вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
23 березня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/30/26
Суддя Господарського суду Закарпатської області Худенко А.А.,
за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.,
За позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ
до відповідача Фізичної особи-підприємця Брошняка Володимира Юрійовича, АДРЕСА_1
про стягнення 637 690,33 грн заборгованості, з яких 600 201,65 грн заборгованості за тілом кредиту та 39 148,63 грн заборгованості за відсотками,
представники:
від позивача - без виклику
від відповідача - без виклику
СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ.
Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Брошняка Володимира Юрійовича про стягнення 637 690,33 грн заборгованості, з яких 600 201,65 грн заборгованості за тілом кредиту та 39 148,63 грн заборгованості за відсотками.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.11.2025 позовну заяву залишено без руху.
В подальшому, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2026 відкрито провадження у справі №907/30/26 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.
Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справи, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи (виклику), є дата складення повного судового рішення.
Позиція позивача.
Позивач зазначає, що між Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та Фізичною особою-підприємцем Брошняком Володимиром Юрійовичем 22.06.2023 укладено кредитний договір №3280202652-КД-2, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 1 960 000 грн на фінансування господарської діяльності .
На виконання умов зазначеного договору позивачем 23.06.2023 було перераховано відповідачу кредитні кошти у повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими виписками .
Позивач вказує, що відповідно до умов договору відповідач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі повернути отримані кредитні кошти, сплачувати проценти за користування кредитом, а також виконувати інші зобов'язання, передбачені договором.
Разом з тим, як зазначає позивач, відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, а саме - не здійснив у встановлені строки погашення кредиту та не сплатив проценти за користування кредитними коштами, внаслідок чого утворилась заборгованість .
Позивач також зазначає, що у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору ним було направлено на адресу відповідача письмову вимогу про погашення заборгованості, якою визначено строк для добровільного виконання зобов'язань. Однак відповідач вказану вимогу не виконав, у зв'язку з чим строк повернення кредиту вважається таким, що настав достроково.
Станом на 30.12.2025, за твердженням позивача, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 637 690,33 грн, з яких: 600 201,65 грн - заборгованість за тілом кредиту; 39 148,63 грн - заборгованість за процентами.
З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 637 690,33 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.
Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду були доставлені до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.
Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.
Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.
Суд виходить з презумпції правомірності підстав виникнення правовідносини та правильності наведених позивачем обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
Між Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) та Фізичною особою-підприємцем Брошняк Володимиром Юрійовичем (далі - позичальник) 22.06.2023 був укладений кредитний договір № 3280202652-КД-2 (далі-Договір), про наступне:
Відповідно до п. A.1. - А.3. Договору, вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Ліміт Договору: 1 960 000 грн для цілей: фінансування оборотного капіталу. Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і відсотків або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання/повернення фінансової/матеріальної допомоги. Кінцевий термін повернення кредиту 01.06.2026 року (включно).
Тип процентної ставки за цим Договором - фіксована. За користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 22,4% річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом. (п. А.6.-6.1. Договору).
Згідно з п. А.6.2. Договору, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.14.1 цього Договору, процентна ставка за користування кредитними коштами за цим Договором встановлюється у розмірі 25.4% річних. Підписанням цього Договору сторони домовилися, що нарахування процентів в розмірі, зазначеному в цьому п.п. А.6.2 цього Договору, не є зміною Банком в односторонньому порядку умов цього Договору, при цьому Банк направляє позичальнику повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.14.1 цього Договору та дати початку нарахування процентів згідно цього п.п. А.6.2. цього Договору, без внесення змін до цього Договору. За умови відновлення належного стану виконання раніше порушеного(-их) зобов'язання (-нь), встановлених п.п. 2.2.14.1 цього Договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі зазначеному в п.п. А.6.1 цього Договору, при цьому Банк направляє повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п.п. А.6.1 цього Договору та дати початку її нарахування.
Відповідно до п. А.7. Договору, у випадку порушення позичальником термінів/строків погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п. 2.2.3.1. цього Договору Позичальник сплачує Банку проценти за користуванням кредитом від суми простроченої заборгованості за кредитом в наступних розмірах:
- у випадку порушення Позичальником термінів/строків погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п. 2.2.3.1 цього Договору, позичальник сплачує Банку процентну ставку, яка розраховується як розмір ставки, визначений згідно з п.п. А.6.1 цього Договору, збільшений у 2 рази (п. А 7.1. Договору)
- у випадку порушення Позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п. 2.2.3.1 цього Договору та будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.14.1. цього Договору, Позичальник сплачує Банку процентну ставку, яка розраховується як розмір ставки, визначений згідно з п.п. А.7.1 цього Договору плюс 6 процентних пункта. (п. А. 7.2. Договору).
Пунктом А.8 Договору визначено, що датою сплати процентів за користування кредитними коштами є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього Договору. Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, що наведений в Додатку № 1 до цього Договору (далі - Графік погашення кредиту), який є невід'ємною частиною цього Договору. У випадку несплати процентів за користування кредитом та/або непогашення заборгованості за кредитом у терміни, що визначені цим Договором, такі суми є простроченою заборгованістю (за процентами та/або кредитом, відповідно).
Позичальник сплачує на користь Банку винагороди:
- за надання фінансового кредиту у розмірі 0 % від суми ліміту, встановленого у п. А.2 цього Договору, що становить 0 грн, без ПДВ. Сплата зазначеної винагороди здійснюється позичальником в день укладення цього Договору;
- за управління фінансовим кредитом (щодо збільшення ліміту за цим Договором) у розмірі 0 % від суми збільшення ліміту, без ПДВ. Сплата зазначеної винагороди здійснюється позичальником в день укладення відповідного договору про внесення змін до цього Договору,
стосовно збільшення ліміту за цим Договором;
- за управління фінансовим кредитом (щодо збільшення строку користування кредитом) у розмірі 0 % від суми ліміту, встановленого у п. А.2 цього Договору, без ПДВ. Сплата зазначеної винагороди здійснюється Позичальником в день укладення відповідного договору про внесення змін до цього Договору, стосовно продовження строку користування кредитними коштами за цим Договором.
Сплата вказаних вище винагород здійснюється у гривні (у гривневому еквіваленті за курсом Національного Банку України (далі - НБУ) на дату сплати). Рахунок для сплати винагороди - зазначено у п. А.4 цього Договору.
У випадку несплати винагород у терміни, що визначені цим Договором, такі суми є простроченою заборгованістю.
За умовами п. 2.2. договору позичальник зобов'язується: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього Договору (п. 2.2.1. Договору); сплатити проценти за користування кредитом нараховані відповідно до умов цього Договору (п. 2.2.2. Договору), зокрема: - проценти за користування кредитом відповідно до пп. 4.1, 4.3 цього Договору (пп.2.2.2.1.);- проценти відповідно до пп. 4.2 та 5.10 цього Договору (відповідно до ч. 2, ст. 625 Цивільного кодексу України) (пп. 2.2.2.2.); повернути кредит у терміни/строки, встановлені цим Договором (п. 2.2.3. Договору), в тому числі, але не виключно: погашати заборгованість за кредитом у відповідності до п. А.8 цього Договору (пп. 2.2.3.1.); повернути кредит у терміни/строки, встановлені пп. А.3, 1.2, 2.3.2 цього Договору (пп. 2.2.3.2.); сплатити Банку винагороду відповідно до умов цього Договору (п. 2.2.4. Договору); повідомляти Банк про обставини, що свідчать про наявність прав та вимог третіх осіб на предмет застави/іпотеки (п. А.5 цього Договору), протягом трьох днів з моменту, коли зазначені обставини дійшли до відома позичальника (п. 2.2.5. Договору).
За змістом підп. 2.3.2. п. 2.3. договору, зокрема, при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк, на свій розсуд, має право, у тому числі, змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором.
Відповідно до підп. 2.3.8. п. 2.3. договору банк, незалежно від настання термінів виконання зобов'язань позичальником за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п. 2.3.2. цього договору або порушення позичальником вимог п. 1.1. цього договору в частині вимог щодо цільового використання кредитних коштів, або у випадку зменшення розміру активів позичальника на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром його активів зазначених у відповідної річної звітності за попередній рік.
Згідно з підп. 2.3.10. п. 2.3. договору без попереднього повідомлення позичальника в односторонньому порядку відмовитися від надання передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у випадку погіршення фінансового стану, некредитоспроможності позичальника та(або) зниження вартості предмету застави, використання кредиту не за цільовим призначенням, у випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених цим договором, та(або) за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.
Відповідно до підп. 2.4.3. договору позичальник має право погашати заборгованість, ініціювати інші платежі за цим договором у безготівковому порядку з відкритих у банку поточних рахунків в режимі « 24/7/365», тобто в будь-яку годину дня (цілодобово), у будь-який календарний день, в тому числі в вихідні, святкові та неробочі дні, шляхом подачі банку відповідного розрахункового документа (платіжного доручення) через систему дистанційного обслуговування «Приват-24». Здійснення платежів в означеному режимі допускається лише у випадку співпадання валюти, в якій має бути виконане відповідне грошове зобов'язання перед банком, з валютою поточного рахунку, з якого позичальником ініціюється відповідний платіж.
За умовами п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4., 4.7., 4.8. Договору, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6, А.6.1 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки. В разі порушення строків повернення кредиту позичальник сплачує банку проценти у розмірі, встановленому у п. А.7. цього договору.
Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п. 4.1. цього Договору, здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплати процентів зазначена у п. А.8 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту. У випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню. Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік, а також комісія та пеня розраховуються виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується.
Відповідно до п. 6.1. договору він вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.
Згідно з п. 7.1. договору його підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
З долученого Протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 09.01.2026 вбачається, що факт підписання відповідачем заявки електронним цифровим підписом, що водночас не спростовано відповідачем.
Відтак, підписавши зазначений кредитний договір, відповідач взяв на себе зобов'язання виконувати його умови.
У додатку № 1 до договору сторони погодили графік здійснення платежів отриманого кредиту у розмірі 1 960 000.00 грн, який передбачає погашення кредиту рівними частинами у розмірі 54 444.44 грн щомісяця починаючи з 01.07.2023 до 01.06.2026 (включно).
В подальшому, 22.06.2023 між сторонами була укладена Додаткова угода №1 (далі - Додаткова угода) до Договору, відповідно до п. 1 якої останні погодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Договору, за умови належного виконання позичальником положень порядку.
Програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва (далі - Програма) та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.
Згідно з п. 2. Додаткової угоди сторони узгодили внести зміни в договір та викласти умови договору, що визначають порядок погашення кредиту та платність за його користування
Відповідно до п. 2.1. Додаткової угоди, за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додаткової угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана та становить на дату укладання цієї додаткової угоди розмір 22,4% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: індекс UIRD (3 місяці) + 9%; але не більше Індекс UIRD (3 міс.) +11% (обмеження встановлюється на дату укладання цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п. 2.1. цієї Додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень. де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку епозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.
Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі інтернет на офіційному сайті Національного Банку України.
Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розміру базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки Банк за 15 календарних днів повідомляє позичальника /поручителя / заставодавця та інших зобов'язаних за договором осіб, на свій вибір шляхом: відправлення СМС-повідомдень на мобільний телефон клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка «Viber»; ОТР - паролю; поштового листа; телеграми; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друку інформації на чеках в POS-терміналах; IVR-обдзвону; комунікації у ПК «Приват24», в т.ч. його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером «Чат Sender», а також за допомогою інших мобільних додатків банка та інших засобів комунікації.
Відповідно до п. 2.3. Додаткової угоди, позичальник за умови належного виконання положень Порядку та умов Договору за користування кредитом сплачує Банку компенсаційні проценти в розмірі 9 відсотків річних.
Згідно з п. 2.9 Додаткової угоди, у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А3 Договору позичальник зобов'язується сплатити Банку заборгованість за кредитом ,а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних.
Відповідно до п. 2.10. Додаткової угоди, на суму простроченої заборгованості перед бюджетом Банк нараховує позичальнику пеню згідно з вимогами чинного законодавства у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, включаючи день погашення такої простроченої заборгованості перед бюджетом.
Пеня нараховується з дати виникнення простроченої заборгованості перед бюджетом за проблемним кредитом до дати погашення такої заборгованості (включно) або до дати, яка настає через 6 календарних місяців з дати здійснення гарантом виплати суми сплати за гарантією відповідної суми сплати за гарантією залежно від того, яка з дат настає раніше.
Відповідно до п. 5 Додаткової угоди вона є чинною з моменту її підписання сторонами та припиняє свою дію згідно обставин, визначених в п. 4 цієї додаткової угоди.
На виконання умов Договору 23.06.2023 Банком було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 1 960 000 грн, що підтверджується випискою за рахунком №20632003605244.
Відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти за користування кредитом.
Відтак, як стверджує позивач, Станом на 30.12.2025 заборгованість відповідача за Договором становить 637 690,33грн та складається з: 600 201,65 грн - заборгованість за кредитом; 39 148,63 грн - заборгованість за процентами.
Позивачем 10.10.2025 на адресу відповідача було направлено Повідомлення-вимогу про сплату заборгованості №30622ZKV0S04L та вказано, що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 10.11.2025 - строк (01.06.2026), що узгоджений п. А.3. кредитного договору №3280202652-КД-2 від 22.06.2023 буде вважатися таким, що настав 10.11.2025.
Відповідачем заборгованість не погашена, а тому строк повернення кредиту вважається таким, що настав 10.11.2025.
Означене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду з відповідною вимогою.
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ст. 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитним договору.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем від позивача кредитних коштів, які відповідач повинен був повернути АТ КБ «Приватбанк» згідно умов кредитного договору, що підтверджується за рахунком №20632003605244.
Однак, погашення відповідачем сум в межах кредитної заборгованості відбувалось з порушенням встановленого графіку, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість за кредитом, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду про стягнення наявної заборгованості у загальному розмірі 637 690,33грн та складається з: 600 201,65 грн - заборгованість за кредитом; 39 148,63 грн - заборгованість за процентами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом в сумі: 600 201,65 грн є правомірною та обґрунтованою, відтак підлягає задоволенню у повному обсязі.
Розглянувши позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 39 148,63 грн заборгованості за процентами, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, враховуючи умови укладеного договору та приписи ст. 526, 1048, и1054 ЦК України. Отже, такі вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Зокрема, здійсненою судом перевіркою наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором, помилок не встановлено і такий розрахунок виконаний позивачем з урахуванням умов кредитного договору та фактичних обставин справи.
Враховуючи наведене, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. також постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості для реалізації стандарту більшої переконливості (такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №645/5557/16-ц).
Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначив про те, що реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення частково.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 7652,28 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. Ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Брошняка Володимира Юрійовича, АДРЕСА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», вул. Грушевського, будинок 1Д, м. Київ, 01001(код ЄДРПОУ: 14360570) суму 637 690,33 грн (Шістсот тридцять сім тисяч шістсот дев'яносто гривень 33 коп), що складається з: 600 201,65 грн (Шістсот тисяч двісті одна гривня 65 коп) - заборгованість за кредитом та 39 148,63 грн (Тридцять дев'ять тисяч сто сорок вісім гривень 63 коп) - заборгованість за процентами, а також суму 7652,28 грн (Сім тисяч шістсот п'ятдесят дві гривні 28 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 23.03.2026
Суддя А.А. Худенко