Справа № 909/360/26
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
про відмову у видачі судового наказу
(в частині вимог)
23.03.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши заяву від 17.03.2026 (вх.№2360/26 від 17.03.2026)
стягувача (заявника) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН"
до боржника Тисменичанського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Їжачок"
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 45660,06 грн боргу за спожиту електричну енергію, 5000 грн витрат на професійну правову допомогу та 266,24 грн судового збору.
встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Тисменичанського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Їжачок" 45660,06 грн боргу за спожиту електричну енергію, 5000 грн витрат на професійну правову допомогу та 266,24 грн судового збору.
Судом 23.03.2026 видано судовий наказ про стягнення з боржника 45660,06 грн боргу за спожиту електричну енергію та 266,24 грн судового збору.
Дослідивши подану Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН" заяву про видачу судового наказу в частині вимоги про стягнення 5000 грн витрат на професійну правову допомогу, суд дійшов до наступних висновків.
Порядок розгляду заяв в наказному провадженні врегульовано розділом ІІ ГПК України.
За приписами статті 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Відповідно до статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
У статті 150 ГПК України встановлено вимоги щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу.
Нормами статей 150 (п. 1 ч. 3), 151 Господарського процесуального кодексу України передбачено сплату заявником лише судового збору, що зумовлює наявність підстав для стягнення з боржника, за судовим наказом, витрат на судовий збір.
Отже, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Натомість у силу приписів частини 2 статті 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами саме за результатами розгляду справи. Склад та розмір витрат на оплату послуг адвоката входить до предмету доказування, що є неможливим у наказному провадженні.
При цьому, у наказному провадженні відсутня змагальність сторін, що унеможливлює, у такому провадженні, здійснення розподілу витрат (заявника) на професійну правничу допомогу, який, згідно з нормами частини 3 - 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, потребує забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України).
Отже, враховуючи вищенаведене, стягнення з боржника витрат на правову допомогу за договором про надання професійної правничої допомоги № 2026/51 від 22 січня 2026 року суперечить самій суті наказного провадження, оскільки такий договір не є укладеним між заявником та боржником, а розмір витрат на правову допомогу не є безспірним.
Згідно п. 3 ч. 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Враховуючи, що стягнення з боржника (у наказному провадженні) витрат на професійну правничу допомогу не передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов до висновку про відмову у видачі судового наказу на стягнення вказаних витрат на підставі п. 3 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 3 статті 152 ГПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Згідно ч. 2 статті 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись статтями 13, 126, 147, 148, 150-152, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
відмовити у видачі судового наказу в частині стягнення з Тисменичанського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Їжачок" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвала підписана 23.03.2026.
Суддя Неверовська Л.М.