11.03.2026 м.Дніпро справа №904/4339/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач)
суддів: Демчини Т.Ю., Кошлі А.О.
з секретарем судового засідання: Кахикало А.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Остапенко П.В., адвокат,
від скаржника: Приходько О.І., адвокат
за участю прокурора Карюк Д.О.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Строй-Сервіс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 (суддя Євстигнеєва Н.М.) у справі
за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС-Будсервіс», м.Київ
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант», м.Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Петрол Маркет», м.Луцьк
про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та демонтажу тимчасових споруд, скасування державної реєстрації права власності
Дніпропетровська обласна прокуратура звернулась до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС-Будсервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант», у якому просила: зобов'язати відповідача-1 знести самочинно збудоване нерухоме майно - автозаправну станцію, яке знаходиться на пр. Слобожанському, 2-Г у м. Дніпро та складається з: літ В-1 операторська загальною площею 123,6 м2, літ. Ж-1 навіс, резервуар № 1, та демонтувати тимчасові споруди: мостіння, стела, металевий паркан та некапітальну металева будівлю; скасувати державну реєстрацію права власності на автозаправочний комплекс загальною площею 123,6 м2, що розташований на проспекті Слобожанському, 2Г у м.Дніпро за відповідачем-2, яка проведена на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Рудкевича Є.В. №30344331 від 06.07.20216 з одночасним припиненням речових прав відповідача-2 на вказаний об'єкт нерухомого майна (номер запису про право 15273765).
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що всупереч вимогам статей 125, 126, 211 Земельного кодексу України ТОВ «АЗС-Будсервіс», як забудовник, та ТОВ «Атлант», як фактичний власник об'єкта самочинного будівництва (будівельних матеріалів), самовільно зайняли земельну ділянку на просп. Слобожанському, 2-Г у м.Дніпрі. За доводами Дніпропетровської обласної прокуратури, відсутні будь-які документи на підтвердження надання Дніпровською міською радою дозволу на користування земельною ділянкою, будь-які угоди щодо такого користування не укладалися.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2022, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 16.08.2022 касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено частково; скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Під час нового розгляду, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 у цій справі позов задоволено повністю.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗС-Будсервіс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант» знести самочинно збудоване нерухоме майно - автозаправну станцію, яка розташована на просп. Слобожанському, 2-Г у м. Дніпро, яка складається з: літ. В-1 операторська загальною площею 123,6 м2, лі. Ж-1 навіс, резервуар №1, та демонтувати тимчасові споруди: мостіння, стела, металевий паркан та некапітальна металева будівля.
Скасовано державну реєстрацію права власності на автозаправний комплекс загальною площею 123,6 м2, який розташований на просп. Слобожанському, 2-Г у м.Дніпрі, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант» (ідентифікаційний код 22265762, проспект Слобожанський, 1-І, м.ніпро, 49000), яка проведена на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Рудкевича Є. В. від 06.07.2016 №30344331 (номер запису про право 15273765).
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС-Будсервіс» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 2270 грн 00 коп. судового збору.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 2270 гррн 00 коп. судового збору.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на наступні обставини: автозаправна станція існує як об'єкт нерухомості незаконно, оскільки рішення про надання спірної земельної ділянки для розміщення автозаправної станції місцевим органом самоврядування не приймалось, будь-яких дозвільних документів на будівництво автозаправної станції за цією адресою компетентні органи не видавали, в експлуатацію спірний об'єкт нерухомості не приймався, тому вимоги прокурора про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та демонтаж тимчасових споруд є обґрунтованими та підлягають задоволенню; державна реєстрація права власності на автозаправну станцію відбулася за відсутності належних правових підстав (відсутність правовстановлювальних документів на земельну ділянку), внаслідок чого державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна підлягає скасуванню; прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави; прокурор звернувся до суду з негаторним позовом, однією з умов такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову, тому строк позовної давності для звернення з таким позовом до суду станом на 22.04.2021 не сплинув. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2024 апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 у справі №904/4339/21 залишено без змін.
