05.03.2026 року м.Дніпро Справа № 904/6039/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач)
суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання: Рибалки Г.Д.,
за участю представників:
скаржника (відповідача) - Кенжина О.О. (адвокат, ордер серії АЕ №1471206 від 02.02.2026),
позивача - Лисак П.О. (адвокат, ордер серії АЕ №1477975 від 24.02.2026), Ізюмський С.А. (т.в.о. директора ТОВ "ДБК-Скеля", Наказ № 2-K від 02.02.2026)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної-особи підприємця Гокунь Анни Петрівни
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2026 у справі №904/6039/25 (суддя Новікова Р.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК-Скеля", м.Дніпро
до відповідача Фізичної-особи підприємця Гокунь Анни Петрівни, м.Дніпро
про стягнення попередньої оплати у розмірі 402 127,20 грн, 3% річних у розмірі 27 810,72 грн, інфляційних втрат у розмірі 88 238,77 грн
1. Короткий зміст позовних вимог і ухвали суду першої інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДБК-Скеля» звернулось до Гокунь Анни Петрівни з позовом про стягнення попередньої оплати у розмірі 402 127,20 грн, 3% річних у розмірі 27 810,72 грн, інфляційних втрат у розмірі 88 238,77 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної поставки товару.
На адресу суду 16.01.2025 надійшло сформоване у системі «Електронний суд» уточнене клопотання позивача про призначення судової експертизи.
Позивач просив призначити у справі №904/6039/25 комплексну судову почеркознавчу, технічну експертизу документів, проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Позивач зазначив, що не укладав договір поставки товару №1/122022 від 01.12.2022, та не підписував видаткові накладні №02т-245 від 29.12.2022, №02т-243 від 19.12.2022, №02т-242 від 01.12.2022, №02т-244 від 23.12.2022, довіреності №1 від 01.12.2022, №1 від 19.12.2022, №1 від 23.12.2022, №1 від 29.12.2022. Ці документи містять надруковане одне і те саме ідентичне зображення факсимільного підпису, яке не має відношення до Ізюмського С.А., та надруковане зображення печатки (яке всіх документах має різний розмір) дуже схоже на те, що використовує у своїй діяльності ТОВ «ДБК-Скеля». Присутній у підготовчому засіданні 16.12.2025 засновник ТОВ «ДБК-Скеля» та колишній директор товариства Ізюмський Сергій Анатолійович підтвердив ці обставини.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2026 у справі №904/6039/25 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування документів від Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, Міністерства оборони України, контрагентів ТОВ «ДБК-Скеля». Задоволено клопотання позивача від 16.01.2026 про призначення у справі №904/6039/25 комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів. Призначено у справі №904/6039/25 комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу документів.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, 05.02.2026 через систему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду звернулася Фізична-особа підприємць Гокунь Анни Петрівни з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2026 про призначення експертизи скасувати, відмовити ТОВ «ДБК-Скеля» в задоволенні клопотання про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів у справі №904/6039/25, направити справу № 904/6039/25 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скаржник зазначає, що ухвала суду першої інстанції про призначення судової експертизи є незаконною, передчасною та винесеною з істотними порушеннями норм процесуального права. Скаржник вказує, що у справі відсутня реальна потреба у спеціальних знаннях, оскільки питання щодо підписів і печаток не має значення для вирішення спору по суті (повернення попередньої оплати за договором, укладеним у спрощений спосіб), а жодна зі сторін фактично не підтверджує достовірність спірних документів.
Суд не врахував, що позивач міг самостійно надати експертний висновок, і не довів неможливість цього, як того вимагає ГПК України.
Крім того, суд безпідставно відмовив у витребуванні належних вільних зразків підпису та печатки, неправильно застосував норми процесуального права (застосував ст. 81 замість ст. 102 ГПК), а також прийняв як вільні зразки документи, надані заінтересованою стороною (позивачем), достовірність яких викликає обґрунтовані сумніви (ознаки їх можливого виготовлення в один період, суперечності щодо перебування директора у ЗСУ тощо). Скаржник наголошує, що без належних зразків проведення експертизи є неможливим і призведе до недостовірного висновку.
Також суд безпідставно відхилив запропоновані відповідачем питання до експерта (зокрема щодо часу виконання підписів і печаток), не надавши належної мотивації, чим порушив право сторони на участь у формуванні предмета експертизи.
