ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.03.2026Справа № 910/15102/25
у складі суду судді Погрібної С.В., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП", вул. Яремчука Назарія, 1, м. Луцьк, Волинська обл., 43023, ЄДРПОУ 34524327
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія "АЙДЕНБУД ІНВЕСТМЕНТ"», вул. Джонса Ґарета, 8, офіс 7, м. Київ, 04119, ЄДРПОУ 45322721
про стягнення коштів,
без виклику сторін,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія "АЙДЕНБУД ІНВЕСТМЕНТ"» про стягнення 48 447,68 грн безпідставно збережених коштів та 102 914,93 грн збитків.
Ухвалою від 09.12.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідач в підсистемі «Електронний суд» станом на момент прийняття позовної заяви до розгляду не був зареєстрований.
Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвалу про відкриття провадження у справі було направлено відповідачу у паперовому вигляді рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, яка зазначена в позовній заяві, а саме: вул. Джонса Ґарета, 8, офіс 7, м. Київ, 04119, яка згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є юридичною адресою відповідача та була ним отримана 22.12.2025, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відтак, згідно статті 242 ГПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідач відзив на позов чи контррозрахунку ціни позову не надав.
Згідно статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги зазначене, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи та встановлено обставини.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.
Обставини справи.
Між ТОВ "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" (за договором «Замовник») та ТОВ «БК "АЙДЕНБУД ІНВЕСТМЕНТ"» (за договором «Підрядник») було укладено Договір підряду ВОГ №02-04-24 ВГД від 02.04.2024 (далі - Договір).
За умовами п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання власними силами, на свій ризик із власних матеріалів та/або з залученням матеріалів Замовника виконати комплекс робіт по ремонту санвузлів на АЗК мережі WOG - (перелік об'єктів та їх місцезнаходження додається в технічному завданні - Додаток №1) (далі - Об'єкти), а Замовник зобов'язується передати Об'єкт/и для виконання ремонтних робіт, прийняти виконані роботи та оплатити їх згідно умов даного Договору.
Згідно з п. 1.5. Договору акти форми КБ-2в та КБ-3 являються актами прийняття Замовником певного етапу робіт виконаного за звітний місяць, після їх підписання відповідальність за збереження результатів роботи не переходить до Замовника.
Відповідно до п. 2.1. Договору загальна вартість робіт та матеріалів, що будуть використовуватись Підрядником, при виконанні умов даного договору складає 1 235 840,00 грн (один мільйон двісті тридцять п'ять тисяч вісімсот сорок грн, 00 коп.), в тому числі ПДВ -20%, крім того вартість матеріалів, що надаються Замовником в монтаж, складає 586 634,00 грн. (п'ятсот вісімдесят шість тисяч шістсот тридцять чотири грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ - 20% .
Відповідно до п. п. 4.2.1 Договору сума в розмірі 50% від загальної вартості робіт та вартості матеріалів, що використовуються Підрядником, перераховується на розрахунковий рахунок Підрядника як авансовий платіж протягом семи робочих днів з моменту видачі рахунку на оплату робіт.
Пунктом 5.1. Договору погоджено, що термін виконання робіт складає 45 (сорок п'ять) календарних днів з моменту передачі Об'єкта/ів Підряднику шляхом підписання акту прийому - передачі та перерахування авансу у розмірі, що вказаний в п. 4.2.1. даного Договору і отримання, за необхідності, необхідних дозвільних документів. Конкретні терміни виконання робіт (етапів робіт) узгоджуються Сторонами в Календарних графіках виконання робіт (Додаток №3 до даного Договору).
Так, у додатку № 1 до Договору Сторони погодили термін виконання комплексу робіт з капремонту санвузлів на АЗК «Вигода» за адресою: Івано-Франківська обл., Долинський р-н., смт. Вигода, вул. Данила Галицького, 12, а саме - 45 календарних днів, а згідно з календарним планом виконання робіт (додаток № 3 до Договору) Підрядник зобов'язувався здійснити прибирання будівельного майданчика від будівельного сміття до 15.06.2024.
При цьому, пунктом п. 10.4 Договору встановлено, що Замовник має право розірвати в односторонньому порядку Договір і отримати від Підрядника компенсацію заподіяних збитків, письмово попередивши про свої наміри Підрядника за 5 (п'ять) робочих днів, зокрема, у разі значного (більш ніж 30 (тридцять) календарних днів) порушення строків передачі виконаних робіт.
