61022, м. Харків, пр. Науки, 5
23.03.2026 № 905/170/26 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М. розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі
енергетичні послуги»
(код ЄДРПОУ42086719, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул.
Січових Стрільців,4Д, 49001)
до Новікова Максима Юрійовича
(Код РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Про стягнення заборгованості у розмірі 189431,97 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
На розгляд Господарського суду Донецької області передано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» до Новікова Максима Юрійовича про стягнення суми боргу за спожиту електричну енергію у розмірі 189183,13 грн у листопаді - грудні 2025, а також 3 % річних у розмірі 248,80 грн нарахованих у період з 30.01.2026 по 15.02.2025 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по сплаті електроенергії, спожитої у листопаді - грудні 2025.
Позов обґрунтований тим, що відповідач приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії споживачу № 698 з 01.01.2019, умови якого відповідачем не виконано належним чином, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за поставлену у листопаді - грудні 2025 електричну енергію, яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Окрім цього, позивач зазначає про те, що публічний договір про постачання електричної енергії споживачу був укладений 01.01.2019 у той час, коли відповідач був фізичною особою - підприємцем. Однак у 2023 році відповідач припинив підприємницьку діяльність. При цьому, позивач вказує на те, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, припинення фізичною особою статусу підприємця не припиняє її господарських відносин, що виникли до такої реєстраційної дії та не змінює їхню правову природу, а фізична особа відповідає за зобов'язаннями, які виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності усім своїм майном. За таких обставин, даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Дослідивши зміст позовної заяви, суд дійшов висновку, що даний спір не підсудний господарському суду, виходячи з наступного.
Згідно вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Частиною 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Відповідно до положень ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України).
В свою чергу, відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 якої унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 цього Кодексу.
Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
З огляду на положення ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, а також ст. ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 24 Цивільного кодексу України, людина, як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Статтями 25, 26 Цивільного кодексу України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 Цивільного кодексу України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання.
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №916/1261/18.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (висновки, сформульовані у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10, від 5 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 216/181/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 331/5054/15-ц ). Так само фізична особа, вчиняючи правочин від власного імені, може діяти з метою здійснення господарської (зокрема підприємницької) за змістом діяльності.
Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.
Виходячи з відповіді №2470184 від 17.03.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Новіков Сергій Іванович припинив свою підприємницьку діяльність 04.07.2023, а заборгованість за договором про постачання електричної енергії від 01.01.2019 виникла за електричну енергію поставлену у листопаді- грудні 2025 року.
Звертаючись до господарського суду з даним позовом до Новікова Сергія Івановича, діяльність якого, як суб'єкта господарювання (підприємця) на час подачі позову припинена, позивач не зазначає та не надає суду доказів, які підтверджують, що відповідач у спірних правовідносинах діяв як фізична особа-підприємець чи даний спір пов'язаний з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. Окрім цього, позивачем до матеріалів позовної заяви наданий лист відповідача від 05.03.2026, з якого вбачається те, що відповідач просить внести зміни до договору від 01.01.2019 у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності.
Тобто, спірні правовідносини у позивача виникли не з ФОП, і не у зв'язку із здійсненням Новіковим С.І. підприємницької діяльності, а виключно з Новіковим С.І. як фізичною особою, оскільки, як вже було зазначено вище, 04.07.2023 Новіков С.І. припинив підприємницьку діяльність.
Оскільки докази використання відповідачем спожитої електроенергії саме у підприємницькій діяльності у матеріалах позовної заяви відсутні, суд не погоджується з обгрунтуваннями позивача, щодо належності розгляду цього спору в порядку господарського судочинства у зв'язку з тим, що договір про постачання електричної енергії №698 від 01.01.2019 був укладений із суб'єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем Новіковим С.І..
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що електрична енергія поставлялась та зобов'язання щодо сплати спожитої електричної енергії виникло після 04.07.2023 (після припинення здійснення відповідачем господарської діяльності), такі правовідносини не виникли за наслідком господарської діяльності відповідача та даний спір не пов'язаний із здійсненням відповідачем його підприємницької діяльності.
Суд зазначає, якщо стороною спору про постачання електроенергії є громадянин як фізична особа, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, і якщо немає доказів використання спожитої електроенергії у господарській діяльності, це зумовлює наслідки у вигляді зміни юрисдикційності такої справи і відповідно відмові у відкритті провадженні у справі, оскільки спір за позовною заявою у справі №905/726/24 належать до повноважень суду цивільної юрисдикції, тому що у цьому спорі вказана особа виступає як фізична особа, а не суб'єкт підприємницької діяльності (аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №920/50/19).
З огляду на вищевикладене, оскільки, позовні вимоги пред'явлені до Фізичної особи Новікова С.І, діяльність якого, як суб'єкта господарювання (підприємця) на час подачі позову припинена та Новіков С.І. у спірних правовідносинах не діяв як фізична особа-підприємець та даний спір не пов'язаний з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем, доказів протилежного до матеріалів позовної заяви не надано та про них не зазначено у позовній заяві, а фізична особа в силу положень ст.20 Господарського процесуального кодексу України не може бути стороною в господарській справі, за окремими виключеннями, які не стосуються спірних правовідносин, то дана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
З огляду на викладене, суд відмовляє у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції сплачений заявником судовий збір за подання позову до суду повертається судом, однак лише за клопотанням особи, яка його сплатила.
Отже, позивач не позбавлений права звернутись з клопотанням про повернення судового збору у сумі 2662,40 грн, сплаченого ним під час звернення з позовом до господарського суду.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. ст. 234- 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» у відкритті провадження у справі № 905/170/26 за позовом до Новікова Максима Юрійовича про стягнення суми боргу за спожиту електричну енергію у розмірі 189183,13 грн у листопаді - грудні 2025, а також 3 % річних у розмірі 248,80 грн нарахованих у період з 30.01.2026 по 15.02.2025 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по сплаті електроенергії, спожитої у листопаді - грудні 2025.
2. Роз'яснити про право Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» звернутись з позовом про стягнення з Новікова Максима Юрійовича суми боргу за спожиту електричну енергію у розмірі 189183,13 грн у листопаді - грудні 2025, а також 3 % річних у розмірі 248,80 грн нарахованих у період з 30.01.2026 по 15.02.2025 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по сплаті електроенергії, спожитої у листопаді - грудні 2025 до суду цивільної юрисдикції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д.М. Огороднік