Додатково зазначається про невідповідність ухвали вимогам Інструкції щодо призначення експертиз (відсутність переліку досліджуваних матеріалів і зразків).
У сукупності порушення, на думку скаржника, свідчать про безпідставність призначення експертизи та необхідність скасування ухвали.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2026 у справі №904/6039/25 про призначення комплексної почеркознавчої та технічної експертизи прийнята з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 98, 99 та 102 ГПК України, з урахуванням предмета доказування, суперечливих позицій сторін і необхідності використання спеціальних знань для встановлення істотних обставин, зокрема факту підписання первинних документів і характеру договірних відносин.
Доводи апелянта про відсутність підстав для призначення експертизи є безпідставними, оскільки оригінали спірних документів знаходяться у відповідача, і без встановлення їх автентичності неможливо належно оцінити факт укладення договору та виконання зобов'язань.
При цьому апелянт не надав інших належних доказів виконання поставки, окрім документів, справжність яких заперечується, що свідчить про недоведеність його позиції.
Посилання на системність подібних спорів та припущення про шахрайські дії не мають доказового значення у цій справі, виходять за межі предмета доказування і ґрунтуються на припущеннях.
Твердження про неналежність вільних зразків також є необґрунтованими, оскільки не підтверджені доказами і не враховують наявність експериментальних зразків підпису, відібраних у встановленому порядку, які є об'єктивною базою для дослідження.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДБК-Скеля» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця Гокунь Анни Петрівни про стягнення 402 127 грн 20 коп. попередньої оплати, 27 810 грн 72 коп. 3% річних за період з 02.12.2022 по 16.04.2025 та 88 238 грн 77 коп. інфляційних втрат за період грудень 2022 року - березень 2025 року, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язання щодо поставки товару.
Позивач зазначив, що на виконання домовленостей між сторонами та на підставі рахунків-фактур від 01.12.2022 №02т-238 на суму 49 327 грн 20 коп. (травертин Ivory Tumbled 3 cm 30.5*6, кількістю 24,18 кв.м) та від 19.12.2022 №02т-239 на суму 352 800 грн (галька різних фракцій та видів) перерахував відповідачу попередню оплату платіжними інструкціями від 01.12.2022 №3528 та від 29.12.2022 №3564. За твердженням позивача, сторони усно погодили поставку товару протягом одного календарного дня з моменту отримання передплати, однак станом на момент звернення до суду товар поставлений не був, у зв'язку з чим 07.12.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів, яка залишилася без задоволення.
Позивач також зазначив, що під час розгляду справи №904/2054/25, у якій ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2025 позов було залишено без розгляду, відповідач послався на існування договору поставки товару від 01.12.2022 №1/122022, видаткових накладних №02т-245 від 29.12.2022, №02т-243 від 19.12.2022, №02т-245 від 01.12.2022, №02т-244 від 23.12.2022 та довіреностей №1 від 01.12.2022, №1 від 19.12.2022, №1 від 23.12.2022, №1 від 29.12.2022, про існування яких позивач дізнався лише з матеріалів цієї справи. Позивач стверджував, що вказані документи ним не укладалися та не підписувалися, містять факсимільне зображення підпису невідомої особи та відбиток печатки, який лише візуально схожий на печатку товариства, причому такий спосіб підписання документів товариством не використовується, а самі документи, на думку позивача, могли бути виготовлені за допомогою графічних редакторів. Крім того, позивач вказував на відсутність товарно-транспортних накладних, що підтверджували б фактичне перевезення значного обсягу товару.
Відповідач заперечив проти позову, зазначивши, що між сторонами був укладений договір поставки товару від 01.12.2022 №1/122022, відповідно до якого поставка товару здійснювалася на підставі рахунків-фактур, а оплата - відповідно до фактично поставленого товару. За твердженням відповідача, поставка була виконана у повному обсязі частинами: 01.12.2022 на суму 49 327 грн 20 коп. (видаткова накладна №02т-242), 19.12.2022 на суму 144 000 грн (накладна №02т-243), 23.12.2022 на суму 105 600 грн (накладна №02т-244) та 29.12.2022 на суму 103 200 грн (накладна №02т-245), що загалом становить 402 127 грн 20 коп.