Так, на виконання п. 4.2.1 Договору та виставленого відповідачем рахунку на оплату № 3 від 02.04.2024 позивач, в якості авансу, сплатив на користь відповідача 50% від загальної вартості робіт та вартості матеріалів в сумі 617 489,59 грн, в т.ч. ПДВ 20% 102 914,93 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів № 8162017340 від 08.04.2024.
04.05.2024 між сторонами було підписано акт приймання-передачі об'єктів для проведення робіт, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Долинський р-н., смт. Вигода, вул. Данила Галицького, буд. 12, та необхідну документацію для виконання комплексу робіт за Договором - Техничне завдання, схеми.
Надалі, сторонами було підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2024 року (форма КБ-2в) на суму 569 041,91 грн, а також акт № 9 приймання-передачі (повернення) до Договору підряду №ВОГ 02-04-024 ВГД від 16.09.2024, зі змісту якого вбачається, що відповідач повернув позивачу матеріали після проведення робіт на вищезазначеному об'єкті.
Проте, оскільки відповідач повний комплекс робіт не виконав та допустив прострочення виконання робіт на суму 48 447,68 грн (решта сплаченого позивачем авансу) на строк, що перевищує 30 календарних днів, позивач своїм листом №417 від 18.10.2024 повідомив відповідача про дострокове розірвання Договору.
З огляду на зазначені обставини, позивач просить стягнути з відповідача решту сплаченого на користь останнього авансу в сумі 48 447,68 грн, як безпідставно збережені відповідачем кошти, посилаючись при цьому, зокрема, на приписи статей 849 та 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також, правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 04.10.2022 у справі № 910/13391/20.
Крім цього, позивач вказує на те, що після отримання відповідачем авансу в сумі 617 489,59 грн, ним, всупереч положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не було виконано зобов'язання зі складання та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) на суму ПДВ 102 914,93 грн, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9116465340 від 03.05.2024, із якої вбачається, що реєстрація відповідної податкової накладної №1 від 08.04.2024 на суму 617 489,59 грн (з ПДВ) - зупинена.
Вказані обставини позбавляють позивача права на зменшення податкового зобов'язання зі сплати ПДВ на суму 102 914,93 грн (податковий кредит), у зв'язку із чим він просить стягнути з відповідача також із зазначену суму грошових коштів в якості збитків.
При прийнятті рішення в частині вимог позивача про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 48 447,68 грн (решти сплаченого авансу) судом враховано наступне.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору підряду.
За змістом статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно зі статтею 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
При цьому суд враховує, що авансом є грошова сума, яку згідно з умовами договору замовник сплачує наперед в рахунок майбутніх платежів за роботи, що мають пізніше виконані, й не має забезпечувального характеру (частина 2 статті 570 ЦК України).
Відповідно до статті 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття її замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з частиною 2 статті 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина 4 статті 849 ЦК України).
Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежено.
Отже, договір підряду може бути розірваний внаслідок односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.
Поряд із цим, згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
В частині 3 статті 615 ЦК України визначено, що внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до частин 1, 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Разом із цим, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 236 ГПК України).
Зокрема, Верховний Суд у своїй постанові від 04.10.2022 у справі № 910/13391/20 (на яку послався представник позивача у позовній заяві) зробив висновок про те, що з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами) набутими підрядником без достатньої правової підстави, а тому наявні підстави для застосування положень статті 849 ЦК України в сукупності із приписами статті 1212 ЦК України.
Так, положеннями частин 1, 3 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання (аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).
При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).
До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.
Так, як вбачається зі згадуваного вище листа позивач №417 від 18.10.2024, останній вказує відповідачу на прострочення з його боку терміну виконання робіт (45 днів з 04.05.2025 - дати передачу об'єкта відповідачу, п. 5.1. Договору), що перевищує 30 календарних днів, у зв'язку із чим повідомляє про розірвання Договору по спливу п'яти робочих днів з дня отримання ним цього листа.
Вказаний лист був направлений відповідачу 22.10.2024 на електронну адресу, що обумовлена сторонами в п. 11.5. Договору (elenashaposhnikova1@gmail.com), а також поштовим відправленням №8302300057544, що підтверджується відповідними доказами: описом вкладення в цінний лист; поштовою накладною; фіскальним чеком, а відтак, з огляду на приписи статті 651 ЦК України та умови п. 10.4. Договору - він є таким що припинив свою дію з 30.10.2024.
З наведеного випливає, що укладений між Сторонами Договір є розірваним з огляду на приписи статті 651 ЦК України, на підставі умови Договору погодженої Сторонами, а не з огляду на приписи частини 2 статті 849 ЦК України, як на те вказується у позовній заяві.
