23.03.2026 року м. Дніпро Справа № 908/678/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,
розглянувши порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Федько О.А.) від 19.05.2025р. у справі № 908/678/25
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72, каб. 5)
про стягнення грошових коштів, -
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ" про стягнення 10 650,84 грн додаткових платежів за затримку вагона не з вини перевізника.
У позові зазначено, що за накладною від 14.09.2024 №32101 зі станції ПКП Славкув на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці було здійснено перевезення вагону №55278444 з вантажем. На шляху прямування до станції Здолбунів Львівської залізниці цей вагон було затримано у зв'язку з проведенням контрольного зважування через підозру перевантаження вантажу понад масу, зазначену в документі. При контрольному зважуванні перевантаження підтвердилось, вагон було відправлено за досильною накладною на станцію призначення. За час затримки вагона по станції Здолбунів Львівської залізниці з 17.09.2024 00 год. 05 хв. до 19.09.2024 09 год. 00 хв. на підставі Акту загальної форми ГУ-23 №67 від 19.09.2024 відповідачеві нараховані наступні платежі: плата за користування вагонами - 1023,20 грн; збір за зберігання вантажу у вагонах - 2137,80 грн; збір за маневрову роботу - 4511,10 грн; довідка телеграфом - 386,50 грн та 20% податку на додану вартість, які не сплачені відповідачем.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.05.2025р. у справі № 908/678/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Суд зазначив, що до матеріалів справи не надано доказів складання уповноваженими особами позивача протягом 17-18 вересня 2024 року комерційного акта, яким би засвідчувалась обставина невідповідності маси наявного вантажу у вагоні №55278444 даним, зазначеним у перевізних документах, та який відповідно до чинного законодавства є підставою для матеріальної відповідальності.
Наданий документ: "Коммерческий акт №350002/60, дата 19 сентября 2024" не містить перекладу у встановленому законодавством порядку на державну мову, що унеможливлює для суду оцінку такого документу як доказу у справі.
З урахуванням твердження позивача про відправку вагона за досильною накладною на станцію призначення 17.09.2024, суд критично оцінив доводи позивача щодо неможливості перевезення вказаного вагона з вини відповідача та відповідно правомірності нарахування додаткових платежів по 19.09.2024.
Не погодившись з вказаним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2025р. у справі № 908/678/25 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.
В обґрунтування скарги апелянт посилається на те, що фактичне зважування завантаженого вагона № 55278444 здійснено по станції Здолбунів Львівської залізниці 19.09.2024., що підтверджується записом у Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагоні форми ГУ-78. Комерційний акт № 350002/60 від 19.09.2024 було складено на підставі акта загальної форми ГУ-23 № 8222 від 19.09.2024, в якому зафіксовані результати контрольного зважування спірного вагону 19.09.2024, що відповідає вимогам п. 35.1 Правил перевозок груза (Приложение 1 к СМГС) та п.4 Правил складання актів.
Комерційний акт № 350002/60 від 19.09.2024 складено заповнено робочою мовою- російською згідно вимог СМГС, та у день фактичного зважування, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Апелянт звертає увагу, що відповідачем фактично не заперечувався сам факт занижування маси вантажу в провізних документах. Заперечення відповідача зводяться до належності наданих доказів та розрахунку сум пред'явлених до стягненню.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою, її розгляд призначено у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує. За його доводами, перевищення маси вантажу, зазначеної в перевізних документах, було виявлено позивачем 17.09.2024 (акт форми ГУ-23 від 17.09.2024), комерційний акт мав бути складений не пізніше 18.09.2024. Таким чином, доводи позивача щодо незгоди з висновками суду щодо строків складання комерційного акту є необґрунтованими.
Також звертає увагу, що в позовній заяві позивач зазначив, що вага вантажу в вагоні не перевищує вантажопідйомність - безпеці руху не загрожує, тому вагон № 55278444 було відправлено за двосильною накладною від 17.09.2024 № 38147823 на станцію призначення.