Відповідач зазначив, що відповідні видаткові накладні були підписані позивачем та повернуті постачальнику, а також що на дати поставок були складені та зареєстровані податкові накладні №178 від 01.12.2022, №195 від 19.12.2022, №196 від 23.12.2022, №197 від 29.12.2022, які не оскаржувалися позивачем і на підставі яких у нього виникло право на податковий кредит.
Додатково відповідач послався на заяву свідка - бухгалтера позивача ОСОБА_1 , яка підтвердила наявність договірних відносин, поставку товару та відсутність попередньої оплати, зазначивши, що оплата здійснювалася після поставки. Відповідач також вказав, що підписання документів здійснювалося позивачем самостійно без участі відповідача, а тому останній не може нести відповідальність за можливі недоліки їх оформлення. Крім того, відповідач зазначив, що навіть у разі прийняття версії позивача, строк поставки сторонами не був погоджений, доказів існування усної домовленості про поставку протягом одного дня не надано, а вимога про повернення коштів є передчасною, оскільки позивач не звертався з вимогою про поставку товару.
Спірним питанням у справі стало встановлення достовірності первинних документів, зокрема підписів Ізюмського Сергія Анатолійовича та відбитків печатки ТОВ «ДБК-Скеля». У зв'язку з цим позивач заявив клопотання про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів, проведення якої просив доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, поставивши перед експертом питання щодо способу виконання підписів і печаток (власноруч чи технічними засобами), належності підписів Ізюмському С.А., а також справжності відбитків печатки. Позивач наполягав, що документи містять однакові ідентичні зображення підпису та відтиски печатки різного розміру, що свідчить про їх штучне виготовлення.
Відповідач заперечив проти призначення експертизи, вказуючи на її передчасність, відсутність належних вільних зразків, можливість їх підроблення позивачем, а також на необхідність витребування таких зразків у контрагентів позивача та отримання інформації від ГУ ДПС у Дніпропетровській області і Міністерства оборони України щодо діяльності позивача та перебування Ізюмського С.А. на військовій службі у відповідний період. Відповідач стверджував, що встановлення факту підписання документів не є вирішальним для справи.
У підготовчому засіданні 23.01.2026 відповідач повторно надав оригінали всіх спірних документів, а позивач - оригінали документів із вільними зразками підпису Ізюмського С.А. та відбитками печатки за 2021- 2022 роки. Суд також відібрав експериментальні зразки підпису Ізюмського Сергія Анатолійовича.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, а також оцінивши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні з огляду на таке.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності призначення судової експертизи, передчасності її проведення, а також порушення судом норм процесуального права є необґрунтованими та підлягають відхиленню.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду. При цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи (такі висновки Верховного Суду містяться у постановах від 16.12.2020 у справі №916/2740/19, від 06.09.2022 у справі №924/898/21, від 02.11.2022 у справі №915/442/21).
Суд першої інстанції діяв відповідно до вимог статті 99 Господарського процесуального кодексу України, встановивши наявність усіх передбачених законом умов для призначення експертизи.
Предметом доказування у даній справі є, зокрема, факт укладення між сторонами договору поставки, факт поставки товару та належність і достовірність первинних документів, на які посилається відповідач як на підтвердження виконання зобов'язань. Водночас позивач прямо заперечує як факт підписання договору №1/122022 від 01.12.2022, так і підписання видаткових накладних та довіреностей, вказуючи на їх можливу підробку.
За таких обставин встановлення дійсності підписів, способу їх виконання, а також автентичності відбитків печатки має визначальне значення для правильного вирішення спору, оскільки без встановлення цих фактів неможливо дійти обґрунтованого висновку щодо існування договірних відносин саме в тій формі, на яку посилається відповідач, а також щодо факту передачі товару позивачу.
Зазначені обставини можуть бути встановлені виключно із застосуванням спеціальних знань у сфері почеркознавства та технічного дослідження документів, що прямо відповідає вимогам пункту 1 частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України. Жодна зі сторін не надала суду належного та допустимого висновку експерта з цих питань, що також свідчить про наявність підстав для призначення експертизи.
