23.03.2026 року м. Дніпро Справа № 904/9411/21 (904/3665/25)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Верхогляд Т.А., Золотарьової Я.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ліквідатора Міського державного комунального експлуатаційного підприємства "Дніпроміськелектротранс" арбітражного керуючого Зибіна Антона Олександровича
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Примак С.А.) від 16.07.2025р. у справі № 904/9411/21 (904/3665/25)
за позовом ліквідатора Міського державного комунального експлуатаційного підприємства "Дніпроміськелектротранс" арбітражного керуючого Зибіна Антона Олександровича
до Дніпровської міської ради
про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями банкрута
у справі № 904/9411/21 за заявою Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро
до боржника Міського державного комунального експлуатаційного підприємства "Дніпроміськелектротранс" (49038, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 119-А; ідентифікаційний код 03328184)
про визнання банкрутом, -
Арбітражний керуючий Зибін Антон Олександрович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про притягнення Дніпровської міської ради до субсидіарної відповідальності, відповідно до якої просить суд:
- стягнути з Дніпровської міської ради в якості субсидіарної відповідальності на користь міського державного комунального експлуатаційного підприємства "Дніпроміськелектротранс" додаткову суму непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог у розмірі 4 233 528,82 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2025 у справі № 904/9411/21 (904/3665/25) позовну заяву арбітражного керуючого Зибіна А.О. про притягнення Дніпровської міської ради до субсидіарної відповідальності - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 63 502, 93 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2025 у справі № 904/9411/21 (904/3665/25) повернуто позовну заяву ОСОБА_1 про притягнення Дніпровської міської ради до субсидіарної відповідальності і додані до неї документи без розгляду у зв'язку з неусуненям недоліків, визначених ухвалою про залишення без руху.
Не погодившись з вказаною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ліквідатор Міського державного комунального експлуатаційного підприємства "Дніпроміськелектротранс" арбітражний керуючий Зибін Антон Олександрович, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2025р. у справі № 904/9411/21 (904/3665/25) про повернення додаткової заяви ліквідатора про притягнення Дніпровської міської ради до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями банкрута та направити справу до господарського суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тими обставинами, що Законом України "Про судовий збір" не було визначено порядок сплати судового збору за подання до господарського суду заяви ліквідатора про стягнення з засновників (керівника) боржника грошових сум як субсидіарної відповідальності цих третіх осіб, а отже заявник не був зобов'язаний здійснювати оплату судового збору.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.07.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є., суддів - Коваль Л.А., Верхогляд Т.А.
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку з лікарняним судді Коваль Л.А. - члена колегії суддів, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2025р., для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили проведення зміни складу колегії судді та подальшим лікарняним судді Коваль Л.А. протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2026р., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є., суддів - Верхогляд Т.А., Золотарьової Я.С.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено вище, 08.07.2025 від арбітражного керуючого Зибіна Антона Олександровича до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про притягнення Дніпровської міської ради до субсидіарної відповідальності.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2025 у справі заяву арбітражного керуючого Зибіна А.О. про притягнення Дніпровської міської ради до субсидіарної відповідальності - залишено без руху, зобов'язано сплати судовий збір у розмірі 63 502, 93 грн. Суд розрахував судовий збір, як за заявлення позовної вимоги майнового характеру - 1,5% від ціни позову.
Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою, ця ухвала доставлена до електронного кабінету арбітражного керуючого 11.07.2025 о 08:03 год.
Відповідно, строк для усунення вищезазначених недоліків встановлено до 16.07.2025 (включно).
15.07.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області від заявника ОСОБА_1 надійшло пояснення на виконання вимог ухвали господарського суду від 10.07.2025, в яких зазначено про обов'язок з оплати судового збору за заявою про притягнення до субсидіарної відповідальності у заявника відсутній. Зміни до законодавства, які вводять відповідний розмір ставки судового збору за вказаною заявою ліквідатора на даний час не набрали чинності.
Оскаржуваною ухвалою суду від 16.07.2025 заяву повернуто без розгляду, оскільки заявник не усунув недоліки поданої заяви у встановлений строк.
Відповідно до положень ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 7 КУзПБ господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.
Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч. 4 ст. 174 ГПК України).
Частиною 2 ст. 61 КУзПБ передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства.
При цьому у КУзПБ не встановлено процесуальну назву (форму) документа, з якою ліквідатор має звертатися до господарського суду - позовна заява, заява чи інше.
Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у розмірах, які залежать від найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, та платника судового збору.
Втім, п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції станом на дату звернення з відповідною заявою - 08.07.2025, не передбачено ставки судового збору за подання до господарського суду заяви ліквідатора до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.10.2022 у справі № 911/3554/17 (911/401/21).
Отже, спеціальним Законом України "Про судовий збір", який передбачає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, не визначено порядок сплати судового збору за подання до господарського суду заяви ліквідатора про стягнення з засновників/керівника боржника грошових сум як субсидіарної/солідарної відповідальності цих третіх осіб, тобто має місце прогалина в законодавстві, яка зумовлює розбіжності у застосуванні п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоби право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати зрозумілу та реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року (див., mutatismutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Bellet v. France", заява №23805/94, 4 December 1995, §36).
Зокрема, у справі "Новік проти України" (заява №48068/06, рішення від 18.12.2008) Європейський Суд з прав людини зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
Відповідно до вимог принципу правової визначеності правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб'єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже у разі відсутності зрозумілих правил на невладного суб'єкта не може бути покладено надмірний тягар, що може бути зумовлений відповідною прогалиною у законодавстві. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.
При постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд наведеного не врахував та допустив неправильне тлумачення вказаних норм матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для повернення заяви арбітражного керуючого Зибіна А.О. у зв'язку з несплатою судового збору. Заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника судовим збором не мала оплачуватися, оскільки таку оплату не було передбачено Законом України "Про судовий збір", в редакції на дату звернення з заявою до суду.
Відповідні зміни до п.п. 5 п. 2-1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" щодо необхідності оплати подання заяви ліквідатора, кредитора про субсидіарну відповідальність за доведення до банкрутства судовим збором у розмірі 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, були внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку розподілу судових витрат та судового збору" № 4508-IX від 18.06.2025, який набрав чинності 16.07.2025, тоді як заява до суду була подана та залишена без руху до набрання чинності вказаних змін.
За викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для повернення заяви на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, та передчасно повернув заяву на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України. Відтак, оскаржена ухвала суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід скасувати та передати справу на розгляд Господарському суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.
Розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, має бути здійснено, виходячи зі змісту норм статті 129 ГПК України, за результатами розгляду справи по суті згідно із загальними правилами вказаної статті.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ліквідатора Міського державного комунального експлуатаційного підприємства "Дніпроміськелектротранс" арбітражного керуючого Зибіна Антона Олександровича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2025р. у справі № 904/9411/21 (904/3665/25) - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2025р. у справі № 904/9411/21 (904/3665/25) - скасувати.
Справу № 904/9411/21 (904/3665/25) направити для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Я.С. Золотарьова