01.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафто-Строй-Сервіс» подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023, у якій просить скасувати рішення у частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС-Будсервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант» знести самочинно збудоване нерухоме майно - автозаправну станцію, яка розташована на проспекті Слобожанському, 2-Г у м. Дніпро, яка складається з літ. В-1операторська загальною площею 123,6 м2, літ. Ж-1 навіс, резервуар №1, та демонтажу тимчасових споруд: мостіння, стела, металевий паркан та некапітальна металева будівля. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не з'ясував те, що апелянт як власник спірного нерухомого майна не був залучений до розгляду цієї справи.
Майно не є самочинним будівництвом, оскільки збудоване на законно відведеній землі, оскільки ще у 1995 році виконком Дніпропетровської міської ради надав ТОВ «Савалан ЛТД» земельні ділянки для будівництва АЗС (рішення №578).
Будівництво було завершено, прийнято в експлуатацію (рішення №1023 від 27.07.1995), присвоєно адреси (розпорядження №116р від 07.02.2000).
У 2006-2008 роках міська рада погоджувала місце розташування АЗС та передавала землю в оренду (рішення №406/34, №190/34), що свідчить про її волевиявлення.
Право власності ТОВ «Нафто-Строй-Сервіс» підтверджене судовими рішеннями, згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2008 у справі №28/289-08, яке набрало законної сили та є чинним. Хоча майно і вибуло з володіння позивача на підставі договорів, які укладені внаслідок скасованого рішення суду (№28/504-08), водночас було повернуто йому рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 у справі №904/5357/23 (яким витребувано майно з незаконного володіння ТОВ «АЗС-Будсервіс» та ТОВ «Атлант»). Право власності на спірне майно 22.05.2025 зареєстровано за апелянтом у Реєстрі речових прав, що підтверджується витягом з цього Реєстру від 31.07.2025, підставою для реєстрації зазначено рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2008.
Прокурор всупереч статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України не довів належними та допустимими доказами, що АЗС є самочинно збудованим об'єктом. Зокрема, не досліджено, чи відбувалась перебудова об'єкта, який збудований у 1995 році, і у якій саме частині, що є важливим згідно з практикою Верховного Суду (справа №511/2303/19).
10.02.2026 Дніпропетровською обласною прокуратурою подано відзив на апеляційну скаргу, у якому останній зазначає, що твердження апелянта про те, що він дізнався про рішення лише 28.11.2025 не відповідає дійсності. В обґрунтування наводиться факт, що 08.08.2023 ТОВ «Нафто-Строй-Сервіс» вже зверталося до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про залучення його до справи №904/4339/21, як третю особу. Тобто, товариство було обізнано про наявність справи та рішення щонайменше з серпня 2023 року, що свідчить про відсутність поважних причин для пропуску строку.
Прокурор стверджує, що об'єкти, право власності на які було визнано за ТОВ «Нафто-Строй-Сервіс» рішенням від 20.06.2008 у справі №28/289-08 (операторські площею 23,7 м2 та 16,9 м2), та об'єкти, які є предметом спору у справі №904/4339/21 (операторська площею 123,6 м2), є різними об'єктами.
Наголошується, що у грудні 2008 року ТОВ «Нафто-Строй-Сервіс» відчужило інші самочинно збудовані автозаправні станції, які мають зовсім інший опис (літ. «В-1», «Ж-1» тощо). Стару заправку ТОВ «Савалан» було знесено.
Для підтвердження факту відсутності старих об'єктів станом на липень 2008 року надаються супутникові фотознімки з Google Earth Pro.
Прокурор наполягає, що спірна АЗС є самочинним будівництвом, оскільки: відсутні дозвільні документи на її будівництво; земельна ділянка під АЗС (пр. Слобожанський, 2-Г) використовується самовільно, без правовстановлюючих документів, що підтверджується актами Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради; розміщення АЗС не відповідає містобудівній документації (знаходиться в межах червоних ліній транспортної розв'язки, у зоні транспортної інфраструктури ТР-3).