З положень Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення вбачається, що перевізник може розраховувати на оплату додаткових провізних платежів та витрат, що були ним понесені у зв'язку з перепоною в перевезенні вантажу. Позивачем не обґрунтовано, що спірний вагон не міг бути перевезений ним через перепони, що від нього не залежать.
Суд першої інстанції не посилався, що наданий позивачем комерційний акт мав бути складений українською мовою. Суд лише зазначив, що до письмових доказів, викладених недержавною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ" (Замовник, відповідач у справі), шляхом приєднання уклало з Акціонерним товариством "Укрзалізниця" (Перевізник, позивач у справі) договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №48-31158623/2020-0001.
Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є організація перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажу у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших державних та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.
Надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами (пункт 1.4 договору про надання послуг з організації перевезень).
Пунктом 1.5 договору встановлено, що договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться.
Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (пункт 1.6 договору про надання послуг з організації перевезень).
Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (пункт 1.7 договору про надання послуг з організації перевезень).
Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору (пункт 1.10 договору про надання послуг з організації перевезень).
Згідно з п. 2.1.5 договору Замовник зобов'язується відшкодувати Перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.
Замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, що залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (пункт 3.4 договору про надання послуг з організації перевезення).
Розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно до п.3.4.2. договору.
Пунктом 3.4.2. передбачено, що плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою.
Додатком 1-2 до цього договору встановлено Ставки плати за використання власних вагонів перевізника у вантажному і порожньому рейсах по території України та за межами України та коригуючи коефіцієнти.
У повідомленні від 30.06.2020 Перевізник (АТ "Укрзалізниця") повідомив Замовника (ТОВ "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ") про присвоєння кодів: відправника/одержувача: 8915; платника 8213334 та відкриття особового рахунку з ідентичним номером.
14.09.2024 на підставі накладної № 32101 зі станції ПКП Славкув (Польща) на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці було здійснено відправку чотирьох вагонів масою 199700 кг з вантажем кокс доменний, вантажоодержувач ПАТ "Запоріжсталь". Платником провізних платежів по УЗ є ТОВ "Метінвест-Шіппінг" 8213334. Як убачається з даних, зазначених в графі 7 накладної та відомості, навантаження у вагони №59789065 - маса 50700 кг, №55278444 - маса 42100 кг; №62606785 - маса 54100 кг; №63896534 - маса 52800 кг, здійснено вантажовідправником.
На шляху прямування по станції Здолбунів Львівської залізниці вагон № 55278444, який прибув до станції 17.09.2025 о 00:05, було затримано цієї дати о 04:38 за підозрою перевантаження вантажу понад масу, вказану в перевізних документах, про що надано телеграфне повідомлення на станцію відправлення від 17.09.2024 №137 та складено акт загальної форми ГУ-23 №1332 від 17.09.2024. За змістом акта зазначено, що по прибуттю поїзда одночасному зважуванні електронній тензометричній вазі виявлено: вага брутто 75900 кг; з документа тара вагона 22800 кг, вага вантажу 42100 кг, що більше проти документа 11800 кг. Вагон відчеплений на переважування статичну вагу. За текстом акта вказано, що комерційну несправність виявлено 17.09.2024 р. о 04:38. Комерційну несправність не усунуто - вагон відчеплено для перевірки.
17.09.2024 о 05:01 на станції Здолбунів Львівської залізниці складено акт загальної форми №11405, в якому зазначено, що вагон №55278444 по комнесправності Акт ПКО №1332 від 17.09.2024 відчеплений від основної відправки по комбраку.
19.09.2024 р. о 09:15 складено акт загальної форми від 19.09.2024 №8222, яким встановлено, що при контрольному переважуванні вагона №55278444 на 150 тн. трьохплатформених електронних тензометричних вагах клеймо 2024 р. було виявлено: брутто - 75050 кг, тара вагона з ПД - 22800 кг, нетто - 52250 кг, нетто згідно документа 42100 кг, тобто вагон завантажений більше ніж вказано в документі на 10150 кг. Вантажопідйомність вагона 71 тн., вага вантажу не перевищує вантажопідйомності даного вагона. Спосіб визначення маси згідно документа - на динамічних вагах. Вагон затриманий для складання комерційного акта, надано оперативне повідомлення. Комерційну несправність виявлено 19.09.2024 о 07:20. Копія повідомлення від 19.09.2024 №152 наявна в матеріалах справи.
