ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про відмову у відкритті провадження у справі
м. Київ
20.03.2026Справа № 910/1608/26
Суддя Селівон А.М., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ТАН" 03186, м.Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5Б, офіс 701
до Компанії BELOFERT Sp.z о.о. вул. Робітнича, 175/10, Ельблонг, Польща
про стягнення 33 037,10 Євро
представники сторін: без виклику
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ТАН" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Компанії BELOFERT Sp.z о.о. стягнення 33 037,10 Євро неустойки та збитків.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 09/01 на поставку аміачної селітри від 09.09.2025 року в частині строку поставки товару та надання передбаченого договором пакету документів, у зв'язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції, а також понесені збитки у вигляді сплати державного мита при митному оформленні товару та витрат, пов'язаних з простоєм вагонів, які підлягають стягненню з відповідача.
Так, судовий захист прав суб'єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб'єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства і окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.
Частиною 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 року № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).
При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
В силу приписів ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Положеннями ст. 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.
Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Як встановлено судом, предметом даного позову є стягнення на користь позивача заборгованості за Договором № 09/01 на поставку аміачної селітри від 09.09.2025 року, укладеним з Компанією BELOFERT Sp.z о.о. , тобто юридичною особою, яка створена та діє за законодавством іншої держави та є нерезидентом, яка не має свого представництва на території України, а місцем знаходженням вказаної юридичної особи є: вул. Робітнича, 175/10, Ельблонг, Польща.
Право на передачу спору, який відноситься до юрисдикції господарського суду, за угодою сторін на вирішення суду іншої держави передбачено у ст.23 ГПК України.
Відповідно до статті 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
До питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, застосовується Закону України "Про міжнародне приватне право", який є спеціальним нормативним актом, в тому числі щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом (ст. 2 Закону України "Про міжнародне приватне право").
При цьому, в розумінні Закону України "Про міжнародне приватне право" іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, зокрема, якщо хоча б один учасник правовідносин є іноземною юридичною особою (п. 2 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим законом.
Проте, як встановлено судом, матеріали позовної заяви не містять відомостей щодо місцезнаходження відповідача чи його представництва у місті Києві.
Відповідно до приписів ч.1 ст.75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Приписами ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Цей перелік не є вичерпним і передбачає можливість розгляду таких справ і в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України. Крім того, статтею 77 названого Закону визначені випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України, при цьому ст.78 цього Закону передбачено, що компетенція інших органів України щодо розгляду справ з іноземним елементом визначається законами України з урахуванням ст.75-77 Закону.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.
При цьому, звертаючись до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення заборгованості за Договором № 09/01 на поставку аміачної селітри від 09.09.2025 року, позивачем в якості обставин, які з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про міжнародне приватне право» можуть бути підставою для розгляду даного спору у господарських судах України зазначено про те, що дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України, а також у судовій системі Польщі відсутня ланка господарських судів, у зв'язку з чим позивач не має можливості реалізувати право звернення до суду за місцезнаходженням відповідача.
Як встановлено судом за матеріалами позовної заяви, умовами укладеного між сторонами Договору не було визначено підсудності справи судам України у разі спору між сторонами, а лише зазначено, що спір вирішується шляхом переговорів, позаяк згідно п. 15.1 Договору № 09/01 на поставку аміачної селітри від 09.09.2025 року всі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути з цього Договору, або у зв'язку з ним, сторони будуть прагнути вирішити шляхом переговорів і консультацій. Претензійний порядок досудового врегулювання спору є обов'язковим.
В той же час, суд наголошує на тому, що спір виник з виконання умов Договору, зобов'язання за яким, на думку позивача, порушені відповідачем.
За висновками суду, в загальному розумінні матеріального права за відсутності погодженого сторонами арбітражного застереження та оскільки Договір не містить умови щодо визначення підсудності у випадку виникнення спору між сторонам щодо виконання даного договору, невиконання Договору в частині своєчасної поставки товару (аміачної селітри), в тому числі через простій вагонів на митниці (станція Ягодин Львівської залізниці), не може розцінюватись судом як дія або подія у розумінні ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», що стала підставою для визначення позивачем підсудності справи судам України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Частиною 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку про те, що даний спір за своєю правовою природою є господарським та позов повинен пред'являтись за місцезнаходженням відповідача, відтак, оскільки місцезнаходженням відповідача є територія республіки Польща, такий спір не підсудний судам України, в тому числі, Господарському суду міста Києва, та підсудний суду за місцезнаходженням відповідача.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст.ст. 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ТАН" про стягнення 33 037,10 Євро.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М.Селівон