23.03.2026 м.Дніпро Справа № 904/6732/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Золотарьової Я.С. (доповідач у справі), суддів Віннікова С.В., Фещенко Ю.В..
розглянув клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2026 у справі №904/6732/25 (суддя Кеся Н.Б.)
за позовом Акціонерного товариства "УКРСИББАНК", м.Київ
до Відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛМЕТ", м.Дніпро
Відповідача-2 ОСОБА_1 , м.Дніпро
про стягнення 366 220,49 грн
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2026 у справі №904/6732/25 позов Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛМЕТ" та ОСОБА_1 про стягнення 366 220,49 грн задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2026 у справі № 904/6732/25 в частині відмови у розстрочці виконання рішення та ухвалити в цій частині нове рішення, яким надати ОСОБА_1 розстрочку виконання рішення суду строком на 12 (дванадцять) місяців.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів -Віннікова С.В. Фещенко Ю.В.
Ухвалою центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2026 у справі №904/6732/25 залишено без руху. Зазначено, що апелянт протягом 10 днів з дня отримання ухвали має усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме: надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 3 633, 60 грн.; надати докази направлення скарги і доданих до неї документів позивачу та відповідачу-1 на належні адреси.
Вказану ухвалу апелянтом отримано 11.03.2026 о 22:20 годині, що підтверджується довідкою суду про доставку процесуального документу до електронного кабінету апелянта в ЄСІТС.
Тобто, недоліки мали бути усуненні у строк до 21.03.2026.
16.03.2026 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є вимушено переміщеною особою внаслідок збройної агресії проти України. З 01 листопада 2023 року та перебуває на території Республіки Польща.
Заявник вказує, що у зв'язку із переміщенням втратив постійне місце роботи та доходи в Україні. В Польщі перебуває на обліку як безробітний, що підтверджується Рішенням Міського центру зайнятості Кракова від 15.03.2025 про визнання безробітним.
Рішенням Міського центру зайнятості Кракова від 15.03.2025 ОСОБА_1 відмовлено у виплаті допомоги по безробіттю через відсутність необхідного трудового стажу в Польщі.
Заявник зазначає, що не отримую жодних офіційних доходів ані в Україні, ані в Польщі. Сплатити судовий збір у розмірі 3 633,60 грн, визначеному ухвалою суду, на даний час не має можливості через відсутність коштів та доходів.
Заявник просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційного скарги до ухвалення судового рішення у справі.
Розглянувши клопотання скаржника про відстрочку від сплати судового збору, дослідивши всі подані до нього докази, колегія суддів доходить висновку про відмову в задоволенні такого клопотання, враховуючи таке.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Аналіз вище наведених положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір") або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.
При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для звільнення або відстрочення сплати судового збору.
Необхідно зазначити, що звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є дискрецією суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору, відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір.
Тобто право звільнення від сплати судового збору (виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності) перебуває у межах дискреції суду (судового розсуду), а не є його обов'язком, що випливає з вимог ГПК України та Закону України "Про судовий збір".
Подібні правові висновки містять постанова Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 303/7754/21 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20.
В той же час, необхідно враховувати те, що судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права, зокрема на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у судових справах (такий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 08.03.2024 у справі №910/14313/23).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №906/308/20 зазначено, що: "сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин цієї справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні, та чи мала “розгляд судом». Враховуючи ці чинники, далі Суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду. Отже, судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, однак при цьому такий збір повинен встановлюватись з урахуванням спроможності заявника його сплатити та стадії, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено".
Отже, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від сплати судового збору з урахуванням вимог, передбачених законодавством, та з урахуванням майнового стану скаржника, який оцінюється судом на підставі наданих доказів.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає на суд обов'язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд (постанови від 21.10.2022 у справі №905/1059/21, від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, від 02.02.2023 у справі №320/2083/21), оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26 липня 2005 року; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26 липня 2005 року).
Суд наголошує, що відповідні докази фінансового становища заявника мають бути подані апеляційному суду на загальних підставах.
Натомість, апелянтом відповідні докази не надані.
Заявником не надано доказів того, що ОСОБА_1 не отримує офіційних доходів в Україні. Також не зазначено про наявність/відсутність грошових коштів на рахунках, про наявність рухомого та нерухомого майна тощо.
Також суд зауважує про те, що заявником, до заяви про відстрочення сплати судового збору надані документи складені офіційною мовою Республіки Польщі - польською.
Згідно положень статті 10 Господарського процесуального кодексу України Господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до статті 79 Закону України "Про нотаріат" нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Відповідно до пункту 7 глави 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, у разі якщо документи, що посвідчуються, видаються або засвідчуються, викладені на двох і більше окремих аркушах, вони повинні бути з'єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення їх цілісності, із зазначенням кількості прошитих (прошнурованих), пронумерованих і скріплених аркушів, з проставлянням підпису та печатки нотаріуса.
За наведених обставин, апеляційний суд не приймає надані заявником документи як докази, подані на обґрунтування клопотання, що розглядається, оскільки ці документи не мають офіційного перекладу на українську мову з нотаріальним засвідченням такого перекладу.
При цьому, судова колегія зазначає, що відстрочка надається до розгляду апеляційної скарги, натомість апелянт заявляючи клопотання про відстрочку у сплаті судового збору не вказує за рахунок чого він зможе сплатити судовий збір після закінчення апеляційного розгляду у разі, якщо суд задовольнить його клопотання про відстрочення сплати судового збору, а апеляційна скарга не буде задоволена.
Тому, заявником не доведено належними доказами власного фінансового становища на момент звернення з клопотанням, у зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.
В той же час, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що за висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 18.10.2023 у справі № 910/10939/22, у разі коли після постановлення судом ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надання скаржнику строку на усунення її недоліків, а саме подання доказів сплати судового збору, скаржник звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від сплати судового збору, суд може залишити таке клопотання без розгляду з підстав пропущення строку його подання або за заявою скаржника поновити цей строк та розглянути клопотання по суті.
У випадку залишення судом клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору без розгляду або відмови в задоволенні такого клопотання суд постановляє ухвалу, яку направляє скаржнику.
Отримавши її, скаржник повинен виконати ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху, а саме подати суду докази сплати судового збору. У випадку якщо скаржник не встигає цього зробити до закінчення строку, наданого судом або встановленого законом на усунення недоліків, він може звернутись до суду із заявою, відповідно, про продовження або поновлення зазначеного строку.
Для цього перед постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги з підстави не усунення скаржником її недоліків суд має переконатись, що скаржник отримав ухвалу про залишення без розгляду або відмову в задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору та має розумний строк для сплати судового збору і подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору. Відповідно до частини шостої статті 260 ГПК України такий строк не повинен перевищувати п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Тобто, повернення скарги з розглядом клопотання не має збігатись у часі, а суд при розгляді клопотання сторони має пересвідчитись в отриманні заявником ухвали з результатом її розгляду судом та достатності часу на усунення недоліку, визначеного ухвалою про залишення скарги без руху, який не повинен перевищувати п'яти днів (за нормою ч.6 ст.260 ГПК України).
Керуючись ст.8 Закону України “Про судовий збір», ст.ст. 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2026 у справі №904/6732/25 - залишити без задоволення.
ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали:
- виконати вимоги ухвали від 11.03.2026 про залишення апеляційної скарги без руху та надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 3 633, 60 грн
В разі невиконання вимог суду, настають наслідки, визначені ч. 4 ст. 174, ч. 6 ст. 260 ГПК України, а саме повернення апеляційної скарги заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддями та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.С. Золотарьова
Суддя С.В. Вінніков
Суддя Ю.В. Фещенко