В будь-якому разі, з огляду на розірвання Договору та характер спірних правовідносин сторін, до вимог позивача в частині стягнення грошових коштів в сумі 48 447,68 грн обґрунтовано підлягають застосуванню приписи статті 1212 ЦК України.
Так, 02.12.2024, позивачем була направлена на адресу відповідача вимога про сплату частини (решти) отриманого за Договором авансового платежу в сумі 48 447,68 грн з посиланням на приписи статті 1212 ЦК України, що також підтверджується описом вкладення в цінний лист, поштовою накладною та фіскальним чеком поштового відправлення № 4302300062742.
Згідно зі статтею 73 ГПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу приписів статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем робіт в повному обсязі, зокрема на суму 48 447,68 грн, а також доказів повернення цієї суми позивачу, оцінивши наведені вище докази в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 48 447,68 грн безпідставно збережених коштів.
При прийнятті рішення в частині вимог позивача про стягнення 102 914,93 грн збитків судом враховано наступне.
Відповідно до статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно до частини 1, 2 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Підставою для відшкодування збитків, відповідно до пункт 1 статті 611 ЦК України та статті 224 Господарського кодексу України (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає, при цьому, зважаючи на загальний принцип змагальності сторін господарського судочинства (пункт 4 частини 3 статті 2, стаття 13 ГПК України) наявність перших трьох елементів складу господарського правопорушення має довести позивач, тоді як відсутність вини, з огляду на встановлену ЦК України презумпцію винного заподіяння шкоди, має довести відповідач.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Так, позивач зазначає, що відповідачем не було складено та зареєстровано податкову накладну в ЄРПН за договором підряду, внаслідок чого позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 ПК України).
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Враховуючи вказані норми ПК України на відповідача, як платника податків, покладено обов'язок з реєстрації податкових накладних з дати вчинення господарської операції, беручи до уваги, що до суми вартості робіт за договором, що були сплачені у виді авансу позивачем на користь відповідача, включено суму податку на додану вартість (рахунок на оплату № 3 від 02.04.2024 та платіжна інструкція кредитного переказу коштів № 8162017340 від 08.04.2024 на суму 617 489,59 грн, в т.ч. ПДВ 20% 102 914,93 грн).
Як зазначено позивачем в позовній заяві, податкову накладну не було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме згідно поданих позивачем доказів вбачається, що її реєстрація була зупинена, що відповідачем під час розгляду справи не спростовано, доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Зважаючи на викладене, суд зазначає, що саме на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну на здійснену господарську операцію та зареєструвати її у Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента покупця таких товарів/послуг на те, що це зобов'язання буде виконане, оскільки саме факт реєстрації в ЄРПН податкових накладних дає можливість покупцю право віднести суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Продавець залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій. Подібні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №925/17/18.
При цьому, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 14.07.2023 у справі № 927/593/22 зазначено, що наявність вини відповідача щодо нереєстрації в ЄРПН податкових накладних презюмується та не підлягає доведенню позивачем (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі №904/982/19, від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 21.09.2021 у справі № 910/1895/20, від 18.10.2022 у справі № 922/3174/21).
За таких обставин суд дійшов висновку щодо очевидності факту податкового порушення не реєстрації податкових накладних за господарськими операціями в Єдиному реєстрі податкових накладних зі сторони відповідача.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Згідно з правовим висновком, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначено, що Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом в ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
Під час розгляду даної справи судом також врахований правовий висновок, що викладений у постанові Верховного Суду від 02.05.2024 у справі №910/155/23, про те, що відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН, внаслідок чого один контрагент був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання, є протиправною поведінкою іншого контрагента.
З огляду на викладене, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача.
За таких обставин, наявні всі елементи складу господарського правопорушення, у зв'язку із чим, з урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 102 914,93 грн збитків
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Рішення приймається суддею після тривалої відпустки та лікарняного.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія "АЙДЕНБУД ІНВЕСТМЕНТ"» (вул. Джонса Ґарета, 8, офіс 7, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 45322721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" (вул. Яремчука Назарія, 1, м. Луцьк, Волинська обл., 43023, код ЄДРПОУ 34524327) 48 447,68 грн безпідставно збережених коштів, 102 914,93 грн збитків та 2 422,40 грн судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Рішення підписано суддею 20.03.2026 після тривалої відпустки та лікарняного.
Суддя Світлана ПОГРІБНА