номер провадження справи 6/4/26
23.03.2026 Справа № 908/43/26
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу №908/43/26
за позовом: Керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області (27100, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, провулок Степана Бандери, 7) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах,
позивач: Помічнянська міська рада (27030, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Помічна, вул. Перемоги, буд. 91)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, каб. 8)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Помічнянський муніципальний центр контролю благоустрою» Помічнянської міської ради (27030, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Помічна, вул. Перемоги, буд. 109)
про стягнення грошових коштів.
Процесуальні дії по справі.
05.01.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. №53-6285ВИХ-25 від 30.12.2025 (вх. №68/08-07/26, документ направлений засобами поштового зв'язку 30.12.2025) Керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Помічнянської міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» про стягнення заборгованості у розмірі 269801,30 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 05.01.2026, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/43/26 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою суду від 09.01.2026 позовну заяву Керівника Новоукраїнської окружної прокуратури (вх. №68/08-07/26 від 05.01.2026) залишено без руху, надано прокурору десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
19.01.2026 від прокурора надійшла заява вих. №53-207ВИХ-26 від 16.01.2026 про усунення недоліків (вх. №1333/08-08/26, документ направлений засобами поштового зв'язку 16.01.2026), відповідно до якої на виконання вимог ухвали суду прокурор надав позовну заяву із зазначенням правильних реквізитів органу, в чиїх інтересах прокурором подано позов.
Ухвалою суду від 23.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/43/26 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/4/26. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Помічнянський муніципальний центр контролю благоустрою» Помічнянської міської ради, код ЄДРПОУ 34783585 (27030, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Помічна, вул. Перемоги, буд. 109). Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/43/26. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7 ст. 6 ГПК України).
Згідно з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі №908/43/26 від 23.01.2026 була направлена прокурору, позивачу та відповідачу до їхніх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд та отримана ними 23.01.26 о 12 год. 20 хв. (прокурор та відповідач) та о 12 год. 32 хв. (позивач), про що свідчать довідки про доставку електронних листів.
У зв'язку з відсутністю зареєстрованого електронного кабінету третій особі зазначена ухвала суду від 23.01.2026 була направлена на адресу її місцезнаходження відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (27030, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Помічна, вул. Перемоги, буд. 109) та отримана 02.02.2026.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 22.02.2026 сплив тридцятиденний строк, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об'єктивного розгляду спору.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення 23.03.2026.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В якості підстави для звернення з позовом прокурор зазначив про наявність між Комунальним некомерційним підприємством «Помічнянський муніципальний центр контролю благоустрою» Помічнянської міської ради та ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» господарських правовідносин, які врегульовані договором поставки №3 від 12.07.2024. Прокурор доводить, що зобов'язання за вказаним правочином Покупець (третя особа у справі) виконав та перерахував на користь відповідача грошові кошти в загальній сумі 270882,00 грн. Відповідач зобов'язання щодо поставки товару: дизпалива (Євро-5) в загальній кількості 4000 літрів та бензин А-92 (Євро-5) в загальній кількості 1200 за вказаним договором не виконав. На даний час непоставленим залишається товар (дизпаливо та бензин марки А-92) загальною вартістю 269801,30 грн. Зазначена сума попередньої оплати Покупцю не повернута.
Позивач (Помічнянська міська рада) та третя особа (Комунальне некомерційне підприємство «Помічнянський муніципальний центр контролю благоустрою» Помічнянської міської ради) будь-яких письмових пояснень щодо заявлених прокурором позовних вимог не надали.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву на позов.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
12.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (постачальник або продавець, відповідач у справі) та Комунальним некомерційним підприємством «Помічнянський муніципальний центр контролю благоустрою» Помічнянської міської ради (покупець або замовник, третя особа у справі) укладено договір поставки №3 (надалі - договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця картки/талони для отримання товару/пального у визначений Специфікацією до договору номенклатурі та кількості, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити такий товар/пальне на умовах, викладених у договорі (п. 1.1 договору).
Пунктом 1.2 договору встановлено, що відомості про товар, що підлягає постачанню, наведені у Специфікації, що є Додатком №1 до договору.