Прокурор вказує, що рішення у справі №904/5357/23 від 25.03.2024 (яким майно витребувано на користь апелянта) не має преюдиційного значення для даної справи, оскільки Дніпровська міська рада не була учасником тієї справи. Крім того, це рішення було прийняте без урахування чинного рішення у справі №904/4339/21, яким об'єкти вже було визнано самочинним будівництвом.
Прокурор також зазначив, що Наказом Міністерства юстиції України №3549/5 від 22.12.2025 було скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ «Нафто-Строй-Сервіс», яка проведена на підставі рішення суду від 20.06.2008.
На підставі викладеного прокурор просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач), суддів: Демчини Т.Ю., Кошлі А.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Строй-Сервіс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023, витребувано матеріали справи №904/4339/21 з Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Строй-Сервір» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 призначено у судовому засіданні 11.03.2026 о 14 годині 30 хвилин.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів встановила наступне.
Апеляційний господарський суд зазначає, що згідно з приписами частини 3 статті 254 Господарського процесуального кодексу України при розгляді апеляційної скарги, поданою особою, яка не брала участі в розгляді справи, і яка вважає, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про її права, інтереси та/або обов'язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на відповідність її статтям 256, 258 Господарського процесуального кодексу України та за відсутності підстав для залишення скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному судовому рішенні питання про права, інтереси та/або обов'язки заявника апеляційної скарги.
Приписами статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі «Белле проти Франції» («Bellet v. France», заява № 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права». Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Приписами статті 17 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, особи, які не брали участі у справі, також мають право подавати апеляційні скарги на таке судове рішення, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. При цьому обов'язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їх права, інтереси та (або) обов'язки. У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов'язки. У свою чергу суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.
Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братись до уваги.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13.10.2021 у справі №917/1697/20, від 12.11.2018 у справі №910/2611/18, від 09.04.2019 у справі №916/1717/17, від 03.07.2019 у справі №910/15668/18, від 22.05.2019 у справі №904/7274/17, від 09.07.2019 у справі №01/1494(14-01/1494).
Отже, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 254, 271 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки. Вона повинна не просто зазначити про це у апеляційній скарзі, а довести, що у мотивувальній або резолютивній частині оскаржуваного нею рішення містяться висновки суду про її правомочності, однак скаржником цього зроблено не було.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафто-Строй-Сервіс» не було учасником справи №904/4339/21.
Аналізуючи зміст оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, встановлюючи фактичні обставини справи та досліджуючи ланцюг переходу права власності на спірний об'єкт, посилався у рішення на договір купівлі-продажу №77 від 28.01.2008 та рішення у справі №28/289-08, яким за Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафто-Строй-Сервіс» було визнано право власності. Однак, ці згадки є лише встановлення судом правового статусу майна, який був необхідним для з'ясування обставин подальшого його відчуження Товариству з обмеженою відповідальністю «АЗС-Будсервіс» а також Товариству з обмеженою відповідальністю «Атлант».
У рішенні місцевого суду було встановлено, що прокурор звернувся з вимогою про самочинність побудови нерухомого майна автозаправну станцію, яке знаходиться на проспекті Слобожанському, 2-Г у м.Дніпро та складається з: літ В-1 операторська загальною площею 123,6 м2, літ. Ж-1 навіс, резервуар № 1, замощення, стела, металевий паркан та некапітальна металева будівля. Водночас, апелянт звертаючись з апеляційною скаргою на підтвердження свого права власності надає апеляційному суду рішення у справі №28/289-08 від 20.06.2008, рішення суду від 25.03.2024 у справі №904/5357/2, а також Витяг з Реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за апелянтом. Колегія суддів звертає увагу на той факт, що відповідно до наданих апелянтом доказів, нерухоме майно щодо якого апелянт заявляє свої вимоги на майно, знаходиться у м.Дніпрі по проспекту Слобожанському, І-1, літера З-1 операторська, площею 90,5 м2, навіс літ. И-1, резервуар №1 (Витяг) та за адресою на проспекті Слобожанському, 2-Г у м.Дніпро, автозаправочна станція, літ. А-1, площею 23,7 м2, літ. Д збірник проливу нафтопродуктів, літ. Е грязьовий відстійник, №1 ємність для розчину, №2 маслозбірний колодязь, №3 огорожа, І-ІІ замощення (рішення від 20.06.2008 у справі №28/289-08), у рішенні від 25.03.2024 у справі №904/5357/23 судом не зазначено з яких складових елементів складається майно, яке було предметом витребування.
З врахуванням наведеного вище, колегія суддів констатує, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2008 у справі №28/289-09, на яке посилається скаржник як на підтвердження свого права власності, стосувалося іншого об'єкта нерухомого майна. Як вбачається з матеріалів справи, за цим рішенням за Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафто-Строй-Сервіс» було визнано право власності на автозаправні станції, що мали інші технічні характеристики (операторські літ. «А-1» площею 23,7 кв. м та 16,9 кв. м, збірники проливу нафтопродуктів тощо), а об'єкт нерухомого майна цій справі це автозаправна станція за адресою: проспект Слобожанський, 2-Г у місті Дніпрі, яка складається з операторської літ. «В-1» площею 123,6 кв. м, навісу літ. «Ж-1» та резервуару №1. Отже, оскільки рішення суду у справі №904/4339/21 стосується іншого, новоствореного об'єкта нерухомості, воно не змінює та не припиняє жодних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Строй-Сервіс» щодо майна, яке було предметом розгляду у справі №28/289-09, та не створює для нього жодних обов'язків.
Суд першої інстанції не робив жодних висновків про права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Строй-Сервіс» щодо спірного об'єкта на момент ухвалення рішення, не визнавав за ним жодних прав та не покладав на нього жодних обов'язків. А рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 не містить приписів, які б безпосередньо стосувалися прав чи обов'язків скаржника. Обов'язок зі знесення майна покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗС-Будсервіс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант», а право власності скасовано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант». Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафто-Строй-Сервіс» до кола цих осіб не належить.
Посилання скаржника на те, що висновки суду про незаконність набуття права власності на спірний об'єкт стосуються його прав, є безпідставними. Оцінка законності попередніх правочинів чи судових рішень була надана судом виключно з метою встановлення обставин, що мають значення для справи, і не є самостійною вимогою, яка вирішує долю прав скаржника.
Крім того, колегія суддів враховує, що у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2024, ухваленою у цій справі №904/4339/21, вже було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафто-Строй-Сервіс» у задоволенні заяви про залучення його до участі у справі, як третьої особи саме з тих підстав, оскільки рішення суду не вирішує питання про його права та обов'язки. Ця обставина додатково підтверджує відсутність у скаржника права на апеляційне оскарження.
З урахуванням вище викладеного Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафто-Строй-Сервіс» не є учасником справи, а оскаржуваним рішенням не вирішувалося питання про її права, інтереси та (або) обов'язки.
Якщо апеляційним господарським судом буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням порушено не було, а питання про її права, інтереси та (або) обов'язки у справі судом не вирішувались, то суд апеляційної інстанції закриває провадження у справі на підставі пункту 3 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги у сукупності із запереченнями прокурора, які викладені у відзиві, та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу подано особою, яка не має права на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 у справі №904/4339/21 у розумінні статті 254 Господарського процесуального кодексу України, оскільки оскаржуване рішення не вирішувало питання про її права, інтереси та (або) обов'язки.
Апеляційний господарський суд звертає увагу апелянта на те, що у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (аналогічної позиції дотримується Консультативна рада європейських суддів щодо якості судових рішень у своєму Висновку №11 [2008]).
Враховуючи наведене, та з огляду на приписи пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття апеляційного провадження у справі №904/4339/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Строй-Сервіс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023.
Керуючись статтями 233, 234, 235, 264 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Строй-Сервіс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 - закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повна ухвала складена 23.03.2026.
Головуючий суддя О.І. Кучеренко
судді Т.Ю. Демчина
А.О. Кошля