Ухвала від 23.03.2026 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

УХВАЛА

23.03.2026р. Справа № 905/169/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Кравець А.Є.,

розглянувши у відкритому попередньому засіданні матеріали

заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

з грошовими вимогами до боржника у сумі 295868,12 (вх.№2760/25 від 24.04.2025), -

у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519), -

розпорядник майна - арбітражний керуючий Карауш Ю.В., -

представники участі не приймали, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі №905/169/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного суду від 24.09.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (№75623 від 26.03.2025).

В межах строку, визначеного частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), 23.04.2025 ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун О.В., в системі «Електронний суд» подана заява про грошові вимоги до боржника на суму 295868,12 грн. (вх.№ 2760/25 від 24.04.2025), що складається із заборгованості з нарахованої але не виплаченої заробітної плати у розмірі 188559,51 грн, компенсації частини втраченого заробітку за період листопада 2020 року по серпень 2024 року у розмірі 107308,61 грн.

На підтвердження вимог надано суду наступні документи: правовстановлюючі документи представника заявника, довідка №629 від 31.03.2021, довідка від 16.09.2024, паспортні дані та довідка про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 , витяг з трудової книжки НОМЕР_2 , ухвала суду від 14.10.2024 по справі №208/11250/24.

Ухвалою від 30.04.2025 господарським судом відкладено вирішення питання щодо прийняття заяви зокрема ОСОБА_1 відповідно до повернення матеріалів справи на адресу Господарського суду Донецької області.

Згідно з ухвалою від 23.06.2025 прийнято заяву ОСОБА_1 із вимогами на суму 295868,12 грн. (вх. № 2760/25 від 24.04.2025) та призначено її до розгляду у попередньому засіданні.

Попереднє засідання відкладалось та оголошувались перерви з постановлянням відповідних ухвал суду. Згідно ухвали від 16.03.2026 оголошено перерву у попередньому засіданні до 23.03.2026, визнано явку представників сторін не обов'язковою, вирішені інші процедурні питання.

Як свідчать матеріали справи, про дату, час та місце розгляду заяви ОСОБА_1 повідомлений шляхом оприлюднення відповідних оголошень на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-портала Судова влада України, інші учасники повідомлені шляхом доставки процесуальних рішень суду у їх зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд».

З огляду на приписи статей 120, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України, заявник кредиторських вимог, боржник та розпорядник майна боржника вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

У судовому засіданні заявник, боржник, розпорядник майна та інші сторони участі не приймали.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, явку представників сторін у судове засідання суд не визнавав обов'язковою, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством, висловлення своєї правової позиції у справі та надання відповідних доказів, кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, тому суд вважає можливим розглянути подану заяву з кредиторськими вимогами до боржника за наявними матеріалами.

ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» подав 10.11.2025 в системі «Електронний суд» додаткові пояснення про результати розгляду між іншим заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. № 01-41/10518/25), в пункті 93 яких вказує, що визнає грошові вимоги кредитора на загальну суму 188559,51 грн. заборгованості по заробітній платі, а вимоги з компенсації втрати частини заробітку у розмірі 107308,61 грн. не визнає у повному обсязі, оскільки вони є безпідставними.

Розпорядником майна подано до суду повідомлення про результати розгляду грошових вимог кредитора до боржника (вх.№ 01-41/11528/25 від 15.12.25), в якому зокрема, в пункті 75, зазначено, що визнає грошові вимоги кредитора на загальну суму 188559,51 грн. (заборгованість по заробітній платі), а грошові вимоги у розмірі 107308,61 грн. з компенсації втрати частини заробітку не визнано у повному обсязі.

Згідно ч.2 ст. 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. (Абзац шостий частини другої статті 45 КУзПБ).

Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом (частина 7 ст. 45 КУзПБ).

Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).

Завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. Господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

Як встановлено судом з поданих документів, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 23.04.2018 по 25.11.2020 перебував у трудових відносинах з ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», звільнений за власним бажанням згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується записами з трудової книжки НОМЕР_2 заявника.

Згідно довідки ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» № 629 від 31.03.2021 сума заборгованості із заробітної плати перед ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), таб. № 25509, на дату складання довідки становить 188559,51 грн.

У заяві з грошовими вимогами до боржника заявник вказує, що з моменту звільнення і до тепер з ним не проведений розрахунок по заборгованості із заробітної плати, що становить 188559,51 грн.

Також, посилаючись на ст. 1, 2, 3, 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», заявник розрахував та пред'явив до визнання компенсацію втрати частини доходів за період з листопада 2020 року по серпень 2024 року у розмірі 107307,61 грн.

Загальний розмір вимог до боржника становить 295868,12 грн.

Відповідно до частин 4 та 7 статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з статтею 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною 5 статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

За змістом ст.ст. 47, 115, 116 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) вказано, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Суд зауважує, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів.

Як встановлено судом, що визнається боржником, на дату судового засідання ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» не виплачено звільненому працівнику - ОСОБА_1 , таб.№25509, заборгованість із заробітної плати у сумі 188559,51 грн. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Відтак, в розумінні КУзПБ наявні підстави для визнання заявника кредитором боржника на заявлену суму 188559,51 грн. заборгованості по заробітній платі.

Щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат варто зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Розрахунок компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 "Порядок проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати" (надалі по тексту "Порядок").

Згідно п. 2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Пунктом 3 Порядку визначено, що заробітна плата підлягає компенсації.

Згідно п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці за який виплачується дохід по розрахунку не включаються. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до викладених вище положень закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Вказаними нормативними актами передбачено, зокрема, нарахування компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати заробітної плати. Сама компенсація фактично відноситься до частини заробітної плати. (Відповідної позиції притримується і Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 910/4518/16 від 30.01.2019).

Наведений заявником розмір компенсації суд визнає необгрунтованим, оскільки заявником безпідставно включено до розрахунку індексацію листопада 2020 року - місяць нарахування заробітної плати, що суперечить Порядку. Компенсація нараховується у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, дата звільнення заявника - 26.11.2020, в матеріалах справи відсутні докази наявності заборгованості боржника на дату початку розрахунку компенсації у визначеному заявником розмірі.

Рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору, до матеріалів справи не надано.

За підрахунком суду, компенсації підлягає сума 103511,69 грн. (інфляційне збільшення) за період з грудня 2020 року по серпень 2024 року.

Боржником протилежного не доведено, переконливих аргументів та власного обгрунтованого контррозрахунку вимог з компенсації частини втраченого заробітку не надано, на дату судового засідання боржником не надано як доказів повної чи часткової виплати заборгованості по заробітній платі, так і доказів компенсації заявнику втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, тому наявні підстави для визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 в цій частині в розмірі 103511,69 грн.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 14, ч.4 ст. 74 ГПК України).

Таким чином, сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи №905/169/25, свідчать про наявність підстав для визнання ОСОБА_1 кредитором боржника - ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства на суму 292071,20 грн., з них: 188559,51 грн - заборгованість по заробітній платі, 103511,69 грн.- компенсація частини втраченого заробітку. В іншій частині вимог слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

УХВАЛИВ:

Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) в сумі 292071,20 грн., з них: 188559,51 грн - заборгованість по заробітній платі, 103511,69 грн.- компенсація частини втраченого заробітку.

В решті вимог - відмовити.

Ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство набирають законної сили з моменту їх прийняття та можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвала підписана 23.03.2026.

Суддя Н.В. Величко