Факт приймання-передачі карток/талонів на отримання товару документально оформлюється видатковою накладною та/або актом приймання передачі, які підписується уповноваженими представниками обох сторін (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 2.2 договору загальна вартість договору складає 270882,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 45 147,00 грн.
Пунктом 3.5 договору встановлено, що продавець зобов'язується фактично передавати покупцю товар протягом терміну (строку) дії талонів/карток, у строки визначені цим договором.
Оплата за поставлений товар/талони/картки/дозвільні документи проводиться покупцем протягом п'яти календарних днів, на підставі наданих продавцем належним чином оформлених видаткових накладних, шляхом перерахування грошових коштів на вказані у видатковій накладній реквізити постачальника. Розрахунки між сторонами здійснюються в Українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий (п. 4.1 договору).
Пунктом 4.2 договору визначено, що датою оплати товару є дата зарахування грошових коштів тільки на розрахунковий рахунок постачальника вказаний у відповідній видатковій накладній.
За умовами п. 4.4 договору продавець надає покупцю належним чином оформлену видаткову накладну до кожної партії товару/талонів, яка поставляється по цьому договору.
Пунктом 5.3 договору встановлено, що пальне поставляється постачальником замовнику, повністю або партіями, за домовленістю сторін, шляхом передачі/надсилання талонів/карток. Під партією товару розуміється його частина від загальної кількості, визначеної у Специфікації даного договору.
За умовами пунктом 5.10 договору продавець зобов'язаний забезпечити зберігання придбаного покупцем товару/талонів/карт. Видача товару зі зберігання здійснюється на АЗС (автозаправній станції) згідно переліку АЗС, який доводиться до відома покупця шляхом розміщення та оновлення (змінюється в односторонньому порядку) продавцем шляхом надання покупцю в письмовій формі актуального переліку, чинного на дату вимоги.
Пунктом 5.12 договору встановлено, що кінцевий строк, до якого покупець може отримати пальне за талоном, вказується на самому талоні або узгоджується сторонами окремо. При необхідності після спливу терміну дії кожного з талонів продавець залишає за собою право здійснювати їх заміну/переоформлення з перерахунком кількості палива, у випадку збільшення ринкової вартості товару, за діючими на момент такої заміни цінами.
Цей договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. У випадку, якщо на момент закінчення строку дії договору не проведений взаєморозрахунок сторін, строк дії договору подовжується до остаточного взаєморозрахунку сторін (п. 10.1 договору).
Додатком №1 до договору від 12.07.2024 №3 є Специфікація, відповідно до якої Постачальник прийняв на себе зобов'язання передати /поставити на користь Покупця бензин А-92 (Євро-5) по картках/талонах у кількості 1200 літрів, ціна за одиницю з ПДВ - 54,035 грн, загальною вартістю - 64842,00 грн та дизельне пальне (Євро 5) у кількості 4000 літрів, ціна за одиницю з ПДВ - 51,51 грн, загальною вартістю 206040,00 грн. Разом до оплати з ПДВ - 270 882,00 грн.
На виконання вказаного договору Покупець (третя особа у справі) на підставі виставленого рахунку-фактури №0008/0001143 від 15.07.2024 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 270882,00 грн, в тому числі ПДВ 64842,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №198 від 15.07.2024, копія якої міститься в матеріалах справи.
Постачальник передав покупцеві скретч-карти на 4000 літрів дизпалива та на 1200 літрів бензину марки А-92, що підтверджується видатковою накладною №0008/0001171 від 15.07.2024 на суму 270882,00 грн та специфікацією відпущених скетч-карток на нафтопродукти по купюрах до вказаної видаткової накладної.
Через відсутність палива на АЗС Покупець не використав скретч-картки на 4000 літрів дизпалива та 1180 літрів бензину А-92, копії яких наявні в матеріалах справи. Про неможливість здійснення заправки автотранспорту на АЗС «ANP» представниками покупця складені відповідні Акти, копії яких містяться в матеріалах справи.
Загальна вартість не переданого відповідачем товару відповідно до договору поставки №3 від 12.03.2024, який оплачений позивачем, становить 269 801,30 грн.