За час затримки вагона №55278444 по станції Здолбунів Львівської залізниці з 17.09.2024 00 год. 05 хв. до 19.09.2024 09 год. 00 хв. на підставі акту загальної форми ГУ-23 № 67 від 19.09.2024 позивачем були нараховані наступні платежі: користування вагоном 56 год. 55 хв. - 1023,20 грн; маневрова робота при затримці 10хв. - 1503,70 грн; маневрова робота при закінченні затримки 10 хв. - 1503,70 грн; маневрова робота на вазі (1 раз) 10 хв. - 1503,70 грн; зважування вагона 1 раз - 386,50 грн; телеграми 3 шт. - 817,10 грн; зберігання у вагоні (55250 кг) - 2137,80 грн; та надано телеграфне повідомлення від 19.09.2024 №156.
Невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати додаткових зборів, нарахованих позивачем за час затримки вагона №55278444 по станції Здолбунів Львівської залізниці з 17.09.2024 00 год. 05 хв. до 19.09.2024 09 год. 00 хв. на підставі Акту загальної форми ГУ-23 №67 від 19.09.2024 стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.
Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організовується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з пунктом 2 Статуту визначають обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Пунктом 3 Статуту залізниць передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Пунктом 2.3. Правил визначено, що представник відправника у графі 55 накладної "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреністю на оформлення перевезення.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Статуту вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.
Частиною 2 ст. 24 Статуту передбачено право Залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно з ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Правила оформлення перевізних документів затверджені наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138). Відповідно до пунктів 1.2, 2 Правил, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.
У додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів встановлено, що у графі "маса вантажу, визначена відправником" вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом). У графі "спосіб визначення маси" зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником). У графі "ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)" зазначається відправником або залізницею. У графі "правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.
Відповідно до пункту 5.5 розділу 5 Правил, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно з ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми та комерційним актом.
Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
За змістом пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855), акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Згідно з пунктом 4 Правил складання актів комерційні акти складаються:
на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу;
при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього.
У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона;
на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.
У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (стаття 122 Статуту залізниць України).
Спір у даній справі не стосується стягнення штрафу, а стосується стягнення плати за користування вагонами, маневрові роботи, зберігання вантажу у вагонах, здійснення повідомлення, зважування. Вказані платежі не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.
Згідно зі статтею 4 Статуту залізниць України перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
У відповідності до статті 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Згідно параграфу першому статті 1 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС), вона має обов'язкову силу для залізниць, відправників та одержувачів вантажів та діє незалежно від державної приналежності сторін договору перевезення.
Згідно параграфів першому, чотирнадцятому та п'ятнадцятому статті 7 даної Угоди, договір перевезення оформлюється накладною єдиного зразку. Договір перевезення може бути оформлений електронною накладною. Договір перевезення може бути оформлений накладною ЦИМ/СМГС.
Згідно з параграфами 1, 3, 5 ст.19 Угоди навантаження вантажу повинно проводитися в технічно справні, придатні для перевезення даного вантажу і очищені вагони. Особа, яка провадить навантаження, несе відповідальність за визначення придатності вагонів для перевезення конкретного вантажу, дотримання технічних вимог щодо розміщення та кріплення вантажів у вагонах, а також за всі наслідки незадовільного навантаження. Визначення маси вантажу здійснюється у відповідності з Правилами перевезення вантажів .