Посилання апелянта на передчасність призначення експертизи є безпідставними, оскільки саме на стадії підготовчого провадження суд зобов'язаний забезпечити повне та всебічне з'ясування обставин справи, у тому числі шляхом вирішення питання щодо необхідності проведення експертизи. Відкладення вирішення цього питання до стадії розгляду справи по суті суперечило б принципу процесуальної економії та могло б призвести до затягування розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції не покладає в основу висновків доводи апеляційної скарги про те, що спірні документи не мають значення для вирішення справи, оскільки такі документи (договір, видаткові накладні, довіреності) надані відповідачем на підтвердження факту поставки товару та належного виконання зобов'язань. Відтак перевірка їх достовірності є необхідною умовою для оцінки доводів сторін і правильного застосування норм матеріального права.
Доводи апелянта щодо неправомірного відхилення запропонованого ним питання для експертизи колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до частини 4 та 5 статті 99 Господарського процесуального кодексу України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Отже, з урахуванням принципу диспозитивності в господарському судочинстві сторони наділені правом запропонувати суду питання, які, на їх думку, мають бути поставлені перед експертом, але остаточне коло питань визначає суд.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що питання про визначення часу виконання підписів у «вільних зразках» не входить до предмета доказування у даній справі, а відтак не підлягає вирішенню в межах призначеної експертизи. Натомість відповідальність за достовірність наданих зразків покладається на сторону, яка їх подає.
Крім того, відповідно до частини 7 статті 99, частини 6 статті 100 Господарського процесуального кодексу України призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.
У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення призначений судом експерт невідкладно подає суду клопотання щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за поставленими питаннями.
Відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України експерт зобов'язаний надати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання. Експерт має право, зокрема, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків, якщо експертиза призначена судом; викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання; користуватися іншими правами, що надані Законом України «Про судову експертизу».
Стаття 13 Закону України «Про судову експертизу» №4038-XII від 25.02.1994 (із змінами) встановлює, що незалежно від виду судочинства судовий експерт має право:
1) подавати клопотання про надання додаткових матеріалів, якщо експертиза призначена судом або органом досудового розслідування або ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи;
2) вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання.
Згідно з пунктом 2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мін'юсту України від 08.10.1998 №53/5 (зареєстрована Мін'юст України, 03.11.1998 за №705/3145) (із змінами) експерту надані права відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи; у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення невідкладно заявляти клопотання органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), щодо уточнення поставлених експертові питань; указувати у висновку експерта на факти, виявлені під час проведення експертизи, які мають значення для справи, але стосовно яких йому не були поставлені питання, та на обставини, що сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушення.
Аргументи апелянта щодо необхідності попереднього витребування додаткових доказів (зокрема, від органів ДПС, Міністерства оборони України та контрагентів позивача) обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки відповідне клопотання було подано з пропуском процесуального строку без наведення поважних причин, що відповідає приписам статті 81 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, відсутність таких доказів не перешкоджає призначенню експертизи, оскільки у разі потреби експерт наділений правом звернутися до суду з клопотанням про надання додаткових матеріалів.
Посилання апелянта на можливе затягування розгляду справи у зв'язку з призначенням експертизи також не можуть бути підставою для скасування ухвали, оскільки забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи має пріоритет над формальним дотриманням строків розгляду, а саме призначення експертизи у даному випадку є необхідним процесуальним заходом.
Суд першої інстанції також правомірно визначив експертну установу, врахувавши відсутність згоди сторін, та поклав витрати на проведення експертизи на позивача як ініціатора відповідного клопотання, що повністю відповідає вимогам статті 125 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження по справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.
Зупинення провадження у справі це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху судового процесу. Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду відповідно п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України.
Таким чином, суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини, що мають значення для вирішення питання про призначення експертизи, правильно застосував норми процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність її проведення.
Враховуючи викладене, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія погоджується з наявністю правових підстав для призначення судової експертизи у даній справі.
6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального Кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний господарський суд, здійснивши апеляційний перегляд справи у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про відсутність порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області - такою, що підлягає залишенню без змін.
7. Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Фізичну-особу підприємця Гокунь Анну Петрівну.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 271, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Фізичної-особи підприємця Гокунь Анни Петрівни на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2026 у справі №904/6039/25 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2026 у справі №904/6039/25 - залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строк оскарження постанов суду апеляційної інстанції передбачений статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено та підписано 23.03.2026 (у зв'язку з навчанням у НШСУ суддів - членів колегії з 16.03.2026 до 20.03.2026).
Головуючий суддя Ю.А. Джепа
Судді: С.В. Мартинюк
Ю.В. Фещенко