З метою досудового врегулювання спору Комунальне некомерційне підприємство «Помічнянський муніципальний центр контролю благоустрою» Помічнянської міської ради 28.02.2025 надіслано на поштову адресу відповідача заяву від 24.02.2025 №8 з проханням забезпечити найскорішу заправку пальним (бензин А-95 - 360 л., бензин А-92 - 1180 л., дизпаливо - 4680 л.).
Заява 04.03.2025 отримана відповідачем, що підтверджується рекомендований повідомленням про вручення поштового відправлення №2703000771749.
Відповідач вимоги Покупця щодо передачі товару залишив без реагування.
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення прокурора до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.
Доказів передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, внесеної покупцем, відповідач на час розгляду справи суду не надав.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Щодо підстав здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах суд зазначає таке.
З положень статті 131-1 вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді до юрисдикції якого вона віднесена законом.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 ГПК України).
Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частин четвертої ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так й інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).
Інтереси держави та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Отже, суду належить з'ясувати питання наявності уповноваженого органу та вжиття ним заходів із захисту порушених інтересів держави.
Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
У зв'язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов'язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.
Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).
Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
За змістом ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної політики та гарантії місцевого самоврядування.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спору, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частиною 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.12.2019 у справі №461/10922/15-а, у системі органів місцевого самоврядування України має місце певна субординація її елементів - територіальної громади, ради, її виконавчих органів із збереженням відповідного розмежування їх прав і повноважень... Територіальна громада є основним носієм функцій і повноважень місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради ... є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради мають свої виконавчі органи, які їм підзвітні та підконтрольні.
Отже, державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування та наділення повноваженнями діяти від імені територіальної громади відповідних рад.
У позовній заяві прокурор зазначив, що порушення інтересу держави у спірних правовідносинах відбулося внаслідок недобросовісних дій відповідача, а саме невиконання зобов'язань щодо поставки/передачі Покупцю (третій особі) товару, який був попередньо оплачений за бюджетні кошти.
Суд зазначає, що Помічнянська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, який наділений правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.
Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, належного виконання передбачених законом повноважень.
Для реалізації наданих повноважень ради мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до Статуту комунального некомерційного підприємства «Помічнянський муніципальний центр контролю благоустрою», затвердженого рішенням Помічнянської міської ради № 470 від 16 лютого 2022 року, засновником, власником та органом управління підприємства є Помічнянська міська рада. Майно Підприємства є комунальною власністю територіальної громади Помічнянської міської ради.
Відповідно до п. 3.1 розділу 3 Статуту основною метою діяльності підприємства є експлуатація та утримання об'єктів комунальної власності територіальної громади міської ради, що включає забезпечення належного санітарного стану території, благоустрій, озеленення території, обслуговування вуличного освітлення, експлуатація та утримання об'єктів інфраструктури та інші роботи.
Майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади Помічнянської міської ради, закріплюється за ним і належить Підприємству на праві оперативного управління. Здійснюючи право оперативного відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається майном відповідно до чинного законодавства, цього Статуту та з погодженням з Власником. Майно Підприємства складають основні фонди, оборотні кошти та інші матеріальні цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Підприємства. (п.п. 5.1, 5.2 розділу 5 Статуту).
Джерелами формування майна підприємства, серед іншого, є майно, передане йому Засновником (Помічнянською міською радою) (п.п.5.3.1 розділу 5 Статуту).
Відповідно до п. 7.1 розділу 7 Статуту вищим органом управління Підприємства є виконавчий комітет Помічнянської міської ради - Відділ житлово-комунального господарства, архітектури, містобудування, благоустрою та земельних відносин Помічнянської міської ради.
Верховний суд у справі №524/9076/17 від 22.07.2025 зазначив, що правовий статус комунального підприємства, особливості його створення і джерел формування його майна дають підстави для висновку, що комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності, є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).
Оскільки відповідно до Статуту КНП «Помічнянський муніципальний центр контролю благоустрою», майно Підприємства є власністю Помічнянської міської територіальної громади Кіровоградської області, засновником Підприємства є Помічнянська міська рада, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов'язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду у справі №924/1283/21 від 09.08.2023 дійшла висновку про те, що рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).
