ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
12.03.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1510/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засіданні Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Виконувача обов'язків керівника Калуської окружної прокуратури, проспект Лесі Українки, 16-б, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, в інтересах держави в особі Долинської міської ради, проспект Незалежності, буд. 5, м. Долина, Калуський район, Івано-Франківська область, 77500
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ", проспект Поля Олександра, буд. 40, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000
про стягнення 1133490,74 грн, а саме: 944878,31 грн - інфляційних втрат, 188612,43 грн - 3 % річних.
за участі:
від прокуратури: Журавльова Наталія Євгенівна;
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Вітович Олексій Якович.
встановив: виконувач обов'язків керівника Калуської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Долинської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" про стягнення 1133490,74 грн, а саме: 944878,31 грн - інфляційних втрат, 188612,43 грн - 3 % річних.
Щодо представництва прокурором інтересів держави.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Згідно п. 3 ч. 1 статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Така правова позиція щодо представництва прокурором інтересів держави викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18,від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19.
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів Держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.
Одним із основних принципів, визначених ст. 7 Бюджетного кодексу України, на яких ґрунтується бюджетна система України, є принцип цільового використання бюджетних коштів, який полягає в тому, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
Підпунктом 5 пункту 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» передбачено принцип цільового використання коштів пайової участі, згідно з яким останні можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.
Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України (ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України передбачено, що складовою частиною доходів бюджету розвитку місцевих бюджетів є кошти, отримані як пайова участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Таким чином, нормами ст. ст. 7, 13, 142 та 143 Конституції України, ст. 7 Бюджетного кодексу встановлено основні принципи регулювання бюджетних відносин в Україні, які деталізовано у п. 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» щодо джерел наповнення бюджету для забезпечення потреб суспільства та держави. Відтак, правовідносини, що є предметом даного спору, пов'язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету.
Вищевказані порушення містобудівного та бюджетного законодавства у вигляді несплати замовником будівництва до бюджету коштів пайової участі зумовлюють ненадходження до місцевого бюджету цих коштів, що призводить до заподіяння матеріальної шкоди (збитків) бюджету міської ради та територіальній громаді в цілому.
У даному випадку уповноваженим суб'єктом владних повноважень щодо захисту інтересів держави у сфері пайової участі є Долинська міська рада.
За змістом ст. 142 Конституції України та ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є, у тому числі, доходи місцевих бюджетів, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
Згідно п. 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, у тому числі, доходи місцевих бюджетів.
Під правом комунальної власності розуміють право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
У розумінні вимог ч. 1 ст. 10, ч. 2 ст. 2, ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Калуська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до п.п. 5 п. а) ч. ст. 28 вказаного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури тощо.
За змістом підпункту 3 пункту 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону шляхом проведення розрахунку пайової участі щодо об'єкта будівництва.
У спірних правовідносинах щодо стягнення із відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, Долинська міська рада виступає як сторона позадоговірного зобов'язання та орган місцевого самоврядування, до бюджету якого перераховуються кошти пайової участі.
З огляду на викладене, у даному випадку прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в особі Долинської міської ради через їх порушення, що полягає у неналежному виконанні ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» обов'язку зі сплати інфляційних втрат та 3% річних та зумовлює ненадходження цих коштів, які згідно з п. 1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України є складовою частиною місцевого бюджету, що необхідні для подальшого створення і розвитку інфраструктури міста Долина. Вказаним порушуються економічні інтереси територіальної громади міста Долина.
Калуською окружною прокуратурою скеровано листа від 04.06.2025 Долинській міській раді та викладено факт та обставини вказаного правопорушення.
Долинська міська рада розглянула лист, згідно наданої інформації від 05.09.2025 за №09/05-12/3526 та створила комісію з визначення розміру пайової участі для створення і розвитку інфраструктури Долинської міської територіальної громади. Протоколом засідання комісії від 05.08.2025, згідно наданого зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва «Нове будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів по вул. Хмельницького, 6 в м. Долина» визначено загальний розмір пайової участі в сумі 1482418,88 грн. Листом від 15.08.2025 Долинська міська рада направила ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» розрахунок та реквізити для сплати коштів.
Згідно інформації Долинської міської ради від 13.10.2025 за № 09/05-12/3526 ТОВ «АТБ- Маркет» 08.09.2025 здійснено оплату пайової участі в сумі 1 482 418,88 грн.
Водночас, Долинською міською радою не вживались заходи до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних (в тому числі, шляхом звернення до суду з відповідним позовом).
Калуською окружною прокуратурою листами від 22.10.2025 за № 52/1-1234ВИХ-25 та 12.11.2025 за № 52/1-1325ВИХ-25 повідомлено Долинську міську раду про існування порушення інтересів держави внаслідок несплати ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» інфляційних втрат та 3% річних коштів пайової участі до місцевого бюджету.
Зазначеними листами також витребувано відомості щодо вжитих заходів стосовно стягнення із замовника коштів.
Долинською міською радою листом від 20.11.2025 за № 09/05-12/6176 повідомлено прокуратуру, що у зв'язку з несвоєчасним здійсненням ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» оплати пайової участі, додатково здійснено нарахування інфляційних втрат на 3% річних простроченої суми, про що листом повідомлено ТОВ «АТБ-МАРКЕТ».
Проте, Долинською міською радою не вжито заходів щодо стягнення інфляційних втрат та не стягнута сума за користування коштами (3% річних), у тому числі в судовому порядку.
В умовах складної економічної ситуації, загостренням проблем із наповненням державного і місцевого бюджетів, пріоритетним напрямом представницької діяльності має бути забезпечення своєчасного та ефективного реагування прокурорів на факти неналежного використання бюджетних коштів та своєчасного їх надходження до бюджетів усіх рівнів.
Ненадходження коштів пайової участі завдає шкоди бюджету і суспільству загалом, оскільки дані кошти не використовуються на розбудову інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.
П.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 грудня 2025 року № 6-р(II)/2025 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
У відповідності до п.3 Рішення Конституційного Суду України вказані приписи абз. 1 ч. 3 ст.23 Закону України “Про прокуратуру» втрачають чинність із 1 січня 2027 року.
Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати (п.4 рішення).
Таким чином, на даний час органи прокуратури продовжують виконувати конституційну функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Даний випадок слід вважати виключним, оскільки Долинській міській раді відомо з 2020 року, що об'єкт будівництва «Нове будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів по вул. Хмельницького,6 в м. Долина» введений в експлуатацію, оскільки Долинською міською радою виданий сертифікат. Тобто, Долинська міська рада понад 5 років не вживала заходів щодо стягнення коштів пайової участі. Навіть після повідомлення прокуратури, яке вперше направлено у червні 2025, і після наступних неодноразових листів органів прокуратури міська рада не вжила заходів щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Наповнення бюджету міської ради в умовах воєнного стану є важливим для потреб держави, зокрема для оборони та соціальних видатків.
Тому пред'явлення позову прокурором у такому випадку є виключним випадком і зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері та спрямоване на забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету та їх використання за цільовим призначенням для задоволення відповідних потреб територіальної громади та суспільства.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов до висновку про те, що прокуратурою дотримано приписи ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" при поданні даного позову.
Таким чином, за наведених обставин вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.
Позиція виконувача обов'язків керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» в період з 04.12.2020 по 09.06.2021 мав сплатити до місцевого бюджету Долинської міської ради кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі). Однак, ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» здійснено оплату пайової участі в сумі 1482418,88 грн з простроченням строків оплати - 08.09.2025. Оскільки відповідач у період з 10.06.2021 по 05.09.2025 прострочив виконання зобов'язання, тому має нести відповідальність, передбачену ст. 625 ЦК України, у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних.
За порушення строків оплати відповідачу нараховано 944878,31 грн інфляційних втрат та 188612,43 грн 3 % річних.
Позиція позивача - Долинської міської ради.
Позивач пояснень по справі не подав, в судові засідання участь представника не забезпечив.
Позиція відповідача.
Відповідач проти позов заперечує, з підстав, наведених у відзиві на позов, запереченнях. Зазначає про те, що позивач нарахував грошові кошти, передбачені ст. 625 ЦК за період 4 роки 2 місяці та 26 днів. Зазначений період нарахування перевищує 3 роки.
Згідно сформованої судової практики, стягнення грошових коштів (інфляційних та 3 % річних), передбачених ст. 625 ЦК можливе лише за період 3 роки, що передували поданню позову. Так, відповідно до правового висновку зробленого у Постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.10.2018 по справі №922/4099/17: «Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову».
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року у справі № 3-1522гс16.
У 2025 році Законом України Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025№ 4434-IX Пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено. Закон набрав чинності 04.09.2025.
Отже, з 04.09.2025 не існує норми, яка б продовжувала строки позовної давності на час воєнного стану, а тому стягнення 3% річних та інфляційних втрат має обмежуватися останніми трьома роками, що передували поданню позову з урахуванням дати оплати основного зобов'язання. ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» цим заявляє про застосування строку позовної давності до вимог щодо стягнення інфляційних та 3 % річних.
Зазначає, що період нарахування 3% річних та інфляційних складає з 30.12.2022 до 08.09.2025 (дата оплати). Враховуючи наведене, суму зобов'язання та період, інфляційні втрати складають 367341,98 грн, а 3 % річних - 119771,32 грн. Загальна сума складає - 487113,30 грн. У додатку №1 до даного відзиву, ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» додає детальний контр розрахунок.
Обставини справи, дослідження доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
Відповідно до інформації розміщеної на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № ІФ122210609978 на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 04.12.2020 та акту готовності об'єкта до експлуатації від 09.06.2021 у період з 04.12.2020 по 27.04.2021, ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» здійснено будівництво об'єкту: «Нове будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: Івано-Франківська область, в місто Долина по вул. Хмельницького,6». Введено в експлуатацію вказаний об'єкт 09.06.2021.
Сертифікат №ІФ122210609978 на об'єкт «Нове будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів по вул. Хмельницького, 6 у м. Долина Долинського району Івано-Франківської обл.» замовником якого є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АТБ-МАРКЕТ" міститься за посиланням https://econstruction.gov.ua/document_detail/doc_id=2592201579671061849/optype=100.
В акті готовності об'єкта до експлуатації замовник будівництва зазначив, як підставу для звільнення від сплати пайової участі - пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІX від 20.09.2019.
В той же час положення п. п. 3-4 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ передбачають, що замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Калуською окружною прокуратурою виявлено порушення щодо несплати до місцевого бюджету Долинської міської ради коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту при будівництві об'єкту: «Нове будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: Івано-Франківська область, в місто Долина по вул. Хмельницького, 6» про що листом від 04.06.2025 за № 52/1-671ВИХ-25 повідомлено Долинську міську раду.
Долинська міська рада розглянула лист, згідно наданої інформації від 05.09.2025 за №09/05-12/3526 та створила комісію з визначення розміру пайової участі для створення і розвитку інфраструктури Долинської міської територіальної громади. Протоколом засідання комісії від 05.08.2025, згідно наданого зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва «Нове будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів по вул. Хмельницького, 6 в м. Долина» визначено загальний розмір пайової участі в сумі 1482418,88 грн, що становить 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.
Листом від 15.08.2025 Долинська міська рада направила ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» розрахунок та реквізити для сплати коштів.
Згідно інформації Долинської міської ради від 13.10.2025 за № 09/05-12/3526 ТОВ «АТБ- Маркет» 08.09.2025 здійснено оплату пайової участі в сумі 1482418,88 грн.
Як зазначає Виконувач обов'язків керівника Калуської окружної прокуратури, Законом №132-ІХ встановлено строк виконання зобов'язання, який обумовлений моментом прийняття об'єкта в експлуатацію, тобто 09.06.2021.
Внаслідок прострочення виконання зобов'язання за період з 10.06.2021 року по 05.09.2025 року відповідачу нараховано інфляційні втрати та 3% річних.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов'язань містяться в статті 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У випадку порушення учасником правовідносин умов правочину внаслідок невиконання взятих на себе обов'язків інша сторона має можливість захистити свої права (зокрема, у судовому порядку), а регулятивні правовідносини трансформуються в охоронні, тобто такі, що захищені судовим рішенням.
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (частина друга статті 615 ЦК України).
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI, відповідно до ст.1 якого замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
У відповідності до ч.1 ст.2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Частинами 2, 3, ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX (далі - Закон №132-IX) передбачалося, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Згідно з положенням п. п. 3-4 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ передбачено, що замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Однак, відповідач протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва не звертався.
Як встановлено судом, у період з 04.12.2020 по 27.04.2021, ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» здійснило будівництво об'єкту: «Нове будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: Івано-Франківська область, в місто Долина по вул.Хмельницького,6». Вказаний об'єкт введено в експлуатацію 09.06.2021.
Після виявлення порушення щодо несплати до місцевого бюджету Долинської міської ради коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту Калуською окружною прокуратурою та звернення до Долинської міської ради щодо виявленого порушення, на вимогу Долинської міської ради, ТОВ «АТБ- Маркет» 08.09.2025 здійснено оплату пайової участі в сумі 1482418,88 грн.
Таким чином, сплату коштів пайової участі здійснено з порушенням строків виконання зобов'язання.
Враховуючи, що пайова участь підлягала сплаті замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, тобто до 09.06.2021, 10.06.2021 є початком періоду прострочення виконання зобов'язання.
Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних втрат на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
В силу вимог частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Внаслідок прострочення виконання зобов'язання відповідач у період з 10.06.2021 року по 05.09.2025 відповідачу нараховано інфляційні втрати та 3% річних.
За порушення строків виконання зобов'язання виконувачем обов'язків керівника Калуської окружної прокуратури на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 944878,31 грн інфляційних втрат та 188612,43 грн 3 % річних за період прострочення з 10.06.2021 року по 05.09.2025.
Судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та встановлено їх арифметичну та методологічну правильність.
Щодо доводів відповідача про бездіяльність Долинської міської ради щодо не вжиття заходів щодо стягнення коштів пайової участі на протязі 5 років, суд зазначає про те, що положеннями ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов'язок звернення до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва було покладено саме на забудовника, а не на орган місцевого самоврядування.
Доводи відповідача викладені в запереченнях не спростовують факту прострочення виконання зобов'язання.
Враховуючи наведене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявленого відповідачем застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).
Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв'язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Законом України “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" п. 19 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України викладений в наступній редакції: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
Відновлення строків позовної давності передбачено Законом від 14.05.2025 №4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", яким передбачено виключення з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення".
Закон №4434 набирав чинності 04.09.2025, тому саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, позовна давність була фактично призупиненою в період з 2 квітня 2020 року по 3 вересня 2025 року.
Відтак, з урахуванням того, що з 02.04.2020 перебіг позовної давності було зупинено на період карантину, а з 17.03.2022 року - на період дії воєнного стану, відповідний перебіг строків поновився 04.09.2025, а тому саме з цієї дати відновлюється перебіг позовної давності, і позивач має право використати невикористану частину трирічного строку, що залишилася до його спливу.
Позивач звернувся до суду з даним позовом 30.12.2025, отже, 3-річний строк звернення про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних становив з 30.12.2022.
Однак, оскільки в даній справі станом на 30.12.2022 позовна давність щодо визнаних судом обґрунтованими позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не спливла, прокурором не пропущено строк звернення до суду.
Правова позиція щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 903/602/24 від 02 липня 2025 року.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
За наведених обставин, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
Судові витрати.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Виконувача обов'язків керівника Калуської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Долинської міської ради, проспект Незалежності до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" про стягнення 1133490,74 грн - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ", проспект Поля Олександра, буд. 40, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000 (ідентифікаційний код 30487219) на користь Долинської міської ради, проспект Незалежності, буд. 5, м. Долина, Калуський район, Івано-Франківська область, 77500 (ідентифікаційний код 04054317) 944878 (дев'ятсот сорок чотири тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн 31 коп. - інфляційних втрат, 188612 (сто вісімдесят вісім тисяч шістсот дванадцять) грн 43 коп. - 3 % річних.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ", проспект Поля Олександра, буд. 40, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000 (ідентифікаційний код 30487219) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, вул. Грюнвальдська, 11, м.Івано-Франківськ, 76604 (ідентифікаційний код 03530483) 13601 (тринадцять тисяч шістсот одну) грн 89 коп. судового збору (Отримувач: Івано-Франківська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 03530483; рахунок (ІВАN) UA668201720343120001000003924, ДКСУ м. Київ, МФО 820172).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 23.03.2026.
Суддя Неверовська Л. М.