситься до земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення.
За інформацією порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (https://e-construction.gov.ua) відповідачем 27.08.2019 отримано дозвіл №ІУ113192390160 на початок будівельних робіт житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення по вулиці Маршала Гречка 10-б у Подільському районі м. Києва (ІІ черга будівництва) на земельній ділянці №8000000000:91:064:0001.
Об'єктом будівництва ІІ черги визначено житловий комплекс у складі будинків №5, №6, №7 та №8.
Відповідачем 05.02.2021 отримано дозвіл №ІУ013210116590 на початок будівельних робіт житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення по вулиці Маршала Гречка 10-б у Подільському районі м. Києва (ІІІ черга будівництва) на земельній ділянці №8000000000:91:064:0001.
Об'єктом будівництва ІІІ черги визначено житловий комплекс у складі житлових будинків №9, №10, господарської будівлі з вбудованою ТП та дитячого дошкільного закладу.
Таким чином, відповідно до дозволів на початок будівельних робіт (№ІУ113192390160 та №ІУ013210116590) відповідач отримав право здійснити будівництво житлового комплексу з шести житлових будинків, господарської будівлі з ТП та дитячого дошкільного закладу на земельній ділянці №8000000000:91:064:0001.
У той же час, обґрунтовуючи свої вимоги позивач звужує визначений дозвільною документацією об'єкт будівництва житлового комплексу по вулиці Маршала Гречка 10-б у Подільському районі міста Києва до одного житлового будинку №6 (4 пусковий комплекс ІІ черги проекту), який було введено в експлуатацію 23.01.2024.
В якості доказу обґрунтованості своїх вимог позивачем додано до позовної заяви копію витягу з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо видачі сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів №ІУ123240110506.
З доданої до позовної заяви копії та з інформації порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (https://e-construction.gov.ua) за запитом номеру документу ІУ123240110506 вбачається, що об'єктом будівництва на земельній ділянці №8000000000:91:064:0001 визначається будівництво житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення на вул. Маршала Гречка, 10-б у Подільському районі м. Києва" (ІІ черга будівництва) (Коригування), 4 пусковий комплекс: житловий будинок №6.
Відповідно, залишення позивачем поза увагою будівництво відповідачем на земельній ділянці №8000000000:91:064:0001 інших споруд, у тому числі дитячого дошкільного закладу, у даних правовідносинах є помилковим.
Судом відхилено наведені у відповіді на відзив доводи позивача в частині зобов'язань держави щодо забезпечення безоплатності освіти наслідком чого має бути безоплатна передача збудованого відповідачем дошкільного закладу до власності територіальної громади, оскільки ці доводи не відповідають приписам законодавства.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (чинної до 01.01.2020 редакції) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За позитивно-правовими приписами частини четвертої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (чинної до 01.01.2020 редакції) до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва, у тому числі, об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури (пункт 6).
Таким чином, пунктом 6 частини четвертої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (чинної до 01.01.2020 редакції) єдиною кваліфікаційною умовою визначено лише факт спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури.
Інших вимог чи делегування права встановлення додаткових вимог органам державної влади або місцевого самоврядування частина четверта статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (чинної до 01.01.2020 редакції) не містить.
За інформацією порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (https://e-construction.gov.ua) відповідачем 14.08.2024 отримано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів:
- реєстраційний номер в ЄДЕССБ - ІУ123240805914;
- назва об'єкта - «Будівництво житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення на вул. Маршала Гречка, 10-б у Подільському районі м. Києва" (ІІІ черга будівництва). Третій пусковий комплекс: Дитячий дошкільний заклад»;
- вид будівництва - нове будівництво.
Відповідно, наявною інформацією порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва спростовується припущення позивача про існування будівлі дошкільного навчального закладу до початку будівництва житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:064:0001 по вулиці Маршала Гречка (Івана Виговського) 10-б у місті Києві.
З урахуванням наявних у матеріалах справи доказів та інформації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва судом встановлено факт будівництва відповідачем на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:064:0001 та введення в експлуатацію як житлового будинку №6 (визначеного позивачем у позовній заяві об'єктом будівництва) так і дитячого дошкільного закладу.
Відповідно, доведеним належними доказами є факт виконання відповідачем встановленої пунктом 6 частини четвертої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (чинної до 01.01.2020 редакції) кваліфікаційної вимоги для звільнення забудовника від обов'язку пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Судом відхилено посилання позивача до регулювання даних правовідносин Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі, затвердженого рішенням Київської міської ради №411/1415 від 15.11.2016, оскільки ця редакція Порядку втратила чинність з прийняттям Київською міською радою рішення № 460/8033 від 19.12.2019, яке у подальшому було визнано протиправним та нечинним постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі №320/44099/23 (залишено без змін постановою Верховного суду від 14.05.2025). Судами адміністративної юрисдикції відмовлено у визнанні протиправними та нечинними рішень Київської міської ради № 411/415 від 15.11.2016 та №1370/5434 від 13.09.2018, оскільки затверджені такими рішеннями редакції Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва втратили чинність з набранням чинності рішенням Київської міської ради № 460/8033 від 19.12.2019.
Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За правовими висновками пункту 4.5 постанови Верховного Суду у справі №910/9641/19 від 09.07.2020 виходячи з системного тлумачення частини першої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», частини першої статті 144 Конституції України, підпункту 5 пункту а частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування встановлюють порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Отже, такий порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту має відповідати Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а орган місцевого самоврядування лише деталізує його у своєму акті, норми якого не можуть суперечити імперативним приписам Закону, зокрема припису абзацу 6 частини четвертої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». При цьому Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не встановлює умовою для незалучення замовника до пайової участі передачу споруджених об'єктів соціальної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва та не вимагає, щоб вартість будівництва об'єктів соціальної інфраструктури дорівнювала або перевищувала розмір пайової участі за об'єктом.
Аналогічних висновків дотримується Верховний Суд і у своєму рішенні у справі №910/7466/24 (постанова від 13.11.2025).
У будь-якому випадку, відповідно до частин другої, третьої та сьомої статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.
Таким чином, до правовідносин сторін, які призвели до спору, що є предметом даного судового дослідження, Господарський суд міста Києва застосовує правове регулювання статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (чинної до 01.01.2020 редакції) без урахування доводів позивача, що обґрунтовуються правилами поведінки, встановленими актом органу місцевого самоврядування.
Частиною першою статті 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 13 335 265, 42 грн. пайового внеску на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, 2 627 047,29 грн. інфляційних втрат та 736 613,95 грн. трьох процентів річних.
В основу обґрунтування заявлених вимог позивачем покладено твердження про наявність у відповідача юридичного обов'язку укласти до 01.01.2020 договір про пайову участь, а потім (після 01.01.2020) звернутись до позивача з заявою про визначення розміру пайової участі та сплатити пайовий внесок до введення об'єкту в експлуатацію (сторінка 5 позовної заяви).
За процесуально-правовими приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Таким чином, позивач мав прямий процесуальний обов'язок довести суду поза розумним сумнівом факт наявності у відповідача юридичного обов'язку зі сплати відповідного внеску.
Як зазначалось раніше, звуження позивачем при обґрунтуванні своїх вимог об'єкту будівництва на одній земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:064:0001 з 12 споруд до одного житлового будинку №6 (4 пусковий комплекс ІІ черги проекту) судом не може бути прийнятим з огляду процесуально-правові приписи частини п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідачем доведено суду факт будівництва та введення в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:064:0001 об'єкту соціальної інфраструктури, що зумовлює його право на застосування до даних правовідносин регулювання пункту шостого частини четвертої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (чинної до 01.01.2020 редакції).
Відповідно, суду доведено поза розумним сумнівом належними доказами факт відсутності у позивача права отримати та кореспондованого юридичного обов'язку відповідача сплати пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту.
Суд залишає поза увагою доводи сторін в частині правомірності нарахування заявленої позивачем суми пайового внеску, оскільки це питання не має істотного значення після встановлення судом відсутності у відповідача відповідного юридичного обов'язку.
Суд у даному випадку визнає помилковими посилання позивача до правових висновків Великої палати Верховного Суду у справі №643/21744/19 (постанова від 14.12.2021), оскільки предметом судового дослідження цієї справи були правовідносини сторін при здійсненні реконструкції фізичною особою гаражного боксу під кафе без створення на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури.
З тих же підстав суд визнає помилковим і посилання позивача до правових висновків Верховного Суду у справі 916/1740/16 (постанова від 17.03.2021).
Встановивши факт відсутності у позивача права, що потребує примусового захисту, та кореспондованого зобов'язання відповідача суд відмовляє у задоволенні вимоги позову про стягнення 13 335 265, 42 грн. пайового внеску.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Застосування наведеної правової норми до відносин сторін є можливим виключно у випадку доведеності факту наявності грошового зобов'язання та факту його прострочення.
Відсутність юридичного зобов'язання у відповідача безумовно унеможливлює застосування до даних відносин правового регулювання статті 625 Цивільного кодексу України.
Враховуючи наведене Господарський суд міста Києва відмовляє у задоволенні вимог про стягнення 2 627 047,29 грн. інфляційних втрат та 736 613,95 грн. трьох процентів річних.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 23.03.2026
Суддя Т.Ю. Кирилюк