Параграфами 1, 2 ст.23 Угоди встановлено, що перевізник має право перевірити, чи дотримані відправником умови перевезення і чи відповідає відправка відомостям, зазначеним відправником в накладній. Перевірка проводиться в порядку, встановленому національним законодавством. Якщо відправником не дотримано умови перевезення або відправка не відповідає відомостям, зазначеним відправником в накладній, то в порядку, передбаченому статтею 31 "Сплата провізних платежів і неустойок" і статтею 32 "Додаткові витрати, пов'язані з перевезенням вантажу" цієї Угоди, перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, викликані перевіркою і підтверджені документально .
В параграфі 1 ст.29 Угоди зазначено, що перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення або видачі констатує: невідповідність найменування, маси або кількості місць вантажу відомостям, зазначеним у накладній; невідповідність маркування на місцях вантажу відомостям, зазначеним у накладній про знаках (марках) місць вантажу, станцію і залізницю призначення, одержувача, кількості місць вантажу; пошкодження (псування) вантажу; відсутність накладної або окремих її листів з даного вантажу або вантажу по даній накладній (втрата) .
Відповідно до параграфу 1 ст.30 Угоди провізні платежі обчислюються за тарифами, що застосовуються перевізниками, що здійснюють перевезення.
Згідно з параграфом 5 ст.31 Угоди платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата.
В параграфах 1, 2 ст.32 Угоди зазначено, що перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосовуваними тарифами і викликані причинами, не залежними від перевізника. Дані витрати встановлюються на дату їх виникнення окремо для кожної відправки і підтверджуються відповідними документами. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку, передбаченому статтею 31 "Сплата провізних платежів і неустойок".
Суд першої інстанції вірно зазначив, що матеріали справи не містять доказів складання уповноваженими особами позивача протягом 17-18 вересня 2024 року комерційного акта, яким би засвідчувалась обставина невідповідності маси наявного вантажу у вагоні №55278444 даним, зазначеним у перевізних документах. Такий комерційний акт було складено із запізненням - 19.09.2024 під час контрольного зважування та надана до матеріалів справи його копія, складена російською мовою.
Конституцією України статус державної мови надано українській мові (ч. 1 ст. 10).
Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судоустрій і статус судів" судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
Суд першої інстанції також вірно вказав, що до письмових доказів, викладених недержавною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат".
Докази, не перекладені з іноземної мови на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку ст. 79 Закону України "Про нотаріат", не є належними документами, оскільки вони не оформлені в установленому законом порядку.
Колегія суддів не заперечує право позивача складати документи іншою мовою, окрім української, проте надані до справи докази мають бути перекладені державною мовою.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, у тому числі щодо подання нелажних доказів на підтвердження своєї позиції (стаття 13 ГПК України).
Отже, наданий позивачем комерційний акт не може вважаться належним доказом у справі та не може підтверджувати обставин неправильного зазначення маси вантажу у перевізному документі.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що підставою для покладення на відповідача додаткових витрату зв'язку з перевезенням може бути або комерційний акт або акт загальної форми.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами статті 129 Статуту та пункту 2 Правил складання актів встановлено, що невідповідність маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах підтверджується комерційним актом, тобто допустимим доказом невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах має бути саме комерційний акт складений у відповідності до Правил складання актів.
Аналогічні положення, щодо необхідності складення саме комерційного акту при неправильному визначенні маси вантажу, вказані і в Угоді про міжнародне залізничне вантажне сполучення.
Щодо актів загальної форми, то необхідно зазначити, що вони можуть бути підставою для матеріальної відповідальності/стягнення витрат у випадках, коли нормативними актами не передбачено, що підставою для матеріальної відповідальності/стягнення витрат має бути комерційний акт.
Оскільки у даному випадку відсутні належні докази на підтвердження невідповідності маси вантажу перевізним документам, то позивач не довів, що заявлені ним додаткові витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, затримкою вагону, викликані з причин не залежних від перевізника.
Відповідно підстави для стягнення з відповідача заявлених витрат відсутні.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв обґрунтоване рішення, тому апеляційну скаргу слід залишити без задовольнити, а оскаржуване судове рішення без змін.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку з апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275 - 284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2025р. у справі № 908/678/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2025р. у справі № 908/678/25 - залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г. Іванов