Прокурор звертаючись з даним позовом до суду та зазначаючи Помічнянську міську раду позивачем виходив із того, що міська рада є органом який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами міського бюджету та контролю за їх використанням.
Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (Порядок).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
За приписами п. 6 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.
Частиною 5 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.
Статтею 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень ( пункт 3 частини 1 статті 26).
Ураховуючи викладене, Помічнянська міська рада, як орган місцевого самоврядування, та який у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля товару за договором), уповноважена на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено правовий висновок, відповідно до якого прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Прокурор за певних обставин може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 та постановах Верховного Суду від 08.12.2020 у справі №908/1664/19, від 19.01.2021 у справі № 925/1133/18.
Новоукраїнська окружна прокуратура 07.08.2025 зверталась із запитом №53-3894вих-25 до Помічнянської міської ради Кіровоградської області в якому, зокрема, порушувала питання надання інформації про вжиті або заплановані заходи щодо усунення порушень ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» вимог законодавства під час виконання умов Договору №3 від 12.07.2024.
Згідно з відповіддю №149/01-21/1 від 19.08.2025 Помічнянська міська рада просила Новоукраїнську окружну прокуратуру Кіровоградської області здійснити представництво її інтересів в суді та подати позов про стягнення з постачальника заборгованості.
Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів територіальної громади органом місцевого самоврядування та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.
04.09.2025 прокурор направив на адресу Помічнянської міської ради повідомлення від 22.12.2025 вих. №53-4393ВИХ-25, в якому в порядку п. 4 ст. 23 закону України «Про прокуратуру» зазначив про звернення в інтересах держави до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ «Інкам Фінанс» про стягнення грошових коштів за договором №3 від 12.07.2024.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що прокурором доведено наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за договором №3 від 12.07.2024.
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки №3 від 12.07.2024.
За змістом ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З положень статей 662, 663 ЦК України вбачається, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Учасники правочину в пункті 4.1 договору узгодили, що оплата за поставлений товар/талони/картки/дозвільні документи проводиться покупцем протягом п'яти календарних днів, на підставі наданих продавцем належним чином оформлених видаткових накладних.
Матеріали справи містять докази перерахування Покупцем відповідачу попередньої оплати в загальному розмірі 270882,00 грн.
Відповідач передав позивачу довірчі документи (скретч-картки) на придбання палива (бензину А-92 та дизпаливо), про що свідчить видаткова накладна та специфікація відпущених скетч-карток на нафтопродукти по купюрах, копії яких містяться в матеріалах справи.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
З огляду на викладене, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить про невиконання (не поставку) відповідачем товару за договором поставки №3 від 12.07.2024, який оплачений Покупцем/Замовником, на суму 269801,30 грн.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідач не дотримався встановлених договором поставки №3 від 12.07.2024 умов щодо передачі товару Покупцю в обумовленій кількості, відтак у нього виник обов'язок повернути суму грошових коштів, сплачених третьою особою в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Матеріалами справи підтверджується перерахування Покупцем (третьою особою) попередньої оплати на користь відповідача в загальній сумі 270882,00 грн.
Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів своєчасної поставки товару (бензин А-92, дизпалива) на суму отриманої передоплати або повернення суми попередньої оплати в розмірі 269 801,30 грн суду не надав.
Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 269 801,30 грн внесеної відповідачеві попередньої оплати за договором поставки №3 від 12.07.2024, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Таким чином позов задовольняється судом повністю.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет №8, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь бюджету Помічнянської об'єднаної територіальної громади (вул. Перемоги, 91, м. Помічна, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27030, код ЄДРПОУ 04055021, розрахунковий рахунок UA128201720344310003000091798 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172) борг за договором №3 від 12.07.2024 в сумі 269 801,30 грн (двісті шістдесят дев'ять тисяч вісімсот одну гривню 30 коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет №8, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (27100, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, провулок Степана Бандери, 7, код ЄДРПОУ 02910025, р/р UA848201720343100001000004600 в банку - Державна казначейська служба України, м. Київ, код МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 40 коп.).
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 23.03.2026.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько