Ухвала від 23.03.2026 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

УХВАЛА

23.03.2026р. Справа № 905/169/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі Кравець А.Є.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні матеріали

за заявами ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

з грошовими вимогами до боржника у сумі 88946,61 грн (вх.№2625/25 від 22.04.2025) та в сумі 864625,10 грн. (вх.№ 2883/25 від 28.04.2025), -

у справі № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519),

розпорядник майна - арбітражний керуючий Карауш Ю.В., -

учасники справи не з'явились, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі №905/169/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного суду від 24.09.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (№75623 від 26.03.2025).

В межах строку, визначеного частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун О.В., в системі «Електронний суд» подані заяви про грошові вимоги до боржника, а саме:

- на суму 88946,61 грн. (вх.№ 2625/25 від 22.04.2025), що є заборгованістю із заробітної плати за травень 2024 року;

- на суму 864625,10 грн. (вх.№ 2883/25 від 28.04.2025), що є розрахунковою сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.05.2024 по 25.04.2025.

Ухвалами від 30.04.2025 та 05.05.2025 господарським судом відкладено вирішення питання щодо прийняття заяв зокрема ОСОБА_1 відповідно до повернення матеріалів справи на адресу Господарського суду Донецької області.

Згідно з ухвалою від 23.06.2025 прийнято заяву ОСОБА_1 із вимогами на суму 88946,61 грн. (вх. № 2625/25 від 22.04.2025) та призначено її до розгляду у попередньому засіданні.

Згідно з ухвалою від 24.06.2025 прийнято заяву ОСОБА_1 із вимогами на суму 864625,10 грн. (вх. № 2883/25 від 28.04.2025) та призначено її до розгляду у попередньому засіданні.

Попереднє засідання неодноразово відкладалось та оголошувались перерви, з постановлянням відповідних ухвал суду.

Про хід справи заявник повідомлений шляхом публікації на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу Судова влада України відповідних оголошень, інші учасники справи, боржник та розпорядник майна - шляхом доставки процесуальних документів суду в їх зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд».

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень", що свідчить про наявність додаткової можливості у сторін ознайомитись із судовими рішеннями у даній справі.

В обґрунтування грошових вимог у своїх заявах (вх.№2625/25 від 22.04.2025 та 2883/25 від 28.04.2025) ОСОБА_1 посилався на наявність боргу ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»:

- по заробітній платі за травень 2024 року у розмірі 88946,61 грн;

- з середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.05.2024 по 25.04.2025 у загальному розмірі 864625,10 грн.

На підтвердження заяви надано суду наступні документи: правовстановлюючі документи представника заявника, скріншот із застосунку E-health, паспортні дані та картка платника податків ОСОБА_1 , довідки №476, №477 від 10.07.2024, довідки, сформовані засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) від 22.05.2024 та від 18.03.2024, витяг з трудової книжки НОМЕР_2 , копія наказу №152к від 01.05.2024, повідомлення №88/8 від 01.05.2024, опис вкладення №8531001090717, позовна заява до Димитровського міського суду Донецької області (документ сформований 15.06.2024), ухвала суду від 08.04.2025 по справі №226/1524/24 (провадження №2/932/648/25).

Розпорядником майна боржника подано 28.07.2025 до суду повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог (вх.№01-41/7253/25 від 28.07.25), за змістом якого вказує, що вимоги ОСОБА_1 визнані розпорядником майна в повному обсязі на суму 88946,61 грн, як вимоги першої черги.

ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» 10.11.2025 подав до суду додаткові письмові пояснення (вх.№ 6988/25 від 10.11.25) у пункті 60 яких зазначає, що визнає грошові вимоги кредитора на загальну суму 88946,61 грн. (заборгованість по заробітній платі).

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу боржником та розпорядником майна не подано будь-яких пояснень.

В судовому засіданні 23.03.2026 заявник, боржник, розпорядник майна боржника та інші учасники справи не забезпечили участі своїх представників, вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника, необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для розгляду заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника, суд вважає можливим здійснити розгляд таких вимог за наявними матеріалами та без участі представників заявника, боржника, арбітражного керуючого та інших учасників справи.

Ухвалою від 16.03.2026 господарський суд об'єднав в одне провадження заяви ОСОБА_1 про кредиторські вимоги до ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» на суму 88946,61 грн (вх.№ 2625/25 від 22.04.2025) та на суму 864625,10 грн (вх.№ 2883/25 від 28.04.2025). Отже, загальний розмір грошових вимог заявника становить 953571,71 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Як встановлено судом з поданих документів, у період з 15.03.2023 по 01.05.2024 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) працював у ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" гірником очисного забою підземним (таб. № 49808), 01.05.2024 звільнений за скоєний прогул по п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України згідно наказу ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" від 01.05.2024 № 152к "Про застосування дисциплінарного стягнення".

