ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.03.2026Справа № 910/156/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЮЛІНГ ІНК ЮА»
до Фізичної особи-підприємця Мельничука Богдана Миколайовича
про стягнення 337 935,78 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БЮЛІНГ ІНК ЮА» до Фізичної особи-підприємця Мельничука Богдана Миколайовича про стягнення 337 935,78 грн, з яких: 261 270,62 грн основного боргу, 34 898,87 грн пені, 6299,86 грн штрафу, 24 174,06 грн інфляційних втрат та 11 292,37 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки від 22.10.2023 № 0337 в частині повної та своєчасної оплати за товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2026 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/156/26, вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень, позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, судом ухвалу від 14.01.2026 про відкриття провадження у даній справі було надіслано засобами поштового зв'язку на адресу, яка зазначена у позові та відповідає адресі місцезнаходження відповідача відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Вказана ухвала була отримана відповідачем 26.01.2026, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № R068053115830.
Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
22.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЮЛІНГ ІНК ЮА» (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Мельничуком Богданом Миколайовичем (покупець) укладено договір поставки № 0337 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві товарно-матеріальні цінності (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура тощо) наведені у Замовленнях покупця, та/або додатках до цього Договору, та/або видаткових накладних, що становитимуть невід'ємну частину Договору (п. 2.1. Договору).
Загальна сума Договору визначається як сумарна вартість товару, поставка якого здійснюється згідно додатків до даного Договору (п. 3.1. Договору).
Пунктом 3.5. Договору визначено порядок оплати: 100% попередня оплата, якщо інші умови не зазначені у кожному окремому додатку до даного Договору.
Відповідно до п. 3.6. Договору оплата товару, що поставляється за цим Договором, здійснюється протягом одного банківського дня з моменту отримання покупцем рахунку на оплату, якщо інше не встановлено у відповідних додатках до даного Договору. Рахунок на оплату може надсилатися (передаватися) покупцю як в оригіналі так і його копії можуть надсилатися на електронну пошту.
Результати приймання товару оформлюються видатковою накладною, підписаною відповідальними особами (п. 6.3. Договору).
За відмову від отримання та/або в разі необґрунтованого повернення отриманого товару, а також у випадку немотивованої відмови покупця або його повноважного представника підписати видаткову накладну на поставлений товар, відсутності в місті постачання повноважного представника покупця для приймання товару, постачальник складає Акт про відмову від прийняття товару, який буде підтверджувати своєчасність поставки товару. В такому випадку покупець несе відповідальність, передбачену пунктом 10.6. даного Договору (п. 6.4. Договору).
Пунктом 5.8. Договору передбачено обов'язок постачальника разом з відповідною партією товару надати видаткову накладну, що оформлена у відповідності до вимог діючого законодавства України, яка передається покупцеві (вантажоодержувачу) в момент приймання товару, за наявності оформленої належним чином довіреності на отримання ТМЦ та підпису на ній уповноваженої особи. Постачальник зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника згідно правил Податкового кодексу України.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до «22» жовтня 2024 року. (п. 11.1. Договору).
Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за даним Договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 11.2. Договору).
Звертаючись із даним позовом, позивач зазначив, що ним на виконання Договору було поставлено та передано у власність відповідача товар загальною вартістю 273 875,01 грн, однак відповідач лише частково сплатив кошти за отриманий товар, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість у розмірі 261 270,62 грн. Крім того, позивачем на підставі п. 10.4. Договору нараховано відповідачу до сплати пеню за прострочення оплати товару у розмірі 34 898,87 грн, а також на підставі п. 10.6. Договору нараховано штраф за не підписання окремих видаткових накладних у розмірі 6299,86 грн. Також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 24 174,06 грн та 3% річних у розмірі 11 292,37 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 ст. 712 ЦК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до норм ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, на підтвердження існування у відповідача боргу у загальному розмірі 261 270,62 грн позивачем надано в матеріали справи видаткові накладні: від 01.05.2024 № 551 на суму 18 211,75 грн, № 552 на суму 481,14 грн, № 553 на суму 2 799,24 грн; від 07.05.2024 № 581 на суму 17 763,78 грн; від 16.05.2024 № 623 на суму 36 474,81 грн; від 21.06.2024 № 711 на суму 42 678,28 грн; від 04.07.2024 № 748 на суму 11 067,09 грн; від 30.07.2024 № 835 на суму 8 137,35 грн; від 05.08.2024 № 853 на суму 2 370,00 грн, № 854 на суму 66 760,10 грн; від 12.08.2024 № 878 на суму 43 355,00 грн; від 04.09.2024 № 951 на суму 8297,82 грн; від 06.11.2024 № 1130 на суму 4059,98 грн; від 15.11.2024 № 1164 на суму 6387,00 грн; від 28.11.2024 № 1197 на суму 5031,67 грн.