Як зазначає заявник, роботодавцем (боржником) не проведено виплат сум, що належать йому при звільненні, заборгованість із нарахованої але не виплаченої заробітної плати за травень 2024 року становить 88946,61 грн., що підтверджується довідкою ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" №476 від 10.07.2024.

Згідно статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) вказано, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» як роботодавцем не оспорюється заборгованість перед звільненим працівником, не надано доказів виплати ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 88946,61 грн. у порядку і строки визначені статтею 116 КЗпП України.

Згідно повідомлення розпорядника майна боржника про результати розгляду кредиторських вимог (вх.№01-41/7253/25 від 28.07.25), вимоги ОСОБА_1 визнані розпорядником майна в повному обсязі на суму 88946,61 грн, як вимоги першої черги.

Відповідно до частини 6 статті 41 КУзПБ під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

Абзацом першим частини п'ятої статті 41 КУзПБ унормовано, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється зокрема на вимоги про виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів.

На дату судового засідання до матеріалів справи боржником не надано доказів виплати заявнику заборгованості по заробітній платі повністю чи частково, яка визнана ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ».

Відтак, наявні підстави для визнання ОСОБА_1 кредитором боржника на суму 88946,61 грн. згідно вимог Кодексу України з процедур банкрутства та включення їх до реєстру вимог кредиторів у цій сумі.

Щодо вимог на суму 864625,10 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно наказу № 152к "Про застосування дисциплінарного стягнення" ОСОБА_1 , гірника очисного забою підземного 5 розряду дільниці № 1-1 (таб. № 49808), звільнено 01.05.2024 за скоєний прогул по п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Даний наказ надісланий 01.05.2024 рекомендованою поштою позивачу разом з повідомленням № 88/8 від 01.05.2024 про звільнення.

Заявник стверджує, що наказ підприємства про звільнення є незаконним, звільнення відбулось з порушенням трудового законодавства. Вважаючи свої права порушеними, заявник розрахував за період з 02.05.2024 по 25.04.2025 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 864625,10 грн та просить суд визнати його грошові вимоги до боржника у цій сумі.

Суд зазначає, що виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу пов'язана з певним діянням роботодавця, наслідком якого стала неможливість працівника належно реалізувати право на працю. За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати. Вичерпний перелік підстав виплати працівникові такого заробітку визначений у статтях 235, 236 КЗпП України, і їх не можна розширено тлумачити.

Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою такої відповідальності є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем трудових обов'язків, унаслідок чого завдана майнова шкода працівникові (постанова Верховного Суду від 28.05.2025 по справі №759/4052/21).

Як встановлено судом з відомостей комп'ютерної бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» і Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-портала Судова влада України, рішенням Господарського суду Донецької області від 10.11.2025 по справі №905/169/25 (226/1524/24), в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" про визнання незаконним та скасування наказу № 152к від 01.05.2024 "Про застосування дисциплінарного стягнення", поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 248958,20 грн., стягнення моральної шкоди в розмірі 50000 грн. - відмовлено.

У цьому рішенні господарський суд встановив, що звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України проведено з дотриманням норм трудового законодавства, оскільки він вчинив прогул, який роботодавець належним чином зафіксував та документально підтвердив, що свідчить про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі. Похідні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.05.2024 по день ухвалення рішення та про стягнення моральної шкоди у сумі 50000,00 грн. також задоволенню не підлягають.

Як свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-портала Судова влада України, рішення Господарського суду Донецької області від 10.11.2025 по справі №905/169/25 (226/1524/24), нечинним повністю чи частково у встановленому порядку не визнавалось та набрало законної сили 03.12.2025. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у постанові від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18 зазначив про те, що згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Дійсно, преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Таким чином, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Донецької області від 10.11.2025 по справі №905/169/25 (226/1524/24), що набрало законної сили, не підлягають доказуванню у справі, що розглядається.

Оскільки рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з дотриманням норм трудового законодавства, то відсутні підстави для визнання вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визнанню судом і включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство підлягають лише дійсні вимоги кредиторів, що відповідають чинному законодавству.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 14, ч.4 ст. 74 ГПК України).

Положеннями частини 6 статті 45 КУзПБ унормовано, що за результатами розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Системний аналіз статей 45-47 КУзПБ свідчить про те, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника - потенційного кредитора, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог.

Таким чином, сукупність документів та заяв по суті, які містяться в матеріалах справи №905/169/25, свідчать про наявність підстав для визнання ОСОБА_1 кредитором боржника - ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства на суму 88946,61 грн заборгованості по заробітній платі. В іншій частині вимог слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

УХВАЛИВ:

Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) в сумі 88946,61 грн заборгованості по заробітній платі.

В решті вимог - відмовити.

Ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство набирають законної сили з моменту їх прийняття та можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвала підписана 23.03.2026.

Суддя Н.В. Величко