Загальна сума поставок за вищевказаними видатковими накладними склала 273 875,01 грн.
Водночас, суд встановив, що відповідачем підписані без жодних заперечень та зауважень видаткові накладні від 07.05.2024 № 581 на суму 17 763,78 грн, від 21.06.2024 № 711 на суму 42 678,28 грн, від 04.07.2024 № 748 на суму 11 067,09 грн, від 30.07.2024 № 835 на суму 8 137,35 грн, від 05.08.2024 № 853 на суму 2370,00 грн та № 854 на суму 66 760,10 грн, від 12.08.2024 № 878 на суму 43 355,00 грн, від 04.09.2024 № 951 на суму 8297,82 грн, від 06.11.2024 № 1130 на суму 4059,98 грн та від 15.11.2024 № 1164 на суму 6387,00 грн, тоді як решта видаткових накладних ним не підписано.
Жодних пояснень щодо такої вибірковості у підписанні видаткових накладних та обґрунтованої відмови від їх підписання відповідачем не було надано, як і не спростовано отримання ним товару від позивача за перерахованими вище видатковими накладними (у тому числі і непідписаними з боку відповідача).
Крім того, суд враховує, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій за Договором надано в матеріали справи зареєстровані в ЄРПН податкові накладні за фактом кожного відвантаження товару відповідно до вищезазначених видаткових накладних.
Водночас, в матеріалах справи наявний підписаний сторонами Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 05.02.2025, згідно з яким сторонами зафіксовано заборгованість відповідача перед позивачем у загальному розмірі 261 270,62 грн.
Суд зазначає, що законодавством не визначено переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків (ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (постанова Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі № 3-269гс16).
Акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи видаткових накладних, якими підтверджується розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків за Договором, у якому зазначено розмір заборгованості в сумі 261 270,62 грн, суд дійшов висновку, що боржником підтверджено наявність боргу перед позивачем у вказаній сумі.
Відповідач проти наявності заборгованості не заперечив, доводів позовної заяви не спростував.
За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 261 270,62 грн основного боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, чинного станом на час виникнення спірних правовідносин та виконання Договору, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, за умовами п. 10.4. Договору, за порушення строків оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни товару за кожен день прострочення оплати товару, якщо інше не передбачено в кожному окремому додатку до даного Договору.
З урахуванням умов п. 3.5. Договору та відсутності в матеріалах справи додатків до Договору, які б визначали інший порядок та строки оплати, суд дійшов висновку, що оплату за товар відповідач мав здійснювати на умовах 100% передоплати.
При цьому, суд враховує доводи позивача щодо часткової оплати боргу, яка була зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості за хронологією здійснення господарських операцій, у зв'язку з чим позивачем визначено, що за видатковою накладною від 02.05.2024 № 551 простроченою вважається заборгованість у розмірі 5 607,36 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені у розмірі 34 898,87 грн, суд встановив, що він є обґрунтованим та здійсненим у відповідності до умов Договору, норм законодавства та обставин справи, у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги у даній частині.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 6299,86 грн за не підписання видаткових накладних від 01.05.2024 №№ 551, 552, 553, від 16.05.2024 № 623 та від 28.11.2024 № 1197, на підставі п. 10.6. Договору, згідно з яким сторони погодили, що за відмову у т.ч. від підписання видаткової накладної на поставлений товар, покупець зобов'язаний оплатити продавцю всі витрати з поставки товару та штраф у розмірі 10% від вартості товару.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд визнає його обґрунтованим, а тому штраф у розмірі 6299,86 грн (10% від суми непідписаних видаткових накладних) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо вимог про стягнення 3% річних у розмірі 11 292,37 грн та інфляційних втрат у розмірі 24 174,06 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштам Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 року у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат за період прострочки відповідачем оплати заборгованості за загальний період прострочки з 02.05.2024 по 23.12.2025, встановив правильність визначених позивачем сум 3% річних - 11 292,37 грн та інфляційних втрат - 24 174,06 грн.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему Електронний суд до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 4055,23 грн (5069,04 грн х 0,8).
Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом позивач сплатив 5069,04 грн судового збору.
Таким чином, суд звертає увагу позивача, що з відповідача на його користь підлягатиме стягненню судовий збір у розмірі, визначеному законом, а саме - 4055,23 грн, тоді як позивач не позбавлений права на звернення до суду із відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору при зверненні із даним позовом до суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мельничука Богдана Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЮЛІНГ ІНК ЮА» (вул. Виборзька, 99, м. Київ, 03067; ідентифікаційний код 42380115) 261 270,62 грн основної заборгованості, 34 898,87 грн пені, 6299,86 грн штрафу, 24 174,06 грн інфляційних втрат, 11 292,37 грн 3% річних та 4055,23 грн судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано: 23.03.2026.
Суддя Т.Ю. Трофименко